Не­без­пе­чні «са­мо­вол­ки»

Чо­му в Укра­ї­ні зни­ка­ють ді­ти, і як по­пе­ре­джу­ва­ти та­кі ви­пад­ки

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

Ай­фон, сно­у­борд, план­шет — це при­ман­ки, які сьо­го­дні ви­ко­ри­сто­ву­ють ви­кра­да­чі ді­тей. Дня­ми лю­ди актив­но обго­во­рю­ва­ли ви­па­док, про який роз­по­ві­ла у Facebook Сві­тла­на, ма­ма де­ся­ти­рі­чно­го шко­ля­ра. «Це ста­ло­ся при­бли­зно о 13.40 бі­ля во­ріт ста­діо­ну на­шо­ї­шко­ли. Син пі­сля уро­ків йшов до­до­му. До бу­дин­ку йти мен­ше, ніж сто ме­трів. До ви­хо­ду зі шкіль­но­го ста­діо­ну під’їхав чор­ний фур­гон, і мо­їй ди­ти­ні чо­ло­вік за­про­по­ну­вав по­їха­ти з ним. За це по­обі­цяв ай­фон. Син зля­кав­ся і по­біг до­до­му. Фур­гон був чор­но­го ко­льо­ру, но­ме­ри за­ма­за­ні чор­ною фар­бою, не ба­гню­кою», — на­пи­са­ла у со­цме­ре­жі Сві­тла­на.

Не­що­дав­но ав­тор ста­ла свід­ком ана­ло­гі­чно­ї­си­ту­а­ції : бі­ля одні­є­ї­зі шкіл спаль­но­го ма­си­ву Ві­дра­дний зу­пи­ни­ла­ся ав­тів­ка, двоє чо­ло­ві­ків за­про­шу­ва­ли двох хло­пча­ків- шко­ля­рів під­вез­ти їх до­до­му. Ді­ти швид­ко пі­шли, а ма­ши­на по­їха­ла геть. Впли­ну­ла, пев­но, ще й ре­а­кція пе­ре­хо­жих, ко­трі спо­віль­ни­ли хо­ду, ко­ли по­ба­чи­ли та­ку роз­мо­ву. Про­кру­чу­ю­чи в го­ло­ві ін­фор­ма­цію про мо­жли­вість зни­кне­н­ня ди­ти­ни без­ві­сти, ко­жні ба­тьки хви­лю­ю­ться. «День» з’ясо­ву­вав, на­скіль­ки сер­йо­зні та­кі по­бо­ю­ва­н­ня.

З ПО­ЧА­ТКУ РО­КУ — 150 ЗНИКНЕНЬ

Про­тя­гом остан­ніх мі­ся­ців схо­жі ін­ци­ден­ти обго­во­рю­ва­ли ме­шкан­ці міст Бу­ча та Ір­пінь. Один з ви­пад­ків ко­мен­ту­вав мі­ністр вну­трі­шніх справ Укра­ї­ни Ар­сен Ава­ков, опри­лю­днив­ши де­та­лі за­три­ма­н­ня злов­ми­сни­ків, які в Ки­їв­ській обла­сті ви­кра­ли де­ся­ти­рі­чно­го хло­пчи­ка і ви­ма­га­ли за ньо­го ви­куп у роз­мі­рі де­ся­ти ти­сяч гри­вень. Ви­кра­да­чі за­ма­ни­ли ди­ти­ну до сво­єї ма­ши­ни сно­у­бор­дом. На ща­стя, це не за­галь­но­по­ши­ре­на тен­ден­ція, однак сер­йо­зний при­від для ба­тьків роз­ро­би­ти вла­сний план без­пе­ки.

У На­ціо­наль­ній по­лі­ції окре­мої ста­ти­сти­ки ви­кра­де­н­ня ді­тей са­ме за­ра­ди ви­ку­пу чи з ін­ших зло­чин­них мо­ти­вів не ве­дуть. Існує за­галь­на ба­за да­них, де фі­ксу­ють усі ви­пад­ки зни­кне­н­ня ді­тей: чи то во­ни пі­шли з до­му че­рез свар­ку з ба­тька­ми, чи за­три­ма­ли­ся з дру­зя­ми без ві­до­ма до­ро­слих, чи справ­ді по­тра­пи­ли до рук зло­чин­ців.

«З по­ча­тку 2017 ро­ку в Укра­ї­ні за­фі­ксо­ва­но 150 ви­пад­ків що­до без­ві­сти зни­клих ді­тей. З них роз­шу­ка­но 120 не­пов­но­лі­тніх. В основ­но­му це сто­су­є­ться ді­тей, схиль­них до ву­ли­чних блу­кань, — ко­мен­тує «Дню» Яро­слав ТРАКАЛО, ре­чник На­ціо­наль­ної по­лі­ції Укра­ї­ни. — Най­ча­сті­ше ді­ти ідуть з ін­тер­на­тів або з до­му, де не ду­же хо­ро­ші со­ці­аль­ні умо­ви. Є по­оди­но­кі ви­пад­ки, ко­ли ді­тей ви­кра­дає один з ба­тьків, за­зви­чай це осо­ба, яку суд по­зба­вив ба­тьків­ських прав. То­ді роз­по­чи­на­є­ться кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня за стат­тею 115 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни про без­ві­сти зни­клих, про­во­дять за­хо­ди що­до вста­нов­ле­н­ня мі­сця пе­ре­бу­ва­н­ня ди­ти­ни. У подаль­шо­му ма­те­рі­а­ли на­прав­ля­ють до су­ду, який при­ймає рі­ше­н­ня сто­сов­но по­ру­шни­ка».

КО­ЛИ ВИ­КРА­ДА­ЧІ — БА­ТЬКИ

Схо­жу тен­ден­цію, що най­ча­сті­ше ді­тей ви­кра­да­ють та­ки не зло­чин­ці, а їхні ба­тьки чи зна­йо­мі, фі­ксу­ють пра­во­за­хи­сні ор га­ні за­ції. Юрис ти по ясню ють, що си­ту­а­ції, ко­ли ді­тей за­би - рає один з ба­тьків без ві­до­ма ін­шо­го, не вва­жа­ють з то­чки зо­ру за ко но дав ст ва ви кра ден ням, оскіль­ки ба­тьки ма­ють одна­ко - ві пра­ва та обов’яз­ки що­до сво­їх ді­тей.

«За де­сять ро­ків ро­бо­ти у цій сфе­рі сти­ка­лась з кіль­ко­ма ви­пад­ка­ми, ко­ли дій­сно ді­тей ви­кра­да­ли не­зна­йом­ці, — роз­по­від­ає Ма­ри­на ЛЕГЕНЬКА, адво­кат, ди­ре­ктор де­пар­та­мен­ту пра­во­вої, со­ці­аль­ної та гу­ма­ні­тар­ної під­трим­ки Гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції «Ла Стра­да-Укра­ї­на» . — Ко­ли до нас над­хо­дять звер­не­н­ня про ви­кра­де­н­ня сто­рон­ні­ми осо­ба­ми, най­ча­сті­ше все за­вер­шу­є­ться тим, що ди­ти­на про­сто пі­шла ку­дись із дру­зя­ми без по­пе­ре­дже­н­ня. Бу­ва­ють ви­пад­ки, ко­ли ді­ти зни­ка­ли, гра­ю­чись у квест чи про­сто хо­ва­ю­чись від ба­тьків. Остан­ній ви­па­док був та­ким, що ди­ти­на са­ма пі­шла з ди­тса­до­чка. Це бу­ла стар­ша гру­па, ви­хо­ва­тель не­до­гле­ді­ла, хло­пчик ви­йшов сам за те­ри­то­рію сад­ка і гу­ляв по­ряд. Але фа­кти­чно ди­ти­на зни­кла. За пів­го­ди­ни актив­них по­шу­ків йо­го зна­йшли не­да­ле­ко від ди­тсад­ка. Це про­сто не­ви­ко­на­н­ня сво­їх фун­кцій ви­хо­ва­те­ля­ми і по­га­на ви­хов­на ро­бо­та ба­тьків — ко­ли ди­ти­на хо­че ку­дись пі­ти чи зро­би­ти щось са­мо­стій­но та не від­чу­ває за­гро­зи від са­мо­стій­но­го пе­ре­бу­ва­н­ня».

«ДІ­ТЕЙ ТРЕ­БА МА­КСИ­МАЛЬ­НО УБЕЗПЕЧУВАТИ»

Як ма­му двох до­ньок та­кі по­ясне­н­ня прав­ни­ків тро­хи за­спо­ко­ю­ють. Однак бе­сі­ди на те­му обе­ре­жно­сті та без­пе­ки у на­шій ро­ди­ні по­ча­сті­ша­ли. Ма­ри­на Легенька під­ка­зує, що, крім ви­хов­ної та роз’ясню­валь­ної ро­бо­ти, з ді­тьми стар­шо­го ві­ку мо­жна ви­га­да­ти сло­ве­сний па­роль — якщо, на­при­клад, по­ві­до­ми­ти йо­го те­ле­фо­ном, це озна­ча­ти­ме, що ча­до в не­без­пе­ці.

«Ба­тьки ма­ють роз’ясню­ва­ти за­галь­ні пра­ви­ла без­пе­ки: що не мо­жна сі­да­ти ні до ко­го у транс­порт, що ди­ти­ні зав­жди мо­же до­по­мог­ти лю­ди­на у будь-якій фор­мі, адже це так чи іна­кше пра­ців­ни­ки дер­жав­них стру­ктур. Тре­ба при­вча­ти ді­тей не бра­ти пев­них ре­чей від не­зна­йом­ців. На жаль, у нас роз­по­всю­дже­на пра­кти­ка, ко­ли хо­чуть при­го­сти­ти ді­тей цу­кер­ка­ми — це збіль­шує рі­вень до­ві­ри до чу­жих лю­дей, чо­го не по­вин­но бу­ти. Ди­ти­на, з одно­го бо ку, не по вин на бо я ти ся не - зна­йом­ців, але з дру­го­го, має ста­ви­ти­ся до них з пев­ною на­сто­ро­гою, щоб не по­тра­пи­ти в ха­ле­пу, — ра­дить пра­во­за­хи­сник. — Тре­ба оці­ню­ва­ти ко­жну ди­ти­ну ін­ди­ві­ду­аль­но. Є ді­ти, які мо­жуть се­бе убез­пе­чи­ти та кон­тро­лю­ва­ти пев­ні ри­зи­ки. Якщо ба­тьки зна­ють, що ди­ти­на з ра­ді­стю спіл­ку­є­ться з не­зна­йом­ця­ми, то на неї тре­ба звер­та­ти осо­бли­ву ува­гу, про­во­ди­ти ви­хов­ну ро­бо­ту та убезпечувати та­ку ди­ти­ну фі­зи­чно. На­ше су­спіль­ство і так не най­без­пе­чні­ше, а з огля­ду на си­ту­а­цію в кра­ї­ні, ді­тей тре­ба ма­кси­маль­но убезпечувати».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.