Укра­ли і пи­ша­є­мо­ся

Пев­ні роз­ду­ми над ре­зуль­та­та­ми все­ро­сій­сько­го опи­ту­ва­н­ня, яке про­вів Ле­ва­да-центр

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, Мо­сква, спе­ці­аль­но для «Дня»

43від сот ки ро сі ян пи ша - ють ся « по вер нен ням Кри му до скла ду Ро сії » . Та кі ре зуль та ти все ро - сійсь ко го опи ту ван ня, яке про вів Ле ва да- центр на при кін ці січ ня 2017 ро ку у 137 на се ле них пун к - тах Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції. Це дру­гий за зна­чу­щі­стю пре­дмет за­галь­но ро сійсь ких гор до щів. Пер ше мі­сце тра­ди­цій­но по­сі­дає пе­ре­мо­га у Ве ли кій Віт чиз ня ній вій ні — 83%. « По вер нен ня Кри му » до лу - чи­ли до опи­ту­ва­н­ня впер­ше, і во­но од ра зу вий ш ло на дру ге міс це (43%), від­ті­снив­ши на тре­тє осво­єн ня кос мо су ( 41%), яке ра ні ше зав­жди бу­ло дру­гим за по­ши­ре­ні­стю пре­дме­том гор­до­щів ро­сі­ян.

■ На че­твер­то­му мі­сці — гор­дість за ро сійсь ку лі те ра ту ру (36%). До то­го ж по­рів­ня­но з 1999 ро ком час т ка ро сі ян, які пи ша - ються сво­єю лі­те­ра­ту­рою, змен­ши­ла­ся на 10% — 1999 ро­ку їх бу­ло 46%. Ще біль ші втра ти у до сяг - нень ро сійсь кої на уки: 1999 ро ку ни­ми пи­ша­ли­ся 52%, а 2017-го — ли­ше 32%. Осо­бли­вий ін­те­рес ста - нов­лять ті 14% гро­ма­дян Ро­сії, які пи ша ють ся бо роть бою з та та ро­мон голь с ким ігом. На жаль, на сай ті Ле ва да- цен т ру не має да них опи ту ван ня по ре гі о нах. Ці ка во бу­ло б ді­зна­ти­ся час­тку ме­шкан­ців Та­тар­ста­ну, для яких це є пре­дме­том гор­до­щів. Окрім то­го, 26% пи­ша­ю­ться сла­вою ро­сій­ської зброї, а 23% — мо раль ни ми якос тя ми ро­сій­ської лю­ди­ни.

■ Окрім гор­до­сті, ро­сі­я­ни пе­ре­жи­ва­ють по­чу­т­тя со­ро­му. На жаль, Ле­ва­да-центр не запитав, яка час­тка тих, ко­му со­ром­но за кра­діж­ку Кри­му. Але їх мо­жна зро­зу­мі­ти, оскіль­ки во­ни й так у ре­є­стрі «іно­зем­них аген­тів», а якщо по­чнуть тур­бу­ва­ти спів­ві­тчи­зни­ків та­ки­ми за­пи­та­н­ня­ми, їх вза­га­лі ки­нуть за ґра­ти, а то й кри­мі­наль­ні спра­ви по­ру­шать. Але да­ні про сором все одно ви­йшли ці­ка­ви­ми. За те, що «ба­га­та кра­ї­на, ве­ли­кий на­род жи­ве у ві­чній бі­дно­сті і не­вла­што­ва­но­сті», со­ром­но 54% ро­сі­я­нам. 1999 ро­ку з цьо­го при­во­ду со­ро­ми­ли­ся 79%. Ча­ска тих, ко­му со­ром­но за роз­вал СРСР, ста­но­вить 33%, за хам­ство й не­по­ва­гу лю­дей одне до одно­го со­ром­но 24%, а за ми­ну­лі ре­пре­сії і те­рор — 22%.

■ Всьо­го ли­ше 11% ро­сі­ян со­ром­ля­ться обме­же­но­сті, не­ком­пе - тен т нос ті і ко рис ли вос ті влас ної вла­ди. Якщо по­рів­ня­ти цей по­ка­зник з час­ткою тих, хто со­ро­ми­ться бі­дно­сті і не­вла­што­ва­но­сті (54%), то ви­йде, що для аб­со­лю­тної біль­шос ті з них при чи ною бід нос ті і не­вла­што­ва­но­сті є аж ні­як не вла - да, а щось ін­ше. Мо­жли­во, той-та­ки Оба­ма чи мар­сі­я­ни. Один з най­ці ка ві ших ре зуль та тів опи ту ван - ня — час т ка тих, хто як пред мет со ро му за зна чив « праг нен ня си - лою зброї нав’ яза ти свій лад ін - шим кра­ї­нам і на­ро­дам». 2017 ро­ку цей ва рі ант від по ві ді об ра ли 4%, а 1999-го — 15%. Якщо по­рів­ня­ти рі­вень зов­ні­шньої агре­сії Ро­сії 1999 ро­ку і сьо­го­дні, то ре­зуль­та­ти да­ють по­жи­ву для роз­ду­мів.

■ Під­сум­ки цьо­го опи­ту­ва­н­ня ста ли пред ме том об го во рен ня у про гра мі « Ве чер » з Во ло ди ми ром Со ло вйо вим від 1.03.2017. Учас - ни ки про гра ми і ве ду чий бу ли вкрай не вдо во ле ні тим, що ро сі я - ни вза­га­лі чо­гось со­ром­ля­ться. «За що ка­я­ти­ся?» — обу­рю­вав­ся член Ра­ди Фе­де­ра­ції Сер­гій Ри­ба­ков, — «ми не гір­ше, ніж ін­ші жи­ве­мо!». І одра­зу ж, як і на­ле­жить справ­жньо­му ке­рів­ни­ко­ві, се­на­тор Сер­гій Ри ба ков на го ло сив на справ ж ній про­бле­мі: «Ми за­бу­ли ду­хов­ність! Ось над цим тре­ба пра­цю­ва­ти».

■ Се на то ра Ри ба­ко ва пал ко під­три­мав пер­ший за­сту­пник ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра ИТАР-ТАСС Ми­хай­ло Гу­сман, який не­гай­но під­твер­див, що со­ро­ми­ти­ся вза­га­лі не тре ба, оскіль ки « це — ма зо - хізм», і вза­га­лі, «ми не гір­ші, а якщо по­рів­ня­ти з афри­кан­ським кон­ти­нен­том...». Оскіль­ки ре­зуль­та­ти по­рів­ня­н­ня Ро­сії з афри­кан­ським кон ти нен том бу ли оче вид ни ми, Ми­хай­ло Гу­сман цю ви­гра­шну для кра ї ни те му роз ви ва ти об ли шив і зо се ре див ся на кон ст рук ти ві. Він на­го­ло­сив, що для ви­хо ва­н­ня па­трі о тиз му по тріб ні ге рої, але по - скар­жив­ся, мов­ляв, ге­рої в нас усе якісь не ті. Хоч ко­го ві­зьми, став­ле­н­ня до ньо­го не­о­дно­зна­чне, хоч до Ста­лі­на, хоч до Гро­зно­го. Роз­ко­лю ють сус піль ст во, а йо го слід об’єд­ну­ва­ти. І ось як об’єд­ну­валь - них ге­ро­їв Ми­хай­ло Гу­сман за­про­по ну вав роз гля ну ти двох ко лиш - ніх ке­рів­ни­ків ра­дян­сько­го уря­ду: Олек сія Ми ко лай о ви ча Ко си гі на та Оле­ксія Іва­но­ви­ча Ри­ко­ва. Ми - хай ло Гус ман, зви чай но, зна ний про па ган дист, го ді й ка за ти. Але на­віть йо­му, вва­жаю, бу­де не про­сто спер­шу по­ясни­ти біль­шо­сті ро­сі­ян, хто та­кі Ри­ков із Ко­си­гі­ним, а по тім зму си ти ни ми пи ша ти ся як ге­ро­я­ми.

■ Ці­ка­вий по­во­рот те­ми за­дав ре­да­ктор і вла­сник «Не­за­ле­жної га­зе­ти» Рем­чу­ков. Він по­ві­до­мив, що дав­но ви­но­шу­вав про­гра­му для кра­ї­ни, суть якої Рем­чу­ков сфор­му­лю­вав так: «Як пе­ре­ста­ти со­ро­ми­ти­ся і по­ча­ти пи­ша­ти­ся». Рем­чу­ков звер­нув ува­гу на те, як у нас ба­га­то свя­тих — пра­кти­чно ко­жен день ка­лен­да­ря це день яко­гось свя­то­го. «Це від со­бор­но­сті ро­сій­сько­го на­ро­ду», — по­ді­лив­ся сво­їм ба­че­н­ням Рем­чу­ков. Це то­му, вва­жає ре­да­ктор «Не­за­ви­си­мой га­зе­ты», що ро­сі­я­ни весь час на­ма­га­ли­ся по­вто­ри­ти по­двиг Хри­ста і в 33 ро­ки зійти на Гол­го­фу. «А якщо ти у 33 ро­ки го­то­вий зійти на Гол­го­фу», — по­яснює ро­сі­я­нам суть їхньо­го ха­ра­кте­ру Рем­чу­ков, — «яка рі­зни­ця, чим у те­бе вкри­тий дах». Я пі­сля пе­ре­да­чі ува­жно ви­вчив біо­гра­фію Рем­чу­ко­ва і звер­нув ува­гу на те, що у сво­їх 33 ро­ки Ко­стян­тин Ва­ди­мо­вич ста­жу­вав­ся у Пен­силь­ван­сько­му уні­вер­си­те­ті, який роз­та­шо­ва­ний у шта­ті Фі­ла­дель­фія. Пев­но, са­ме там, за но­ві­тні­ми да­ни­ми, і мі­сти­ться гол­го­фа. У цьо­му ж ду­сі ви­сту­пив і ра­діо­ве­ду­чий Ар­мен Га­спа­рян, який до­рі­кнув Ле­ва­да-цен­тро­ві в то­му, що «ку­дись по­дів­ся на­род-бо­го­но­сець з цьо­го опи­ту­ва­н­ня».

■ «А я, на­при­клад, не со­ром­лю­ся бі­дно­сті!» — гор­до ви­гу­кнув Во­ло­ди­мир Со­лов­йов. І це бу­ли, ма­буть, най­че­сні­ші йо­го сло­ва. І не ли­ше в цій пе­ре­да­чі. І не ли­ше то­му, що вже в чо­му, а в бі­дно­сті Со­лов­йо­ву до­рі­кну­ти не­мо­жли­во. Го­лов­не, що Со­лов­йов і сором — це сло­ва на­стіль­ки не­су­мі­сні, що на­віть вжи­ва­н­ня їх в одній фра­зі викликає від­чу­т­тя яко­їсь по­мил­ки в пра­во­пи­сі.

■ Якщо по вер ну ти ся до ре - зуль­та­тів опи­ту­ва­н­ня про гор­дість і со ром ро сі ян, то слід за зна чи ти, що за пе­рі­од з 1999-го по 2017 рік гро ма дя ни Ро сії ста ли на ба га то мен­ше со­ро­ми­ти­ся будь-чо го. Вва­жаю, що у спра ві ви ко рі ню ван ня та ких не по тріб них і на віть шкід - ли вих ру ди мен тів мо ра лі, як со - ром і до­ти­чна до ньо­го со­вість, Со­лов­йов і йо­го не­скін­чен­ну при­су­тність у фе­де­раль­но­му ефі­рі ві­ді­гра­ли істо­тну роль.

■ І це бу­ло про­де­мон­стро­ва­но в тій же про гра мі « Ве чер » від 1.03.2017, ко ли об го во рю ва ло ся рі­ше­н­ня ва­таж­ків «ЛДНР» про за­про вад жен ня зов ніш ньо го управ - лін ня під при ємств, які пе ре бу ва - ють під ук ра їнсь кою юрис дик - ці­єю. Якщо пе­ре­кла­сти цю со­ром­ли ву фор му лу нор маль ною ро - сійсь кою мо вою, то во на озна чає, що «ДНР» і «ЛНР» про­сто вкра­ли чу­жу вла­сність.

■ Пра­кти­чно пря­мим текс­том про це ска зав ва та жок « ДНР » Олек сандр За хар­чен ко, яко го Со - лов­йов ви­вів в ефір сво­єї пе­ре­да­чі. Со ло вйо ву ду же спо до ба ли ся не - що дав ні сло ва За хар чен ка: « Не - хай Укра ї на зви кає до мо го го ло - су » , то му він ви рі шив цьо му по - спри­я­ти, пред­ста­вив­ши За­хар­чен­ка ро­сі­я­нам у на­дії, що цю чу­до­ву лю­ди­ну якось по­ба­чать і по­чу­ють ук ра їн ці. І, на мій по гляд, Со ло - вйов зро­бив до­бру спра­ву, оскіль­ки За хар чен ко від вер то ка же те, що біль­шість ро­сій­ських по­лі­ти­ків вва жа ють за кра ще при хо ву ва ти за ухиль­ни­ми фор­му­лю­ва­н­ня­ми.

■ « Ми го ту є мо юри дич ну до - ку мен та цію для пе ре ве ден ня цих під­при­ємств у вла­сність «ДНР», — ого ло сив За хар чен ко. Щой но, за кіль­ка хви­лин до цьо­го «гро­мад­ський ді­яч ДНР» Оле­ксандр Ко­фман по яс ню вав, що це ні я ка не на ці о - на лі за ція, а тим ча со ве зов ніш нє управ лін ня, яке бу де ска со ва но, тіль ки- но бу де ви ко на но Мінсь кі уго­ди, пі­сля чо­го під­при­єм­ства по­вер нуть їх нім за кон ним влас ни - кам. Ці­ка­во, що пі­сля то­го, як За­хар­чен­ко з бан­дит­ською від­вер­тіс - тю ска­зав все як є, ні в ко­го у сту­дії не ви­ни­кло за­пи­тань ні до Ко­фма­на, ні до За­хар­чен­ка.

■ Пі сля то го як За хар чен ко че­сно ска­зав, що він про­сто вкрав близь ко 40 під при ємств у їх ніх влас ни ків, він ко рот ко по яс нив, як да­лі роз­ви­ва­ти­ме­ться си­ту­а­ція. «Що­дня за­би­ває цвях в ві­ко до­мо­ви ни Укра ї ни » , — по ві до мив За - хар чен ко. І уточ нив тер мін, ко ли бу де за би то остан ньо го цвя ха: « Мак си мум 60 днів — і Укра ї на пе­ре­ста­не існу­ва­ти!». Спо­ді­ва­ю­ся, що в пер ших чис лах трав ня в Со - лов­йо­ва бу­де час за­про­си­ти За­хар­чен­ка у свій ефір, аби той мав змо­гу про ко мен ту ва ти свій про гноз і по­рів­ня­ти йо­го з ре­а­лі­я­ми.

МА­ЛЮ­НОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.