У Хар­ко­ві від­був­ся сим­по­зі­ум до 125-річ­чя Йо­си­фа Слі­по­го

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Альо­на СОКОЛИНСЬКА, Хар­ків

7 бе­ре­зня в Хар­ків­сько­му на­ціо­наль­но­му уні­вер­си­те­ті іме­ні В.Н. Ка­ра­зі­на від­був­ся на­у­ко­вий сим­по­зі­ум до 125-річ­чя гла­ви УГКЦ Йо­си­фа Слі­по­го. На за­хо­ді зі­бра­ли­ся на­у­ков­ці, ду­хов­ні осо­би, бо­го­сло­ви, істо­ри­ки, сту­ден­ти і гро­мад­ськість. Се­ред при­су­тніх бу­ли вла­ди­ка Гліб Лон­чи­на, єпис­коп Лон­дон­ської єпар­хії УГКЦ, ко­трий осо­би­сто знав па­трі­ар­ха Йо­си­фа; Ми­ро­слав Ма­ри­но­вич, про­ре­ктор Укра­їн­сько­го Ка­то­ли­цько­го Уні­вер­си­те­ту; вла­ди­ка Ігор (Ісі­чен­ко), ар­хі­єпис­коп Хар­ків­ський і Пол­тав­ський (УАПЦ); вла­ди­ка Ва­силь (Ту­ча­пець), го­лов­ний ду­шпа­стир Хар­ків­сько­го ек­зар­ха­ту УГКЦ; до­цен­ти ка­фе­дри укра­ї­но­знав­ства ХНУ ім. В. Н. Ка­ра­зі­на В’яче­слав По­то­цький та Ан­дрій До­ма­нов­ський, а та­кож го­ло­ва істо­ри­чної се­кції Хар­ків­сько­го істо­ри­ко-фі­ло­ло­гі­чно­го то­ва­ри­ства Вла­ди­слав Яцен­ко.

По­дію в Хар­ко­ві бу­ло ор­га­ні­зо­ва­но Укра­їн­ським Ка­то­ли­цьким Уні­вер­си­те­том та фі­ло­соф­ським фа­куль­те­том ХНУ, і во­на ста­ла про­дов­же­н­ням ту­ру сим­по­зі­у­мів «Па­трі­арх Йо­сиф Слі­пий — зна­йо­мий і не­зна­ний», які ра­ні­ше від­бу­ли­ся в Ки­є­ві та Пол­та­ві, а пі­зні­ше в За­по­ріж­жі.

Для Хар­ко­ва по­стать Йо­си­фа Слі­по­го є сим­во­лі­чною, вва­жає Ан­дрій До­ма­нов­ський, який був мо­де­ра­то­ром дис­ку­сії. На­у­ко­вець зга­дав, що па­трі­арх по­бу­вав в мі­сті у ли­пні-сер­пні 1961 ро­ку під час ета­пу­ва­н­ня до та­бо­ру (за­га­лом Йо­сиф Слі­пий від­був у ра­дян­ських та­бо­рах 18 ро­ків), і на бу­дів­лі ко­ли­шньої пе­ре­силь­ної тюр­ми на ву­ли­ці Ма­ли­нов­сько­го, 5, хар­ків’яни три­чі з 2005 ро­ку вста­нов­лю­ва­ли ме­мо­рі­аль­ну до­шку пред­сто­я­те­лю УГКЦ, але пам’ятку зни­щу­ва­ли ван­да­ли...

Май­же всі уча­сни­ки за­хо­ду від­зна­ча­ли, що по­ша­на до по­ста­ті Па­трі­ар­ха єд­нає За­хі­дну та Схі­дну Укра­ї­ну, Хар­ків та Львів, і те­ма «єд­на­н­ня сві­ту в до­брі» ста­ла па­нів­ним мо­ти­вом ду­хов­но зна­чи­мої зу­стрі­чі, за­ува­жує Ан­дрій До­ма­нов­ський. Олег Ту­рій, ди­ре­ктор Ін­сти­ту­ту істо­рії Цер­кви УКУ та ко­ор­ди­на­тор за­хо­дів, за­зна­чив, що вша­ну­ва­н­ня юві­лею Па­трі­ар­ха ва­жли­ве як для ру­ху єд­на­н­ня рі­зних кон­фе­сій, так і для істо­рії Укра­ї­ни й пи­тань на­ці­є­тво­ре­н­ня.

Про­те вла­ди­ка Ігор Ісі­чен­ко за­ува­жив, що єд­на­н­ня не озна­чає роз­чи­не­н­ня в чу­жо­му. До­по­від­ач зга­дав, як іден­ти­чність Ки­їв­ської цер­кви ви­ни­щу­ва­ла­ся Мо­сков­ським па­трі­ар­ха­том, а та­кож втра­ча­ла свою уні­каль­ну са­мо­бу­тність під впли­вом За­хі­дної цер­кви, і опір до­стой­ни­ків цер­кви був за­хи­стом іден­ти­чно­сті.

Спов­не­ним ем­па­тії став ви­ступ Ми­ро­сла­ва Ма­ри­но­ви­ча, про­ре­кто­ра Укра­їн­сько­го Ка­то­ли­цько­го Уні­вер­си­те­ту. Сам на­у­ко­вець від­був кіль­ка ро­ків у ра­дян­ських кон­цта­бо­рах, то­му окре­мі ча­сти­ни спо­га­дів Па­трі­ар­ха, які він ко­мен­ту­вав, бу­кваль­но, за йо­го сло­ва­ми, «ви­стрі­лю­ва­ли» в ньо­му сво­єю гли­бин­ною прав­ди­ві­стю. Роз­по­відь Йо­си­фа Слі­по­го про про­ти­сто­я­н­ня си­сте­мі, яка зни­щу­ва­ла люд­ську гі­дність та осо­би­стість, пе­ре­во­ди­ла лю­ди­ну на тва­рин­ний рі­вень, щоб при­ду­ши­ти ду­хов­ний опір, Ми­ро­слав Ма­ри­но­вич від­чув як вла­сний до­свід, від­зна­чає Ан­дрій До­ма­нов­ський.

Під час обго­во­ре­н­ня уча­сни­ки ви­слов­лю­ва­ли дум­ку про не­об­хі­дність вклю­че­н­ня істо­рії цер­кви до ви­кла­ду істо­рії Укра­ї­ни у шко­лах та ви­шах як гро­мад­сько-по­лі­ти­чно­го су­спіль­но­го ін­сти­ту­ту, який був ва­жли­вим для тво­ре­н­ня укра­їн­ської на­ціо­наль­ної іден­ти­чно­сті по­чи­на­ю­чи що­най­мен­ше від XVII сто­лі­т­тя, з ча­сів Пе­тра Мо­ги­ли.

«Го­во­ри­ли про фор­ми на­ла­го­дже­н­ня між­кон­фе­сій­но­го діа­ло­гу. Сам факт уча­сті в за­хо­ді пред­став­ни­ків рі­зних кон­фе­сій за­свід­чує та­ку вза­є­мо­дію, сим­по­зі­ум про­де­мон­стру­вав їхню го­тов­ність іти на кон­такт. Діа­лог гре­ко-ка­то­ли­ків, ка­то­ли­ків, пра­во­слав­них від­бу­ва­є­ться до­сить ви­ва­же­но та дру­жньо, — роз­мір­ко­вує Ан­дрій До­ма­нов­сьий. — Але про­бле­ма в то­му, що пе­ре­ва­жна ча­сти­на пред­став­ни­ків Мо­сков­сько­го па­трі­ар­ха­ту не го­то­ві до та­ких зу­стрі­чей на офі­цій­но­му рів­ні».

Ва­жли­вим був ви­ступ пра­во­слав­но­го бо­го­сло­ва та фі­ло­со­фа Оле­ксан­дра Фі­ло­нен­ка, який ка­зав про не­об­хі­дність куль­тур­но­го діа­ло­гу в ме­жах цер­кви. Він єди­ний, хто по­чав го­во­ри­ти ро­сій­ською, на­го­ло­сив­ши, що за­клик до діа­ло­гу має зву­ча­ти са­ме в Хар­ко­ві, при­чо­му з ви­ко­ри­ста­н­ням як укра­їн­ської, так і ро­сій­ської мов. «Оле­ксандр Фі­ло­нен­ко ці­ка­во роз­по­від­ав про «тео­ло­гію та­бо­рів», де опи­ня­ли­ся му­че­ни­ки рі­зних кон­фе­сій — всі во­ни пе­ре­бу­ва­ли в одних умо­вах, спіл­ку­ва­ли­ся між со­бою і зна­хо­ди­ли спіль­ну мо­ву. Але по­тім ко­жна цер­ква вша­но­ву­ва­ла ли­ше сво­їх му­че­ни­ків. От­же, са­мі му­че­ни­ки об’єд­ну­ва­лись, а їхні по­слі­дов­ни­ки за­раз від­окрем­лю­ю­ться одне від одно­го... Це не­об­хі­дно змі­ню­ва­ти. І «тео­ло­гія та­бо­рів» мо­же ста­ти ва­жли­вим до­сві­дом, який має бу­ти осми­сле­ний та усві­дом­ле­ний, і він, ві­ро­гі­дно, спри­я­ти­ме на­ла­го­джен­ню між­кон­фе­сій­но­го діа­ло­гу в май­бу­тньо­му», — під­су­мо­вує Ан­дрій До­ма­нов­ський.

ФОТО З САЙТА WIKIMEDIA.ORG

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.