Як «на­ціо­на­лі­зу­ва­ти» зов­ні­шню по­лі­ти­ку?

Ган­на ГОПКО: «Укра­ї­на сьо­го­дні вже є по­ту­жним до­но­ром ре­гіо­наль­ної та єв­ро­пей­ської без­пе­ки»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, «День»

Для ін­терв’ ю з го­ло­вою Ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди у за­кор­дон­них спра­вах Ган­ною Гопко ми зу­стрі­ли­ся бу­кваль­но че­рез кіль­ка го­дин пі­сля ви­сту­пу но­во­обра­но­го аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та До­наль­да Трам­па в Кон­гре­сі США, де він озву­чив своє ба­че­н­ня роз­ви­тку кра­ї­ни. Iз цьо­го роз­по­ча­ла­ся наша розмова.

«ДУ­ЖЕ ВА­ЖЛИ­ВО, ЩОБ ВІД­БУ­ЛА­СЯ ЗУ­СТРІЧ ПО­РО­ШЕН­КА З ТРАМ­ПОМ ДО ЗУ­СТРІ­ЧІ ГЛА­ВИ БІ­ЛО­ГО ДО­МУ З ПУ­ТІ­НИМ»

— Які основ­ні ме­се­джі ви б від­зна­чи­ли? Чо­го очі­ку­ва­ти від США, зокре­ма у зов­ні­шній по­лі­ти­ці що­до Укра­ї­ни?

— Під­трим­ка Трам­пом НАТО є важ ли вим сиг на лом для чле нів Єв­ро со ю зу та Укра ї ни, хоч він і зно ву на го ло сив, що пар т не ри по Альян­су ма­ють до­три­му­ва­ти­ся зо­бов’язань що­до фі­нан­су­ва­н­ня ці­єї стру­кту­ри.

Збіль шен ня ро бо чих місць у США че рез дер жав ні інф ра стру­ктур ні за мов лен ня — це силь ний сиг нал для са мих аме ри кан ців. Ва­жли­вою тут є енер­ге­ти­чна скла­до ва, ад же як що Шта ти біль ше екс пор ту ва ти муть енер го ре сур - си, це бу де силь ним уда ром по Ро - сії. Тоб то, крім сан к цій, це мо же бу ти па дін ня цін на енер го ре сур - си, що не мо­же не­га­тив­но не впли­ну ти на фор му ван ня ро сійсь ко го бю­дже­ту.

По зи тив но, що Трамп на ма га - єть ся за ру чи ти ся під трим кою Кон­гре­су США, хоч це і скла­дний для ньо­го про­цес.

— До ре­чі, пред­став­ник Де­мо­кра тич ної пар тія Сті вен Бе шир роз­кри­ти­ку­вав про­мо­ву Трам­па за ігно­ру­ва­н­ня ро­сій­ської за­гро­зи.

— Га­даю, нам по­трі­бно оці­ню­ва­ти кон­кре­тні кро­ки Трам­па. На - ра зі три ває фор му ван ня ко ман ди но­во­обра­но­го аме­ри­кан­сько­го пре­зи ден та. На прик лад, по ки не має по­са­дов­ця, який від­по­від­а­ти­ме за Укра­ї­ну та ре­гіон. Уся ви­ко­на­вча вла­да на рів­ні за­сту­пни­ків і ке­рів - ни ків де пар та мен тів ни ні пе ре бу - ває в про це сі фор му ван ня. І цей про­цес мо­же за­тя­гну­ти­ся ще на мі­сяць-два, а то й біль­ше.

Та­кож по­трі­бно пам’ятати, що про­тя­гом 150 днів Трамп і йо­го ко­ман­да ма­ють пред­ста­ви­ти в Кон­гре­сі На­ціо­наль­ну стра­те­гію без­пе­ки, а до сі­чня 2018 ро­ку — Во­єн­ну до­ктри­ну. То­ді ста­не зро­зумі­лою но­ва зов­ні­шня по­лі­ти­ка США й обра­ний на­пря­мок вза­є­мо­дії з Ро­сі­єю.

— Але пев­ну транс­фор­ма­цію ри­то­ри­ки Трам­па що­до Ро­сії ми вже спо­сте­рі­га­є­мо. Про що це свід­чить?

— Чі­тким си­гна­лом бу­ла за­ява пред с тав ни ка США в ООН Нік кі Гей­лі під час екс­тре­но­го за­сі­да­н­ня Ра ди без пе ки у зв’ яз ку із за гос т - ре­н­ням си­ту­а­ції в Ав­ді­їв­ці. По­сол чіт ко ска за ла, що сан к ції що до Кри­му збе­рі­га­ти­му­ться до­ти, до­ки пів­острів не бу­де по­вер­не­но Укра­ї­ні. Як по­тім уто­чнив ре­чник аме­ри кансь ко го пре зи ден та, це є по - зи­ція Трам­па. Ми зна­є­мо, що бу­ли дві те­ле­фон­ні роз­мо ви Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни з Трам­пом, по­тім бу­ла зу - стріч По­ро­шен­ка з ві­це-пре­зи­ден­том США Май ком Пен сом, те ле - фон на роз мо ва з дер ж сек ре та рем США Ре­ксом Тіл­лер­со­ном. А да­лі ду же важ ли во, щоб від бу ла ся зу - стріч По­ро­шен­ка з Трам­пом до зу­стрі чі гла ви Бі ло го до му з Пу ті - ним. Все за ле жить від то го, на - скіль­ки ми зда­тні за­ді­я­ти всі ка­на­ли ко­му­ні­ка­ції для то­го, щоб ор­га­ні­зу­ва­ти та­ку зу­стріч.

«БА­ГА­ТО ПРЕД­СТАВ­НИ­КІВ ПО­ЛІ­ТИ­ЧНО­ГО КЛА­СУ ЇДУТЬ ДО США, ЩОБ ПРО­СТО ЗАСВІТИТИ СВОЇ ОБЛИЧ­ЧЯ»

— Го­ло­ва МЗС Укра­ї­ни Пав­ло Клім­кін вже їздив до США із цьо­го при­во­ду. Які ре­зуль­та­ти?

— Пер­ші си­гна­ли з бо­ку аме­ри­кан­ської адмі­ні­стра­ції, які свід­чать, що во­ни го­то­ві обго­во­рю­ва­ти про­бле­му Кри­му та Дон­ба­су з Укра­ї­ною, вже про­лу­на­ли. То­му ду­же ва­жли­во, щоб ми ма­ли ко­ор­ди­на­цію все­ре­ди­ні кра­ї­ни. Нам не­об­хі­дно зі­бра­ти клю­чо­вих лю­дей, які за­йма­ю­ться зов­ні­шньою по­лі­ти­кою, а це пред­став­ни­ки Вер­хов­ної Ра­ди, МЗС, РНБО, АП, ви­кли­ка­ти по­сла Укра­ї­ни в США Ва­ле­рія Ча­ло­го. Ві­дно­си­ни Укра­ї­ни з та­ким пар­тне­ром, як США, по­тре­бу­ють ви­ва­же­но­го ско­ор­ди­но­ва­но­го дер­жав­ни­цько­го під­хо­ду. По­ки що я не спо­сте­рі­гаю та­ко­го ро­зу­мі­н­ня, на жаль...

На­при­клад, до США у нас від­прав ля єть ся де ле га ція від БПП у скла ді Ар­ту ра Ге ра си мо ва, Іри ни Фріз та Сер­гія Бе­ре­зен­ка.

На ві що? Який між на род ний до­свід чи ре­пу­та­ція, при­мі­ром, Бе­ре зен ка, мо же до по мог ти на шим вза є ми нам із Аме ри кою? По стає пи­та­н­ня — во­ни пред­став­ля­ють ін­те­ре­си Укра­ї­ни чи фра­кції БПП?

— Із чим вза­га­лі пов’яза­на ве - ли ка кіль кість ук ра їнсь ких де ле - га цій до США? Чи ма ють по діб ні ві­зи­ти якийсь сенс?

— Ба га то пред с тав ни ків по лі - тич но го кла су їдуть ту ди, щоб про­сто засвітити свої облич­чя. Це яр­ма­рок мар­но­слав­ства та при­ни­же­н­ня. Це свід­чить про те, що не­має ско ор ди но ва ної та спіль но опра цьо ва ної зов ніш ньо по лі тич - ної стратегії Укра­ї­ни. То­му й існує цей ма со вий по лі тич ний ту ризм. Аме ри кансь кі кон г рес ме ни вже втом ле ні від то го, що про тя гом дня до них мо жуть при їха ти дві рі­зні де­ле­га­ції з Укра­ї­ни: одні го­во­рять, що во­ни за до­стро­ко­ві ви­бо­ри, а ін­ші роз­по­від­а­ють, що про­во дять ре фор ми і що їм по тріб на по даль ша під трим ка США. Чо му ті ж Поль­ща, Ру­му­нія, Бол­га­рія... ста­ли чле­на­ми НАТО? То­му що й у вну­трі­шній, і в зов­ні­шній по­лі­ти­ці їх ні елі ти ма ли єди ну ме ту, ад во - ка­ту­ва­ли дер­жав­ні ін­те­ре­си та ви­сту­па­ли єди­ним го­ло­сом.

— До сло­ва, Пре­зи­дент Пе­тро По­ро­шен­ко за­явив про на­мір про­вес ти в Укра ї ні ре фе рен дум, на який бу де ви не се но пи тан ня про вступ до НАТО. На ва шу дум ку, ко­ли й на­скіль­ки це ре­аль­но?

— Ко­ли пла­ну­єш якісь дії — зав­жди тре­ба ду­ма­ти про ме­ту. Наша ме­та — зда­тність за­хи­сти­ти се­бе, а та­кож — ство­ре­н­ня без­пе­чно­го єв­ро­пей­сько­го про­сто­ру. Укра­ї­на сьо­го­дні вже є по­ту­жним до­но­ром ре­гіо­наль­ної та єв­ро­пей­ської без­пе­ки. Адже укра­їн­ська ар­мія, вже тре­тій рік за­хи­ща­ю­чи нас що­ден­но, отри­ма­ла уні­каль­ний пра­кти­чний до­свід про­ти­дії «гі­бри­дній вій­ні». Пар­тнер­ство Укра­ї­ни з НАТО — ду­же ва­жли­ва скла­до­ва змі­цне­н­ня як за­галь­но­єв­ро­пей­ської без­пе­ки, так і на­шої обо­ро­но­спро­мо­жно­сті.

Однак, є ва­жли­ві пра­кти­чні зав­дан ня, які по тріб но ви рі шу ва ти сьо год ні й від яких за ле жить успі­шність укра­їн­ської зов­ні­шньої по­лі­ти­ки. На­при­клад, у нас вже май­же два ро­ки не­має по­сла Укра­ї­ни в НАТО, хо­ча, на­ре­шті, уже ви­зна­че­но кан­ди­да­та. Є «до­ма­шня ро бо та » — кри те рії, при чо му не тіль­ки без­пе­ко­ві чи обо­рон­ні, яких по­трі­бно до­сяг­ти. І ви­ко­на­н­ня та­кої « до маш ньої ро бо ти » при не се ко­ристь на­сам­пе­ред Укра­ї­ні. Тіль­ки пі­сля цьо­го мо­жна го­во­ри­ти про ре­фе­рен­дум (до ре­чі, пе­ред цим по­трі­бно прийня­ти но­вий за­кон про ре­фе­рен­дум, бо ни­ні­шній за­кон ді­став ся у спа док від Яну ко ви ча, і йо­го ка­те­го­ри­чно не мо­жна за­сто­со­ву­ва­ти) і ду­ма­ти — для чо­го він, і чи до­по­мо­же нам ре­фе­рен­дум до­сяг­ти по­став­ле­ної ме­ти.

«УКРА­ЇН­СЬКА ДИ­ПЛО­МА­ТІЯ ПО­ТРЕ­БУЄ РЕ­ФОР­МИ, СО­ЦІ­АЛЬ­НИХ ЛІФТІВ, ПРОФЕСІЙНОЇ ШКО­ЛИ, ФІ­НАН­СУ­ВА­Н­НЯ»

— Го­лов­ний ре­да­ктор «Дня» Ла­ри­са Ів­ши­на на­го­ло­шує, осо­бли­во пі­сля про­ва­лу на аме­ри­кан­сько­му на­пря­мі, що нам по­трі­бно «на­ціо­на­лі­зу­ва­ти на­шу зов­ні­шню по­лі­ти­ку». Як все-та­ки ста­ло­ся, що ни­ні­шня вла­да так про­ра­ху­ва­ла­ся, ро­бля­чи став­ку ли­ше на одно­го кан­ди­да­та в пре­зи­ден­ти США?! Який, зре­штою, про­грав. Бо скла­да­ло­ся вра­же­н­ня, що зов­ні­шньою по­лі­ти­кою в да­но­му ра­зі за­йма­ло­ся не МЗС, а ав­тор «бо­лі­сних ком­про­мі­сів» у The New York Times. На­віть аме­ри­кан­ські ЗМІ пи­са­ли про те, що фонд укра­їн­сько­го олі­гар­ха Ві­кто­ра Пін­чу­ка фі­нан­су­вав фонд ро­ди­ни Клін­то­нів.

— По­раз­ка Клін­тон справ­ді ста­ла не­спо­ді­ван­кою для ба­га­тьох, але ди­пло­ма­тія й зов­ні­шня по­лі­ти­ка — це сфе­ри, де по­трі­бно вра­хо­ву­ва­ти всі най­не­ймо­вір­ні­ші ва­рі­ан­ти. Наша по­мил­ка — та­кож до­свід, хоч і при­крий. Тут го­лов­не пи­та­н­ня: чи зро­би­ли ви­снов­ки в Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та та в МЗС? Чи є лю­ди, які по­не­сли від­по­від­аль­ність за та­кі гру­бі ди­пло­ма­ти­чні про­ра­хун­ки?

Як по­ча­ли ми но­ву сто­рін­ку у від­но­си­нах із Шта­та­ми? В цьо­му пла­ні Ка­на­да вза­га­лі почала но­ві вза­є­ми­ни зі Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми че­рез по­си­ле­н­ня МЗС зокре­ма і шля­хом при­зна­че­н­ня Хри­сті Фрі­ланд. Ба­га­то аме­ри­кан­ських пред­став­ни­ків ка­жуть нам: вам по­трі­бно пе­ре­гор­ну­ти цю сто­рін­ку і по­ча­ти з но­вої яко­сті, по­си­ли­ти ро­бо­ту укра­їн­сько­го по­соль­ства. Кри­ти­чним є у зов­ні­шній по­лі­ти­ці ке­ру­ва­ти­ся не прин­ци­пом ло­яль­но­сті до ке­рів­ни­ка, а про­фе­сій­ні­стю і зда­тні­стю ре­а­гу­ва­ти на но­ві ви­кли­ки.

— В яко­му ста­ні сьо­го­дні укра­їнсь ка дип ло ма тія? Іно ді до во - ди­ться чу­ти, що на по­ча­тку 1990-х дип ло ма ти бу ли силь ні ши ми. Чи дій­сно по­тім пі­шла де­гра­да­ція? В яко­му ста­ні ре­фор­ма ди­пло­ма­ти­чної слу­жби?

— Укра­їн­ська ди­пло­ма­тія по­тре­бує ре­фор­ми, со­ці­аль­них ліфтів, професійної шко­ли, фі­нан­су­ва­н­ня. Але має бу­ти по­лі­ти­чна во­ля для цьо­го, бо, на­при­клад, вже пів­то­ра ро­ку не при­зна­ча­ють пер­шо­го за­сту­пни­ка мі­ні­стра за­кор­дон­них справ. Один за­сту­пник (Сер­гій Ки­сли­ця) за­йма­є­ться між­на­ро­дни­ми ор­га­ні­за­ці­я­ми, дру­гий (Оле­на Зер­каль) — єв­ро­ін­те­гра­цій­ни­ми про­це­са­ми, пра­во­ви­ми та енер­ге­ти­чни­ми пи­та­н­ня­ми. Сам мі­ністр має щіль­ний ро­бо­чий гра­фік. То­му ко­ли по­трі­бно при­йти на за­сі­да­н­ня пар­ла­мент­сько­го ко­мі­те­ту у за­кор­дон­них спра­вах і до­по­ві­сти з при­во­ду прі­о­ри­те­тів зов­ні­шньої по­лі­ти­ки на 2017 рік, це ні­ко­му зро­би­ти. Ми вже звер­та­ли­ся з цим пи­та­н­ням до прем’єра Во­ло­ди­ми­ра Грой­сма­на, але йо­го все одно не ви­рі­шу­ють. МЗС не має бу­ти від­ді­ле­н­ням Бан­ко­вої, мі­ністр по­ви­нен ма­ти більш прин­ци­по­ву по­зи­цію і бу­ти від­кри­тим зі сво­ї­ми спів­ро­бі­тни­ка­ми. У нас є аб­со­лю­тно про­фе­сій­ні дипломати і має бу­ти ко­ман­дна гра.

«БІЛЬ­ШІСТЬ ПРЕД­СТАВ­НИ­КІВ НИНІШНЬОЇ ВЛА­ДИ Й ОПО­ЗИ­ЦІЇ НЕ ДУ­МА­ЮТЬ ДОВГОТРИВАЛИМИ СТРАТЕГІЯМИ»

— Одна з основ­них про­блем — не при зна чен ня низ ки ук ра їнсь - ких по слів за кор до ном. Ви вже про це не од но ра зо во за яв ля ли і звер­та­ли­ся з від­по­від­ни­ми ли­ста­ми до Пре­зи­ден­та і мі­ні­стра за­кор­дон­них справ. В чо­му ре­аль­на проб ле ма? Брак кад рів чи « особ - ли­ва ка­дро­ва по­лі­ти­ка»?

— І те, й дру ге. Але особ ли во шкід ли вим є те, що остан ні три ро­ки укра­їн­ська зов­ні­шня по­лі­ти­ка страж дає від ку лу ар нос ті й за - кри тос ті. Вод но час пар ла мен­тсь - ка дип ло ма тія має по си лю ва ти на­шу зов ніш ню по лі ти ку. То му по ки не бу де ко ман д ної гри, нам бу де ду же склад но від сто ю ва ти свої на ці о наль ні ін те ре си, особ ли­во в умо вах по туж ної ро сійсь кої про па ган ди, гро шей і ло біз му. Це сто су єть ся всіх на пря мів зов ніш - ньої по лі ти ки.

До сло­ва, чо­му вза­га­лі ви­ни­ка­ють всі­ля­кі про­по­зи­ції що­до ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня оку­по­ва­них те­ри­то­рій від та­ких лю­дей, як Пін­чук, Фі­лі­пчук, Ар­те­мен­ко та ін.? То­му що від­су­тня чі­тка стра­те­гія від са­мої вла ди. На віть як що ми ка же - мо, що не­має аль­тер­на­ти­ви Мін­ським до­мов­ле­но­стям, хо­ча Ро­сія їх і так не ви­ко­нує, ми все одно ма­є­мо за про по ну ва ти чіт кий план, який би вклю чав по лі тич ні, со ці - аль ні, гу ма ні тар ні та ін ші ас пек - ти. Але про­бле­ма в то­му, що біль­шість пред с тав ни ків ни ніш ньої вла­ди й опо­зи­ції не ду­ма­ють дов­го­три ва ли ми стра те гі я ми, всі об ме - жу ють ся ко рот ки ми тер мі на ми вла­сно­го пе­ре­бу­ва­н­ня на по­са­дах.

Як ві­до­мо, без ефе­ктив­ної вну­трі­шньої по­лі­ти­ки бу­ду­ва­ти зов­ні­шню по лі ти ку склад но. Одним пі - аром і без кон­кре­тних кро­ків ні­чо­го не до­ся­гну­ти. На­при­клад, те­ма так зва­ної бло­ка­ди Дон­ба­су. Чи бу­ла хоч одна спро­ба — зно­ву ж та­ки, не ку­лу­ар­на, а від­кри­та, — по­са­ди­ти за один стіл Пре­зи­ден­та, прем’єра, спі­ке­ра, го­лів фра­кцій і з’ясу­ва­ти, де ін­те­ре­си олі­гар­хів, які за­хи­ща­ють свої ко­рум­по­ва­ні схеми, а де ін­те­ре­си дер­жа­ви? Да­лі — що нам дасть ви­зна­н­ня ста­ту­су оку­по­ва­них те­ри­то­рій і по­кла­де­н­ня пов­ної від по ві даль ність на Ро сію, чи по­си­лить це на­шу між­на­ро­дну по­зи­цію, чи отри­ма­є­мо ми ле­таль­ну зброю? Та­кої від­вер­тої роз­мо­ви не­має. На віть за раз, ко ли уряд пред­став­ляє план ре­ін­те­гра­ції Дон­ба­су, чи бу­ло по­пе­ре­днє обго­во­ре­н­ня ці­єї стра те гії в пар ла мен ті? Ні. Вза га лі ба га то клю чо вих рі шень для дер­жа­ви, які да­ють не­зво­ро­тність ін­сти­ту­цій­них ре­форм, за­раз галь­му­ють.

Це ство­рює ґрунт для зне­ві­ри в су­спіль­стві у кра­ї­ну та ре­ван­шу про­ро­сій­ських сил. На­при­клад, не ви­рі­шу­є­ться пи­та­н­ня онов­ле­н­ня Ра­хун­ко­вої па­ла­ти (і тут пи­та­н­ня не тіль­ки до Пре­зи­ден­та, а й до всіх фра­кцій). Ана­ло­гі­чно про­бле­ма з Цен­траль­ною ви­бор­чою ко­мі­сі­єю. Не ре­фор­му­є­ться ви­бор­че за­ко­но­дав­ство, НАБУ не мо­же здій­сню­ва­ти за рі­ше­н­ням су­ду про­слу­хо­ву­ва­н­ня не­за­ле­жно. І та­ких пи­тань ба­га­то.

— Ви зна­є­те від­по­відь на за­пи­та­н­ня — чо­му це не ро­би­ться?

— То­му, що ке­ру­ю­ться не дер­жав­ни­ми, а осо­би­сти­ми чи гру­по­ви­ми ін­те­ре­са­ми. По­трі­бно ма­ти смі­ли­вість взя­ти на се­бе від­по­від­аль­ність за дер­жа­ву та лю­дей, пі­ти про­ти по­пу­ліст­сько­го мейн­стрі­му, не ду­ма­ю­чи про рей­тин­ги чи кар’єру.

«ФОРМАТИ МО­ЖНА ЗМІ­НЮ­ВА­ТИ, АЛЕ НАМ ЗА ДО­ПО­МО­ГОЮ ЗА­ХО­ДУ ПО­ТРІ­БНО ШУ­КА­ТИ НО­ВІ МЕ­ХА­НІ­ЗМИ ТИ­СКУ НА РО­СІЮ»

— У вла­ді не пе­ре­ста­ють по­вто­рю­ва­ти, що єди­ний ви­хід розв’яза­н­ня кон­флі­кту на схо­ді Укра­ї­ни — це по­лі­ти­ко-ди­пло­ма­ти­чний шлях на ба­зі Мін­ських до­мов­ле­но­стей. Про­те з усьо­го ви­дно, що цей фор­мат ви­чер­пав се­бе. От­же, чи ре­аль­но ви­ко­на­ти ці до­мов­ле­но­сті, чи все-та­ки по­трі­бно шу­ка­ти но­вий фор­мат, з огля­ду на остан­ні за­яви го­лів МЗС Ве­ли­ко­бри­та­нії, Поль­щі, Ні­меч­чи­ни, які від­ві­да­ли Ки­їв?

— Ми чі­тко ро­зу­мі­є­мо, що за­раз не­має до­ві­ри все­ре­ди­ні «нор­манд­сько­го фор­ма­ту», то­му що Кремль не ви­ко­нує сво­їх зо­бов’язань. Формати мо­жна змі­ню­ва­ти, але нам за до­по­мо­гою За­хо­ду все одно по­трі­бно шу­ка­ти но­ві ме­ха­ні­зми ти­ску на Ро­сію, щоб во­на ви­ко­ну­ва­ла свої зо­бов’яза­н­ня. Бо по­ки ми ба­чи­мо, що во­на, нав­па­ки, за­го­стрює си­ту­а­цію, на­при­клад, ви­зна­ю­чи па­спор­ти так зва­них ДНР та ЛНР, при­хва­ти­зо­ву­ю­чи під­при­єм­ства. Плюс — сьо­го­дні ми спо­сте­рі­га­є­мо, що Пу­тін ви­чі­кує, до­ки від­бу­ду­ться ви­бо­ри у Фран­ції, до­ки Трамп чі­тко ви­зна­чи­ться зі сво­єю зов­ні­шньою по­лі­ти­кою.., мо­жли­во, роз­ра­хо­ву­ю­чи на те, що мо­жна бу­де до­мо­ви­ти­ся гло­баль­но, з огля­ду на за­гро­зу «ІДІЛ», си­ту­а­цію в Си­рії та ін­ші чин­ни­ки.

Але са­ма Укра­ї­на по­вин­на ма­ти план А, план Б, план В, тоб то ва­рі­ан­ти на рі­зні си­ту­а­ції, і не че­ка­ти, що за нас до­мов­ля­ти­му­ться пар т не ри. Крім май дан чи ка по Дон­ба­су, нам по­трі­бен май­дан­чик пе­ре­го­во­рів по Кри­му. Тре­ба ви­бу­до ву ва ти но ві від но си ни із США, ефе­ктив­ні­ше пра­цю­ва­ти з Ве­ли­ко­бри та ні­єю, Ка на дою, Поль щею, кра ї на ми Пів ніч ної Єв­ро пи, Япо - ні­єю. Всі кра ї ни у різ ний спо сіб мо­жуть бу­ти за­лу­че­ні до пе­ре­го­во­рів, щоб від­но­ви­ти те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність та су­ве­ре­ні­тет Укра­ї­ни.

«ЯКЩО У ВЕ­РЕ­СНІ ЦЬО­ГО РО­КУ ПРЕ­ЗИ­ДЕНТ ПІ­ДЕ ДО ПІН­ЧУ­КА НА YES, ЦЕ БУ­ДЕ ГАНЬБА»

— Ко ли з’ яви ла ся стат тя олі - гар ха Вік то ра Пін чу ка в аме ри - кан­сько­му ви­дан­ні NYT, ви ви­сту­пи ли з від кри тою кри ти кою і за - кли ка ли бой ко ту ва ти по даль ші за­хо­ди цьо­го бі­зне­сме­на та фі­лан­тро­па, як він се­бе на­зи­ває. Однак ми по ба чи ли по тім, що де хто на той же Да вось кий сні да нок та ки по їхав ( Пре зи дент, як ві до мо, в Да вос по їхав, але на сні да нок не пі­шов). Про що це свід­чить?

— Так, Пре­зи­дент не пі­шов на сні­да­нок Пін­чу­ка, але ко­ли остан­ній ор­га­ні­зу­вав зу­стріч з Біл­лом Гей­тсом, то По­ро­шен­ко пі­шов на ту зу­стріч у Да­во­сі. По­стає за­пи­та­н­ня: нев­же в АП не­має кон­та­ктів, щоб ор­га­ні­зу­ва­ти зу­стріч з Біл­лом Гейт- сом без Пін­чу­ка? Про­бле­ма в то­му, що в Укра­ї­ні за ба­га­то ро­ків вла­да так і не спро­мо­гла­ся ство­ри­ти май­дан­чик, по­ді­бний до пін­чу­ків­сько­го так зва­но­го Ял­тин­сько­го фо­ру­му. Цей на­пря­мок був від­да­ний на по­та­лу олі­гар­хам, які за до­по­мо­гою по­ді­бних за­хо­дів від­бі­лю­ють свій імідж і на­ма­га­ю­ться по­ши­ри­ти вплив. Во­ни ма­ють сво­їх пред­став­ни­ків у пар­ла­мен­ті, яких ви­ро­сти­ли, зокре­ма, за до­по­мо­гою про­гра­ми «Зав­тра.UA». Нев­же вла­ді по­трі­бен Пін­чук, щоб ор га­ні­зу­ва­ти та­ку пла­тфор­му, як YES? Якщо у ве­ре­сні цьо­го ро­ку Пре­зи­дент пі­де до Пін­чу­ка на YES, це бу­де ганьба. Нам по­трі­бно роз­ри­ва­ти зв’яз­ки олі­гар­хів і так зва­них еліт, які всі ра­зом по­зи­ціо­ну­ють се­бе як пред­став­ни­ки дер­жа­ви, а на­справ­ді дба­ють ли­ше про вла­сні ін­те­ре си і ста­тки. Більш то­го, на­ші пра­во­охо­рон­ні стру­кту­ри по­вин­ні ре­а­гу­ва­ти на та­кі ре­чі, як так зва­ні бо­лі­сні ком­про­мі­си Пін­чу­ка, тим па­че, ко­ли йо­го про­по­зи­ції під­три­мує ро­сій­ська про­па­ган­да, яка по­дає за­зна­че­но­го олі­гар­ха як май­бу­тньо­го кан­ди­да­та в пре­зи­ден­ти.

— По­ка­зо­во, що одра­зу пі­сля Да­во­са в Мюн­хе­ні під час між­на­ро­дної кон­фе­рен­ції з без­пе­ки Пін­чу­ком впер­ше був ор­га­ні­зо­ва­ний ана­ло­гі­чний «укра­їн­ський ланч», ку­ди при­йшло ще біль­ше лю­дей, аніж у Да­во­сі. Про що все-та­ки це свід­чить?

— Все одно ці за­хо­ди від­ві­да­ли мен­ше лю­дей, ніж це за­зви­чай від­бу­ва­ло­ся ра­ні­ше під час «укра­їн­сько­го сні­дан­ку» в Да­во­сі або під час YES. І це пев­на по­зи­тив­на тенденція. Ар­гу­мен­та­ція тих, хто ту­ди йде, мов­ляв, за­ра­ди то­го, щоб пред­ста­ви­ти дум­ку су­спіль­ства, не є прийня­тною. По-пер­ше, ви сво­єю при­су­тні­стю ле­гі­ти­мі­зу­є­те за­хо­ди Пін­чу­ка, а по-дру­ге, пред­ста­ви­ти свою по­зи­цію мо­жна і на ін­ших май­дан­чи­ках. Якщо їх не­має, все одно по­трі­бно шу­ка­ти спосо­би і ро­би­ти все, щоб та­кі май­дан­чи­ки з’яви­ли­ся в Укра­ї­ні.

«НАМ ПО­ТРІ­БНО ВТРИ­МА­ТИ ДЕР­ЖАВ­НІСТЬ — АЛЬТЕРНАТИВА ОБОВ’ЯЗ­КО­ВО З’ЯВИТЬСЯ»

— Як ви вва­жа­є­те, який мо­же ма­ти вплив істо­рія з екс­тра­ди­ці­єю до США і су­дом що­до олі­гар­ха Дми­тра Фір­та­ша в Ав­стрії на укра­їн­ську по­лі­ти­ку, зокре­ма зов­ні­шню?

— Я вва­жаю, що ця істо­рія має ста­ти спосо­бом очи­ще­н­ня кра­ї­ни від на­дмір­но­го впли­ву олі­гар­хів, осо­бли­во «енер­ге­ти­чних». То­му що з цим так зва­ним бізнесом пов’яза­ні най­ви­щі ке­рів­ни­ки дер­жа­ви, а са­мі олі­гар­хи, ма­ю­чи ве­ли­кі гро­ші, впли­ва­ють на ін­фор­ма­цій­ний про­стір, еко­но­мі­ку, по­лі­ти­ку кра­ї­ни. Ду­же ва­жли­во мі­ні­мі­зу­ва­ти вплив олі­гар­хів на прийня­т­тя дер­жав­них рі­шень че­рез вста­нов­ле­н­ня зро­зумі­лих і про­зо­рих пра­вил гри, які на­сам­пе­ред сто­су­ю­ться за­ко­но­дав­ства. Іна­кше ця про­бле­ма за­ли­ша­ти­ме­ться за­гро­зою дер­жав­ній без­пе­ці.

Без­по­се­ре­дня си­ту­а­ція з Фір­та­шем має про­ли­ти сві­тло на зв’яз­ки укра­їн­ських по­лі­ти­ків — під які умо­ви во­ни бра­ли гро­ші у олі­гар­хів. З дру­го­го бо­ку, це си­гнал від За­хо­ду на­шим олі­гар­хам, що пра­ви­ла на­ре­шті по­трі­бно змі­ню­ва­ти, іна­кше ін­ве­сти­ції в Укра­ї­ну не при­йдуть.

Ми ба­чи­мо, на­при­клад, що від­бу­ва­є­ться з Юзів­ським ро­до­ви­щем, ко­ли йо­го фа­кти­чно вкра­ли че­рез не про зо рий тен дер і пе ре да ли якійсь не ві до мій ком па нії з кіль - ко ма ти ся ча ми до ла рів на ра хун - ку. По­тім зав­дя­ки скан­да­лу, який під ня ли на род ні де пу та ти, це рі - ше­н­ня за­галь­му­ва­ли, по­ча­ла­ся су­до­ва тя­га­ни­на, що три­ває до­сі.

То­му при­кро ди­ви­ти­ся, як ГПУ остан ні три ро ки « зли ває » та кі спра ви, як Зло чевсь ко го, Іва ню - щен ка, не на да ючи до ка зів за хі­дним пар т не рам, і фак тич но ви во - дить їх з-під сан­кцій.

Вза­га­лі ми ма­є­мо ро­зу­мі­ти, що всі­ма ре­во­лю­ці­я­ми за ро­ки не­за­ле­жно­сті (на гра­ні­ті 1990 р., по­ма­ран­че­вою 2004 р., гі­дно­сті 2013— 2014 рр.) ско­ри­ста­ли­ся ті, хто по­тім змар­ну­вав шанс по­бу­ду­ва­ти силь­ну кра­ї­ну — че­рез свої до­го­вор­ня­ки, ко­рум­по­ва­ність, кла­но­вість, вза­є­мо­за­ле­жність з ро­сій­ською елі­тою, олі­гар­ха­ми. Але я ду­же ві­рю в сло­ва Бо­г­да­на Гав­ри­ли­ши­на, що че­рез три-п’ять ро­ків ми по­ба­чи­мо аб­со­лю­тно ін­ших мо­ло­дих лю­дей, на яких не­має ком­про­ма­ту, які не пі­дуть на ком­про­мі­си з со­ві­стю, які бу­дуть ре­аль­ни­ми про­фе­сіо­на­ла­ми і па­трі­о­та­ми. Нам по­трі­бно про­три­ма­ти­ся цей пе­ре­хі­дний пе­рі­од і не до­зво­ли­ти зни­щи­ти кра­ї­ну як вну­трі­шнім, так і зов­ні­шнім во­ро­гам (на­при­клад, той же ра­дник Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на Сер­гій Ка­ра­га­нов пи­ше, що по­трі­бно ве­сти спра­ву з дру­жньою ней­траль­ною Укра­ї­ною або кіль­ко­ма Укра­ї­на­ми, якщо Ки­їв не змо­же утри­ма­ти кон­троль над кра­ї­ною в ни­ні­шніх її те­ри­то­рі­аль­них кор­до­нах, і єди­ний спо­сіб її ви­жи­ва­н­ня — це пе­ре­тво­ре­н­ня на міст і бу­фер). Нам по­трі­бно втри­ма­ти дер­жав­ність — альтернатива обов’яз­ко­во з’явиться.

— Яку аль­тер­на­ти­ву ви ма­є­те на ува­зі: ту, яка при­йшла в по­лі­ти­ку пі­сля Єв­ро­май да­ну і пред­став­ни­ки якої в сво­їй біль­шо­сті ста­ли ча­сти­ною ста­рих по­лі­ти­чних про­е­ктів, чи це має бу­ти но­ва — на­сту­пна хви­ля мо­ло­дих по­лі­ти­ків?

— Справ­ді, ба­га­то лю­дей пі­сля Єв­ро­май­да­ну по­тра­пи­ли в по­лі­ти­ку, але ду­же ма­лень­ка її ча­сти­на за­ли­ши­ла­ся вір­ною ідеалам Май­да­ну. Та на­віть цій не­ве­ли­кій групі лю­дей не да­ють пра­цю­ва­ти. Однак так зва­ні change makers (state builders) мо­жуть ство­рю­ва­ти пе­ре­шко­ди для кон­сер­ва­ції ста­рих схем, штов­ха­ти вла­ду до ухва­ле­н­ня ва­жли­вих рі­шень, як За­кон «Про ри­нок га­зу», але ре­аль­них ме­ха­ні­змів впли­ву на тем­пи ре­форм не­має. Тим біль­ше, не по­трі­бно за­бу­ва­ти, що сьо­го­дні ЗМІ, які в основ­но­му на­ле­жать олі­гар­хам, пра­цю­ють над тим, щоб по­ка­за­ти, що всі «но­ві облич­чя» одна­ко­ві.

З дру­го­го бо­ку, дій­сно, є ба­га­то мо­ло­дих лю­дей, які по­ки не пе­ре­бу­ва­ють в по­лі­ти­ці і є на­ді­єю. Тіль­ки че­рез наш ко­мі­тет за остан­ні ро­ки про­йшли ста­жу­ва­н­ня бі­ля 70-ти осіб, які ма­ють зов­сім ін­ший рі­вень під­го­тов­ки і цін­но­стей. Я знаю, що ду­же ба­га­то в цьо­му на­прям­ку ро­бить га­зе­та «День», пра­цю­ю­чи зі сту­ден­та­ми в рам­ках Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки або осві­тньо­го про­е­кту Бі­блі­о­те­ки га­зе­ти «День». То­му я ві­рю в ку­му­ля­тив­ний ефект окре­мих ро­зум­них май­дан­чи­ків. І ва­жли­во, щоб у но­вих лю­дей не бу­ло ілю­зій чи за­хмар­них ам­бі­цій, во­ни ма­ють бу­ти го­то­ві са­мо­від­да­но пра­цю­ва­ти і бу­ду­ва­ти силь­ну кра­ї­ну. Дя­кую га­зе­ті «День» як ін­те­ле­кту­аль­ній пла­тфор­мі за всі іні­ці­а­ти­ви і осо­бли­во за ан­гло­мов­ну версію, яка до­по­ма­гає сві­то­ві біль­ше від­кри­ти Укра­ї­ну!

Укра­ї­на по­вин­на ма­ти план А, план Б, план В, тоб­то ва­рі­ан­ти на рі­зні си­ту­а­ції, і не­че ка­ти, що за нас до­мов­ля­ти­му­ться пар­тне­ри. Крім май­дан­чи­ка по Дон­ба­су, нам по­трі­бен май­дан­чик пе­ре­го­во­рів по Кри­му. Тре­ба ви­бу­до­ву­ва­ти но­ві ві­дно­си­ни із США, ефе­ктив­ні­ше пра­цю­ва­ти з Ве­ли­ко­бри­та­ні­єю, Ка­на­дою, Поль­щею, кра­ї­на­ми Пів­ні­чної Єв­ро­пи, Япо­ні­єю. Всі кра­ї­ни у різний спо­сіб мо­жуть бу­ти за­лу­че­ні до пе­ре­го­во­рів, щоб від­но­ви­ти те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність та су­ве­ре­ні­тет Укра­ї­ни

ФО­ТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФО­ТО АР­ТЕ­МА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.