«Най­цін­ні­ше – по­смі­шка бій­ця»

У Він­ни­ці про­фе­сій­ний пе­ру­кар без­ко­штов­но на­дає свої по­слу­ги по­ра­не­ним бій­цям, які лі­ку­ю­ться у вій­сько­во­му шпи­та­лі

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Оле­ся ШУТКЕВИЧ, Він­ни­ця

Уже три мі­ся­ці Ми­ко­ла Фа­дє­єв до­по­ма­гає бій­цям АТО, які про­хо­дять лі­ку­ва­н­ня та ре­а­бі­лі­та­цію у Він­ни­цько­му вій­сько­во-ме­ди­чно­му цен­трі. Зав­дя­ки йо­го пе­ру­кар­ським на­ви­чкам бій­ці ви­гля­да­ють стиль­но і кра­си­во. Вдень він пра­цює у са­ло­ні-пе­ру­кар­ні, а вве­че­рі йде до го­спі­та­лю, щоб під­стриг­ти чи по­го­ли­ти хло­пців. Роз­по­від­ає, що по­чав за­йма­ти­ся ці­єю гар­ною спра­вою за по­ра­дою по­дру­ги, жур­на­лі­ста й во­лон­те­ра Арі­ни Кан­то­ні­сто­вої. Са­ме во­на за­про­по­ну­ва­ла Ми­ко­лі під­стриг­ти по­ра­не­них бій­ців пі­сля то­го, як до Він­ни­цько­го вій­сько­во­го шпи­та­лю до­ста­ви­ли черговий са­ні­тар­ний борт.

«Я пе­ру­кар-уні­вер­сал, вмію гар­но стриг­ти і цим мо­жу до­по­мог­ти на­шим за­хи­сни­кам. То­му ко­ли Арі­на ска­за­ла ме­ні, що бу­ло б до­бре при­ве­сти в по­ря­док за­чі­ски хло­пців у вій­сько­во­му шпи­та­лі, я по­го­див­ся, — роз­по­від­ає Ми­ко­ла. — На­зва­ти це во­лон­тер­ством чи бла­го­дій­ні­стю язик не по­вер­та­є­ться, це про­сто гар­на спра­ва, яка ро­бить на­ших за­хи­сни­ків кра­си­ви­ми. А во­ни цьо­го до­стой­ні».

Пе­ру­кар при­га­дує, ко­ли він впер­ше при­їхав до го­спі­та­лю, хло­пці не спо­ді­ва­ли­ся, що їх при­йшов стриг­ти про­фе­сій­ний май­стер. Скром­но ка­за­ли: «Ме­не ма­шин­кою як-не­будь», «Яко­мо­га біль­ше зні­май, щоб на дов­ше ви­ста­чи­ло», та ко­ли огля­да­ли ре­зуль­тат ро­бо­ти в дзер­ка­лі, ра­ді­ли і дя­ку­ва­ли. По­ра­ху­ва­ти, скіль­ки го­дин Ми­ко­ла про­вів у го­спі­та­лі, не­ре­аль­но. Не мо­же ска­за­ти пе­ру­кар і про кіль­кість сво­їх по­ра­не­них клі­єн­тів, бо щой­но во­лон­те­ри те­ле­фо­ну­ють і по­ві­дом­ля­ють, що при­був черговий борт, Ми­ко­ла їде в го­спі­таль.

«На пе­ре­до­вій за за­чі­ска­ми хло­пців ні­хто не ди­ви­ться — на це не­має ча­су і мо­жли­во­стей. То­му на­ма­га­ю­ся на­ві­ду­ва­ти­ся хло­пців пе­рі­о­ди­чно, за­гля­даю і до тих, ко­го стриг три ти­жні чи мі­сяць то­му, адже во­ни за­ро­ста­ють і за­чі­ски тре­ба формувати зно­ву. Хо­че­ться, щоб на­віть на лі­кар­ня­них ліж­ках на­ші бій­ці бу­ли гар­ни­ми, бо во­ни ро­блять за­ра­ди нас не­ймо­вір­ні ре­чі, — пе­ре­ко­нує Ми­ко­ла. — Де­хто має бо­ро­ду чи ву­са, за яки­ми та­кож тре­ба до­гля­да­ти. А якщо бо­ро­да­чам ма­ють ро­би­ти опе­ра­ції, то во­лос­ся з облич­чя тре­ба зня­ти, бо во­но мо­же за­ва­жа­ти при на­кла­ден­ні нар­ко­зної ма­ски».

Дів­ча­та, го­спі­таль­ні во­лон­тер­ки, ро­бо­тою пе­ру­ка­ря не на­ті­ша­ться. Роз­по­від­а­ють, що бі­ля ньо­го ча­сто ви­ши­ко­ву­є­ться чер­га. По­ра­не­ні бій­ці че­ка­ють на ві­зи­ти Ми­ко­ли і вже мрі­ють, як мо­жна змі­ни­ти свій імідж. На ко­жну змі­ну зов­ні­шньо­го ви­гля­ду одно­го бій­ця пе­ру­кар ви­тра­чає в се­ре­дньо­му пів­го­ди­ни. Одра­зу пі­сля стриж­ки він про­по­нує оці­ни­ти свою ро­бо­ту і по­ди­ви­ти­ся у дзер­ка­ло. Без по­смі­шки не об­хо­ди­ться. І це най­ви­ща пла­та Ми­ко­ли­ної ро­бо­ти, бо мо­жли­вість під­ня­ти на­стрій бій­цю, який має трав­мо­ва­ну но­гу чи вза­га­лі при­ку­тий до ліж­ка, пе­ру­кар вва­жає без­цін­ною.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.