Кі­нець Iм­пе­рії

«24.02-23.02.2017»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­дрій ПЛАХОНІН

Не за­будь­те 8 бе­ре­зня при­ві­та­ти сво­їх жі­нок з 100-річ­чям па­ді­н­ня Ро­сій­ської ім­пе­рії. Ні­як не мо­жна цьо­го дня без свя­та — чи дар­ма у Гру­зії мі­мо­зам роз­кві­та­ти?!

■ Жар­ти жар­та­ми, а нам тро­хи не зі­псу­ва­ли май­бу­тні тор­же­ства. По­ки укра­їн­ці у по­ті чо­ла го­ту­ю­ться до де­кіль­кох під­ряд бу­чних істо­ри­чних юві­ле­їв, у на­йостан­ні­ший мо­мент зір­ва­ла­ся спро­ба від­ро­ди­ти ім­пе­рію Ро­ма­но­вих. І на за­ва­ді ро­сій­ським мо­нар­хі­стам ста­ли зов­сім не укра­їн­ські до­бро­воль­ці. Пам’ята­є­те «Ко­ро­ткий курс ро­сій­ської істо­рії», що тра­ди­цій­но по­чи­на­є­ться з апо­сто­ла Ан­дрія, який на ки­їв­ських гор­бах поставив хрест, пе­ред­ба­чив­ши май­бу­тню ве­лич Ро­сії? Так от, пре­зи­дент Ре­спу­блі­ки Кі­ри­ба­ті Та­не­ті Ма­а­мау ши­ро­ким роз­чер­ком пе­ра поставив свій хрест, — хрест нав­хрест, Ан­дрі­їв­ський, — мов­ляв, ви­ста­чить з нас ва­ших екс­пе­ри­мен­тів. До­сить! І ам­бі­тний про­ект ро­сій­сько­го бі­зне­сме­на, де­пу­та­та, за­снов­ни­ка і не­змін­но­го ке­рів­ни­ка Мо­нар­хі­чної пар­тії Ро­сії Ан­то­на Ба­ко­ва опи­нив­ся у шре­де­рі.

■ Що бтам не думав Юрій Ар­те­мен­ко про се­бе, а він все-та­ки не укра­їн­ський ен­де­мік! Пу­тін­ська про­па­ган­да за­ли­ши­ла не­за­бу­тній слід у не­змі­цні­лих умах де­ся­тків міль­йо­нів ро­сі­ян. Блі­дий від­блиск сла­ви ді­дів і пра­ді­дів, ве­лич ни­ні­шньо­го пре­зи­ден­та- за­во­йов­ни­ка — все це не про­сто роз­па­лює їхню бур­хли­ву фан­та­зію. Ба­га­то хто з но­во­яв­ле­них ро­сій­ських аван­тю­ри­стів у вла­сно­му дзер­ка­лі роз­гле­дів при­ма­ру за­во­йов­ни­ка Си­бі­ру Єр­ма­ка. Одні на свій страх і ри­зик у по­шу­ках сла­ви ви­ру­ши­ли на Дон­бас, ін­ші ор­га­ні­зо­ву­ва­ти при­ва­тний пе­ре­во­рот — до Чор­но­го­рії. А ось Ан­тон Ба­ков ви­рі­шив пе­ре­за­сну­ва­ти Ім­пе­рію, — зро­би­ти те, на що на­віть сам Пу­тін по­ки не на­ва­жив­ся. Не­хай по­ки не в Крем­лі, пла­не­та ж ве­ли­ка, є де по­шу­ка­ти віль­ної зе­мель­ки.

■ Мо­же, вам ідея по­ча­ти від­ро­дже­н­ня ім­пе­рії з да­ле­ких ти­хо­оке­ан­ських ато­лів і ви­да­сться ди­кою, на­справ­ді у Ро­сії та Кі­ри­ба­ті ду­же ба­га­то спіль­но­го. На­при­клад, стру­кту­ра еко­но­мі­ки про­тя­гом пер­ших 20 ро­ків не­за­ле­жно­сті. У ті бла­го­сло­вен­ні ча­си еко­но­мі­ка ти­хо­оке­ан­ської дер­жа­ви бу­ду­ва­ла­ся ви­клю­чно на екс­пор­ті при­ро­дних ре­сур­сів. 85% екс­пор­ту — по­ло­ви­ну ВВП — да­вав ви­до­бу­ток фо­сфа­тів. Зда­ва­ло­ся, ще не­дов­го, і всі 100 ти­сяч жи­те­лів ато­лів Кі­ри­ба­ті на­зав­жди пе­ре­їдуть на ще більш бла­го­сло­вен­ні остро­ви, на ба­гат­ство, що впа­ло з не­ба, до кін­ця сво­їх днів ні­жи­ти­ся в ці­ло­рі­чно те­плих про­ме­нях еква­то­рі­аль­но­го сон­ця. Але ж нев­да­ча: у най­більш не­до­ре­чний мо­мент фо­сфа­ти за­кін­чи­ли­ся, гро­ші, вкла­де­ні в якийсь спе­ку­ля­тив­ний пу­зир, ви­па­ру­ва­ли­ся, і на­се­ле­н­ня остро­вів за­ли­ши­ло­ся в чо­му ма­ти на­ро­ди­ла — в паль­мо­во­му ли­сті, за ти­ся­чі кі­ло­ме­трів від мор­ських шля­хів, ло­ви­ти і про­да­ва­ти один одно­му рибу, що жи­ве в при­бе­ре­жних ко­ра­ло­вих ри­фах.

■ Мо­же, во­ни, по­ді­бно до Ро­сії, з го­ря і віджа­ли бтро­хи ща­стя у су­сі­дів, ось тіль­ки до цих су­сі­дів ( про­кля­та гео­гра­фія!) — ти­ся­чі мор­ських миль. От­же, за­ра­ди до­да­тко­во­го за­ро­бі­тку Кі­ри­ба­ті дру­ку­ва­ла ек­зо­ти­чні мар­ки і ма­ри­ла про ми­ну­ле ба­гат­ство, яке, якщо і не із зем­лі та во­ди, в май­бу­тньо­му, на­пев­но, зно­ву впа­де на них із не­ба. І во­но впа­ло, в обра­зі ро­сій­сько­го бі­зне­сме­на і по­лі­ти­ка ( втім, на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі це не роз­ді­ля­ють) Ан­то­на Ба­ко­ва. 2011 ро­ку в ро­сій­ських ЗМІ з’ яви­ла­ся сен­са­цій­на но­ви­на — в об мін на об іцян­ку 350 міль­йо­нів до­ла­рів ін­ве­сти­цій Ан­тон Ба­ков отри­мав у свою пов­ну юрис­ди­кцію де­кіль­ка ато­лів ар­хі­пе­ла­гу іме­ні з’їде­но­го фі­ліп­пін­ця­ми ка­пі­та­на Ку­ка, най­біль­ший з яких, на­зва­ний на честь ге­не­ра­лі­си­му­са Су­во­ро­ва, за пло­щею на­бли­жав­ся до мо­сков­сько­го пар­ку куль­ту­ри і від­по­чин­ку іме­ні з’їде­но­го Ста­лі­ним пи­сьмен­ни­ка Горь­ко­го. Ан­тон тут же про­го­ло­сив на остро­ві ство­ре­н­ня дер­жа­ви «Ро­сій­ська ім­пе­рія», а то­ді­шній пре­зи­дент Кі­ри­ба­ті Те­бу­ро­ро Ті­то, у хви­лю­ван­ні від­чут­тів від обі­ця­но­го йо­му зо­ло­то­го до­щу, ма­ло не ви­знав не­за­ле­жність Аб­ха­зії та Пів­ден­ної Осе­тії. Ди­во, що про­не­сло.

■ Про­тя­гом кіль­кох ро­ків з ча­су ці­єї істо­ри­чної по­дії мі­сце­ві жи­те­лі до­від­а­ли­ся про дві ре­чі: 1) усі 32 остро­ви, що скла­да­ють дер­жа­ву Кі­ри­ба­ті, по­віль­но, але впев­не­но йдуть під во­ду; 2) по­ря­ту­нок по­то­па­ю­чих — спра­ва рук са­мих по­то­па­ю­чих, оскіль­ки ін­ве­сти­ції, обі­ця­ні Ан­то­ном Ба­ко­вим, ви­яви­ли­ся та­ки­ми ж вір­ту­аль­ни­ми, як і за­сно­ва­на ним в ін­тер­не­ті « Ро­сій­ська ім­пе­рія » . Ось мі­сце­ві вла­сті і дали ро­сій­сько­му ім­пер­цю сту­са­на, на який він за­слу­го­вує. Не­хай Ро­сія і Кі­ри­ба­ті ду­же схо­жі, та йти на дно ко­жно­му з них на­ле­жить сво­їм шля­хом. У Ро­сії це вва­жа­ють за кра­ще ро­би­ти з геор­гі­їв­ськи­ми стрі­чка­ми, під пісню «Вра­гу не сда­е­тся наш гор­дый « Ва­ряг » , дар­ма що на­пи­са­на на вір­ші яко­гось ав­стрі­я­ка.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.