«При­від і по­смі­я­ти­ся, і по­су­му­ва­ти...»

Den (Ukrainian) - - День України - Ін­на ТІЛЬНОВА, Кро­пив­ни­цький

У Кро­пив­ни­цько­му АТОвець пред­ста­вив збір­ку «око­пних» істо­рій «Фрон­то­вий що­ден­ник»

Усво­їх істо­рі­ях Дми­тро Сте­па­нен­ко (у мир­но­му жит­ті кан­ди­дат у май­стри спор­ту з ве­слу­ва­н­ня, ба­тько двох си­нів і ко­ли­шній чи­нов­ник) ко­ло­ри­тно та іро­ні­чно опи­сує зви­чай­ні бу­дні укра­їн­ських во­ї­нів. До цьо­го ча­су чо­ло­вік не мав жо­дно­го сто­сун­ку до лі­те­ра­ту­ри. Ідея ро­би­ти не­ве­ли­чкі за­ма­льов­ки ви­ни­кла то­ді, ко­ли Дми­тро­ві ра­зом із по­бра­ти­ма­ми до­ве­ло­ся під час слу­жби кіль­ка ра­зів пе­ре­пи­су­ва­ти по­ясню­валь­ні за­пи­ски з при­во­ду втра­ти ба­гнет-но­жа. «Вся нaшa ко­мaн­дa, 18 чо­ло­вiк, до­по­мaгaлa при­ду­му­вaти «вiдмaз­ки». Якщо штaб не зaдо­вiль­ня­ли цi зaпи­ски, ми всi зно­ву ви­гaду­вaли но­вi «те­о­рiї». Зa один тaкий день ми нaпи­сaли сім чи ві­сім iсто­рiй. Aле зго­дом ми змо­гли згaдaти тiль­ки кiль­кa ідей... То­му ще на фрон­ті я по­чав за­пи­су­ва­ти най­ці­ка­ві­ше і най­ва­жли­ві­ше, щоб по­тім бу­ло що при­га­да­ти і роз­по­ві­сти ді­тям. Або щоб во­ни са­мі ко­лись про­чи­та­ли, якщо б ме­ні не вда­ло­ся по­вер­ну­ти­ся. Кра­са жи­т­тя най­кра­ще по­мі­тна там, де во­но ко­ро­тке. Кни­га дає при­від і по­смі­я­ти­ся над жи­ви­ми то­ва­ри­ша­ми, і по­су­му­ва­ти над за­ги­бли­ми», — роз­по­вів ав­тор.

Дми­тро слу­жив снай­пе­ром у зо­ні АТО у скла­ді 34-го окре­мо­го мо­то­пі­хо­тно­го ба­таль­йо­ну. За цей час жи­т­тя на фрон­ті під­ка­за­ло йо­му сю­же­ти, які ля­гли в осно­ву більш еста опо­від­ок. Їх він спо­ча­тку пу­блі­ку­вав на сво­їй сто­рін­ці у «Фейс­бу­ці», зго­дом за­о­чно, пе­ре­бу­ва­ю­чи взо­ні­АТО,вів­ко­лон­кув­мі­сце­вій­га­зе­ті,аде­мо­бі­лі­зу­вав­шись,по­чав­пра­цю­ва­ти­на­дзбір­кою.Ви­да­н­ня­ма­є­де­ся­тьроз­ді­лів: «Нав­чаль­ний центр», «АТО», «Во­сьмий блок­пост», «Ко­рів­ни­ки», «Де­баль­ців­ський плац­дарм», «Ви­їзди», «Сьо­мий кла­пан», «Спо­сте­ре­жний пост», «Че­твер­та хви­ля», «Вдо­ма».

«Ко­ли ме­не за­пи­ту­ють: «На­ві­що ти во­ю­єш?» я вже дав­но ні­ко­му ні­чо­го не хо­чу до­во­ди­ти. Але у пра­вій ки­ше­ні зав­жди є кіль­ка де­кла­ра­цій від пе­ре­дач ро­ди­чів, дру­зів, зна­йо­мих. Зна­чить, їм ва­жли­во те, що я тут. Як і не­зна­йо­мій ме­ні ди­ти­ні з не­ві­до­мої шко­ли, ко­тра на­пи­са­ла «Дя­кую, що ти хо­ро­брий!». А ще ду­маю про мо­їх бо­йо­вих по­бра­ти­мів, зна­йо­мих і не ду­же во­я­ків, по­ряд з яки­ми я жив і во­ю­вав, лю­бив і не­на­ви­дів, су­му­вав за за­ги­бли­ми то­ва­ри­ша­ми і смі­яв­ся над жи­ви­ми. Я тут за­ра­ди усіх них...» — роз­по­вів Дми­тро.

У пре­зен­та­ції взя­ли участь бо­йо­ві по­бра­ти­ми Дмитра, про­то­ти­пи го­лов­них пер­со­на­жів збір­ки, во­лон­те­ри, жур­на­лі­сти. Ча­сти­ну книг зав­дя­ки ме­це­на­там бу­ло пе­ре­да­но в бі­бліо­те­ку обла­сно­го г ос пі та л ю ве­те­ра­нів вій­ни. Ко­шти на ви­да­н­ня« Фрон­то­во­го що­ден­ни­ка» — 45 ти­сяч гри­вень — ви­ді­ли­ли з обла­сно­го бю­дже­ту.

ФОТО ІГОРЯ КРУШЕНИЦЬКОГО

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.