Аль­тер­на­ти­ва зав­жди є...

Чо­му по­лі­ти­ка си­ді­н­ня на двох стіль­цях одра­зу се­бе ви­чер­па­ла

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛО­СЄВ

По на­ших те­ле­ка­на­лах, ін­ших ЗМІ тіль­ки й чую: «Цьо­му не­має аль­тер­на­ти­ви». Філь­чи­ній гра­мо­ті Ку­чми в Мін­ську — не­має аль­тер­на­ти­ви, ву­гі­л­лю від оку­пан­тів — не­має аль­тер­на­ти­ви, ма­буть, і цим лю­дям при вла­ді не­має аль­тер­на­ти­ви. Сум­но, якщо са­ме так усе і є. Що­прав­да, де­які обна­дій­ли­ві сим­пто­ми є: мі­ністр МЗСУкра­ї­ни пан Клім­кін під час остан­ньо­го ві­зи­ту до Ні­меч­чи­ни щось про Бу­да­пешт уже ска­зав. От­же, аль­тер­на­ти­ва не ви­клю­ча­є­ться.

Але на­ша ди­пло­ма­тія має чі­тко й одно­зна­чно на­кре­сли­ти «чер­во­ні лі­нії», які ні­ко­му не до­зво­ля­є­ться пе­ре­хо­ди­ти: су­ве­ре­ні­тет і те­ри­то­рі­аль­на ці­лі­сність Укра­ї­ни в її між­на­ро­дно ви­зна­них кор­до­нах. Це не обго­во­рю­є­ться. То­ді не з’яв­ля­ти­му­ться пла­ни вре­гу­лю­ва­н­ня на кшталт «Пу­тін + спів­ав­то­ри», хо­ча «спів­ав­то­ри» тут на­справ­ді про­сто — «ше­стір­ки».

ТРУДІВНИКИ ЕФІРУ

Є по­зи­тив­ні (хо­ча і яв­но не­до­ста­тні) змі­ни в на­шо­му ін­фор­ма­цій но му прос то рі: при пи ни ло мов­ле­н­ня сум­нів­не «Ра­діо Ві­сті», ча­сти­на не менш сум­нів­но­го ме­ді­а­хол­дин­гу «Ві­сті». До са­мо­го кін­ця, за прин­ци­пом «ги­ну, але не зда­ю­ся», во­ни не по­ві­до­ми­ли На­ціо­наль­ній ра­ді з те­ле­ба­че­н­ня й ра­діо­мов­ле­н­ня, хто їх фі­нан­сує і хто є кін­це­вим вла­сни­ком. Ма­буть, зі­зна­н­ня бу­ло для них смер­ті по­ді­бним. В одній з остан­ніх ра­діо­пе­ре­дач ві­до­мий жур­на­ліст Ми­ко­ла Ве­ре­сень зро­бив ці­ка­ву за­яву: «Якщо ди­я­вол дає гро­ші на хо­ро­шу спра­ву, не ква­пте­ся ого­ло­шу­ва­ти гро­ші ди­я­воль­ськи­ми, го­лов­не — кін­це­вий ре­зуль­тат». До­бре, по­го­во­ри­мо про кін­це­вий ре­зуль­тат. Де­які по­лі­тич ні ана лі ти ки роз по ві да ють про ме­то­ди­ку «кон­сер­вів» в ін­фор­ма­цій­ній вій­ні. Це ко­ли ба­га­то ро ків те ле ка нал або ра діо - стан­ція, га­зе­та або ін­тер­нет-ре­сурс пра­цю­ють у рам­ках за­ко­ну, за­во­йо­ву­ють со­бі ре­пу­та­цію які­сно­го, об’єктив­но­го, від­по­від­аль­но­го ЗМІ. Але на­стає го­ди­на «Х», йде і м пульс від справ ж ньо го вла­сни­ка, й ор­ган ін­фор­ма­ції по­чи­нає ді­я­ти зов­сім іна­кше, жорс­тко пе­ре­фор­ма­ту­ю­чи свою ау­ди­то­рію або, як мі­ні­мум, її де­зо­рі­єн­ту­ю­чи. Не тре­ба бу­ти на­їв­ни­ми, «ди­я­вол» ні­ко­ли не дає мо­жли­во­сті уни­кну­ти ви­ко­на­н­ня зо­бов’язань тим, хто про­дав йо­му ду­шу. Це якщо ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ме­та­фо­ри Ми­ко­ли Ве­ре­сня. Що ж, по­здо­ров­ляю На­ціо­наль­ну ра­ду й спо ді ва ю ся, що на ба га то глиб­ше й ра­ди­каль­ні­ше очи­ще­н­ня ін­фор­ма­цій­но­го про­сто­ру во­ю­ю­чої кра­ї­ни про­дов­жи­ться. А ро­бо­ти тут — не­по­ча­тий край. Дня­ми слу­хаю ра­діо «Го­лос сто­ли­ці», слу­хач, який за­те­ле­фо­ну­вав і з хо­ду на­звав­ся ко­му­ні­стом, дов­го роз­по­від­ав про те, що «Укра­ї­на — це фа­шист­ська дер­жа­ва». Трудівники ра­діо­е­фі­ру ні­як не за­ва­жа­ли йо­му по­ді­бне ви­го­ло­шу­ва­ти, хо­ча ко­ли їм щось не по до ба єть ся, « ви ру - ба­ють » з ефі ру не гай но.

По­ча­ток на 25-й стор.

СА­МІ НЕ БЕЗГРІШНІ

На те­ле­ка­на­лі «112 Укра­ї­на» об го во рю ва ли ба га то страж даль - но го фіс ка ла На сі ро ва. Нар деп від « Сво бо ди » Юрій Лев чен ко ствер д жу вав, що На сі ро ва при - кри ва ли « вго рі » , оскіль ки там лю ди бу ли « в те мі » . На сі ров — ре­зуль­тат, а не при­чи­на. І вза­га­лі, за Лев чен ком, ні чо го скан - даль но го й див но го в то му, що став­ся, не­має, оскіль­ки по­лі­ти­чний ре­жим в Укра­ї­ні — це олі­гар­хі­чна кле­пто­кра­тія. Що сто­су­є­ться за­кор­дон­них па­спор­тів, то від адво­ка­тів На­сі­ро­ва вже над­хо­ди­ли за­яви, що та­ких у ньо­го не­має.

Нар­деп Лев­чен­ко вва­жає іна­кше — ко­ли фі­гу­ран­та за­твер­джу­ва­ли на по­са­ду, йо­го ре­тель­но пе­ре ві ря ли ком пе тен т ні ор га ни. Але, на пе ре ко нан ня « сво бо дів - ця», вва­жа­ли за кра­ще за­кри­ти очі, оскіль­ки й са­мі не безгрішні.

Олег Ме­две­дєв, по­літ­те­хно­лог, а ни­ні чи­нов­ник, роз­по­від­ав пу­блі­ці, що ні­би­то ли­ше за По­ро­шен­ка по­ча­ла­ся справ­жня бо­роть­ба з ко­ру­пці­єю. Олег не шко­ду­вав ком­плі­мен­тів для НАБУ. А ав­тор цих ряд­ків вва­жає, що якщо НАБУ схо­пи­ло На­сі­ро­ва, не ін­фор­му­ю­чи Пре­зи­ден­та, то це для них бу­ло актом від­чаю. Бо чи­ма­ло ча­су ми­ну­ло, гро­шей з бю­дже­ту з’їли ба­га­то, а ре­зуль­тат — близь­кий до ну­ля. А під ти­ском гро­мад­сько­сті й ро­зі­гна­ти мо­жуть. Тер­мі­но­во по­трі­бен ве­ли­кий і по­мі­тний успіх. Утім, на­віть за умо­ви їхньої іде­аль­ної ро­бо­ти всі ці НАБУ, САП, НАПК й ста­ра до­бра ГПУ ні­чо­го не вар­ті, якщо в кра­ї­ні не­має нор­маль­ної су­до­вої вла­ди. Де су­до­ва ре­фор­ма в Укра­ї­ні? Не­має її й по­ки не пе­ред­ба­ча­є­ться.

Су­ди фон­та­ну­ють див­ни­ми ви­ро­ка­ми, не зро­зумі­ли­ми су­спіль­ству. По­го­во­ри­ли й про між­на­ро­дний суд у Га­а­зі. На дум­ку нар­де­па Лев­чен­ка, це все ду­же сим­во­лі­чно, але не біль­ше то­го. На­віть у ра­зі по­зи­тив­но­го для Укра­ї­ни рі­ше­н­ня це не до­по­мо­же нам з на­ши­ми про­бле­ма­ми. От як­би дер­жа­ва Укра­ї­на до­лу­чи­ла­ся до бо- роть­би, ого­ло­си­ла справ­жні сан­кції про­ти Ро­сії, то­ді ми мо­гли б і від За­хо­ду ви­ма­га­ти справ­жніх сан­кцій. За Лев­чен­ком, це все око­за­ми­лю­ва­н­ня ни­ні­шньої вла­ди, як і спра­ва На­сі­ро­ва. Ну, якщо пан На­сі­ров не вте­че за кор­дон (як у на­шої пра­во­охо­рон­ної си­сте­ми за­ве­де­но), це вже бу­де ве­ли­ким до­ся­гне­н­ням.

О.Ме­две­дєв зви­ну­ва­тив нар­де­па Ю.Лев­чен­ка й нар­де­па Д.Лінь­ка в па­плю­жен­ні «про­ме­ни­стої» си­ту­а­ції в Укра­ї­ні. За мо­єї пам’яті пан О. Ме­две­дєв ві­рою й прав­дою слу­жив Ю.Ти­мо­шен­ко, те­пер слу­жить ни­ні­шнім ке­рів­ни­кам кра­ї­ни. Але слу­жи­ти тре­ба не пер­со­нам, а Укра­ї­ні. Пер­со­ни змі­ню­ю­ться, при­хо­дять і йдуть, а Укра­ї­на, сла­ва бо­гу, за­ли­ша­є­ться.

Юрій Лев­чен­ко за­кли­кав на­ціо­на­лі­зу­ва­ти всю ро­сій­ську вла­сність в Укра­ї­ні як ком­пен­са­цію за гра­біж ро­сі­я­на­ми укра­їн­ської вла­сно­сті в Кри­му. Ну, те­пер уже не ли­ше в Кри­му, а й на Дон­ба­сі, зва­жа­ю­чи на пу­блі­чно озву­че­не ба­жа­н­ня За­хар­чен­ка й Пло­тни­цько­го ві­ді­бра­ти в Укра­ї­ни те, чо­го не всти­гли ві­ді­бра­ти ра­ні­ше.

ПРО­БЛЕ­МИ ГРО­МА­ДЯН­СТВА

На ка­на­лі «ICTV» у «Сво­бо­ді сло­ва» в кон­текс­ті чу­ток про «па­спор­ти На­сі­ро­ва» тор­кну­ли­ся шир­шої про­бле­ми гро­ма­дян­ства. Ви­яви­ло­ся, у нас не­зрід­ка роз­да­ють укра­їн­ське гро­ма­дян­ство ду­же лег­ко, не за­мо­ро­чу­ю­чись про­це­ду­рою. Ось не­що­дав­но гро­ма­дя­на­ми Укра­ї­ни ста­ли два збі­глі екс-де­пу­та­ти Ро­сій­ської держ­ду­ми — по­дру­жня па­ра, він — ко­му­ніст, що го­ло­су­вав, між ін­шим, за «Крим­наш», а во­на — опер­на спів­а­чка. Ко­му­ніст, що­прав­да, ствер­джує, що хтось там про­го­ло­су­вав йо­го кар­ткою. Ну, це уні­вер­саль­на де­пу­тат­ська «від­маз­ка».

Сло­вом, «ла­ска­во про­си­мо до Укра­ї­ни». За­те ті ро­сі­я­ни, які на схо­ді на­шої кра­ї­ни зі збро­єю в ру­ках за­хи­ща­ють Укра­ї­ну, укра­їн­ське гро­ма­дян­ство не мо­жуть отри­ма­ти ро­ка­ми. А в Ро­сії на них че­кає в’язни­ця. І це в кра­що­му ра­зі, а в гір­шо­му — смерть. Ці­ка­ве ви­ко­ри­ста­н­ня за­ко­нів у РФ. На­чеб­то будь-який гро­ма­дя­нин Ро­сії, що во­ює за кор­до­ном, під­ля­гає кри­мі­наль­но­му пе­ре­слі­ду­ван­ню. Але ро­сі­я­нин Ар­се­ній Па­влов («Мо­то­ро­ла») там ге­рой. А той, хто так са­мо во­ює за ме­жа­ми РФ за вла­сною іні­ці­а­ти­вою, але з ін­шо­го бо­ку, в РФ роз­гля­да­є­ться як зло­чи­нець. Мо­же, вся річ у то­му, що Па­влов во­ю­вав в Укра­ї­ні не за сво­єю іні­ці­а­ти­вою? Як і ба­га­то ін­ших.

Зві­сно, зга­да­ли й про са­мо­го На­сі­ро­ва. Юрист па­ні Ма­ляр ви­сло­ви­ла при­пу­ще­н­ня, що На­сі­ров мо­же не по­не­сти ні­якої від­по­від­аль­но­сті. Так, по­сту­по­во з та­кою де­гра­да­ці­єю су­дів і суд­дів ми при­йде­мо до зви­чай­но­го пра­ва й до дій­сно на­ро­дних, во­лон­тер­сько­до­бро­воль­чих су­дів. До ре­чі, ве­ду­чий про­гра­ми по­ві­до­мив, що ли­ше 10% укра­їн­ців до­ві­ря­ють су­дам.

СТРАТЕГІЯ — АНТИРЕЙТИНГ КОН­КУ­РЕН­ТІВ

А на ТРК «Чор­но­мор­ська» по­лі­то­лог Ми­ко­ла Да­ви­дюк до­пов­нив на­ма­льо­ва­ну тут кар­ти­ну: «Офшо­ри свід­чать, що укра­їн­ська вер­хів­ка бачить своє май­бу­тнє не в Укра­ї­ні й до­жи­ва­ти своє жи­т­тя зби­ра­є­ться не тут». Да­ви­дюк тор­кнув­ся й зов­ні­шньої по­лі­ти­ки. На йо­го дум­ку, на­ша вла­да не знає, що ро­би­ти, якщо в Ні­меч­чи­ні кан­цлер Ан­ге­ла Мер­кель на ви­бо­рах за­знає по­раз­ки. Тоб­то ви­снов­ків з про­ва­лу укра­їн­ської ди­пло­ма­тії в США зі став­кою ви­клю­чно на Клін­тон не зро­бле­но. Але, й у цьо­му, на мою дум­ку, пан Да­ви­дюк аб­со­лю­тно пра­вий, для нас го­лов­не не ди­пло­ма­тія, а укра­їн­ська ар­мія й укра­їн­ська еко­но­мі­ка, тоб­то те, що нам по­трі­бне, щоб не за­ле­жа­ти від чу­жих ви­бо­рів. За Да­ви­дю­ком, ни­ні рей­тинг Пре­зи­ден­та По­ро­шен­ка ста­но­вить 12— 15%, на мо­жли­вих ви­бо­рах до­тя­гнуть до 20%. Але йо­го стратегія — не вла­сний ви­со­кий рей­тинг, а низь­кий рей­тинг кон­ку­рен­тів.

На NEWS ONE дон­ба­сів­ський біз нес мен Та ру та ви ма гав си лою ро­зі­гна­ти уча­сни­ків бло­ка­ди тор­гів­лі з оку­пан­та­ми. Ну, Яну­ко­вич уже роз га няв сту ден тів, а по тім спро­бу­вав ро­зі­гна­ти Май­дан. Так, ни­ні­шня вла­да ду­же лю­бить па­на Ахме то ва і йо го ін те ре си, але чи схо­че по­вто­ри­ти по­лі­ти­чну до­лю ни­ні­шньо­го ро­стов­сько­го ви­гнан­ця? Тим па­че, що в бло­ка­ді сто­ять не сту­ден­ти, а лю­ди, ко­трі про­йшли вій­ну, вмі­ють во­ло­ді­ти збро­єю й ма­ло чо­го бо­я­ться. По­лі­ти­ка си­дін ня на двох стіль цях од ра зу, « вран ці во ює мо, уве че рі тор гу є - мо», се­бе ви­чер­па­ла.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.