По­пу­лізм про­ти про­цві­та­н­ня,

Або Про пе­ре­ва­ги по­лі­ти­ків, які див­ля­ться да­лі по­то­чно­го еле­кто­раль­но­го ци­клу

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Білл ЕММОТТ, ко­ли­шній го­лов­ний ре­да­ктор The Economist Про­ект Син­ди­кат

Ма­рін Ле Пен, лі­дер фран­цузь­ко­го уль­тра­пра­во­го На­ціо­наль­но­го фрон­ту, за­яв­ляє, що ви­рі­шаль­на би­тва XXI сто­лі­т­тя ве­сти­ме­ться між па­трі­о­ти­змом і гло­ба­лі­змом. А пре­зи­дент США До­нальд Трамп, схо­же, впев­не­ний, що це бу­де би­тва між ним і «ЗМІ з ду­же фей­ко­ви­ми но­ви­на­ми » , при цьо­му Трамп ствер­джує, що пред­став­ляє « на­род » , який йо­го в цій би­тві під­три­мує. Обоє по­ми­ля­ю­ться.

Би­тва, яка на­справ­ді ви­зна­чить облич­чя ни­ні­шньо­го сто­лі­т­тя, ве­сти­ме­ться між дов­го­стро­ко­вим ми­сле­н­ням і ко­ро­тко­стро­ко­вим. По­лі­ти­ки й уря­ди, які пла­ну­ють на три­ва­лий тер­мін, пе­ре­мо­жуть тих, хто не змо­же — або про­сто від­мо­ви­ться — ди­ви­ти­ся да­лі по­то­чно­го еле­кто­раль­но­го ци­клу.

Ки­тай зна­ме­ни­тий сво­їм ні­би­то дов­го­стро­ко­вим ми­сле­н­ням, але нам не по­трі­бно вда­ва­ти­ся до ди­кта­ту­ри, щоб пе­ре­ві­ри­ти вір­ність та­кої дум­ки. Де­які за­хі­дні де­мо­кра­ти­чні кра­ї­ни теж ви­ко­на­ли ро­бо­ту, не­об­хі­дну, щоб упо­ра­ти­ся з по­ту­жни­ми си­ла­ми гло­ба­лі­за­ції, те­хно­ло­гі­чно­го про­гре­су і де­мо­гра­фії. Їх бу­ло на­го­ро­дже­но ста­біль­ні­стю еко­но­мі­ки і по­лі­ти­чної си­сте­ми, яку пра­кти­чно не під­да­ють жо­дно­му сум­ні­ву по­пу­лі­сти. А ті, хто про­дов­жу­вав думати ли­ше про ко­ро­тко­стро­ко­ву пер­спе­кти­ву, у ре­зуль­та­ті сер­йо­зно по­стра­жда­ли.

Для де­мон­стра­ції цих від­мін­но­стей на кар­ті я роз­ро­бив но­вий, ком­по­зи­тний ста­ти­сти­чний ін­ди­ка­тор для мо­го осві­тньо­го бла­го­дій­но­го фон­ду Wake Up Foundation під на­звою Wake Up 2050 Index. На від­мі­ну від, ска­жі­мо, «Гло­баль­но­го ін­де­ксу кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті » , скла­де­но­го Сві­то­вим еко­но­мі­чним фо­ру­мом, ін­декс Wake Up 2050 ди­ви­ться за ме­жі ста­ти­сти­чних да­них ми­ну­ло­го і сьо­го­де­н­ня, щоб скла­сти уяв­ле­н­ня про май­бу­тнє на­ван­та­же­н­ня рі­зних кра­їн і ймо­вір­ну про­ду­ктив­ність їх основ­них акти­вів перш за все вла­сних гро­ма­дян.

На під­ста­ві 25 по­ка­зни­ків в ін­де­ксі Wake Up 2050 ран­жи­ру­ю­ться 35 роз­ви­не­них кра­їн, що вхо­дять до ОЕСР, від­по­від­но до сту­пе­ня їх го­тов­но­сті у п’яти сфе­рах: де­мо­гра­фія, рі­вень знань у су­спіль­стві, те­хно­ло­гі­чні ін­но­ва­ції, гло­ба­лі­за­ція, стій­кість до не­спо­ді­ва­них шо­ків. Ре­зуль­та­ти вра­жа­ю­чі.

Швей­ца­рія очо­лює рей­тинг; це за­хі­дна кра­ї­на, яка най­кра­ще за всіх під­го­тов­ле­на до всіх ві­до­мих тен­ден­цій і сил, що ви­зна­ча­ють XXI сто­лі­т­тя. По­пу­лі­сти кра­ї­ни є ко­ман­дою одні­єї ідеї (і це проблема ім­мі­гра­ції), а їхня під­трим­ка ду­же слаб­ка, щоб во­ни мо­гли при­йти до управ­лі­н­ня дер­жа­вою. Уль­тра­пра­ва Швей­цар­ська на­ро­дна пар­тія по­ча­ла отри­му­ва­ти якусь під­трим­ку ли­ше то­ді, ко­ли чи­сель­ність на­ро­дже­них за кор­до­ном мі­гран­тів до­ся­гла 25% на­се­ле­н­ня Швей­ца­рії, а це май­же удві­чі біль­ше, ніж у США або Ве­ли­ко­бри­та­нії.

Чо­ти­ри кра­ї­ни, які є су­сі­да­ми Швей­ца­рії, опи­ни­лись на­ба­га­то ниж­че в цьо­му рей­тин­гу: Німеччина на 15-му мі­сці, Ав­стрія — на 17- му, Фран­ція — на 20-му, Іта­лія — на 32-му. І це, не­зва­жа­ю­чи на всі їхні ті­сні куль­тур­ні, істо­ри­чні і ко­мер­цій­ні зв’яз­ки зі Швей­ца­рі­єю. В Ав­стрії і Фран­ції по­лі­ти­чні пар­тії єв­ро­ске­пти­ків і про­тив­ни­ків ім­мі­гра­ції ма­ють до­ста­тню під­трим­ку, аби ре­аль­но при­йти до вла­ди, так са­мо, як і лі­ва­цький « Рух п’яти зі­рок» в Іта­лії. На­віть у Ні­меч­чи­ні вплив по­пу­лі­стів зро­стає.

Вра­хо­ву­ю­чи ре­пу­та­цію Швей­ца­рії — ба­га­та, до­бре осві­че­на, ін­но­ва­цій­на і стій­ка кра­ї­на, — її успіх в ін­де­ксі мо­же зда­ти­ся не­див­ним. Але тут один із най­ви­щих у сві­ті рі­вень зар­плат, а 19% ВВП кра­ї­ни при­па­дає на про­ми­сло­вість (по­рів­ня­но з 12% у США і 10% у Ве­ли­ко­бри­та­нії), то­му в те­о­рії во­на має бу­ти вкрай ура­зли­вою пе­ред кон­ку­рен­ці­єю з бо­ку Ки­таю й ав­то­ма­ти­за­ці­єю, яка зни­щує ро­бо­чі мі­сця. Про­те їй вда­є­ться зде­біль­шо­го уни­ка­ти цих про­блем.

Цьо­го не мо­жна ска­за­ти про Іта­лію. Час­тка про­ми­сло­во­го се­кто­ру у ВВП Іта­лії мен­ша, ніж у Швей­ца­рії, якщо бу­ти то­чним, во­на до­рів­нює 15%, але він зна­чно силь­ні­ше по­стра­ждав від ки­тай­ської кон­ку­рен­ції. При­чи­на про­ста: Іта­лія ви­пу­скає менш скла­дні і менш ін­но­ва­цій­ні то­ва­ри.

Це на­слі­док сер­йо­зної по­мил­ки, якої при­пу­ска­є­ться Іта­лія (а та­кож Фран­ція). За­ви­щу­ю­чи ви­тра­ти на дер­жав­ні пен­сії за­ра­ди ку­пів­лі го­ло­сів ви­бор­ців у ко­ро­тко­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві, уря­ди обох кра­їн зна­чно зву­зи­ли мо­жли­во­сті ін­ве­сти­цій в осві­ту і на­у­ко­ві до­слі­дже­н­ня. Жо­дна кра­ї­на не мо­же ефе­ктив­но кон­ку­ру­ва­ти в гло­баль­ній еко­но­мі­ці, де де­да­лі біль­шо­го зна­че­н­ня на­бу­ва­ють зна­н­ня і те­хно­ло­гії, якщо її вла­да не на­прав­ляє до­ста­тні ре­сур­си на фор­му­ва­н­ня не­об­хі­дних на­ви­чок і вмінь ро­бо­чої си­ли.

Крім то­го, для успі­ху по­трі­бні ре­гу­лю­ва­н­ня і кор­по­ра­тив­на куль­ту­ра, які да­ють гро­ма­дя­нам мо­жли­вість про­ду­ктив­но за­сто­со­ву­ва­ти здо­бу­ті зна­н­ня. У цьо­му сен­сі кра­ї­ни, де низь­кий рі­вень зайня­то­сті жі­нок ( на­при­клад, Іта­лія) або де най- до­свід­че­ні­ші пра­ців­ни­ки — стар­ші 65 ро­ків, біль­ше не пра­цю­ють (на­при­клад, Іта­лія і Фран­ція), опи­ня­ю­ться в яв­но не­спри­я­тли­во­му ста­но­ви­щі.

Цін­ність дов­го­стро­ко­во­го пла­ну­ва­н­ня, на­пев­но, най­більш оче­ви­дна в Япо­нії. У цій до­бре роз­ви­не­ній кра­ї­ні спо­сте­рі­га­ю­ться най­швид­ші тем­пи ста­рі­н­ня на­се­ле­н­ня, але в ін­де­ксі Wake Up 2050 в Япо­нії вель­ми хо­ро­ші ба­ли за де­мо­гра­фію. Основ­на при­чи­на цьо­го в то­му, що, пе­ред­ба­ча­ю­чи май­бу­тні де­мо­гра­фі­чні змі­ни, Япо­нія утри­ма­ла в скла­ді ро­бо­чої си­ли по­над 20% на­се­ле­н­ня, стар­шо­го 65 ро­ків, то­ді як у Фран­ції цей по­ка­зник до­рів­нює 2,9%.

Тим ча­сом ре­зуль­та­ти США у сфе­рі ін­но­ва­цій і знань ви­яви­ли­ся гір­ши­ми, ніж мо­жна бу­ло очі­ку­ва­ти. Не­ви­со­ка якість се­ре­дньої осві­ти і в ці­ло­му низь­кий рі­вень еко­но­мі­чної актив­но­сті на­се­ле­н­ня озна­чає, що пе­ре­до­ві те­хно­ло­гії, які ство­рю­ю­ться в США, не ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться пов­ною мі­рою. Це одна з основ­них при­чин, чо­му Трам­па бу­ло обра­но пре­зи­ден­том, і це по­га­ний сим­птом для май­бу­тньо­го про­цві­та­н­ня Аме­ри­ки.

Щоб «зро­би­ти Аме­ри­ку зно­ву ве­ли­кою » , як по­обі­цяв Трамп, вла­да кра­ї­ни по­вин­на по­ча­ти ми­сли­ти, не обме­жу­ю­чись рам­ка­ми по­то­чно­го ви­бор­чо­го ци­клу. Це ж са­ме сто­су­є­ться й ре­шти за­хі­дних де­мо­кра­ти­чних кра­їн. Ба­га­то хто з кри­ти­ків сум­ні­ва­є­ться, а чи не втра­ти­ли за­хі­дні по­лі­ти­ки в прин­ци­пі зді­бно­сті до та­ко­го дов­го­стро­ко­во­го ми­сле­н­ня.

Ці кри­ти­ки мо­жуть ви­яви­ти­ся не­пра­ві. Ім­мі­гра­ція, одне з най­го­стрі­ших пи­тань у сьо­го­дні­шніх по­лі­ти­чних де­ба­тах, фун­да­мен­таль­но є дов­го­стро­ко­вою про­бле­мою. І хо­ча ви­бор­ці в США ви­сту­пи­ли про­ти від­кри­то­сті, Ве­ли­ко­бри­та­нія обі­цяє за­ли­ша­ти­ся від­кри­тою і пі­сля Брек­зи­ту (ви­клю­ча­ю­чи ім­мі­гра­цію з кра­їн ЄС). В ін­ших кра­ї­нах сві­ту прин­ци­пи від­кри­то­сті, як і ра­ні­ше, жорс­тко від­сто­ю­ю­ться.

У Фран­ції пи­та­н­ня від­кри­то­сті пе­ре­тво­ри­ло­ся на го­лов­не по­ле би­тви на май­бу­тніх ви­бо­рах. Ле Пен, як Трамп та іде­о­ло­ги Брек­зи­ту, за­яв­ляє, що від­кри­тість — це ка­та­стро­фа. Але два го­лов­ні су­пер­ни­ки Ле Пен — не­за­ле­жний цен­трист Ем­ма­ну­ель Ма­крон і пра­во­цен­трист, ре­спу­блі­ка­нець Фран­суа Фі­йон — ви­сту­па­ють за збіль­ше­н­ня від­кри­то­сті і сво­бо­ди рин­ків. Від то­го, хто з них пе­ре­мо­же, за­ле­жа­ти­ме май­бу­тнє не ли­ше Фран­ції, але й усі­єї Єв­ро­пи. І Швей­ца­рія не про­сто тро­хи нер­вує з цьо­го при­во­ду.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.