«Не­має у вас ме­то­дів!»

Реакція ро­сій­сько­го ТБ на мі­жна­ро­дний суд ООН

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЯКО­ВЕН­КО, Мо­сква, спе­ці­аль­но для «Дня»

До­бре, що в Ро­сії фа­кти­чно все фе­де­раль­не те­ле­ба­че­н­ня на­ле­жить дер­жа­ві, а «Рос­сия-1» — це офіційно дер­жав­ний те­ле­ка­нал. От­же, все пе­кло, яке з ньо­го ви­вер­га­є­ться, не мо­жна вва­жа­ти при­ва­тною дум­кою. Зна­чною мі­рою це якщо й не офі­цій­на дер­жав­на точка зо­ру, то, як мі­ні­мум, по­зи­ція, схва­лю­ва­на дер­жа­вою. Спів­від­но­ше­н­ня то­го, про що ду­ма­ють і го­во­рять у Крем­лі, й то­го, що зву­чить із вуст го­лов­них спі­ке­рів держ­те­ле­ка­на­лів, зво­ди­ться до фор­му­ли: що у пу­тін­ських на умі, те у со­лов­йов­ських на язи­ці.

У про­гра­мі «Ве­чер» від 07.03.17 обго­во­рю­ва­ли по­зов Укра­ї­ни про­ти Ро­сії в мі­жна­ро­дно­му су­ді ООН, у яко­му Укра­ї­на зви­ну­ва­ти­ла Ро­сію в по­ру­шен­ні кон­вен­цій що­до про­ти­дії фі­нан­су­ван­ню міжнародного те­ро­ри­зму і про­ти­дії ра­со­вій дис­кри­мі­на­ції.

Со­лов­йов спо­ча­тку був на­ці­ле­ний на вкрай зну­щаль­не став­ле­н­ня до са­мо­го цьо­го суду як ін­сти­ту­ту міжнародного пра­ва. По­стій­но від- пу­скав ре­плі­ки на кшталт «на­ві­що нам вза­га­лі бра­ти участь?», «нам це рі­ше­н­ня суду вза­га­лі не ці­ка­ве», «тре­ба бу­ло Ж. при­зна­чи­ти гро­мад­ським за­хи­сни­ком». Ця то­наль­ність і ці на­строї, бе­зу­мов­но, до­мі­ну­ють сьо­го­дні в Крем­лі. Со­лов­йов про­сто вер­ба­лі­зує їх у сво­є­му фір­мо­во­му фі­гляр­сько­му сти­лі, на­да­ю­чи всьо­му, що від­бу­ва­є­ться, ха­ра­кте­ру бла­зен­ства і пов­но­го аб­сур­ду.

Ж. цьо­го ра­зу бу­ло пред­став­ле­но як «за­слу­же­но­го юри­ста Ро­сії», і з ці­єї на­го­ди він по­си­ле­но на­ду­вав що­ки і ро­бив ва­жли­вий ви­гляд. «Уже сьо­го­дні ми мо­же­мо за­яви­ти, що Ро­сія від­мов­ля­є­ться бра­ти участь у цьо­му су­ді!» — по­ві­до­мив Ж. — «У нас не­має су­пе­ре­чки з Укра­ї­ною. І тре­ба за­яви­ти: хто з ва­ми спе­ре­ча­є­ться, Укра­ї­на?» Пі­сля чо­го за­слу­же­ний юрист Ро­сії по­яснив, яким бу­де рі­ше­н­ня міжнародного суду. «Мі­жна­ро­дний суд від­мов­ляє Укра­ї­ні...» — по­чав Ж., але не­тер­пля­чий Со­лов­йов пе­ре­рвав йо­го ра­ді­сним ви­гу­ком: «То­му що не вва­жає вас дер­жа­вою, а По­ро­шен­ка — пре­зи­ден­том!»

■ Тут у дис­ку­сію вклю­чив­ся де­кан Тре­тья­ков, який по­чав кри­ти­ку­ва­ти ро­сій­ську ди­пло­ма­тію. При­чи­ною та­ко­го воль­тер’ян­ства де­ка­на Тре­тья­ко­ва ста­ло те, що ро­сій­ська ди­пло­ма­тія, на йо­го дум­ку, на­дмір­но ло­яль­на що­до міжнародного пра­ва і йо­го ін­сти­ту­тів. «Уся ця сві­то­ва пра­во­ва си­сте­ма — во­на су­пе­ре­чли­ва!» — зви­ну­ва­тив де­кан Тре­тья­ков. І не­гай­но за­су­див: «По­трі­бно ру­ба­ти цей гор­ді­їв ву­зол!». Пі­сля чо­го пе­ре­йшов без­по­се­ре­дньо до зни­ще­н­ня міжнародного суду ООН у Га­а­зі. «Хто-не­будь із суд­дів цьо­го суду був у Кри­му?» — гнів­но за­пи­тав де­кан Тре­тья­ков. — «Хто-не­будь із суд­дів цьо­го суду мо­же від­рі­зни­ти крим­сько­го та­та­ри­на від ка­зан­сько­го та­та­ри­на?». Й оскіль­ки жо­ден су­д­дя із Га­а­ги в да­ний мо­мент у сту­дії не при­су­тній і, от­же, не міг від­по­ві­сти на зви­ну­ва­че­н­ня, су­во­рий де­кан опо­ві­стив оста­то­чний вер­дикт: «Я апрі­о­рі не до­ві­ряю цьо­му суду!».

■ На­га­даю, що це той са­мий де­кан Тре­тья­ков, який ми­ну­ло­го ти­жня у мо­мент за­пи­су пе­ре­да­чі на ін­шо­му ка­на­лі, ТВЦ, ого­ло­сив, що нім­ки мрі­ють, щоб їх зґвал­ту­ва­ли ро­сій­ські сол­да­ти. Важ­ко уяви­ти, що які-не­будь сло­ва ви­яв­ля­ться ду­же мер­зен­ни­ми для ро­сій­сько­го те­ле­ві­зо­ра, але де­кан Тре­тья­ков зу­мів зна­йти са­ме та­кі сло­ва, і їх з ефі­ру ви­рі­за­ли. Опо­нен­ти роз­по­ві­ли про цю тре­тья­ков­ську мер­зен­ність у со­ці­аль­них ме­ре­жах, пі­сля чо­го ба­га­то хто з ці­ка­ві­стю став че­ка­ти, чи бу­дуть де­ка­на Тре­тья­ко­ва пі­сля цьо­го пу­ска­ти в те­ле­ві­зор. Мар­но тур­бу­ва­ли­ся: не ли­ше пу­ска­ють, але й по­си­ле­но звуть, і ще на­по­ле­гли­ві­ше, ніж ра­ні­ше.

■ І де­кан Тре­тья­ков, хо­ча цьо­го ра­зу про ні­мок ні­чо­го не ска­зав, але в ці­ло­му ви­прав­дав на­дії вла­сни­ків ефі­ру. По-пер­ше, він дав гі­дну від по відь єв ро пейсь ким кра ї - нам, із яких ви­хо­дить кри­ти­ка ро­сій­ської по­лі­ти­ки. «Ко­жен чи­жик при­бал­тій­ський су­дить Ро­сію», — влуч но за ува жив Тре тья ков, і це за­ува­же­н­ня при­па­ло до ду­ші пу­блі­ці. По від­но­шен­ню до ро­сій­ської вла­ди де­кан Тре­тья­ков був теж стро­гий, при чо му ра ху нок їй пред’яв­ляв від іме­ні на­ро­ду. «Пре­тен­зії на­ших ви­бор­ців», — ого­ло­сив де­кан, — «у то­му, що ви ви­зна­ли По­ро­шен­ка за­кон­ним пре­зи­ден­том! » . І про дов жив: « По Ки є ву й Оде­сі хо­дять есе­сів­ці. Де по­зов Ро­сії до міжнародного суду ООН?!».

■ Тут Со ло вйов ви рі шив, що са ме час під ви щи ти гра дус, і ви - гук нув: « Мо же, жор ст ко їм на га - да­ти? За­а­ре­шту­ва­ти По­ро­шен­ка в за­лі суду? Ні, не мо­жна?».

■ З іде­єю за­а­ре­шту­ва­ти По­ро­шен­ка бу­ли зго­дні в сту­дії Со­лов­йо­ва пра­кти­чно всі, при­чо­му біль­шо­сті бу­ло все одно — ста­не­ться ща­сли­ва подія в за­лі суду чи за йо­го ме­жа­ми. Ро­звил­ка в спосо­бах на­бли­же­н­ня ці­єї ди­во­ви­жної ми­ті. Со­лов­йов яв­но вва­жає, що для цьо­го тре­ба на­ді­ти на се­бе френч а-ля Ста­лін і, по­га­но па­ро­ді­ю­ю­чи гру­зин­ський акцент, на­ка­за­ти, щоб на­ци­ста По­ро­шен­ка не­гай­но за­а­ре­шту­ва­ли, а якщо не по­слу­ха­ю­ться, то взя­ти тан­ко­вою ата­кою Ки­їв. У сві­ті со­лов­йо­вих, тре­тья­ко­вих, са­та­нов­ських та ін­ших ба­гда­са­ро­вих, як і за ча­сів Чин­гіз­ха­на, все ви­рі­шує тіль­ки си­ла, а ди­пло­ма­тія слу­жить ви­клю­чно для то­го, щоб або зля­ка­ти про­тив­ни­ка грі­зним гар­ча­н­ням, або від­во­лі­кти йо­го пе­ре­го­во­ра­ми, а по­тім все одно ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня си­ло­міць на свою ко­ристь.

■ Цей образ сві­ту вко­рі­не­ний у го­ло­вах усіх при­хиль­ни­ків Пу­ті­на, але ті, хто так чи іна­кше пов’яза­ний із ди­пло­ма­ті­єю, пра­гнуть тріш- ки під­ви­щи­ти її ста­тус, не зво­ди­ти йо­го до про­сто­го при­кри­т­тя си­ло­вих рі­шень. У сту­дії Со­лов­йо­ва та­ку по­зи­цію по­слі­дов­но за­ймав де­пу­тат Же­ле­зняк, який на­ма­гав­ся пе­ре­ко­на­ти спів­бе­сі­дни­ків у не­об­хі­дно­сті ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти три­бу­ну між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій для ви­кри­т­тя зло­чи­нів ки­їв­ської вла­ди.

■ Вра­хо­ву­ю­чи ста­тус Же­ле­зня­ка — все-та­ки ві­це-спі­кер Дер­жду­ми від «Єди­ної Ро­сії», — йо­го кри­ти­ку­ва­ли не ду­же жорс­тко, але біль­шість «екс­пер­тів» йо­го по­зи­ції не по­ді­ля­ли. Ди­во­ви­жну гну­чкість ми­сле­н­ня про­де­мон­стру­вав уко­тре по­лі­то­лог Мі­хє­єв, який в одно­му ви­сту­пі вся­кий раз при­му­дря­є­ться по­єд­на­ти дві не­по­єд­ну­ва­ні по­зи­ції. Спо­ча­тку по­лі­то­лог Мі­хє­єв за­жа- дав, щоб Ро­сія акти­ві­зу­ва­ла свої дії в між­на­ро­дних ор­га­ні­за­ці­ях і зокре­ма до­би­ва­ла­ся міжнародного роз­слі­ду­ва­н­ня що­до Кри­му й Укра­ї­ни. «Тре­ба, щоб до Кри­му, в «ДНР» і «ЛНР» при­їжджа­ли чи­нов­ни­ки ООН і тим са­мим ле­гі­ти­мі­зу­ва­ли Крим, «ДНР» і «ЛНР», — за­явив по­лі­то­лог Мі­хє­єв. Пі­сля чо­го, не пе­ре­во­дя­чи ди­ха­н­ня, про­дов­жив свою про­мо­ву, при цьо­му го­во­ря­чи щось аб­со­лю­тно про­ти­ле­жне. «З ци­ми між­на­ро­дни­ми ін­стан­ці­я­ми тре­ба зав’язу­ва­ти», — по­ві­до­мив по­лі­то­лог Мі­хє­єв. — «Во­ни під­три­му­ють кон­це­пцію гло­ба­лі­за­ції. А во­на руй­нує су­ве­ре­ні­тет. Це ата­візм 90-х. Йо­го тре­ба ру­ба­ти». За­ру­бав­ши «ата­візм 90-х» у ро­сій­ській ди­пло­ма­тії, по­лі­то­лог Мі­хє­єв по­вер­нув­ся до Укра­ї­ни і по­яснив, що з нею тре­ба зро­би­ти. «Я вва­жаю, що за­гра­ва­ти з Укра­ї­ною — не­прийня­тно», — за­зна­чив по­лі­то­лог. Я встиг по­ду­ма­ти, що якщо те, що Ро­сія ро­бить по від­но­шен­ню до Укра­ї­ни, це «за­гра­ва­н­ня», то як ви­гля­дає на­силь­ство. А по­лі­то­лог Мі­хє­єв тим ча­сом уже по­ясню­вав, як Ро­сія по­вин­на по­во­ди­ти­ся що­до су­сі­дньої кра­ї­ни: «Ми за­яв­ля­є­мо, що там на­цист­ський ре­жим, а са­мі йо­го під­три­му­є­мо ін­ве­сти­ці­я­ми. Тре­ба це при­пи­ни­ти!».

■ Кіль ка слів про ук ра їнсь - ких учас ни ків по діб них пе ре дач, оскіль ки без цих « екс пер тів » Со - лов­йов не зміг би під­три­му­ва­ти не­об­хі­дний гра­дус ки­пі­н­ня. Про одно го з них, В’ ячес ла ва Ков ту на, схваль но і до сить точ но ска зав у цій пе­ре­да­чі Ж.: «Сла­ва хо­ро­ший, він — лас ка ве те ля, яке двох ма - ток ссе. І Ки­їв йо­му пла­тить, і Моск ва » . За що « екс пер ту » Ков ту ну мо­же пла­ти­ти Ки­їв, не ціл­ком зро­зумі­ло, а ось гро­ші, які йо­му, ймо­вір­но, пла­тить Мо­сква, «екс­перт » Ков тун від пра цьо вує спов на. Оскіль ки ма ло хто так успіш но і так дов го змо же зоб ра жа ти під - став­но­го «укра­їн­ця для по­би­т­тя», так без дар но за хи ща ти по зи цію офі цій но го Ки є ва і так щас ли во по­смі­ха­ти­ся, ко­ли по­ли­ва­ють бру­дом йо го са мо го і йо го кра ї ну, як це ро­бить «по­лі­то­лог» Ков­тун.

■ Ін­ший ти паж « ук ра їнсь ко - го екс­пер­та» в цій пе­ре­да­чі пред­став ляв Во ло ди мир Олій ник, ко - лиш ній де пу тат Ра ди, що пе ре бу - ває у роз­шу­ку в Укра­ї­ні, а то­му що жи ве в Мос к ві. Та ких « ук ра їнсь - ких по лі ти ків » , які ство рю ють у Мос к ві « ко мі те ти по ря тун ку Укра ї ни » , чи ма ло жи ве в сту ді ях ро­сій­ських те­ле­ка­на­лів, і їхня ри­то­ри­ка до­сить то­чно від­тво­рює ту, яку май­же 90 ро­ків то­му опи­са­ли Ільф і Пе­тров у «Два­над­ця­ти стіль­цях» у гла­ві про «Со­юз ме­ча і ора­ла». Во­ло­ди­мир Олій­ник, по­ді­бно до Кі си Во ро б’ я ні но ва, на ду вав що­ки, але на від­мі­ну від сво­го про­то­ти­пу, ви­сту­пав не в ро­лі «ти­та­на дум­ки і осо­би, на­бли­же­ної до ім­пе­ра­то­ра», а за­явив, що він, як і Ж., теж за­слу­же­ний юрист, тіль­ки не Ро­сії, а Укра­ї­ни. І з опо­рою на свій ви со кий юри дич ний ста тус Олій - ник за явив, що « в Укра ї ні — шо - ко­ла­дно-ко­ри­чне­вий те­рор», а то­му слід не гай но « ви зна ти Укра ї - ну — те­ро­ри­сти­чною дер­жа­вою».

■ Олій­ник не ви­ня­ток. Пра­кти­чно все, що від бу­ва­є­ться на цих шоу, бу ло опи са но ба га то ро ків то­му не ли­ше Іль­фом і Пе­тро­вим, але й Го­го­лем і Сал­ти­ко­вим-Ще­дрі ним. Проб ле ма в то му, що те, про що го во рять ці ко ме ді ан ти в те ле ві зо рі, в Крем лі на ма га ють ся вті ли ти в жит тя лю ди, в ру ках яких є ядер­на зброя. І це вже зов­сім не смі­шно.

МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.