Що хо­ває «лі­кар­ня­на ков­дра» На­сі­ро­ва?

Бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю в Укра­ї­ні все біль­ше на­га­дує біг по цир­ко­во­му ко­лу

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - На­та­лія ІЩЕНКО

Censored цирк. Так, із за­сто­су­ва­н­ням не­нор­ма­тив­ної ле­кси­ки, оці­ни­ли в со­ці­аль­них ме­ре­жах по­дії нав­ко­ло суду над очіль­ни­ком Дер­жав­ної фі­скаль­ної слу­жби кра­ї­ни Ро­ма­ном На­сі­ро­вим.

Жар­ти, шар­жі, фей­ле­то­ни, фо­то­жа­би за­по­ло­ни­ли ме­ді­а­про­стір. І ця хви­ля «са­ти­ри та гу­мо­ру» пов­ні­стю та на­дій­но за­кри­ла со­бою справ­жній зміс­тцьо­го дій­ства. Жур­на­лі­сти, акти­ві­сти, бло­ге­ри «по­ве­ли­ся» на тон, який за­да­ла їм ко­ман­да пі­до­зрю­ва­но­го, і пе­ре­тво­ри­ли сер­йо­зний про­цес на фарс. У під­сум­ку — «та­ла­но­ви­тий актор-ама­тор», він же — го­лов­ний по­да­ткі­вець дер­жа­ви, став ме­мом і увій­де в істо­рію са­ме як «лю­ди­на під лі­кар­ня­ною ков­дрою». А зов­сім не як пі­до­зрю­ва­ний у корупції чи­нов­ник най­ви­щої лан­ки... Кар­тин­ці вда­ло­ся під­мі­ни­ти суть.

Ця гра — ро­би­ти з суду цир­ко­ву ви­ста­ву за до­по­мо­гою спе­ку­ля­ції на сво­є­му здо­ров’ї, «хво­рі­ти» від­ра­зу пі­сля по­ру­ше­н­ня кри­мі­наль­ної спра­ви — з’яви­ла­ся в Укра­ї­ні вже до­во­лі дав­но. Ко­лись цей обов’яз­ко­вий за­раз «обряд» — вда­ва­ти з се­бе важ­ко хво­ру лю­ди­ну пе­ред аре­штом — за­по­ча­тку­вав укра­їн­ській ко­ру­пціо­нер «но­мер 1» Пав­ло Іва­но­вич Ла­за­рен­ко.

■ 18 ро­ків то­му, 9 лю­то­го 1999 ро­ку, Ге­не­раль­ний про­ку­рор Укра­ї­ни звер­нув­ся до Вер­хов­ної Ра­ди із по­да­н­ням що­до по­збав­ле­н­ня Пав­ла Ла­за­рен­ка де­пу­тат­ської не­до­тор­кан­но­сті. Не­за­дов­го до то­го ГПУ по­ру­ши­ла кри­мі­наль­ну спра­ву про­ти ко­ли­шньо­го прем’єр-мі­ні­стра за роз­кра­да­н­ня дер­жав­но­го май­на в осо­бли­во ве­ли­ких роз­мі­рах. 17 лю­то­го де­пу­та­ти про­го­ло­су­ва­ли за по­збав­ле­н­ня Ла­за­рен­ка іму­ні­те­ту і да­ли зго­ду на йо­го арешт. Але за два дні до го­ло­су­ва­н­ня, 15 лю­то­го, екс-прем’єр вже по­ки­нув кра­ї­ну. Як з’ясу­ва­ло­ся, він ра­птом за­хво­рів та по­їхав до Гре­ції для оздо­ров­ле­н­ня. Се­ред сим­пто­мів хво­ро­би то­ді офіційно (!) на­зва­ли під­ви­ще­ну сон­ли­вість та під­ви­ще­не по­то­ви­ді­ле­н­ня.

Не­ві­до­мо, чим би за­кін­чи­ла­ся ця оздо­ров­ча по­до­рож, як­би Ла­за­рен­ку не спа­ло на дум­ку по­їха­ти до Аме­ри­ки. Пав­ло Іва­но­вич ви­рі­шив отри­ма­ти по­лі­ти­чний при­ту­лок у США, але в ае­ро­пор­ту Джо­на Кен­не­ді йо­го за­а­ре­шту­ва­ли і зви­ну­ва­ти­ли у фі­нан­со­вих ма­хі­на­ці­ях.

■ Суд по­чав­ся 15 бе­ре­зня 2004-го, пі­сля чо­ти­рьох ро­ків слід­ства. Ви­рок змі­ню­ва­ли, але оста­то­чним бу­ло по­ка­ра­н­ня — 8 ро­ків та 1 мі­сяць ув’язне­н­ня та міль­йон­ні штра­фи й кон­фі­ска­ції.

За­раз ко­ли­шній го­ло­ва укра­їн­сько­го уря­ду, що по­став се­ред лі­де­рів де­кіль­кох рей­тин­гів най­ко­рум­по­ва­ні­ших дер­жав­них ді­я­чів сві­ту, жи­ве у со­ня­чній Ка­лі­фор­нії з мо­ло­дою дру­жи­ною та трьо­ма ма­ли­ми ді­тьми і че­кає на рі­ше­н­ня США що­до на­да­н­ня йо­му по­лі­ти­чно­го при­тул­ку. Жо­дних ві­до­мо­стей про те, щоб Ла­за­рен­ко скар­жив­ся на здо­ров’я. Втім, мо­же він і скар­жи­ться, але ЗМІ — аме­ри­кан­ські, укра­їн­ські — не при­ді­ля­ють цьо­му пи­тан­ню до­ста­тньої ува­ги. Ко­ли во­ни зга­ду­ють про Пав­ла Іва­но­ви­ча, їх ці­кав­лять ли­ше по­дро­би­ці йо­го спра­ви. Не­зва­жа­ю­чи на йо­го спро­би вда­ва­ти з се­бе хво­ру, спі­тні­лу та сон­ну лю­ди­ну ні то­ді, ні тепер, цей факт не став для жур­на­лі­стів топ-те­мою.

■ Але що ж то­ді ві­дбу­ло­ся з На­сі­ро­вим? Чо­му ЗМІ звер­ну­ли на­ба­га­то біль­ше ува­ги на ко­лір йо­го ков­дри, ніж на зміст ста­тей за­ко­ну, які він по­ру­шив на сво­їй по­са­ді?

Мо­жли­во, це все че­рез за­галь­ну атмо­сфе­ру цир­ко­вої ви­ста­ви, де го­лов­по­да­тків­цю бу­ла від­ве­де­на роль «зір­ки», а за­га­лом у про­гра­мі бу­ли при­су­тні й кло­у­ни, й фо­ку­сни­ки, й жон­гле­ри, і, зви­чай­но, ар­ти­сти роз­мов­но­го жан­ру...

■ У спра­ві Ла­за­рен­ка бу­ло ба­га­то по­лі­ти­ки. Ще біль­ше еко­но­мі­ки. Але зов­сім не бу­ло бу­фо­на­ди. І не тре­ба зви­ну­ва­чу­ва­ти у всьо­му «Фейс­бук» — по­вір­те, в Укра­ї­ні ча­сів Ла­за­рен­ка бу­ло до­ста­тньо жов­тої пре­си, щоб вла­шту­ва­ти той са­мий сensored цирк на сво­їх сто­рін­ках і по­ши­ри­ти це в ма­си. Але то­ді «все бу­ло по-справ­жньо­му».

Си­ту­а­цію нав­ко­ло На­сі­ро­ва не ря­ту­ють на­віть пі­ке­ти акти­ві­стів. Гро­ма­дян­ський про­тест бі­ля суду — це був би, при ін­ших об­ста­ви­нах, ва­жли­вий си­гнал вла­ді про те, що лю­ди не хо­чуть ба­чи­ти ко­ру­пціо­не­рів на по­са­дах. Але ко­ли в цьо­му про­те­стно­му ру­сі тон за­да­ють де­пу­та­ти з фра­кції прав­ля­чої ко­а­лі­ції, яка при­зна­ча­ла уряд і, зви­чай­но, не­се від­по­від­аль­ність за усі уря­до­ві ка­дро­ві при­зна­че­н­ня, пред­став­ни­ки по­лі­ти­чної си­ли, до якої під час сво­го де­пу­тат­ства вхо­див і Ро­ман На­сі­ров, пе­ре­тво­рю­ють це дій­ство на кар­на­вал із ма­ска­ми та пе­ре­в­дя­га­н­ням.

■ По­си­лює «кар­на­валь­ність», не­справ­жність усьо­го, що від­бу­ва­є­ться в пу­блі­чно­му про­сто­рі нав­ко­ло го­лов­но­го по­да­тків­ця, і те, що за ка­дром май­же пов­ні­стю за­ли­ша­є­ться той факт, що На­сі­ро­ва при­зна­ча­ли на по­са­ду ні­би­то від­кри­то, пі­сля кон­кур­сно­го від­бо­ру, до яко­го бу­ли за­лу­чен­ні пред­став­ни­ки бі­знес-спіль­но­ти та гро­мад­сько­сті. От що сам На­сі­ров сво­го ча­су го­во­рив про це: «Ко­мі­сія бу­ла до­сить ве­ли­ка і ши­ро­ко пред­став­ле­на: бу­ло ба­га­то пред­став­ни­ків гро­мад­ської дум­ки, про­фе­сіо­на­лів, які ко­жен день сти­ка­ю­ться з по­да­тко­вою сфе­рою, та­ких як Єв­ро­пей­ська Бі­знес Асо­ці­а­ція, Аме­ри­кан­ська тор­го­ва па­ла­та».

Чо­му у ЗМІ не­має за­пи­тань до тих, хто при­зна­чив цю лю­ди­ну, яка «не ви­пра­вда­ла до­ві­ри», на одну з клю­чо­вих по­сад у дер­жа­ві? Чи всі во­ни зро­би­ли ви­снов­ки що­до сво­єї по­мил­ки?

■ Від­вер­то ви­знав свою від­по­від­аль­ність за та­ке при­зна­че­н­ня ли­ше член кон­кур­сної ко­мі­сії Ігор Уман­ський, ко­лись в.о. мі­ні­стра фі­нан­сів Укра­ї­ни. У по­сті на сво­є­му «Фейс­бу­ці» він на­звав від­кри­тий від­бір на по­са­ду го­ло­ви ДФС «фар­сом» та за­зна­чив, що «гро­ма­дян­ське су­спіль­ство» во­ліє фор­му за­мість су­ті. «Не­має кра­щої мо­жли­во­сті уни­кну­ти від­по­від­аль­но­сті, ніж «процедури, ко­мі­сії, кон­кур­си!» — кон­ста­ту­вав Уман­ський. Чи не пе­ре­тво­рив­ся в на­ших умо­вах на­віть та­кий ме­ха­нізм, як про­це­ду­ра кон­кур­сно­го від­бо­ру на дер­жав­ні по­са­ди, на «ков­дру», яка при­кри­ває ре­аль­ні ме­ха­ні­зми ухва­ле­н­ня рі­шень? Чи є впев­не­ність, що ін­ші при­зна­че­н­ня за ті­єю же схе­мою і з ти­ми ж лю­дьми не да­дуть са­ме та­ких сум­них ре­зуль­та­тів? Це сер­йо­зні пи­та­н­ня, і їх ма­ють обго­во­рю­ва­ти і в ме­діа, і в су­спіль­стві. Але в умо­вах за­хо­пле­н­ня фор­мою, кар­тин­кою, «ко­льо­ро­вою ков­дрою» цьо­го не від­бу­ва­є­ться.

Стрі­ми та пря­мі вклю­че­н­ня те­ле­ка­на­лів у цих умо­вах ли­ше по­си­лю­ють вра­же­н­ня по­лі­ти­чно­го ре­а­лі­ті-шоу, яке має пра­во на існу­ва­н­ня, втім, ні­як не мо­же бу­ти за­мі­ною ре­аль­но­му по­лі­ти­чно­му про­це­су.

■ Тиск на суд за до­по­мо­гою ЗМІ, со­ці­аль­них ме­реж, акцій пря­мої дії зав­жди є ефе­ктив­ним, але ра­зо­ві до­ся­гне­н­ня не мо­жуть від­мі­ни­ти кро­пі­ткої ро­бо­ти, спря­мо­ва­ної на си­стем­ні змі­ни.

До то­го ж на­дія на аме­ри­кан­ську Фе­мі­ду вже не спра­цьо­вує: на­ші ко­ру­пціо­не­ри вже на­вче­ні при­кла­дом Ла­за­рен­ка, і до США не їдуть. В ін­ших «ци­ві­лі­зо­ва­них кра­ї­нах», як по­ка­зує нам до­свід Дми­тра Фір­та­ша, мо­жна спо­кій­но від­си­ді­ти­ся, не по­тра­пив­ши за гра­ти. (Як ві­до­мо, не­що­дав­но суд у Ві­дні від­мо­вив­ся за­а­ре­што­ву­ва­ти олі­гар­ха, і екс­тра­ди­ція йо­го до США теж — під ве­ли­ким пи­та­н­ням.)

■ От­же, на­дія тіль­ки на ві­тчи­зня­не пра­во­су­д­дя. Але укра­їн­ські ре­а­лії є та­ки­ми, що су­ди в нас по­стій­но ви­пу­ска­ють ко­ру­пціо­не­рів, а біль­шість зви­ну­ва­чень у корупції роз­си­па­ю­ться, не пе­ре­тво­рю­ю­чись на ви­рок. То мо­же, гро­мад­ська, ме­ді­а­актив­ність ма­ють бу­ти спря­мо­ва­ні на цю «кру­го­ву по­ру­ку » , що пе­ре­тво­рює бо­роть­бу із ко­ру­пці­єю на біг по цир­ко­во­му ко­лу?

На­при­клад, до­бре бу­ло б ді­зна­ти­ся при­чи­ну то­го, що де­кіль­ка днів то­му Пе­чер­ський суд Ки­є­ва зняв аре­штіз 312,5 млн грн си­на екс-пре­зи­ден­та Укра­ї­ни Віктора Яну­ко­ви­ча — Оле­ксан­дра. Бу­ло б ко­ри­сно з’ясу­ва­ти, зав­дя­ки чо­му і кому Вер­хов­ний Суд Укра­ї­ни за­крив усі спра­ви що­до со­ра­тни­ка Яну­ко­ви­ча Юрія Іва­ню­щен­ка і Ра­да ЄС від­мі­ни­ла сан­кції про­ти цьо­го ді­я­ча. Ва­жли­во та­кож ро­зу­мі­ти, як так ста­ло­ся, що Спе­ці­а­лі­зо­ва­на ан­ти­ко­ру­пцій­на про­ку­ра­ту­ра за­кри­ла кри­мі­наль­не про­ва­дже­н­ня що­до в.о. го­ло­ви Дер­жав­ної са­ні­тар­ної епі­де­міо­ло­гі­чної слу­жби Укра­ї­ни, про за­три­ма­н­ня яко­го в ми­ну­ло­му ро­ці від­ра­пор­ту­ва­ло ке­рів­ни­цтво МВС у «Фейс­бу­ці»...

■ Екс­пер­ти- акти­ві­сти ра­зом із ме­діа ма­ли б зро­би­ти пу­блі­чні ви­снов­ки з цих нев­дач пра­во­охо­рон­ної си­сте­ми і спря­му­ва­ти свою гро­мад­ську ді­яль­ність на те, щоб не допу­сти­ти та­ко­го ж роз­ви­тку по­дій в ін­ших гу­чних спра­вах. Сто­сов­но то­го ж На­сі­ро­ва.

А то по­ки що в на­шої кра­ї­ні бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю пе­ре­ва­жно від­бу­ва­є­ться за та­кою схе­мою: хоч би яким бу­ло рі­ше­н­ня суду, що схва­ле­но під ти­ском гро­мад­сько­сті, че­рез де­який час, ко­ли при­стра­сті сти­хнуть, ні­що не за­ва­жає чер­го­во­му «ді­я­че­ві» за­без­пе­чи­ти со­бі вже по­трі­бний вер­дикт. І ЗМІ це вже не бу­де ці­ка­ви­ти. То­му що то­ді не­має чо­го по­ка­за­ти лю­дям, ли­ше ну­дні па­пір­ці — без цьо­го вже зви­чно­го сensored цир­ку.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.