«Ро­сія змі­нює та­кти­ку бре­хні»

Експерти «Дня» — про те, чи ста­не до­ктри­на ін­фор­ма­цій­ної без­пе­ки ді­є­вим ін­стру­мен­том бо­роть­би з крем­лів­ською про­па­ган­дою

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

У ме­ді­а­се­ре­до­ви­щі упро­довж ти­жня актив­но обго­во­рю­ва­ли під­пи­са­ну Пре­зи­ден­том Укра­ї­ни Пе­тро По­ро­шен­ком До­ктри­ну ін­фор­ма­цій­ної без­пе­ки. До­ку­мент був роз­ро­бле­ний в гру­дні 2016 ро­ку, хо­ча над ним по­ча­ли пра­цю­ва­ти ще у 2014 ро­ці. Як го­во­ри­ться в текс­ті до­ктри­ни, її ме­тою є «уто­чне­н­ня прин­ци­пів фор­му­ва­н­ня і ре­а­лі­за­ції дер­жав­ної ін­фор­ма­цій­ної по­лі­ти­ки, перш за все з про­ти­дії руй­нів­но­му ін­фор­ма­цій­но­му впли­ву Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції в умо­вах розв’яза­ної нею гі­бри­дної вій­ни».

Та­кож в до­ку­мен­ті йде­ться про на­да­н­ня Ка­бмі­ну, СБУ і Мі­ні­стер­ству ін­фор­ма­цій­ної по­лі­ти­ки ме­ха­ні­змів ви­яв­ле­н­ня, бло­ку­ва­н­ня і ви­да­ле­н­ня в ін­тер­не­ті ін­фор­ма­ції, яка не­се за­гро­зу на­ціо­наль­ній без­пе­ці, зокре­ма за­кли­ки до вій­ни, ро­сій­ську про­па­ган­ду, роз­па­лю­ва­н­ня на­ціо­наль­ної й ре­лі­гій­ної во­ро­жне­чі, за­кли­ки до змі­ни кон­сти­ту­цій­но­го ла­ду. Мо­ні­то­ри­ти на пре­дмет по­ру­шень бу­дуть не тіль­ки бло­ги, по­сти в со­цме­ре­жах, але і за­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції. Крім то­го, хо­чуть за­пу­сти­ти по­стій­ний мо­ні­то­ринг ро­сій­ської про­па­ган­ди, що­б­опе­ра­тив­но від­по­від­а­ти на неї.

Ці­ка­во, що в пун­кті 5 до­ку­мен­та «Прі­о­ри­те­ти дер­жав­ної по­лі­ти­ки в ін­фор­ма­цій­ній сфе­рі» пе­ред­ба­ча­є­ться та­кож під­трим­ка « ві­тчи­зня­ної кни­го­ви­дав­ни­чої спра­ви, зокре­ма пе­ре­кла­дів іно­зем­них тво­рів», а ще — «за­без­пе­че­н­ня кни­га­ми на­вчаль­них за­кла­дів і бі­бліо­тек » . Фа­кти­чно, ва­жли­вим еле­мен­том за­хи­сту ін­фор­ма­цій­но­го про­сто­ру дер­жа­ва вба­чає ту ро­бо­ту, яку «ма­лень­ки­ми зу­си­л­ля­ми» не­бай­ду­жих лю­дей 15 ро­ків по­спіль ре­а­лі­зо­вує га­зе­та « День » , ви­да­ю­чи свою книж­ко­ву бі­бліо­те­ку. Ці кни­ги, зав­дя­ки не­бай­ду­жим лю­дям, отримують без­ко­штов­но укра­їн­ські бі­блі­о­те­ки та шко­ли. Тіль­ки з по­ча­тку 2017 ро­ку 160 шкіл та 40 бі­бліо­тек Дні­пра, 16 шкіл та 6 бі­бліо­тек При­лук, 36 шкіл Він­ни­ці, де про­хо­ди­ли Дні «Дня», отри­ма­ли пов­ні ком­пле­кти на­ших книжок. Мі­сце­ва вла­да та не­бай­ду­жі ме­це­на­ти ро­зу­мі­ють ва­жли­вість ви­дав­ни­чих про­е­ктів « Дня » , їхню роль у пи­тан­ні пе­ре­о­сми­сле­н­ня істо­рії. Але все це — во­лон­тер­ська спра­ва. Без си­стем­ної під­трим­ки дер­жа­ви охо­пи­ти всі шко­ли, уні­вер­си­те­ти та бі­блі­о­те­ки кра­ї­ни уні­каль­ним кон­тен­том, який в сво­їх про­е­ктам про­ду­кує га­зе­та, — не­мо­жли­во. Вла­сне, під­пи­са­на до­ктри­на мо­же ста­ти сти­му­лом для дер­жав­них ін­сти­ту­цій по­ши­ру­ва­ти «те­ри­то­рію ро­зу­му » . Але це — те­ма окре­мої роз­мо­ви. На­ра­зі « День » по­ці­ка­вив­ся в екс­пер­тів, чи ста­не До­ктри­на ін­фор­ма­цій­ної без­пе­ки ді­є­вим ін­стру­мен­том в бо­роть­бі з ро­сій­ською про­па­ган­дою.

«КРЕМЛІВСЬКА ПРО­ПА­ГАН­ДА ЗМІ­НИ­ЛА «СТИЛЬ» РО­БО­ТИ» Дми­тро ТИМ­ЧУК,

на­ро­дний де­пу­тат, ко­ор­ди­на­тор групи «Iн­фор­ма­цій­ний опір»:

— Без­умов­но, та­кий до­ку­мент кра­ї­ні по­трі­бен і це бу­ло зро­зумі­ло ду­же дав­но. Див­но, що він з’явив­ся ли­ше в 2017 ро­ці. Ще до по­ча­тку ро­сій­ської агре­сії, а осо­бли­во під час неї ми ба­чи­ли, що втри­ма­ти «ін­фор­ма­цій­ний фронт» для Укра­ї­ни не менш ва­жли­во, ніж вій­сько­вий. І на­сто­ро­жу­ва­ло, що три ро­ки жо­дних кон­це­пту­аль­них до­ку­мен­тів, які бсто­су­ва­ли­ся пи­та­н­ня без­пе­ки ін­фор­ма­цій­ної га­лу­зі, по су­ті, за­про­по­но­ва­но не бу­ло.

У під­пи­са­ній дня­ми до­ктри­ні роз­пи­са­на від­по­від­аль­ність кон­кре­тних стру­ктур у пи­тан­ні ін­фор­ма­цій­но­го су­ве­ре­ні­те­ту — і це го­лов­не. Але до­ктри­на не по­збав­ле­на пев­них про­блем, зокре­ма ду­блю­ва­н­ня обов’яз­ків.

Ще 2014 ро­ку, ко­ли бу­ло ство­ре­не Мі­ні­стер­ство ін­фор­ма­цій­ної по­лі­ти­ки, я не ду­же ро­зу­мів сенс йо­го існу­ва­н­ня, і за­раз пі­сля по­яви до­ктри­ни, до них ви­ни­ка­ють все но­ві за­пи­та­н­ня. Спра­ва в то­му, що зав­да­н­ня, які МІП на­дає під­пи­са­на до­ктри­на, пе­ре­кли­ка­ю­ться з обов’ яз­ка­ми на­ших спец­служб у га­лу­зі за­хи­сту ін­фор­ма­цій­ної без­пе­ки. Є від­по­від­ні стру­кту­ри у скла­ді СБУ, у них — своя ло­гі­ка ро­бо­ти, ці стру­кту­ри мо­жуть не ли­ше мо­ні­то­ри­ти, а й у ме­жах сво­го ві­дом­ства про­во­ди­ти роз­слі­ду­ва­н­ня, по­чи­на­ти кар­ні спра­ви, тоб­то, здій­сню­ва­ти пов­ний цикл за­хо­дів, аж до до­ве­де­н­ня до су­ду. МІП та­ки­ми мо­жли­во­стя­ми не опе­рує, не мо­же за­йма­ти­ся опе­ра­тив­но- роз­шу­ко­вою ді­яль­ні­стю, і в пев­ній ча­сти­ні про­сто ду­блює пов­но­ва­же­н­ня СБУ що­до мо­ні­то­рин­гу... Як на ме­не, до­ціль­ні­ше бу­ло б під­си­ли­ти ті стру­кту­ри, які є в скла­ді на­ших спец­служб. За мо­єю ін­фор­ма­цію, там не ви­ста­чає ро­бо­чих рук, ре­сур­сів, за­мість цьо­го — пе­ред­ба­ча­є­ться ду­блю­ва­н­ня фун­кцій.

Сьо­го­дні де­які експерти обу­рю­ю­ться, що до­ктри­на обме­жує сво­бо­ди. Це не так. Ути­сків сво­бо­ди сло­ва не­має. Де­які стру­кту­ри і до цьо­го ма­ли пов­но­ва­же­н­ня мо­ні­то­рин­гу ме­діа- рин­ку. Пи­та­н­ня в ін­шо­му — як дер­жа­ва по­тім ре­а­гує на по­ру­ше­н­ня. У нас, на пре­ве­ли­кий жаль, дер­жа­ва че­рез не­чі­тке за­ко­но­дав­ство чи не­ба­жа­н­ня суд­дів до­во­ди­ти спра­ви до кін­ця, не пра­цює на­дмі­ру ефективно в пи­тан­ні за­хи­сту ін­фор­ма­цій­но­го су­ве­ре­ні­те­ту. Є ма­те­рі­а­ли в ЗМІ, які де­ста­бі­лі­зу­ють си­ту­а­цію в кра­ї­ні, але не отримують жо­дних по­ка­рань. Бо там іде так зва­на м’яка фор­ма про­па­ган­ди.

У по­рів­нян­ні з 2014 ро­ком, сьо­го­дні дер­жа­ва зна­чно біль­ше се­бе за­хи­щає в ін­фор­ма­цій­но­му пла­ні. Але ва­жли­во ро­зу­мі­ти, що про­тив­ник теж змі­нює «стиль» ро­бо­ти. У нас кон­тр­ро­звід­ка, стру­кту­ри, що пра­цю­ють у сфе­рі за­без­пе­че­н­ня ін­фор­ма­цій­ної без­пе­ки — ді­ють ду­же ефективно, на ви­со­ко­му рів­ні. Це на­віть близь­ко не мо­жна по­рів­ню­ва­ти з си­ту­а­ці­єю у 2014 ро­ці. Але є ін­ші фа­кто­ри — су­ди, « ту­ман­ність за­ко­но­дав­ства » , де чі­тко не про­пи­са­на тер­мі­но­ло­гія. На­при­клад, що вва­жа­ти за­кли­ком до по­ва­ле­н­ня кон­сти­ту­цій­но­го устрою в кра­ї­ні, а що — на­тя­ком чи оці­но­чним су­дже­н­ням. Де ме­жа? Ста­ло важ­че пра­цю­ва­ти.

Крім то­го, Ро­сія змі­ни­ла та­кти­ку. Кремль чу­до­во ро­зу­міє, що ни­ні на­пря­му за­кли­ка­ти до ство­ре­н­ня но­вих се­па­ра­тист­ських утво­рень він не мо­же. Зре­штою, це не прой­де і ЗМІ то­чно бу­дуть по­ка­ра­ні са­ме че­рез ефе­ктив­ність ді­яль­но­сті на­ших спец­служб. То­му во­ни пі­шли « в об­хід » . Про­па­ган­дист­ські ме­діа ста­ли роз­дму­ху­ва­ти пев­ні те­ми, не­ви­гі­дні для Укра­ї­ни на тлі не­га­тив­них со­ці­аль­но­еко­но­мі­чних ре­а­лій. І це до­бре вда­є­ться, як ми ба­чи­мо по ре­гу­ляр­них спро­бах де­ста­бі­лі­за­ції си­ту­а­ції в ре­гіо­нах. Йде актив­на спе­ку­ля­ція на про­бле­мах — зу­бо­жі­н­ня на­се­ле­н­ня, та­ри­фи, зу­пин­ка ви­ро­бництв, зро­ста­н­ня цін на про­до­воль­чі про­ду­кту... І тут на­віть фа­хів­цям ін­ко­ли важ­ко ро­зі­бра­ти­ся — чи це дій­сно гру­па лю­дей пу­блі­чно за­яв­ляє про свої обу­ре­н­ня, чи це спря­мо­ва­на акція про­тив­ни­ка? Спо­ді­ва­ю­ся, що і цей гі­бри­дний еле­мент на­ші спец­слу­жби осво­ять і пі­дуть на ви­пе­ре­дже­н­ня.

«НА­ЗВА­ТИ ДО­КТРИ­НУ «ДОРОЖНЬОЮ КАРТОЮ» НЕ МО­ЖНА» Алі СА­ФА­РОВ,

ме­ді­а­ю­рист Iн­сти­ту­ту Ме­діа Пра­ва:

— До­ктри­на ста­ла сво­го роду ком­про­мі­сним до­ку­мен­том. Вна­слі­док чо­го во­на не спов­на, на мою дум­ку, мо­же ви­ко­на­ти по­став­ле­ні зав­да­н­ня. Про­ана­лі­зу­вав­ши, ба­чи­мо, що не­має кон­кре­тних зав­дань для ор­га­нів вла­ди, окрім тих, що вже пе­ред­ба­че­ні чин­ним за­ко­но­дав­ством Укра­ї­ни. Ба­га­то обу­рень в ЗМІ бу­ло сто­сов­но то­го, що те­пер мо­жуть дер­жа­ва мо­же мо­ні­то­ри­ти ме­ді­а­по­ле. Але ЗМІ і до цьо­го мо­ні­то­ри­ли — і СБУ, і МІП... І спец­слу­жби в ме­жах сво­їх пов­но­ва­жень пе­ре­шко­джа­ли роз­по­всю­джен­ню від­вер­то про­па­ган­дист­ської, шкі­дли­вої ін­фор­ма­ції. Я ро­зу­мію, що на­слід­ком са­ме та­кої ре­да­кції до­ктри­ни бу­ла не­об­хі­дність ви­да­ти до­ку­мент, але при цьо­му не по­ру­ши­ти ви­мо­ги Єв­ро­пей­ської кон­вен­ції, стат­ті 10 що­до під­став втру­ча­н­ня дер­жа­ви в ре­а­лі­за­цію сво­бо­ди сло­ва.

До­бре, що ця до­ктри­на прийня­та. В кра­ї­ні, про­ти якої ве­де­ться ін­фор­ма­цій­на агре­сія, — це не­об­хі­дно. Але на­зва­ти до­ктри­ну «дорожньою картою » із за­по­бі­га­н­ня ін­фор­ма­цій­но­го шкі­дли­во­го впли­ву не мо­жна. Ва­жли­во, що во­на кон­ста­тує факт « ін­фор­ма­цій­ної агре­сії » , пев­ним чи­ном до­ку­мент роз­по­ді­ляє між ор­га­на­ми вла­ди обов’ яз­ки з ін­фор­ма­цій­ної без­пе­ки, зби­рає в одно­му до­ку­мен­ті стру­кту­ри, які ма­ли бза­хи­ща­ти від ін­фор­ма­цій­ної агре­сії, але но­во­го ні­чо­го не про­по­ну­є­ться.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.