«Тво­ри з ман­дрів... до Фран­ка»

У Льво­ві — ви­став­ка Оле­ксан­дра Двор­сько­го, яка від­кри­ває ма­ло­ві­до­мі сто­рін­ки з жи­т­тя ве­ли­ко­го Ка­ме­ня­ра

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Йо­сип МАРУХНЯК, Львів

Ко­ли ми го­во­ри­мо про Фран­ка і мі­сця, з ним пов’яза­ні, то пе­ре­д­усім на дум­ку спа­да­ють На­гу­є­ви­чі, Дро­го­бич, Львів, Ко­ло­мия, Кри­во­рів­ня, Чер­нів­ці, Ві­день... Це та­кі зна­ко­ві мі­сця, де він на­ро­див­ся, вчив­ся, пи­сав сво­ї­нев­ми­ру­щі тво­ри чи на­віть си­дів у в’язни­ці. А от що ска­жуть пе­ре­сі­чно­му га­ли­ча­ни­но­ві та­кі на­зви, як Ми­кла­шів (се­ло бі­ля Льво­ва), чи тро­хи від­да­ле­ний Гре­бе­нів на Ско­лів­щи­ні, тер­но­піль­ське мі­сте­чко Зба­раж чи там­те­шні се­ла Ци­га­ни і Жу­ків? А са­ме ці на­се­ле­ні пун­кти фі­гу­ру­ють у твор­чо­му до­роб­ку львів­сько­го ху­до­жни­ка Оле­ксан­дра Двор­сько­го, і во­ни теж пов’яза­ні з іме­нем Івана Фран­ка. Ко­жен із цих на­се­ле­них пун­ктів до­дає якийсь штрих до йо­го біо­гра­фії. У Зба­ра­жі, на­при­клад, він ба­ло­ту­вав­ся до ав­стрій­сько­го Се­йму (не про­йшов, до сло­ва, про що зго­дом емо­цій­но ви­слов­лю­вав­ся). У се­лі Ми­кла­шів по­хо­ва­на Оль­га Ро­шке­вич — пер­ша лю­бов мо­ло­до­го Фран­ка, донь­ка свя­ще­ни­ка із се­ла Ло­лин на Іва­но-Фран­ків­щи­ні, з якою йо­му не до­зво­ли­ли одру­жи­ти­ся. У цьо­му се­лі во­на вчи­те­лю­ва­ла....

На ви­став­ці у Львів­сько­му на­ціо­наль­но­му лі­те­ра­тур­но-ме­мо­рі­аль­но­му му­зе­ї­Іва­на Фран­ка є жи­во­пи­сні та аква­рель­ні ро­бо­ти, які ма­ють етно­гра­фі­чний ха­ра­ктер. На­при­клад, На­ро­дний дім у Зба­ра­жі. У ньо­му Фран­ко ви­сту­пав під час сво­є­ї­пе­ре­дви­бор­чо­ї­кам­па­нії . У цьо­му мі­сті ча­сто бу­вав ін­ший ве­ли­кий пи­сьмен­ник — Ва­силь Сте­фа­ник, який при­їжджав до сво­го одно­кур­сни­ка по ме­ди­чно­му ін­сти­ту­ту Йо­са­фа­та Шмі­ге­ра. Да­ма на кар­ти­ні — Се­ве­ри­на Со­ро­ків­ська, яка при­йма­ла Ва­си­ля Сте­фа­ни­ка... За­раз у цьо­му бу­дин­ку — зба­разь­ка «Про­сві­та». На ін­ших кар­ти­нах — кра­є­ви­ди Кар­пат, які так лю­бив Іван Фран­ко, по­же­жа в На­гу­є­ви­чах; дуб, під яким він на­пи­сав опо­віда­н­ня «Олі­вець», пе­ре­чі­ку­ю­чи не­го­ду в На­гу­є­ви­чах...

«Я від­крив для се­бе Фран­ка чи­та­н­ням йо­го тво­рів, а та­кож зав­дя­ки по­до­ро­жам ра­зом із спів- ро­бі­тни­ка­ми му­зею ти­ми мі­сця­ми, де він бу­вав, — ка­же ху­до­жник. — Зро­зу­мів йо­го як лю­ди­ну, від­крив ближ­че без отих нав’яза­них сте­ре­о­ти­пів. Ці по­до­ро­жі до­да­ли на­тхне­н­ня в розумінні цьо­го ве­ле­та, ти­та­на дум­ки. Іван Фран­ко був лю­ди­ною, яка ви­па­да­ла із сво­го се­ре­до­ви­ща, яка бу­ла не­зру­чна, бо го­во­ри­ла в очі те, що ду­ма­ла... Це вже дру­га моя ви­став­ка, при­свя- че­на цій те­мі. Пер­ша на­зи­ва­ла­ся «До­ро­га­ми Фран­ка», і на ній фі­гу­ру­ва­ли більш ві­до­мі мі­сця, пов’яза­ні з йо­го жи­т­тям».

Цьо­го ху­до­жни­ка ха­ра­кте­ри­зує ре­а­лі­сти­чна ма­не­ра ри­сун­ка, стри­ма­ні ко­льо­ри. «Див­лю­ся на світ вла­сни­ми очи­ма і те, що ба­чу, пе­ре­даю. Іно­ді мо­же бу­ти трі­шки фан­та­зії, це ж — твор­чість», — ка­же Оле­ксандр Двор­ський.

ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ АВ­ТО­РА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.