Чи мер­твий лі­бе­раль­ний ін­тер­на­ціо­на­лізм?

Або чо­му для США ва­жли­во по­ши­рю­ва­ти де­мо­кра­тію за­ра­ди ми­ру в усьо­му сві­ті

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Про­ект Син­ди­кат

■ Сто ро­ків то­му цьо­го мі­ся­ця пре­зи­ден­та США Ву­дро Віль­со­на му­чи­ло пи­та­н­ня, чи всту­па­ти в Пер­шу сві­то­ву вій­ну. Усьо­го ли­ше за кіль­ка мі­ся­ців до цьо­го Віль­сон був пе­ре­о­бра­ний, час­тко­во зав­дя­ки йо­го кам­па­нії з по­лі­ти­ки ней­тра­лі­те­ту, від якої він за­раз зби­ра­є­ться від­мо­ви­ти­ся, ра­зом з га­слом «Аме­ри­ка по­над усе». Але сьо­го­дні, впер­ше більш ніж за 80 ро­ків, пре­зи­дент США зно­ву д оцьо­го по­вер­нув­ся для про­су­ва­н­ня зов­ні­шньо­по­лі­ти­чної по­зи­ції, що без­по­се­ре­дньо су­пе­ре­чить до­ктри­ні, схва­ле­ній Віль­со­ном.

Це­бу­ло­пі­сля­1919ро­ку,пі­сля­за­кін­че­н­ня­вій­ни,ко­ли­Віль­сон­ви­зна­чив­сво­ю­зов­ні­шньо­по­лі­ти­чну­кон­це­пцію«лі­бе­раль­но­го­ін тер­на­ціо­на­лі­зму »: під­трим­ка ко­ле­ктив­ної без­пе­ки­та­про­су­ва­н­ня­від­кри­ти­хрин­ків­се­ред­де­мо­кра­тій,ре­гу­льо­ва­ни­хси­сте­мо­ю­мі­жна­ро­дни­хін­сти­ту­тів,пов­ні­стю­за­ле­жни­хві­дСША. Не­зва­жа­ю­чи на те, що Се­нат США спо­ча­тку від­хи­лив кон­це­пцію Віль­со­на, зокре­ма йо­го під­трим­ку всту­пу до Лі­ги На­цій, Фран­клін Д. Ру­звельт від­ро­див лі­бе­раль­ний ін­тер­на­ціо­на­лізм пі­сля 1933 ро­ку. Це до­по­мо­гло сфор­му­ва­ти зов­ні­шню по­лі­ти­ку біль­шо­сті пре­зи­ден­тів США від­то­ді й до Трам­па.

■ Під­хід «Аме­ри­ка по­над усе», який від­сто­ює Трамп, вклю­чає в себе зне­ва­гу до НАТО, пре­зир­ство до Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу й ке­пку­ва­н­няз­при­во­ду­про­від­но­ї­ро­лі­Ні­меч­чи­ни­вЄв­ро­пі.Він­та­ко­жв­клю­ча­є­не­прийня­т­тя­еко­но­мі­чно­ї­від­кри­то­сті,ви­яв­ле­не­у­ви­хо­ді­Трам­паз тор­го­вель­ної уго­ди про Транс ти­хо­оке­ан­ське пар­тнер­ство і за­клик пе­ре­гля­ну­ти Пів­ні­чно­а­ме­ри­кан­ську уго­ду про віль­ну тор­гів­лю. Трамп та­кож по­обі­цяв від­мо­ви­ти­ся від Па­ризь­кої уго­ди що­до клі­ма­ту.

На від­мі­ну від Віль­со­на, Трамп, зда­є­ться, не ба­чить ве­ли­ко­го сен­су у збе­ре­жен­ні й по­гли­блен­ні зв’яз­ків з ін­ши­ми де­мо­кра­ті­я­ми. Нав­па­ки, йо­го, зда­є­ться, при­ва­блю­ють ав­то­ри­тар­ні лі­де­ри — зокре­ма пре­зи­дент Ро­сії Во­ло­ди­мир Пу­тін — і ча­стень­ко він за­ли­шає де­мо­кра­ти­чних лі­де­рів спо­сте­рі­га­ти зза ла­штун­ків.

■ По­за сум­ні­вом, як­би Віль­сон був сьо­го­дні жи­вим, у де­яких пи­та­н­нях він міг би по­го­ди­ти­ся з Трам­пом, хо­ча за­про­по­но­ва­ні ним рі­ше­н­ня бу­ли б аб­со­лю­тно ін­ши­ми. На­при­клад, Віль­сон, ймо­вір­но, по­го­див­ся бз Трам­пом у то­му, що сьо­го­дні рі­вень від­кри­то­сті на сві­то­вих рин­ках є на­дмір­ним. Це дій­сно про­бле­ма­ти­чно, що аме­ри­кан­ські бан­ки й під­при­єм­ства мо­жуть екс­пор­ту­ва­ти ка­пі­тал, те­хно­ло­гії та ро­бо­чі мі­сця, як їм за­ма­не­ться, пра­кти­чно без ура­ху­ва­н­ня вну­трі­шніх ви­трат.

Але рі­ше­н­ня Віль­со­на, швид­ше за все, бу­ло бспря­мо­ва­не на роз­роб­ку і впро­ва­дже­н­ня вдо­ско­на­ле­них пра­вил за до­по­мо­гою ба­га­то­бі­чно­го про­це­су, до­мі­но­ва­но­го де­мо­кра­ті­я­ми. Та­кож він, на­пев­но, за­сту­пив­ся бза фі­скаль­ну по­лі­ти­ку, спря­мо­ва­ну на про­су­ва­н­ня за­галь­но­го бла­га, з ви­щи­ми по­да­тка­ми для ба­га­тих ком­па­ній і фі­нан­су­ва­н­ня до­мо­го­спо­дарств, ска­жі­мо, роз­ви­ток ін­фра­стру­кту­ри, які­сну осві­ту й за­галь­ну охо­ро­ну здо­ров’я.

■ Ко­ро­тко ка­жу­чи, Віль­сон схва­лив би про­гра­му, біль­ше по­ді­бну до про­гра­ми се­на­то­ра-де­мо­кра­та США Елі­за­бет Уор­рен або ла­у­ре­а­та Но­бе­лів­ської пре­мії Джо­зе­фа Сті­глі­ца, що пе­ред­ба­чає пе­ре­до­ву си­сте­му со­ці­аль­но­го до­бро­бу­ту, яка за­без­пе­чує за­галь­не про­цві­та­н­ня. На від­мі­ну від ньо­го, Трамп ви­сту­пає за ниж­чі по­да­тки для ба­га­тих і, зда­є­ться, го­то­вий прийня­ти де­яку фор­му дер­жав­но­го ка­пі­та­лі­зму — або на­віть кла­но­вий ка­пі­та­лізм — за до­по­мо­гою про­те­кціо­ніст­ської по­лі­ти­ки і спе­ці­аль­них сти­му­лів для ком­па­ній, що за­йма­ю­ться ви­ро­бни­цтвом у США.

Віль­сон міг би по­го­ди­ти­ся з Трам­пом у ін­шо­му пи­тан­ні: ми не мо­же­мо ви­хо­ди­ти з то­го, що де­мо­кра­тія є уні­вер­саль­ною цін­ні­стю із за­галь­ним за­кли­ком. Як і Трамп, Віль­сон, ймо­вір­но, сто­ро­нив­ся б іде­а­лі­сти­чних фор­мул на­ціо­наль­но-дер­жав­но­го бу­дів­ни­цтва, що на­ди­ха­ли зов­ні­шню по­лі­ти­ку США за пре­зи­ден­тів Джор­джа Бу­ша й Ба­ра­ка Оба­ми.

■ Але й тут від­мін­но­сті пе­ре­ва­жа­ють над схо­жі­стю. Трамп ви­рі­шив, що США про­сто не вар­то тур­бу­ва­ти­ся про ре­шту сві­ту, якщо во­ни не отри­ма­ють щось кон­кре­тне на­то­мість. Віль­сон, нав­па­ки, хо­тів по­ши­ри­ти де­мо­кра­тію за­ра­ди ми­ру в усьо­му сві­ті, але не­пря­мо, ді­ю­чи че­рез Лі­гу На­цій. Він ві­рив, що між­на­ро­дні ін­сти­ту­ції, вер­хо­вен­ство за­ко­ну, за­галь­ні цін­но­сті й елі­та, що має де­мо­кра­ти­чне ба­че­н­ня, мо­гли б за­без­пе­чи­ти ко­ле­ктив­ну без­пе­ку та мир­не розв’яза­н­ня кон­флі­ктів. На йо­го дум­ку, те, що по­ча­ло­ся б як Pax Americana, кі­нець кін­цем мо­гло б ста­ти Pax Democratica.

Ця кон­це­пція ле­жить в осно­ві аме­ри­кан­ської «ви­ня­тко­во­сті». Твер­дже­н­ня по­ля­гає не про­сто в то­му, що США, як ви­сло­вив­ся Біл Клін­тон, «не­за­мін­на на­ція», чия гло­баль­на вла­да ро­бить її уча­сни­ком усіх основ­них між­на­ро­дних пи­тань. Во­но та­кож по­ля­гає в то­му, що США мо­жуть роз­ра­хо­ву­ва­ти на по­ша­ну з бо­ку ін­ших дер­жав, оскіль­ки во­ни ви­хо­дять за ме­жі вла­сних вузь­ких ін­те­ре­сів у під­трим­ці між­на­ро­дно­го по­ряд­ку, який під­три­мує мир, спів­пра­цю і про­цві­та­н­ня, пе­ред­усім се­ред сві­то­вих де­мо­кра­тій.

■ Не ко­жен пре­зи­дент США на­слі­ду­вав при­клад Віль­со­на. Обі­цян­ка лі­бе­раль­но­го ін­тер­на­ціо­на­лі­зму бу­ла при­ду­ше­на трьо­ма пре­зи­дент­ськи­ми адмі­ні­стра­ці­я­ми, по­чи­на­ю­чи з обра­н­ня Гар­дін­га, 1920 ро­ку, до тих пір, до­ки Ру­звельт не всту­пив на по­са­ду, 1933 ро­ку. З Трам­пом во­на зно­ву при­ду­шу­є­ться. «Із цьо­го са­мо­го дня но­ва стра­те­гія ке­ру­ва­ти­ме на­шою зем­лею», — за­явив Трамп на сво­їй інав­гу­ра­ції. «Із цьо­го дня Аме­ри­ка бу­де по­над усе».

Але мо­же ви­яви­ти­ся, що кон­це­пцію Віль­со­на не так про­сто від­мі­ни­ти. Ще в двад­ця­то­му сто­літ­ті Ве­ли­ка де­пре­сія, Дру­га сві­то­ва вій­на і хо­ло­дна вій­на спо­ну­ка­ли аме­ри­кан­ських по­лі­ти­ків прийня­ти лі­бе­раль­ний ін­тер­на­ціо­на­лізм. Так са­мо й сьо­го­дні бун­тів­ний світ, швид­ше за все, ви­прав­дає йо­го гли­бо­кий і три­ва­лий за­клик. То­ні СМІТ, за­слу­же­ний про­фе­сор по­лі­ти­чних на­ук в уні­вер­си­те­ті Тафт, ав­тор книж­ки «Чо­му Віль­сон має зна­че­н­ня: по­хо­дже­н­ня аме­ри­кан­сько­го лі­бе­раль­но­го ін­тер­на­ціо­на­лі­зму і йо­го кри­за сьо­го­дні».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.