«Iз «Фа­рі­ком» бу­ло не стра­шно»

Він­ни­ча­нин Ана­то­лій Фа­ри­сей за­ги­нув 15 лю­то­го 2017 ро­ку вна­слі­док мі­но­ме­тно­го об­стрі­лу се­ла Крим­ське Но­во­ай­дар­сько­го ра­йо­ну Лу­ган­ської обла­сті

Den (Ukrainian) - - Пам’ять - Оле­ся ШУТКЕВИЧ, Він­ни­ця

Утой день він — стрі­ле­цьпо­мі­чник гр­ана­то­ме­тни­ка — за­сту­пив на бо­йо­ве чер­гу­ва­н­ня­на взво­дно­му опор­но­му пун­кті. Не­зва­жа­ю­чи на об­стрі­ли, про­дов­жу­вав три­ма­ти обо­ро­ну під во­гнем про­тив­ни­ка. Ближ­че до опів­но­чі во­рог по­чав за­сто­су­ва­ти ве­ли­ко­ка­лі­бер­ну зброю, спер­шу 80-мі­лі­ме­тро­ві мі­ни, а по­тім і 120-ті. Один зі сна­ря­дів при­ле­тів і ро­зі­рвав­ся над­то близь­ко. Ана­то­лій отри­мав по­ра­не­н­ня, які бу­ли не­су­мі­сні з жи­т­тям.

Ана­то­лій Фа­ри­сей із по­зив­ний «Фа­рік» на­ро­див­ся23 бе­ре­зня1974 ро­ку в се­лі Ше­пі­їв­ка Ка­ли­нів­сько­го ра­йо­ну Він­ни­цької обла­сті. Пі­сля­за­кін­че­н­ня8 кла­сів сіль­ської шко­ли всту­пив до Він­ни­цько­го ви­що­го про­фе­сій­но­го учи­ли­ща № 4, де здо­був фах ка­бель­щи­ка. З 1992 по 1994 ро­ки про­хо­див стро­ко­ву слу­жбу в Жи­то­ми­рі. По­тім пра­цю­вав їздо­вим у мі­сце­во­му кол­го­спі, до­гля­дав ко­ней та пе­ре­во­зив ван­та­жі. Три­ва­лий час пра­цю­вав у Ки­є­ві екс­пе­ди­то­ром. Був на за­ро­бі­тках і в ін­ших мі­стах.

«То­ля­був не­о­дру­же­ним. Ба­тько по­мер, ко­ли він був ма­лим, 6 ро­ків то­му ві­ді­йшла у ві­чність ма­тір. Вла­сної сім’ї та ді­тей не мав, але дав­но мрі­яв про сі­мей­ний за­ти­шок. Усе ка­зав, що як за­кін­чи­ться вій­на, то одру­жу­ва­ти­ме­ться, — роз­по­від­ає го­ло­ва Ше­пі­їв­ської сіль­ської ра­ди Ва­силь Ко­зак. — Мав до­бре сер­це і гар­ну вда­чу. Ні­хто ні­ко­ли не чув від ньо­го по­га­них слів і не ба­чив га­не­бних вчин­ків. Спи­тай­те ко­го зав­го­дно у се­лі, і ні­хто не ска­же вам по­га­не про Ана­то­лія. Чуй­на, до­бра і щи­ра лю­ди­на».

З пер­ших днів Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті Ана­то­лій був на Май­да­ні. Звід­ти і пі­шов до­бро­воль­цем на вій­ну. Слу­жив у 26-й Бер­ди­чев­ській ар­ти­ле­рій­ській бри­га­ді. З 29 сер­пня2014 ро­ку про­хо­див слу­жбу у скла­ді 54-го окре­мо­го роз­ві­ду­валь­но­го ба­таль­йо­ну. А пі­сля­де­мо­бі­лі­за­ції ви­рі­шив пі­ти на кон­тра­ктну слу­жбу. Слу­жив мо­лод­шим сер­жан­том, по­мі­чни­ком гр­ана­то­ме­тни­ка 2-го взво­ду 9-ї ро­ти 3-го ба­таль­йо­ну 93-ї окре­мої ме­ха­ні­зо­ва­ної бри­га­ди.

«Ми ра­зом бу­ли на по­зи­ції. Із «Фа­рі­ком» бу­ло не­стра­шно — будь-де і за будь-яких об­ста­вин. Ме­не не бу­ло по­руч, ко­ли він отри­мав по­ра­не­н­ня, оско­лок влу­чив у го­ло­ву, і смерть бу­ла мит­тє­вою, — ка­же бо­йо­вий по­бра­тим за­ги­бло­го бій­ця­Ми­ко­ла Поліщук. — Він був із тих лю­дей, які не мо­жуть си­ді­ти без ро­бо­ти. У віль­ний час по­стій­но щось ро­бив, ду­же сма­чно го­ту­вав. Міг на­го­ду­ва­ти весь взвод до­ма­шнім бор­щем і сма­же­ною кар­то­плею з м’ясом. Та най­го­лов­ні­ше, що він був гар­ною лю­ди­ною. Не бо­яв­ся во­ро­га і ві­рив, що пе­ре­мо­га має бу­ти за на­ми».

По­хо­ва­ли бій­цяу йо­го рі­дно­му се­лі Ше­пі­їв­ка. На про­ща­н­няз Ана­то­лі­єм зі­бра­ло­ся­у­се се­ло. 24 бе­ре­зня­цьо­го ро­ку йо­му ма­ло б ви­пов­ни­тись 43 ро­ки і він був спов­не­ний мрій і на­дій на май­бу­тнє...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.