По­ні­ве­че­на пам’ять

Мо­жна го­во­ри­ти, що піо­не­ри-ге­рої — міф, по­ро­дже­ний то­таль­ною про­па­ган­дою. Во­дно­час 13—17-рі­чні ги­ну­ли по-справ­жньо­му, і сво­ї­ми вчин­ка­ми во­ни не за­слу­жи­ли на за­бу­т­тя

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Во­ло­ди­мир ПОЛІЩУК, Кі­ро­во­град­ська область

Біль­ше мі­ся­ця то­му в се­лі Пі­длі­сне Оле­ксан­дрів­сько­го ра­йо­ну на Кі­ро­во­град­щи­ні ски­ну­ли з п’єде­ста­лу на зем­лю пам’ятник че­твір­ці мі­сце­вих піо­не­рів, які у ро­ки Дру­гої сві­то­вої вій­ни бу­ли зв’яз­ко­ви­ми пар­ти­зан­сько­го за­го­ну. Спер­шу ван­да­ли здер­ли ча­сти­ну брон­зо­во­го обли­цю­ва­н­ня пам’ятни­ка, а че­рез кіль­ка днів до­вер­ши­ли свою чор­ну спра­ву. Пам’ятник ле­жить на зем­лі, обмо­та­ний це­ло­фа­ном чи­є­юсь го­спо­дар­ською ру­кою від подаль­шо­го руй­ну­ва­н­ня. Якою бу­де йо­го до­ля — не­ві­до­мо.

Во­се­ни 1943-го ге­ста­пів­ці пі­сля жор­сто­ких ка­ту­вань на­пів­жи­ви­ми за­ко­па­ли в зем­лю мі­сце­вих під­лі­тків Фе­до­ра Ше­пе­ля, Яшу Ма­тві­єн­ка та двох Іва­нів — Юр­чен­ка та Ко­но­ва­лен­ка. Юним ге­ро­ям у 1970-му зем­ля­ки вста­но­ви­ли пам’ятник ро­бо­ти кі­ро­во­град­сько­го скуль­пто­ра Ар­ка­дія Ма­ці­єв­сько­го. По­ста­ви­ли йо­го у цен­трі се­ла, у скве­рі між сіль­ра­дою та Бу­дин­ком куль­ту­ри, по­ряд зі сте­лою з іме­на­ми одно­сель­чан, які за­ги­ну­ли у ро­ки вій­ни.

На­при­кін­ці 90-х ро­ків бу­ли від­ли­ті чо­ти­ри гі­псо­ві скуль­пту­ри під­лі­тків за фор­ма­ми пам’ятни­ка і вста­нов­ле­ні у ко­ри­до­рі мі­сце­вої шко­ли. У пер­ші ро­ки не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни їх пе­ре­не­сли на по­двір’я шко­ли. Атам по скуль­пту­рах про­йшла­ся ру­ка ван­да­лів, зни­щив­ши їх.

Ав 1977-му ви­йшла з дру­ку по­вість Дми­тра Клю­єн­ка «Хло­пці з на­шо­го се­ла», яка роз­по­від­ає про по­двиг че­твір­ки під­лі­тків з Пі­длі­сно­го. Ав­тор по­ві­сті ві­до­мий як про­ре­ктор та до­цент ка­фе­дри істо­рії Укра­ї­ни то­ді­шньо­го Кі­ро­во­град­сько­го пе­дін­сти­ту­ту. Три ро­ки пи­сав він по­вість на хви­лі то­го­ча­сної ге­ро­ї­за­ції піо­не­рів, уча­сни­ків вій­ни.

По­ко­лін­ню чи­та­чів, яке за­ста­ло піо­нер­ське ди­тин­ство і ком­со­моль­ську юність, не тре­ба по­ясню­ва­ти, хто та­кі піо­не­ри- ге­рої. Їхні­ми іме­на­ми на­зи­ва­ли піо­нер­ські дру­жи­ни, шко­ли, ву­ли­ці та ко­ра­блі. Про них пи­са­ли кни­ги, зні­ма­ли філь­ми і ста­ви­ли спе­кта­клі. Піо­не­ри- ге­рої ма­со­во уві­йшли в ра­дян­ське жи­т­тя в 1960- х. До них за­пи­су­ва­ли всіх — від Пав­ли­ка Мо­ро­зо­ва до Гри­ші Ако­пя­на, тих, чиї вчин­ки на­вряд чи мо­жна на­зва­ти ге­рой­ськи­ми, хто ні­ко­ли не був піо­не­ром або і вза­га­лі, як Гри­ша Ако­пян із Гян­джі, не існу­вав. Осо­ба остан­ньо­го ге­роя — чи­стої во­ди ви­гад­ка пи­сьмен­ни­ка на за­мов­ле­н­ня ЦК ЛКСМ Азер­бай­джа­на. Хо­ча за­раз ка­жуть, що дві тре­ти­ни піо­не­рів-ге­ро­їв справ­ді ма­ли пев­ні бо­йо­ві за­слу­ги.

Зві­сно, бу­ло за­мов­ле­н­ня і у Клю­єн­ка на­пи­са­ти про ге­ро­їв-піо­не­рів Кі­ро­во­град­щи­ни. З по­гля­ду ви­хо­ва­н­ня юно­го по­ко­лі­н­ня це, на­пев­не, бу­ло пра­виль­но. Але про­па­ган­да і ре­аль­не жи­т­тя не зав­жди спів­па­да­ють.

Ось і ста­ро­жи­ли Пі­длі­сно­го ка­жуть, що в книж­ці Клю­єн­ка ба­га­то ви­га­док. Так, по­кій­на се­стра Фе­до­ра Ше­пе­ля — Лю­бов Ку­зьмен­ко — го­во­ри­ла, що на­справ­ді все бу­ло не так, що Фе­дю на­ду­ри­ли, по­си­ла­ю­чи в ліс по­пе­ре­ди­ти пар­ти­за­нів про обла­ву, яку ма­ли про­во­ди­ти нім­ці. Оскіль­ки Фе­дя ва­гав­ся, іти чи не йти, то йо­му по­обі­ця­ли, що на­го­ро­дять ме­да­л­лю, яку він отри­має з рук са­мо­го Ста­лі­на. Ана узліс­сі під­лі­тка за­три­ма­ли нім­ці, по­тім за­три­ма­ли і трьох йо­го дру­зів, оскіль­ки їх по­стій­но ба­чи­ли ра­зом.

Ві­ри­ти сло­вам жін­ки чи па­фо­су кни­ги — осо­би­ста спра­ва ко­жно­го. Че­рез 70 ро­ків вста­но­ви­ти прав­ду тих ча­сів не­ре­аль­но, оскіль­ки дав­но не­має се­ред жи­вих свід­ків тих по­дій. Та й чи тре­ба це ро­би­ти...

На стен­ді в му­зеї істо­рії се­ла Пі­длі­сне — чо­ти­ри порт­ре­ти мі­сце­вих ге­ро­їв- під­лі­тків. Що­прав­да, на одно­му з них — брат Фе­ді Ше­пе­ля. Як го­во­ри­ла Лю­бов Ку­зьмен­ко, ко­ли зби­ра­ли­ся ро­би­ти пам’ятник, то не зна­йшли для скуль­пто­ра в ро­дин­них фо­то­гра­фі­ях зо­бра­же­н­ня Фе­до­ра, а тре­ба бу­ло ко­гось уві­ко­ві­чни­ти, тож уві­ко­ві­чни­ли бра­та.

Зві­сно, мо­жна го­во­ри­ти, що піо­не­ри- ге­рої — міф, по­ро­дже­ний то­таль­ною про­па­ган­дою, а їхнє жи­т­тя над­то ла­ко­ва­не та офі­ці­о­зне. Во­дно­час 13- 17- рі­чні ги­ну­ли по- справ­жньо­му, і сво­ї­ми вчин­ка­ми во­ни не за­слу­жи­ли на за­бу­т­тя. В будь-яко­му ра­зі на та­кий ван­да­лізм, який вчи­ни­ли в го­ни­тві за ме­та­лом їхні ро­ве­сни­ки сьо­го­дні в Пі­длі­сно­му.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.