Ли­сти від Мо­тіо Одва­ка

Вря­то­ва­ний одно­сель­ча­на­ми єв­рей до кін­ця­жи­т­тя­збе­рі­гав вдя­чність до­ро­син­цям

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ва­силь ФЕДЧУК, член НСЖУ Луцьк

По­гли­бле­но пра­цю­ва­ти над те­мою Го­ло­ко­сту, ма­со­во­го роз­стрі­лу єв­рей­сько­го на­се­ле­н­ня на те­ре­ні Ро­жи­щен­сько­го ра­йо­ну, що на Во­ли­ні, я став то­рік. Ме­не та­кож за­ці­ка­ви­ла участь мо­їх зем­ля­ків у по­ря­тун­ку одно­сель­чан, не­зва­жа­ю­чи на за­гро­зу для сво­го жи­т­тя. По­шу­ки в ар­хі­вах да­ли змо­гу під­го­ту­ва­ти ґрун­тов­ний ма­те­рі­ал для все­укра­їн­ської га­зе­ти «День» (див. №148-149 від 19 сер­пня 2016 ро­ку).

Пу­блі­ка­ція ма­ла своє ща­сли­ве про­дов­же­н­ня. На­га­даю: у ній я пи­сав, що мої ро­ди­чі Іван Хме­льов­ський і За­хар Вой­тюк — жи­те­лі До­ро­синь — у 1941-1942 ро­ках пе­ре­хо­ву­ва­ли від по­лі­ца­їв і ні­ме­цьких жан­дар­мів єв­рея Мо­тіо. На жаль, то­ді — ще шко­ляр — не за­пам’ятав йо­го прі­зви­ща, що бу­ло вка­за­не на но­во­рі­чній ли­стів­ці з да­ле­ко­го Тель-Аві­ва. І ось не­що­дав­но за­те­ле­фо­ну­вав лі­кар Олег Шев­чук.

«Мо­жу вас по­ра­ду­ва­ти, — ска­зав. — Ми з бра­том Ва­си­лем збе­рі­га­є­мо пі­сля смер­ті ді­ду­ся і на­ших ба­тьків ли­сти від Мо­тіо Одва­ка та йо­го сві­тли­ну. Де­які ці­ка­ві фра­гмен­ти за­чи­таю».

До­мо­ви­лись, що я під’їду в Ро­жи­ще і Олег Ми­ко­ла­йо­вич дасть для опра­цю­ва­н­ня ці без­цін­ні свід­че­н­ня. Те­пер мо­жу і чи­та­чів га­зе­ти з ни­ми озна­йо­ми­ти.

...У сі­мей­но­му ар­хі­ві мо­їх пле­мін­ни­ків ви­яви­лись три ли­сти з Бал­ті­мо­ра, що у США, і мі­ста Лод в Ізра­ї­лі. Всі во­ни да­то­ва­ні гру­днем 1969, 1974 і 1979 ро­ків.

У пер­шо­му Мо­тіо Одвак пи­ше: «До­ро­гий дру­же За­хар, твоя дру­жи­на Вар­ка і до­не­чка Ка­те­ри­на! Я вас пам’ятаю і ні­ко­ли не за­бу­ду. Вза­га­лі всіх хо­ро­ших дру­зів у мо­є­му рі­дно­му се­лі, де я їх ба­га­то за­ли­шив. Ту­жу і жи­ву на­ді­єю з ва­ми по­ба­чи­ти­ся. Але ро­ки швид­ко ле­тять. Пі­сля пе­ре­їзду з Ізра­ї­лю в СШАя вла­шту­вав­ся на ро­бо­ту вчи­те­лем. При­дбав жи­тло. Сім’ї, на жаль, не маю. Ви зна­є­те, що во­се­ни 1941 ро­ку мою ро­ди­ну — ма­му, дру­жи­ну і ма­ло­го си­но­чка — за­бра­ли в гет­то, а по­тім з ін­ши­ми в’язня­ми роз­стрі­ля­ли. Су­мую, що так ста­ло­ся.

Про­шу пе­ре­да­ти щи­рий при­віт ва­шо­му шва­гро­ві Іва­но­ві Хме­льов­сько­му та йо­го дру­жи­ні Ага­фії. У них я жив пер­ших три мі­ся­ці. Зав­жди їх пам’ятаю за до­бро­ту і чуй­не став­ле­н­ня до ме­не».

У цьо­му ж ли­сті Мо­тіо до­брим сло­вом зга­дує до­ро­син­ців Дем’яна Се­ме­ню­ка, Ни­чи­по­ра Крав­чу­ка, Ки­ли­ну і Фель­ка Кра­шев­ських, Пав­ла Хме­льов­сько­го, Ми­ки­ту Ста­дни­ка, які теж да­ва­ли при­хи­сток єв­ре­ям. За­пи­тує: чи ще жи­вуть ста­ро­жи­ли За­хар Си­ній і Ма­ксим Ча­бан­чук та ін­ші йо­го до­брі су­сі­ди.

У ли­сті за 2 гру­дня 1979 ро­ку з мі­ста Лод, ку­ди пі­сля ви­хо­ду на пен­сію пе­ре­їхав Одвак, крім сво­їх остан­ніх но­вин, він по­ві­до­мив про не­за­бу­тню зу­стріч у го­те­лі Те­льАві­ва ко­ли­шніх жи­те­лів До­ро­синь, які теж пе­ре­жи­ли Го­ло­кост. Ци­тую: « З Аме­ри­ки при­ле­ті­ли дві донь­ки Юд­ки Мой­зе­ра — Бру­ха і Етля, Да­вид Шмуль (він жив на Гро­мо­ші), не­віс­тка Ха­цке­ля Край­зе­ра — Хань­ка. Був і мій ро­дич Мо­ріц Лей­ках з Пе­ре­спи (він ду­же ра­дий, бо всі­єю сім’єю пе­ре­жив фа­шист­ську оку­па­цію, має вну­ків і прав­ну­ків). Йо­го теж вря­ту­ва­ли мі­сце­ві жи­те­лі. Під час бе­сі­ди, — за­вер­шує сво­го ли­ста Мо­тіо, — ми всі з вдя­чні­стю зга­ду­ва­ли на­ше жи­т­тя в рі­дно­му се­лі До­ро­си­ні. І на їх про­ха­н­ня усім сер­де­чним лю­дям, хто нам до­по­ма­гав у бі­ді, пе­ре­даю най­щи­рі­ші по­ба­жа­н­ня».

P.S. Ці ли­сти від Мо­тіо Одва­ка є ва­го­мим під­твер­дже­н­ням уча­сті ро­ди­ни Хме­льов­ських і Вой­тю­ків у йо­го по­ря­тун­ку. Це дає змо­гу по­ру­ши­ти кло­по­та­н­ня про отри­ма­н­ня по­че­сно­го зва­н­ня «Пра­ве­дник на­ро­дів сві­ту » , як і для Ага­фії Ста­дник із ху­то­ра Фі­шне, ко­тра два ро­ки по­спіль пе­ре­хо­ву­ва­ла сім’ю єв­рея Да­ви­да Ци­тва­ра (про цю істо­рію теж пи­сав « День » у №92 від 22 трав­ня 2014 р.). Їхній син Абрам у ли­пні 2001-го від­ві­дав донь­ку Ага­фії — На­дію Ба­на­ду і весь цей час під­три­мує з нею дру­жні зв’яз­ки. Отож бу­де­мо че­ка­ти з му­зею Го­ло­ко­сту Яд Ва­шем у Єру­са­ли­мі по­ві­дом­лень.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.