Дра­ма бу­дин­ку «Сло­во»

Згад­ка про тра­гі­чні по­дії чи ар­хі­те­ктур­на пам’ятка? Погляд крізь при­зму ар­хів­них кре­сле­ни­ків

Den (Ukrainian) - - Суспільство -

Про­гу­лю­ю­чись ву­ли­ця­ми Хар­ко­ва, мо­жна по­ба­чи­ти без­ліч бу­дин­ків, ко­жен з яких має свою істо­рію, але се­ред них є один осо­бли­вий, яко­му і при­свя­че­на ста­т­тя — це бу­ди­нок « Сло­во » . Роз­та­шо­ва­ний він на ву­ли­ці Куль­ту­ри, 9 (це те­пе­рі­шня на­зва), а пер­вин­ною на­зва ву­ли­ці бу­ла Чер­во­них Пи­сьмен­ни­ків, 5, яка пі­сля то­го ще де­кіль­ка ра­зів змі­ню­ва­ла­ся. Ча­сти­на до­ку­мен­тів що­до спо­ру­дже­н­ня цьо­го бу­дин­ку збе­рі­га­є­ться у Цен­траль­но­му дер­жав­но­му на­у­ко­во-те­хні­чно­му ар­хі­ві Укра­ї­ни ( ЦДНТАУкра­ї­ни), де і мо­жна озна­йо­ми­ти­ся з ни­ми де­таль­но.

■ Бу­ди­нок «Сло­во» спо­ча­тку був іде­аль­ним мі­сцем, мо­жна на­віть ска­за­ти « рай­ським мі­сцем » для куль­тур­ної елі­ти Укра­ї­ни. Та бу­ти та­ким йо­му су­ди­ло­ся не дов­го, вже че­рез три ро­ки йо­го спі­тка­ла стра­шна до­ля, він ні­би ма­нив до се­бе пра­ців­ни­ків НКВС, не дар­ма він із ча­сом отри­мав прі­зви­сько «Кре­ма­то­рій».

Зі­бра­ти в одно­му бу­дин­ку всю ін­те­лі­ген­цію бу­ло чу­до­вим рі­ше­н­ням, чи не так? У ко­лі лю­дей близь­ких то­бі по ду­ху та зі спіль­ною ме­тою зав­жди при­єм­ні­ше жи­ти і пра­цю­ва­ти. Зби­ра­ти­ся мо­жна бу­ло в ко­гось до­ма, і не тре­ба бу­ло да­ле­ко йти, ма­кси­мум — в ін­ший під’їзд чи квар­ти­ру. Але, до­ля роз­по­ря­ди­ла­ся по­ін­шо­му, їхнє іде­аль­не жи­т­тя май­же в мить пе­ре­тво­ри­ло­ся на жах: пе­ре­слі­ду­ва­н­ня, не­прав­ди­ві звинувачення, аре­шти, за­сла­н­ня, роз­стрі­ли. Все це до­во­ди­ло­ся тер­пі­ти ге­ні­ям пе­ра. Як ви­яви­ло­ся по­тім, так кра­ще бу­ло їх кон­тро­лю­ва­ти, а в ор­га­нах НКВС скрізь бу­ли свої ву­ха та очі, зав­дя­ки чо­му во­ни зав­жди все зна­ли. До то­го ж у ко­жній квар­ти­рі бу­ло вста­нов­ле­но те­ле­фон, що спро­щу­ва­ло зна­йти до­ка­зи для зви­ну­ва­чень.

■ По­ча­тком ма­со­во­го зни­ще­н­ня укра­їн­ської ін­те­лі­ген­ції вва­жа­ють тра­вень 1933 р., ко­ли 12 трав­ня від­був­ся арешт Михайла Яло­во­го, а 13 трав­ня — са­мо­губ­ство Ми­ко­ли Хви­льо­во­го. Все це від­бу­ва­ло­ся у бу­дин­ку « Сло­во», че­рез що він і на­жив со­бі не­до­бру сла­ву. Са­ме з ци­ми по­ді­я­ми і пов’ язу­ють по­ча­ток Роз­стрі­ля­но­го Від­ро­дже­н­ня.

Є чу­до­ва фра­за «Із за­бу­т­тя — в без­смер­тя», яка ко­ро­тко опи­сує на­слід­ки тих тра­гі­чних по­дій. Ста­лін­ський ре­жим ви­ни­щу­вав твор­ців укра­їн­ської куль­ту­ри. Але зни­щи­ти їх фі­зи­чно — не зна­чить, що пам’ять про них зни­кне, нав­па­ки, їхня зна­чу­щість тіль­ки збіль­ши­ться. Лю­ди, які попла­ти­ли­ся сво­їм жи­т­тям, але не від­мо­ви­ли­ся від сво­їх прин­ци­пів, на­ві­ки за­ли­ша­ться в на­шій істо­рії та пам’яті.

■ Хо­ті­ло­ся б звер­ну­ти ува­гу на бу­ди­нок, у яко­му ме­шка­ли лі­те­ра­то­ри Роз­стрі­ля­но­го Від­ро­дже­н­ня, на йо­го осо­бли­во­сті. З пер­шо­го по­гля­ду він ні­чим при­мі­тним не ви­ді­ля­є­ться з ма­си ін­ших бу­ді­вель, роз­та­шо­ва­них по­ряд, але на­справ­ді він не­се у со­бі істо­ри­чну цін­ність та є ці­ка­вим з ар­хі­те­ктур­ної то­чки зо­ру. Якщо ди­ви­ти­ся на бу­ди­нок із ви­со­ти пта­ши­но­го по­льо­ту, то ви­дно, що по­бу­до­ва­ний він у фор­мі бу­кви « С » . Азва­жа­ю­чи на те, що при­зна­чав­ся він для пи­сьмен­ни­ків, то сим­во­лі­чно, що на­зи­ва­ли йо­го бу­ди­нок «Сло­во».

Ро­зроб­ка та ре­а­лі­за­ція про­е­кту здій­сню­ва­ла­ся під ке­рів­ни­цтвом Михайла Да­шке­ви­ча у бу­ді­вель­но­му то­ва­ри­стві «Укр­пай­буд». До­ку­мен­ти ці­єї ор­га­ні­за­ції збе­рі­га­ю­ться у ЦДНТАУкра­ї­ни, се­ред них і ча­сти­на ро­бо­чо­го про­е­кту зі спо­ру­дже­н­ня бу­дин­ку. Аса­ме: кре­сле­ни­ки ген­пла­ну, фа­са­дів, пла­нів по­вер­хів, сві­тло­ко­пії кре­сле­ни­ків фа­са­дів, роз­рі­зів, да­ху із со­ля­рі­єм то­що. На кре­сле­ни­ках по­зна­че­но пло­щу ко­жної кім­на­ти, дов­жи­ну та ви­со­ту стін, две­рі, ві­кна, схо­ди і т. ін. Що до­зво­ляє в пов­ній мі­рі оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти бу­дів­лю.

■ Ідея за­бу­до­ви ви­ни­кла у гру­дні 1926 ро­ку. До «іні­ці­а­тив­ної» гру­пи з ре­а­лі­за­ції уві­йшли пи­сьмен­ни­ки — Ю. Вой­це­хів­ський, А. Люб­чен­ко, О. Слі­са­рен­ко, П. Панч, С. Пи­ли­пен­ко та Остап Ви­шня. Спо­ча­тку бу­дів­ни­цтво пла­ну­ва­ли за­кін­чи­ти во­се­ни 1928 р, але бра­ку­ва­ло ко­штів. Пі­сля цьо­го лі­те­ра­то­ри звер­ну­ли­ся по до­по­мо­гу до го­ло­ви РНК УРСР В. Я. Чу­ба­ря, за на­ка­зом яко­го бу­ло до­да­тко­во ви­ді­ле­но ще 51 тис. крб.

Во­ло­ди­мир Ку­ліш у сво­їй книж­ці-спо­ми­ні пи­ше: «На­зва­но бу­ди­нок « Сло­вом » , і по­чав він своє не­дов­ге існу­ва­н­ня зи­мою в мі­ся­ці гру­дні 1930 р. Ме­шкан­ця­ми бу­дин­ку, в пер­шу чер­гу, бу­ли пи­сьмен­ни­ки, по­е­ти, дра­ма­тур­ги, ма­ля­рі, ком­по­зи­то­ри, акто­ри. Та окрім них ме­шка­ли й лю­ди, які не ма­ли ні­яко­го від­но­ше­н­ня до ми­сте­цтва, тоб­то осе­ли­ли­ся «по бла­ту».

■ Бу­ди­нок «Сло­во» був п’яти­по­вер­хо­вим, мав п’ ять під’ їздів. На ко­жно­му по­вер­сі бу­ло по дві квар­ти­ри, у де­яких ви­пад­ках — три, які в свою чер­гу ма­ли по 3— 4 кім­на­ти від­по­від­но. У су­мі в бу­дин­ку на­ра­хо­ву­ва­ло­ся 66 квар- тир. Ко­жен під’їзд мав два ви­хо­ди ( на ву­ли­цю та вну­трі­шній двір), які між со­бою бу­ли на­скрі­зни­ми. На до­ку­мен­ті чі­тко за­зна­че­но, що пло­ща три­кім­на­тної квар­ти­ри ста­но­ви­ла 57,29 м2, чо­ти­ри­кім­на­тної квар­ти­ри — 75,84 м2. Із до­ку­мен­тів ми ба­чи­мо, що бу­ло за­про­е­кто­ва­но та по­бу­до­ва­но со­ля­рій, якій роз­мі­щу­вав­ся на да­ху. Ау 30-ті ро­ки ХХ ст. це бу­ла роз­кіш, не всі на­віть зна­ли, що це та­ке, не те щоб ко­ри­сту­ва­ти­ся. Про цей факт зга­ду­ють і ді­ти лі­те­ра­то­рів у сво­їх спо­ми­нах.

При­мі­ще­н­ня бу­ли по­бу­до­ва­ні та­ким чи­ном, що спо­ча­тку ме­шка­нець за­хо­див до не­ве­ли­чко­го пе­ред­по­кою, з яко­го був ви­хід до ко­жної кім­на­ти. Усі квар­ти­ри ма­ли ла­зни­чку, вби­раль­ню, ку­хню з не­ве­ли­чкою піч­чю, яку тре­ба бу­ло опа­лю­ва­ти ву­гі­л­лям або дро­ва­ми, бу­ди­нок мав цен­траль­не па­ро­ве опа­ле­н­ня. Ко­жен по­верх, не за­ле­жно від пла­ну­ва­н­ня, мав три або два по­ме­шка­н­ня. На­при­клад, у пер­шо­му та п’ ято­му під’їздах бу­ло їх по три, а ре­шта (з дру­го­го по че­твер­тий вклю­чно) ма­ли по два по­ме­шка­н­ня. У книж­ці В. Ку­лі­ша ми чи­та­є­мо: « Ко­жне по­ме­шка­н­ня має один бал­кон. Се­ре­ди­на ма­ла по два бал­ко­ни, при­чо­му тут ви­явив­ся якийсь за­гад­ко­вий роз­ра­ху­нок ар­хі­те­кто­ра: на­ші два бал­ко­ни бу­ли ма­лень­ки­ми, й один із них був спіль­ним з бал­ко­ном П. Пан­ча, і вла­сне йо­го бал­кон був удві­чі біль­шим за наш. Крім то­го, П. Панч мав ще дру­гий окре­мий бал­кон, але це не був якийсь при­ві- лей, тіль­ки не­ве­ли­чкі рі­зни­ці в бу­до­ві та роз­мі­щен­ні. По­за­тим усе бу­ло по­ді­бне, як дві кра­плі во­ди » . Див­ля­чись на кре­сле­ни­ки, усі ці де­таль­ні чі­тко ви­дно.

■ Згі­дно з кре­сле­ни­ком «пла­ну на­пів­по­вер­ху та на­пів­пі­два­лу», там бу­ли ко­тель­на, склад па­ли­ва, опа­лю­вач та чо­ти­ри жи­тло­ві пло­щі. На­при­клад, пер­ше жи­тло­ве при­мі­ще­н­ня має пло­щу 57,29 м2, в яко­му не­жи­тло­ва пло­ща скла­дає 25,34 м2, ку­хня — 6,32 м2.

Про бу­ди­нок «Сло­во» вже на­пи­са­но не­ма­ло ста­тей і на­віть кни­жок, що є свід­че­н­ням то­го, що він є ча­сти­ною тих по­дій, пев­ною мі­рою, на­віть уосо­блює їх. Але ми не ба­чи­мо ві­до­мо­стей про сам бу­ди­нок, йо­го осо­бли­во­сті бу­дів­ни­цтва, а це та­кож ва­жли­во. Ли­ше по­гля­нув­ши на ро­бо­чий про­ект, стає зро­зумі­лим, яки­ми бу­ли умо­ви жи­т­тя, якою бу­ла пло­ща квар­тир, як і з чо­го йо­го бу­ду­ва­ли та ба­га­то ін­шо­го. Зна­ю­чи усі ці де­та­лі, ми ні­би пе­ре­но­си­мось у ті ча­си. І уяв­ля­є­мо, як ци­ми схо­да­ми під­ні­мав­ся Лесь Кур­бас, а ось са­ме та­кі две­рі ко­жно­го дня від­чи­няв Ми­ко­ла Ку­ліш, по­вер­та­ю­чись до­до­му, ось квар­ти­ра, в якій ме­шкав Остап Ви­шня. Адже по­бу­ду­ва­ти ці­лі­сну кар­ти­ну мо­жна, ли­ше зна­ю­чи де­та­лі. Усі ба­жа­ю­чі мо­жуть озна­йо­ми­ти­ся із до­ку­мен­та­ми ві­до­мо­го хар­ків­сько­го бу­дин­ку в ЦДНТАУкра­ї­ни.

Юлі­я­КОВАЛЬ, про­від­ний спе­ці­а­ліст від­ді­лу ви­ко­ри­ста­н­ня­ін­фор­ма­ції до­ку­мен­тів Цен­траль­но­го дер­жав­но­го на­у­ко­во-те­хні­чно­го ар­хі­ву Укра­ї­ни (ЦДНТА Укра­ї­ни)

ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.