«Ува­га до Укра­ї­ни – ве­ли­че­зна»

Олег Ди­кий, член ко­ман­ди-пе­ре­мож­ця­кон­кур­су юри­стів ЄСПЛ, роз­по­від­ає, як між­на­ро­дне пра­во ада­пту­є­ться­до но­вих су­спіль­них ви­кли­ків

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Ма­рі­я­ПРОКОПЕНКО, фото Ми­ко­ли ТИМЧЕНКА, «День»

Істо­рія від­но­син між Єв­ро­пей­ським су­дом із прав лю­ди­ни та Укра­ї­ною не­три­ва­ла, але гро­ма­дя­ни осво­ю­ють цей ін­стру­мент за­хи­сту сво­бод. У цьо­му кон­текс­ті при­кме­тний по­зов ПАТ «Укра­їн­ська прес-гру­па», то­ді вла­сни­ка «Дня», про­ти Укра­ї­ни що­до по­ру­ше­н­ня стат­ті 10 «Сво­бо­да ви­ра­же­н­ня по­гля­дів» Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни, по­да­ний 2000 ро­ку. У 2005-му ЄСПЛ ухва­лив рі­ше­н­ня на ко­ристь «Укра­їн­ської прес-гру­пи». Це рі­ше­н­ня ста­ло одним із ви­зна­чаль­них для фор­му­ва­н­ня пра­кти­ки Єв­ро­пей­сько­го су­ду в сфе­рі ді­яль­но­сті ме­діа, зокре­ма пра­ва жур­на­лі­ста і ЗМІ на від­су­не­н­ня ме­жі у ви­сві­тлен­ні при­ва­тно­го жи­т­тя пу­блі­чної осо­би за­для не­об­хі­дно­сті по­ві­дом­ле­н­ня су­спіль­ству про вар­ті ува­ги сто­ро­ни ді­яль­но­сті ці­єї лю­ди­ни.

Сьо­го­дні пред­став­ле­н­ня Укра­ї­ни у між­на­ро­дних су­дах на­бу­ває но­во­го ви­мі­ру. Не­об­хі­дно до­во­ди­ти сві­ту агре­сію Ро­сії та її на­слід­ки для де­ся­тків ти­сяч лю­дей. При­єм­но­го ма­ло, але по­зи­тив у то­му, що укра­їн­ські сту­ден­ти-юри­сти до­бре за­яв­ля­ють про се­бе у та­ких стру­кту­рах. Укра­ї­на бе­ре участь у кон­кур­сах для прав­ни­ків­мі­жна­ро­дни­ків від­не­дав­на, але вже має низ­ку пе­ре­мог.

Так, у лю­то­му цьо­го ро­ку ко­ман­да На­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту «Ки­є­во-Мо­ги­лян­ська ака­де­мія» пе­ре­мо­гла у кон­кур­сі юри­стів Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни, що від­бу­вав­ся у Страс­бур­зі. На зма­га­н­нях виш пред­став­ля­ли Со­фія Ко­сто­ма­ро­ва, Ан­дрій Влай­ко, Ма­рія Но­ві­ко­ва, Олег Ди­кий і тре­нер Оль­га Асад­ча. Укра­їн­ська ко­ман­да пе­ре­мо­гла у но­мі­на­ції «За­ява по­зи­ва­ча», а Олег Ди­кий ще й став кра­щим ора­то­ром фі­на­лу. Між ін­шим, Олег та­кож був у скла­ді ко­ман­ди від Мо­ги­лян­ки, яка ми­ну­лої ве­сни пе­ре­мо­гла у пре­сти­жно­му єв­ро­пей­сько­му кон­кур­сі з мі­жна­ро­дно­го пра­ва Telders International Moot Court Competition, що тра­ди­цій­но про­во­ди­ться у Га­а­зі. Олег Ди­кий роз­по­вів «Дню» про не­що­дав­ню пе­ре­мо­гу укра­їн­ців і про ці­ка­ві мо­мен­ти з істо­рії мі­жна­ро­дно­го пра­ва.

«ГО­ЛОВ­НЕ — ТЕ, ЩО ОСВОЇЛИ СА­МІ»

— До кон­кур­су Telders International Moot Court Competition ко­ман­да Мо­ги­лян­ки го­ту­ва­ла­ся близь­ко ро­ку. Аскіль­ки три­ва­ла під­го­тов­ка до зма­га­н­ня прав­ни­ків ЄСПЛ? Що во­на вклю­ча­ла?

— Щоб по­тра­пи­ти на та­кий кон­курс, тре­ба ма­ти уяв­ле­н­ня про єв­ро­пей­ську си­сте­му за­хи­сту прав лю­ди­ни, хо­ро­ші пи­сьмо­ві та ора­тор­ські на­ви­чки. У ко­жно­го з нас уже був досвід між­на­ро­дних зма­гань, для ме­не це тре­тій та­кий кон­курс.

Ми по­ча­ли під­го­тов­ку в сер­пні, оскіль­ки са­мі зма­га­н­ня по­чи­на­ли­ся 4 сер­пня. До то­го, при­бли­зно у ли­пні, у нас вже бу­ла сфор­мо­ва­на ко­ман­да. У сер­пні ви­зна­чи­ли­ся, хто яку роль ви­ко­ну­ва­ти­ме, по­ді­ли­ли пи­та­н­ня. Дві лю­ди­ни з на­шої ко­ман­ди ви­сту­па­ли як по­зи­ва­чі, дві — як від­по­від­а­чі.

Осо­би­сто я для під­го­тов­ки про­чи­тав ба­га­то кни­жок, щоб зро­зу­мі­ти, як вза­га­лі діє си­сте­ма Єв­ро­пей­сько­го су­ду, як ко­о­пе­ру­ю­ться між со­бою ор­га­ни Ра­ди Єв­ро­пи. Го­лов­ним бу­ло не те, що ми вчи­ли в уні­вер­си­те­ті, а те, що освоїли са­мі.

— Яка спра­ва роз­гля­да­ла­ся на кон­кур­сі?

— Всі ко­ман­ди пра­цю­ва­ли з одною спра­вою. Во­на не сто­су­ва­ла­ся ре­аль­них по­дій, але пе­ре­гу­ку­ва­ла­ся з те­мою те­ро­ри­сти­чних атак, що від­бу­ва­ю­ться в Єв­ро­пі. Пи­та­н­ня бу­ло пов’яза­не з тим, чи мо­жна ка­ту­ва­ти осо­бу, ко­ли во­на знає, де зна­хо­дя­ться бом­би, і чи мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти її свід­че­н­ня, отри­ма­ні під час ка­ту­вань, у су­до­во­му про­це­сі. Та­кож пре­дме­том роз­гля­ду ста­ли по­ру­ше­н­ня стат­ті 8 «Пра­во на по­ва­гу до при­ва­тно­го і сі­мей­но­го жи­т­тя», які сто­су­ва­ли­ся не­гла­сних слід­чих роз­шу­ко­вих дій, і стат­ті 13 «Пра­во на ефе­ктив­ний за­сіб юри­ди­чно­го за­хи­сту» Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни та осно­во­по­ло­жних сво­бод.

— Укра­ї­на по­ча­ла бра­ти участь у та­ких між­на­ро­дних кон­кур­сах не­дав­но. І от — дру­га про­тя­гом ро­ку ве­ли­ка пе­ре­мо­га. Що на­зве­те фа­кто­ром успі­ху на­ших ко­манд?

— На­ші тре­не­ри ма­ють ве­ли­кий досвід, во­ни ще у 2006, 2007, 2008 ро­ках бра­ли участь у по­ту­жних зма­га­н­нях з мі­жна­ро­дно­го пу­блі­чно­го пра­ва іме­ні Фі­лі­па Дже­са­па, що про­хо­дять у Ва­шинг­то­ні. По­стій­на під­го­тов­ка — та­кож фа­ктор успі­ху. Крім цьо­го, ми ма­ли ве­ли­че­зну мо­ти­ва­цію, бо пе­ре­мо­га на­дає мо­жли­вість ста­жу­ва­н­ня у Єв­ро­пей­сько­му су­ді з прав лю­ди­ни про­тя­гом мі­ся­ця.

«4200 ІЗ 4300 СКАРГ ПРО­ТИ УКРА­Ї­НИ ЄСПЛ ВИ­ЗНАВ НЕПРИЙНЯТНИМИ»

— То­рік у Єв­ро­пей­сько­му су­ді про­ти Укра­ї­ни за­ре­є­стру­ва­ли най­біль­ше скарг. Чим це, на ва­шу дум­ку, ви­кли­ка­но? Які мо­жуть бу­ти на­слід­ки скарг до ЄСПЛ про­ти Укра­ї­ни?

— Так, за кіль­кі­стю скарг Укра­ї­на справ­ді по­сі­ла пер­ше мі­сце. То­рік про­ти Укра­ї­ни їх на­ді­йшло близь­ко 4300. Але 4200 з них суд ви­знав неприйнятними. Тоб­то са­мі за­яв­ни­ки скла­ли ці скар­ги не­ком­пе­тен­тно. На­при­клад, за­яву по­да­ли, ко­ли не ви­ко­ри­ста­ли всі на­ціо­наль­ні за­со­би за­хи­сту, або ко­ли про­йшло шість мі­ся­ців пі­сля ви­ро­ку, або за­ява є ано­нім­ною.

То­рік Єв­ро­пей­ський суд ви­ніс 73 рі­ше­н­ня у спра­вах про­ти Укра­ї­ни, це че­твер­тий по­ка­зник у Єв­ро­пі — ми йде­мо пі­сля Ту­реч­чи­ни, Ро­сії і Ру­му­нії. У 70 із 73 рі­шень зна­йшли по­ру­ше­н­ня Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни.

Що­до ре­пу­та­цій­них на­слід­ків скарг — так, усі ро­зу­мі­ють, що в Укра­ї­ні є си­сте­ма­ти­чні по­ру­ше­н­ня прав лю­ди­ни. Що­до ма­те­рі­аль­них на­слід­ків — 2014 ро­ку з укра­їн­сько­го бю­дже­ту на­да­ли 140 мі­льяр­дів гри­вень на ви­пла­ти осо­бам, пра­ва яких по­ру­ши­ли, у 2015 — 640 мі­льяр­дів гри­вень. Да­них за 2016 рік ще не зна­йшов.

До ре­чі, цьо­го ро­ку Укра­ї­на по­дає до ЄСПЛ вже шо­сту за­яву про­ти Ро­сії. Під час кон­кур­су ди­пло­ма­ти і суд­ді ЄСПЛ го­во­ри­ли нам, що до на­шої кра­ї­ни при­ку­та ве­ли­че­зна ува­га.

— Яка спра­ва з істо­рії ЄСПЛ ви­да­є­ться вам осо­бли­во ва­жли­вою?

— Усі спра­ви, що роз­гля­да­ли­ся у Єв­ро­пей­сько­му су­ді, в чо­мусь є ва­жли­ви­ми, осо­бли­во рі­ше­н­ня Ве­ли­кої па­ла­ти. Ме­ні ці­ка­ва спра­ва «Фі­но­ге­нов та ін­ші про­ти Ро­сії». По­зи­ва­ча­ми бу­ли жер­тви те­ра­кту на Ду­бров­ці, й суд ви­ніс рі­ше­н­ня, що ма­ло мі­сце по­ру­ше­н­ня стат­ті 2 «Пра­во на жи­т­тя» Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни, бо на­ціо­наль­ні роз­ві­ду­валь­ні слу­жби мо­гли за­сто­су­ва­ти ін­ші за­со­би, щоб роз­бло­ку­ва­ти те­атр і за­хо­пи­ти те­ро­ри­стів.

Та­кож ці­ка­ва спра­ва «Ір­лан­дія про­ти Бри­та­нії». У 1970-х ро­ках існу­ва­ла ідея то­таль­но­го опо­ру Ір­ланд­ській ре­спу­блі­кан­ській ар­мії, оскіль­ки во­на ста­но­ви­ла за­гро­зу для бри­тан­ських на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів, про­ти її уча­сни­ків за­сто­со­ву­ва­ли силь­ні ме­то­ди ка­ту­вань. Спра­ва ма­ла ве­ли­ку по­лі­ти­чну скла­до­ву, і ЄСПЛ не зна­йшов жо­дних ка­ту­вань, у йо­го рі­шен­ні йшло­ся про мен­ше за при­ро­дою по­ру­ше­н­ня — жор­сто­ке і не­люд­ське по­во­дже­н­ня. Хо­ча пі­зні­ше, в ін­шо­му рі­шен­ні, Єв­ро­пей­ській суд та­ки не­пря­мо ви­знав, що дії бри­тан­ських слу­жбов­ців мо­жуть ква­лі­фі­ку­ва­тись як ка­ту­ва­н­ня.

— Чо­му ва­жли­во до­три­му­ва­ти­ся рі­шень Єв­ро­пей­сько­го су­ду?

— Ба­га­то кра­їн ви­ко­ну­ють рі­ше­н­ня ЄСПЛ. Іна­кше з’яв­ля­ти­му­ться пі­ло­тні рі­ше­н­ня, які зо­бов’язу­ють дер­жа­ву-по­ру­шни­ка ви­пла­чу­ва­ти ве­ли­ку су­му ко­штів. Але це бу­ває ли­ше у ра­зі си­сте­ма­ти­чних по­ру­шень прав лю­ди­ни. В Укра­ї­ні та­ке бу­ло 2010 ро­ку, Укра­ї­на ви­пла­чу­ва­ла ве­ли­кі гро­ші вна­слі­док по­ру­ше­н­ня стат­ті 5 «Пра­во на сво­бо­ду та осо­би­сту не­до­тор­кан­ність» і стат­ті 6 «Пра­во на спра­ве­дли­вий суд» Кон­вен­ції про за­хист прав лю­ди­ни.

«СИ­СТЕ­МА МІ­ЖНА­РО­ДНО­ГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРА­ВА ПО­ТРО­ХУ РОЗПАДАЄТЬСЯ»

— В якій спра­ві, що роз­гля­да­є­ться в ЄСПЛ, хо­ті­ли би взя­ти участь?

— Хо­тів би до­лу­чи­ти­ся до за­сі­дань між Укра­ї­ною й Ро­сі­єю, бо це без­пре­це­ден­тно. Це дев’ята між­дер­жав­на спра­ва, до неї при­ку­та ува­га сві­ту. Ду­же хо­тів би до­по­мог­ти у її ро­бо­ті, яка три­ва­ти­ме дов­го. Як по­ка­зує досвід Гру­зії, яка теж по­зи­ва­ла­ся про­ти Ро­сії, це від­бу­ва­є­ться від п’яти до се­ми ро­ків, а спра­ва «Кіпр про­ти Ту­реч­чи­ни» роз­гля­да­ла­ся аж 30 ро­ків. Не зна­є­мо, скіль­ки від­бу­ва­ти­му­ться ці слу­ха­н­ня. Рі­ше­н­ня ухва­лю­ють по­віль­но, бо тре­ба оці­ни­ти ду­же ба­га­то фа­кто­рів.

Так са­мо ме­ні ці­ка­ва спра­ва «Укра­ї­на про­ти Ро­сії», яку роз­гля­дає Між­на­ро­дний суд ООН у Га­а­зі.

— У вас є взі­рець юри­ста-між­на­ро­дни­ка?

— На­пев­но, це Джеймс Кро­у­форд. Він ро­дом з Ав­стра­лії, у Кем­бри­джі отри­мав сту­пінь до­кто­ра фі­ло­со­фії, ви­кла­дав у Оксфор­ді. Ви­сту­пав пе­ред Мі­жна­ро­дним су­дом у 25 спра­вах, зокре­ма у спра­вах між Ери­тре­єю та Ефі­о­пі­єю в су­пе­ре­чках у ко­мі­сії що­до роз­ме­жу­ва­н­ня кор­до­нів, у спра­ві «Абейї» на бо­ці Су­да­ну, пра­цю­вав у роз­гля­ді су­пе­ре­чок у Сві­то­вій ор­га­ні­за­ції тор­гів­лі. Та­кож у 2000-х ро­ках він ви­сту­пав за Ру­му­нію у Мі­жна­ро­дно­му су­ді в спра­ві «Ру­му­нія про­ти Укра­ї­ни», де Укра­ї­на про­гра­ла. Він є ве­ли­ким взір­цем для до­слі­дни­ків мі­жна­ро­дно­го пра­ва, мо­їм, мо­жна ска­за­ти, орі­єн­ти­ром для ро­сту.

— Які вмі­н­ня по­трі­бні, щоб ви­сту­па­ти у Єв­ро­пей­сько­му су­ді?

— Чи­ма­ло пра­ців­ни­ків Мі­ні­стер­ства юсти­ції Укра­ї­ни за­лу­че­ні до справ у ЄСПЛ, є уря­до­вий упов­но­ва­же­ний пред­став­ник Укра­ї­ни у спра­вах ЄСПЛ. Чи­ма­ло лю­дей з Мін’юсту бе­руть участь у та­ких спра­вах, до­по­ма­га­ють зна­хо­ди­ти по­трі­бні до­ку­мен­ти, фор­му­ва­ти пра­во­ві по­зи­ції. Не ду­маю, що для сту­ден­тів є не­ре­аль­ною мо­жли­вість до­по­ма­га­ти мі­ні­стер­ству в та­ких спра­вах, тим біль­ше, за­раз їх над­зви­чай­но ба­га­то.

— У сві­ті по­стій­но роз­па­лю­ю­ться но­ві кон­флі­кти, з’яв­ля­ю­ться но­ві ви­ди зло­чи­нів. Як у цьо­му кон­текс­ті змі­ню­є­ться між­на­ро­дне пра­во?

— До 2012 ро­ку не бу­ло уста­ле­ної пра­кти­ки в пи­та­н­нях мі­жна­ро­дно­го кі­бер­пра­ва. У 2013 ро­ці з’ явив­ся Tallinn Manual, що пев­ним чи­ном до­зво­ляє зро­зу­мі­ти, що та­ке між­на­ро­дне кі­бер­пра­во, як во­но ре­гу­лю­є­ться. У 2017 ро­ці ви­йшов дру­гий та­кий по­сі­бник. Тож між­на­ро­дне пра­во ада­пту­є­ться до но­вих умов у су­спіль­стві.

Та­кож ва­жли­ви­ми є пи­та­н­ня що­до зни­ще­н­ня куль­тур­ної спад­щи­ни. Кон­вен­цію про охо­ро­ну все­сві­тньої куль­тур­ної і при­ро­дної спад­щи­ни під­пи­са­ли 185 дер­жав, але за­зви­чай її не над­то ви­ко­ну­ють. У 2001 ро­ці Та­лі­бан зни­щив пам’ятки в Аф­га­ні­ста­ні, з’яви­ла­ся ре­зо­лю­ція ООН із за­су­дже­н­ням цьо­го зло­чи­ну. Але між­на­ро­дні на­у­ков­ці ква­лі­фі­ку­ють цю ре­зо­лю­цію як не­о­бов’яз­ко­ву. Та­кож у 2016 ро­ці Між­на­ро­дний кри­мі­наль­ний суд за­су­див на дев’ять ро­ків осо­бу за зни­ще­н­ня куль­тур­них пам’яток — це ве­ли­че­зний пре­це­дент, що вка­зує на по­яву но­во­го зло­чи­ну в мі­жна­ро­дно­му пра­ві (йде­ться про за­су­дже­н­ня ісла­мі­ста Ахме­да аль-Фа­гі аль-Мах­ді за сві­до­ме зни­ще­н­ня істо­ри­чних пам’яток у мі­сті Тім­бу­кту в Ма­лі. — Авт.).

Ва­жли­во, які за­хо­ди вжи­ва­ти­муть сто­сов­но ін­тер­вен­ції Ро­сії та Ту­реч­чи­ни до Си­рії. Є пра­во­вий ін­стру­мент, що сто­су­є­ться втор­гне­н­ня на те­ри­то­рію ін­шої дер­жа­ви, йде­ться про responsibility to protect (до­слів­но з ан­глій­ської «обов’язок за­хи­ща­ти». — Авт.), на який Ро­сія по­си­ла­лась, але він на­ра­зі не ду­же вре­гу­льо­ва­ний. Тож ко­го по­ка­ра­ють і чи по­ка­ра­ють, чи бу­де ви­зна­но втор­гне­н­ня в су­ве­ре­ні­тет Си­рії Ро­сі­єю, Ту­реч­чи­ною та Іра­ком пра­во­мір­ним, чи по­ка­ра­ють Ро­сію за між­на­ро­дні зло­чи­ни у Си­рії, по­ки не знає ні­хто.

Сьо­го­дні си­сте­ма мі­жна­ро­дно­го кримінального пра­ва по­тро­ху розпадається. То­рік три афри­кан­ські дер­жа­ви — Пів­ден­но-Афри­кан­ська Ре­спу­блі­ка, Гам­бія й Бу­рун­ді — за­яви­ли, що не хо­чуть ви­зна­ва­ти юрис­ди­кцію Мі­жна­ро­дно­го кримінального су­ду. Ав цій ін­стан­ції в основ­но­му три­ва­ють про­ва­дже­н­ня що­до афри­кан­ських лі­де­рів. Тож та­кі дії озна­ча­ють, що афри­кан­ських по­са­дов­ців МКС не по­ка­рає.

Є ве­ли­че­зна фра­гмен­та­ція, пов’яза­на з на­пли­вом бі­жен­ців, те­ро­ри­сти­чни­ми ата­ка­ми то­що. Дер­жа­ви по­ча­ли від­чу­ва­ти се­бе більш су­ве­рен­ни­ми, різ­кі­ше за­яв­ля­ти про вла­сні ін­те­ре­си, тим са­мим біль­ше по­ру­шу­ю­чи пев­ні між­на­ро­дні зо­бов’яза­н­ня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.