Iсто­рія укра­їн­ця, що став пе­ре­мож­цем в істо­рії

До 125-ї рі­чни­ці з дня на­ро­дже­н­ня Па­трі­ар­ха Йо­си­фа Слі­по­го

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Сер­гій ТРИМБАЧ

Ця ро­бо­та мо­ло­до­го ре­жи­се­ра Оле­ни Мо­шин­ської — роз­по­відь про арешт, ув’язне­н­ня та звіль­не­н­ня Па­трі­ар­ха Йо­си­фа Слі­по­го, який 18 ро­ків про­вів у ра­дян­ських та­бо­рах!

Фільм три­ває 105 хви­лин, і пер­ша йо­го по­ло­ви­на ви­да­ла­ся ме­ні ну­дну­ва­тою — над­то ба­га­то ві­до­мих фа­ктів і над­то ма­ло кі­не­ма­то­гра­фі­чно­го ма­те­рі­а­лу, біль­ше на­га­дує ра­діо­пе­ре­да­чу: го­во­рять, го­во­рять, без­кі­не­чно го­во­рять про ге­роя стрі­чки, лю­ди­ну справ­ді до­стой­ну. Та­кий со­бі за­тя­гну­тий вступ до філь­му.

А от дру­га по­ло­ви­на кар­ти­ни на­ба­га­то силь­ні­ша. Нам уже не пе­ре­по­від­а­ють інформацію, а від­тво­рю­ють дра­му лю­ди­ни. З’яв­ля­є­ться сві­то­ве тло, Ка­риб­ська кри­за, ма­кси­маль­не за­го­стре­н­ня сто­сун­ків між США і СРСР — і одним з ми­мо­віль­них уча­сни­ків цьо­го про­це­су став Йо­сиф Слі­пий. Утім, не та­ку вже й ми­мо­віль­ну — ге­рой стрі­чки сво­єю не­по­хи­тні­стю, сво­єю ві­рою зро­бив себе істо­ри­чною по­ста­т­тю, сві­то­во­го мас­шта­бу. Істо­рію йо­го звіль­не­н­ня та ви­їзду до Іта­лії ди­ви­шся на одно­му по­ди­ху... Ми­ки­та Хру­щов, Джон Кен­не­ді й Па­па Рим­ський Іван ХХІІІ, який ви­сту­пив у ро­лі по­се­ре­дни­ка у кон­флі­кті су­пер­дер­жав і за­о­дно по­с­при­яв звіль­нен­ню Йо­си­фа Слі­по­го...

І філь­мо­вий пост­скри­птум: усі основ­ні уча­сни­ки кон­флі­кту до­во­лі швид­ко зі­йшли з істо­ри­чної аре­ни, а от про­від­ник Укра­їн­ської гре­ко-ка­то­ли­цької цер­кви ще два де­ся­ти­лі­т­тя вів свою па­ству до кра­щих ча­сів.

Істо­рія укра­їн­ця, що став пе­ре­мож­цем в істо­рії — та­ким по­ба­чив­ся ме­ні фільм. І це ще одне ствер­дже­н­ня все оче­ви­дні­шої тен­ден­ції: по­ка­зу­ва­ти укра­їн­ців не жер­тва­ми, не об’єкта­ми, а істо­ри­чни­ми ге­ро­я­ми. Бу­де­мо та­ки­ми — і став­ле­н­ня до Укра­ї­ни у сві­ті бу­де змі­ню­ва­тись. А го­лов­не — са­мі укра­їн­ці по­чу­ва­ти­му­ться по-ін­шо­му. Бо ж прі­сно­пам’ятна «мен­шо­вар­тість» і по­чи­на­є­ться з від­чу­т­тя себе, сво­єї на­ції ігра­шкою істо­рії, якою гра­ють зло­во­ро­жі си­ли.

Отець і гла­ва Укра­їн­ської гре­ко-ка­то­ли­цької цер­кви Бла­жен­ній­ший Свя­то­слав, який ви­сту­пив одра­зу по за­кін­чен­ні по­ка­зу філь­му, вла­сне, й під­три­мав са­му кон­це­пту­аль­ну осно­ву філь­му.

«Ми мо­же­мо себе за­пи­та­ти, — ска­зав Пред­сто­я­тель, — той, хто по­пав у та­кі жор­на істо­рії, мо­же ли­ши­ти­ся со­бою? Чи мо­жуть во­ни нев­мо­ли­мо змо­ло­ти то­го, по ко­му прой­ду­ться? Ду­маю, що по­стать Ве­ли­ко­го укра­їн­ця, іспо­від­ни­ка ві­ри па­трі­ар­ха Йо­си­фа дає нам на це див­не пи­та­н­ня від­по­відь. Мо­жна. Мо­жна ли­ши­ти­ся со­бою».

За йо­го сло­ва­ми, у філь­мі ми по­ба­чи­ли стра­дни­цький шлях па­трі­ар­ха Йо­си­фа на тлі сві­то­вих по­дій: «Тих жо­рен, які йо­го мо­ло­ли, то­го сві­ту, який йо­го ло­вив, але, як ска­зав би наш слав­ний Ско­во­ро­да, не впі­ймав. Лю­ди­ну, яка ли­ши­ла­ся со­бою, то­му що не ду­ма­ла про себе. Ко­ли він ду­мав, що ро­блять з йо­го на­ро­дом, ко­ли йо­го звіль­ня­ли, він ду­мав, а чи звіль­нять йо­го Цер­кву. Ко­ли йо­го про­слав­ля­ли, він ду­мав про тих, ко­го зне­ва­жа­ють. А ко­ли хо­ті­ли йо­го ба­чи­ти великим, він хо­тів ба­чи­ти та­ким свій на­род».

«Цьо­го ро­ку, — про­дов­жу­вав гла­ва Укра­їн­ської гре­ко-ка­то­ли­цької цер­кви, — ми від­зна­ча­є­мо 125-ту рі­чни­цю від дня на­ро­дже­н­ня цьо­го не­пе­ре­сі­чно­го му­жа. Але чо­мусь са­ме те­пер Го­сподь Бо­гзвер­тає на­шу ува­гу на ньо­го у цьо­му ро­ці. У ро­ці, який про­ро­ку­є­ться нам ду­же не­про­стим. Нас, укра­їн­ців, ві­ру­ю­чих лю­дей, на­шу не­за­ле­жну дер­жа­ву зно­ву ме­лють жор­на істо­рії, зма­га­ю­ться но­ві по­лі­ти­ки, тор­гу­ють ди­пло­ма­ти (...) Те, що в со­бі не­се па­трі­арх Йо­сиф нам сьо­го­дні, дає від­по­віді на на­ші з ва­ми по­шу­ки і пи­та­н­ня», — на­го­ло­сив Бла­жен­ній­ший Свя­то­слав.

А за­га­лом фільм Мо­шин­ської охо­плює пе­рі­од з 1939 по 1963 ро­ки. На­зву стрі­чки взя­то з аген­тур­ної спра­ви «Ри­фи», яка збе­рі­га­є­ться в ар­хі­ві СБУ Укра­ї­ни. 33 то­ми (усьо­го ли­шень! Лю­ди пра­цю­ва­ли, і ре­тель­но) спра­ви, ме­та якої — зни­ще­н­ня Укра­їн­ської гре­ко-ка­то­ли­цької цер­кви та її гла­ви Йо­си­фа Слі­по­го. До стрі­чки уві­йшли свід­че­н­ня уча­сни­ків та оче­вид­ців по­дій, ко­мен­та­рі істо­ри­ків з Укра­ї­ни, Іта­лії, США, уні­каль­ні ка­дри кі­но­хро­ні­ки, зна­йде­ні в укра­їн­ських та іно­зем­них кі­но­ар­хі­вах. Зйом­ки від­бу­ва­ли­ся в Укра­ї­ні, Іта­лії і США.

Одним із пер­со­на­жів філь­му є аме­ри­кан­ський жур­на­ліст Нор­ман Ка­зенс. Той са­мий, що ві­ді­грав по­мі­тну роль у звіль­нен­ні Йо­си­фа Слі­по­го. Так са­мо йде­ться про те, що мо­же одна лю­ди­на, яка по­кла­ла со­бі за ме­ту звіль­не­н­ня ін­шої лю­ди­ни. От то­бі про­сто жур­на­ліст, чий ав­то­ри­тет був зна­чно ви­щий со­тень по­лі­ти­ків...

Це вже не пер­ша стрі­чка про зна­ме­ни­то­го укра­їн­ця. 2002-го ро­ку по­ба­чив світ фільм «Па­трі­арх. Жи­т­тя Йо­си­фа Слі­по­го» ре­жи­се­ра Оле­ксан­дра Фро­ло­ва (кі­но­сту­дія «Кон­такт»), ціл­ком до­стой­на ро­бо­та, яка ви­сві­ти­ла ге­ро­ї­чний про­філь про­від­ни­ка Гре­ко­ка­то­ли­цької цер­кви. Ни­ні­шня кар­ти­на зро­бле­на до 125-річ­чя Па­трі­ар­ха. Екран му­сить сла­ви­ти лю­дей та­ко­го рів­ня, во­ни пі­ді­йма­ють на­цію, а вла­сне, тво­рять її. На­віть по смер­ті.

ФОТО З САЙ­ТА WIKIMEDIA.ORG

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.