Cо­юз жур­на­лі­стів, во­лон­те­рів і... пра­ців­ни­ків військ­ко­ма­тів

Ро­зду­ми про те, як у кра­ї­ні, що во­ює, за­хи­сти­ти її за­хи­сни­ків

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

Та­ке час від ча­су тра­пля­є­ться в рі­зних обла­стях Укра­ї­ни. У трав­ні ми­ну­ло­го ро­ку в Бе­ре­зан­сько­му ра­йо­ні Оде­ської обла­сті ве­те­ра­ну, який за­йшов до ка­фе зі сло­ва­ми «Сла­ва Укра­ї­ні! » , при­су­тні від­по­ві­ли... пе­ре­ло­мом ще­ле­пи. У сер­пні пра­во­охо­рон­ці пі­ді­бра­ли ви­ки­ну­то­го з по­їзда бій­ця АТО Оле­ксан­дра Ко­ва­льо­ва з Тер­но­по­ля. Де­мо­бі­лі­зо­ва­ний бо­єць 30- ї бри­га­ди був не­при­том­ним, ре­чі йо­го ли­ши­ли­ся в по­їзді За­по­ріж­жя — Ма­рі­у­поль. При­пу­сти­мо, в пер­шо­му ви­пад­ку все мо­жна спи­са­ти на «за­над­то ра­ди­каль­не» га­сло ко­ли­шньо­го АТОшни­ка. Мо­же, й не вар­то так ві­та­ти­ся на Оде­щи­ні, тра­ди­цій­но про­ро­сій­сько­му ре­гіо­ні. Що від­бу­ло­ся в по­їзді За­по­ріж­жя — Ма­рі­у­поль, теж то­чно не вста­нов­ле­но; при­найм­ні, про це не­має ін­фор­ма­ції в ін­тер­не­ті. За­те в ін­ших ви­пад­ках зро­зумі­лі­ше. Ска­жі­мо, вве­че­рі 10 гру­дня 2016 ро­ку на тра­сі Мо­сква — Сім­фе­ро­поль п’ яна ком­па­нія по­би­ла 53-рі­чно­го ве­те­ра­на АТО і йо­го су­пу­тни­ків. Би­ли так, що за­хи­сник Укра­ї­ни по­тра­пив до ре­а­ні­ма­ції. Ці­ка­во, що в ком­па­нії був пра­ців­ник Ме­лі­то­поль­сько­го від­ді­лу по­лі­ції. Вже цьо­го фа­кту до­ста­тньо для більш гли­бо­ко­го ви­вче­н­ня кон­флі­кту жур­на­лі­ста­ми. Тіль­ки, зві­сно, не на ме­лі­то­поль­сько­му рів­ні, а на все­укра­їн­сько­му.

*** Ну, до­бре, при­пу­сти­мо, пів­день За­по­різь­кої обла­сті — це та­кож про­ро­сій­ський ре­гіон, як Оде­щи­на. І тут за­хи­ща­ти АТОв­ців скла­дні­ше ( хо­ча му­си­мо, адже ри­зи­ку­ють усі одна­ко­во!). При­кме­тно те, що се­па­ра­ти­сти одна­ко­во до­бре се­бе по­чу­ва­ють не ли­ше на пів­дні, а й у Цен­траль­ній Укра­ї­ні!

Ось кон­кре­тний факт: Дми­тро, бо­єць одно­го з під­роз­ді­лів Зброй­них сил Укра­ї­ни, в ніч на 26 черв­ня йшов ву­ли­цею сво­го мі­ста Го­рі­шні Плав­ні — пе­ре­йме­но­ва­но­го не­що­дав­но Ком­со­моль­ська Пол­тав­ської обла­сті. Він про­во­джав се­стру до­до­му. Ком­па­нія з чо­ти­рьох чо­ло­ві­ків та п’ятьох жі­нок роз­по­ча­ла з ним су­пе­ре­чку, яка пе­ре­ро­сла в бій­ку, пі­сля чо­го Дми­тро по­тра­пив до лі­кар­ні з важ­ким стру­сом моз­ку. За сло­ва­ми во­лон­те­ра Ксе­нії Би­ко­вої, на­па­дни­ки бу­ли не­тве­ре­зи­ми, на від­мі­ну від Дми­тра, який не п’є. І во­ни ки­ну­ли­ся йо­го лу­пцю­ва­ти пі­сля то­го, як ді­зна­ли­ся, що хло­пець брав участь у бо­йо­вих ді­ях на Дон­ба­сі у скла­ді ЗСУ. Би­ли но­га­ми, на­віть ду­ши­ли... Во­лон­тер по­ясни­ла по­ді­бну жор­сто­кість тим, що пол­тав­ські Го­рі­шні Плав­ні — це та­кож (ува­га!) се­па­ра­тист­ський ре­гіон. І де­хто з мі­сце­вих спо­ді­ва­є­ться, що не­за­ба­ром від­бу­де­ться змі­на вла­ди, по­вер­ну­ться ті, що ке­ру­ва­ли ре­гіо­ном за Яну­ко­ви­ча. Ну, при та­ко­му став­лен­ні до тих, хто, не шко­ду­ю­чи сво­го жи­т­тя, за­хи­щає всіх нас (в то­му чи­слі й ни­ні­шню вла­ду) від ро­сій­ських оку­пан­тів, «ко­ли­шні» дій­сно мо­жуть по­вер­ну­ти­ся. Якщо вже й Пол­тав­щи­ну по­ча­ли від­но­си­ти до «се­па­ра­тист­ських ре­гіо­нів»... Аде ж то­ді в Укра­ї­ні ре­гіо­ни не се­па­ра­тист­ські?

*** Як тут не зга­да­ти сло­ва та­ла­но­ви­то­го жур­на­лі­ста-крим­ча­ни­на Іго­ря Ло­сє­ва: « Де ще у сві­то­вій істо­рії мо­жна зна­йти кра­ї­ну, яка під час вій­ни до­зво­ля­ла б п’ ятій ко­ло­ні во­ро­га ді­я­ти так на­ха­бно і без­кар­но? » Справ­ді, де? Се­па­ра­ти­сти не­на­ви­дять не ли­ше бій­ців АТО, а й во­лон­те­рів. Так, у Ва­си­лів­ці За­по­різь­кої обла­сті 19 сер­пня ми­ну­ло­го ро­ку бу­ли по-зві­ря­чо­му по­би­ті во­лон­те­ри зі Львів­щи­ни. В то­му чи­слі один ка­пе­лан. Во­дій зняв на мо­біль­ний те­ле­фон бій­ку. Бан­ди­ти бу­ли озбро­є­ні но­жа­ми і... мі­лі­цей­ськи­ми па­ли­ця­ми. По­ча­ло­ся все з то­го, що во­лон­те­ри зро­би­ли за­ува­же­н­ня мі­сце­во­му се­па­ра­ти­сту, який роз’ їжджав з ро­сій­ським три­ко­ло­ром. Той ви- кли­кав під­мо­гу і... по­лі­ція від­кри­ла кар­ну спра­ву за ч.1 ст.125 Кар­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни « Нав­ми­сні лег­кі ті­ле­сні ушко­дже­н­ня». Мо­же, я чо­гось не ро­зу­мію, але ме­ні зда­є­ться, що до­ціль­ні­шою бу­ло б ста­т­тя за се­па­ра­тизм. Тут вар­то ужи­ва­ти ді­є­ві­ші за­хо­ди. Або кон­фі­ска­ція май­на, або по­збав­ле­н­ня гро­ма­дян­ства, або ( якщо зло­чи­нець роз­ка­яв­ся) взя­т­тя на утри­ма­н­ня двох-трьох пе­ре­се­лен­ців з Дон­ба­су. Або на­да­н­ня їм без­ко­штов­но­го жи­тла. Або обмін з ни­ми квар­ти­ра­ми і ви­їзд на те­ри­то­рію, віль­ну від «укро­пів», тоб­то в ОРДЛО. То­ді по­ка­ра­н­ня мо­жна сут­тє­во пом’якши­ти, а в пер­спе­кти­ві — ре­а­бі­лі­ту­ва­ти. Але якщо су­спіль­ство й на­да­лі не бу­де ре­а­гу­ва­ти на про­я­ви се­па­ра­ти­зму, то як в май­бу­тньо­му про­во­ди­ти чер­го­ву мо­бі­лі­за­цію?

В 1941 ро­ці до Чер­во­ної ар­мії ма­со­во за­пи­су­ва­ла­ся мо­лодь і в Мо­скві, і в Ле­нін­гра­ді, і в Ки­є­ві... Але хі­ба мо­жна со­бі уяви­ти, що у ті ча­си чер­во­но­ар­мій­ців на ву­ли­цях без­кар­но би­ли бан­ди­ти або ті, що з не­тер­пі­н­ням че­ка­ли на при­хід Гі­тле­ра? Ні, вла­да зав­жди опе­ра­тив­но ре­а­гу­ва­ла. Чо­му ж у нас не так? Ігор Ло­сєв пра­виль­но ка­же: «Ми мо­же­мо роз­ра­хо­ву­ва­ти ли­ше на вла­сні си­ли. Що са­мі зро­би­мо, те й бу­де на­ше...». То­му й ка­жу, що Укра­ї­ні ду­же по­трі­бен си­ту­а­тив­ний со­юз всю­ди­су­щих жур­на­лі­стів, не­втом­них во­лон­те­рів і па­трі­о­ти­чно на­ла­што­ва­них пра­ців­ни­ків військ­ко­ма­тів. Бо як­би під час роз­слі­ду­ва­н­ня ав­то­ма­ти­чно вру­ча­ли по­віс­тку си­ну чи бра­ту се­па­ра­тис­тки, яка го­то­ва би­ти но­га­ми й ду­ши­ти за­хи­сни­ка Укра­ї­ни, то по­ді­бних ви­пад­ків бу­ло б на­ба­га­то мен­ше. І план з мо­бі­лі­за­ції ви­ко­ну­ва­ли б лег­ше.

Сер­гій ЛАЩЕНКО

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.