Пі­зна­н­ня укра­їн­сько­го сві­ту

Дні «Дня» в Слов’ян­ську ста­ли без­пре­це­ден­тною по­ді­єю для при­фрон­то­во­го ре­гіо­ну

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ана­ста­сія РУДЕНКО, фото Артема СЛІПАЧУКА, «День»

Ле­кція уні­вер­си­тет­ській мо­ло­ді, справ­жнє куль­тур­не свя­то від­кри­т­тя XVIII Фо­то­ви­став­ки, спіл­ку­ва­н­ня і пре­зен­та­ція книг мі­сце­вій гро­ма­ді — «де­сант» га­зе­ти «День» вла­шту­вав Слов’ян­ську — мі­сту на пів­но­чі До­не­цької обла­сті, звід­ки по­ча­ла­ся зброй­на агре­сія Ро­сії на схо­ді — ве­ли­кий ін­те­ле­кту­аль­ний ін­тен­сив. З мо­мен­ту від­кри­т­тя 17 бе­ре­зня на­плив ба­жа­ю­чих по­ди­ви­ти­ся на ві­до­мий у всій кра­ї­ні фо­то­про­ект не змен­шу­вав­ся — що­го­ди­ни при­їжджа­ють но­ві лю­ди. Де­які спе­ці­аль­но їдуть з су­сі­дньо­го мі­ста Кр­ама­тор­ська, при­ле­глих Ми­ко­ла­їв­ки та Свя­то­гір­ська. Та­кий по­пит на іні­ці­а­ти­ву «Дня» та щи­рі емо­ції пе­ре­ко­на­ли, що на схід Фо­то­ви­став­ка від­пра­ви­лась не дар­ма — її тут сприйня­ли по-осо­бли­во­му близь­ко до сер­ця.

Про­ре­ктор Дон­ба­сько­го пе­да­го­гі­чно­го уні­вер­си­те­ту Сер­гій ШВИДКИЙ, в яко­му жур­на­лі­сти «Дня» Іван Капсамун і Ва­лен­тин Торба пред­ста­ви­ли три­птих «Но­ві­тню істо­рію для чай­ни­ків» і спіл­ку­ва­ли­ся зі сту­ден­та­ми, за­зна­чив, що «з ве­ли­кою ува­гою став­ля­ться до під­бо­ру спі­ке­рів для сту­дент­ської мо­ло­ді, адже ма­кси­маль­но хо­чуть за­хи­сти­ти їх від за­зі­хань про­ро­сій­ських впли­вів і су­во­ро від­сі­ка­ють про­по­зи­ції та­ких за­хо­дів чи ле­кцій. А те, що ви­сту­пи­ти при­їхав ко­ле­ктив га­зе­ти «День» — ве­ли­ка честь і ко­ристь для уні­вер­си­те­ту». Сту­ден­ти не­смі­ло за­да­ва­ли пи­та­н­ня і го­во­ри­ли про свою по­зи­цію, але слу­ха­ли з ве­ли­кою ці­ка­ві­стю. Сту­ден­ти не­смі­ли­во ста­ви­ли пи­та­н­ня і го­во­ри­ли про свою по­зи­цію, але слу­ха­ли з ве­ли­кою ці­ка­ві­стю. Адже та­кі куль­тур­ні «де­сан­ти», за ви­зна­н­ням мі­сце­вих, ста­ють все рід­ши­ми. І це — по­ка­зник то­го, на­скіль­ки дер­жа­ва слаб­ко пра­цює над ін­те­гра­ці­єю те­ри­то­рій Дон­ба­су, і в ці­ло­му — «гу­ма­ні­тар­ною ау­рою», як ка­за­ла ве­ли­ка Лі­на Ко­стен­ко. Ре­ктор уні­вер­си­те­ту Сві­тла­на ОМЕЛЬЧЕНКО, яка з ве­ли­кою ува­гою по­ста­ви­ла­ся до ві­зи­ту га­зе­ти, ска­за­ла, що це «ве­ли­че­зний ґрунт для роз­ду­мів, в то­му чи­слі для вже до­ро­слих і сфор­мо­ва­них лю­дей». «Во­да ка­мінь то­чить, дя­кую за цю роз­мо­ву з мо­лод­дю», — ска­за­ла мо­ло­да очіль­ни­ця ви­шу.

На від­крит­ті екс­по­зи­ції фо­то­ви­став­ки, яка зі­бра­ла пов­не при­мі­ще­н­ня лю­дей, «День» по­да­ру­вав на­бо­ри книг і під­пи­ски двад­ця­ти мі­сце­вим шко­лам, а та­кож всім бі­бліо­те­кам мі­ста. Пар­тне­ра­ми тра­ди­цій­ної акції у Слов’ян­ську ста­ли пред­став­ни­ки бі­зне­су мі­ста — ком­па­нія «Ке­ра­мі­чні ма­си Дон­ба­су», зав­дя­ки під­трим­ці го­ло­ви на­гля­до­вої ра­ди під­при­єм­ства Ві­кто­ра Ле­ві­та, а та­кож го­ло­ви ком­па­нії «СДС» Сер­гія Ку­шна­рьо­ва і го­ло­ви ГО «Со­юз ви­роб-

ни­ків ху­до­жньої ке­ра­мі­ки Слов’ян­ська» Олександра Се­мен­ця. Та­кож за не­лег­ку спра­ву ор­га­ні­за­ції при­їзду взя­ли­ся Олег Зон­тов, екс-мі­ський го­ло­ва і ре­да­ктор мі­сце­вої га­зе­ти, і від­діл куль­ту­ри Слов’ян­ської мі­ської ра­ди. При­мі­тно, що вчи­те­лі ба­га­тьох шкіл, на­віть су­сі­дніх міст, ви­кли­ка­ли­ся ор­га­ні­зу­ва­ти ви­їзні уро­ки на фо­то­ви­став­ці «Дня» — адже це уні­каль­ні свід­че­н­ня по­дій пе­рі­о­ду Не­за­ле­жно­сті і без­пре­це­ден­тна сві­то­гля­дна на­пов­не­ність. Та­ку під­трим­ку, як від зви­чай­них лю­дей і па­трі­о­тів краю, хо­ті­ло­ся бб ачи­ти і від вла­дних стру­ктур обла­сті — адже га­зе­та «День» ор­га­ні­зо­вує по­дію ве­ли­че­зно­го куль­тур­но-ін­те­ле­кту­аль­но­го мас­шта­бу, must-have гу­ма­ні­тар­ної по­лі­ти­ки, брак якої так від­чу­ва­є­ться в ре­гіо­ні... На мі­сце­во­му рів­ні — це пи­та­н­ня не­об­хі­дно­сті онов­ле­н­ня еліт, чо­го так і не ста­ло­ся пі­сля оку­па­ції, а на ви­що­му — ма­буть, бра­ку по­зи­ції і стра­те­гі­чно­го ми­сле­н­ня. І це, зда­є­ться, проблема всі­єї но­ві­тньої істо­рії...

«День» для Цен­траль­ної бі­блі­о­те­ки при­віз осо­бли­вий сим­во­лі­чний да­ру­нок — остан­ню книж­ко­ву но­вин­ку «Се­стра моя, Со­фія...» з дар­чим під­пи­сом і ав­то­гра­фом Ла­ри­си Ів­ши­ної, ви­ко­на­ні осо­бли­вою ру­чкою — ко­тру Єв­ген Мар­чук на­дав на­шо­му го­лов­но­му ре­да­кто­ру у ко­ри­сту­ва­н­ня «для осо­бли­вих ви­пад­ків», адже сам її отри­мав під час ау­ді­єн­ції в по­да­ру­нок від Па­пи Рим­сько­го Іва­на Пав­ла ІІ. Те­плі сло­ва та­кож бу­ли су­про­во­дже­ні уні­каль­ним осо­би­стим «штам­пом» Ла­ри­си Оле­ксі­їв­ни!. Ди­ре­ктор Ла

ри­са МАМЕДОВА бу­ла ду­же вра­же­на: «Дя­кую над­зви­чай­но за та­кий при­єм­ний по­да­ру­нок! Ко­ли по­ба­чи­ла ста­т­тю про цей сюр­приз для нас та ще й про­чи­та­ла, що під­пис ви­ко­на­ний ру­чкою, яку по­да­ру­вав Па­па Рим­ський Іван Пав­ло ІІ, бу­ла в пря­мо­му сен­сі оше­ле­ше­на. По­ду­ма­ла — ні­чо­го со­бі! Бу­де­мо ста­ра­ти­ся, щоб ви­прав­да­ти ва­шу ува­гу і ви­мо­ги! Вза­га­лі зав­дя­ки цьо­му скла­да­є­ться від­чу­т­тя, що нас під­три­мує вся Укра­ї­на, і це ві­ді­грає для нас ве­ли­че­зну роль. Впев­не­на, що книж­ки «Дня», а осо­бли­во з по­ба­жа­н­ня­ми Ла­ри­си Ів­ши­ної, в пер­шу чер­гу ро­зій­ду­ться се­ред чи­та­чів та бу­дуть ко­ри­сту­ва­ти­ся ве­ли­ким по­пи­том».

Ді­ти, сту­ден­ти, лі­тні лю­ди, пе­да­го­ги, жур­на­лі­сти, під­при­єм­ці — на­ша фо­то­ви­став­ка зі­бра­ла всіх. І во­ни ди­ву­ва­ли. Щи­рі­стю та сльо­за­ми на очах. Під­хо­дя­чи до ма­лих ді­тей пи­та­ти про вра­же­н­ня, очі­ку­ва­ла по­чу­ти за­хо­пле­н­ня сві­тли­ми, опти­мі­сти­чни­ми знім­ка­ми, де зо­бра­же­ні їхні одно­лі­тки, але... во­ни під­во­ди­ли ме­не до сві­тлин з вій­сько­ви­ми. Важ­ки­ми, тра­гі­чни­ми, гли­бо­ки­ми. Фо­то­гра­фія «На­о­дин­ці з дру­гом» Ана­ста­сії Іва­но­вої, де вій­сько­вий ле­жить на мо­ги­лі по­бра­ти­ма, ста­ла ви­бо­ром всіх (!) опи­та­них ді­тей. Ці ма­лі зна­ють, що та­ке, ко­ли дах їхньої шко­ли про­би­ває сна­ря­дом і тре­ба за­кле­ю­ва­ти ві­кна, що­бне по­си­па­ли­ся від об­стрі­лів. Зна­ють, що та­ке їха­ти з рі­дно­го мі­ста, то­му що мо­жуть по­мер­ти. Це ве­ли­ка те­ма для роз­ду­мів... А мо­же, ви хо­че­те зна­ти, що ка­жуть пен­сіо­не­ри в Слов’ян­ську про фо­то­ви­став­ку? «Дя­кую, що при­їха­ли роз­во­ру­ши­ти нас. Не­ма слів. Сльо­зи — бі­ля ко­жної фо­то­гра­фії», — ска­за­ли се­стри-ба­бу­сі Лі­лія і Ні­на, яким 88 і 86 ро­ків...

Осо­бли­во емо­цій­но ре­а­гу­ва­ли на ро­бо­ти ви­му­ше­ні пе­ре­се­лен­ці. «При­йшла са­ма з ве­ли­ким за­до­во­ле­н­ням і при­ве­ла донь­ку. Хо­че­ться ро­зу­мі­ти, про що за­раз го­во­рять, ду­ма­ють, і до­бре, що ро­бо­ти з та­ким па­трі­о­ти­чним змі­сто­вим на- пов­не­н­ням до­но­сять до ши­ро­ко­го за­га­лу», — про­ко­мен­ту­ва­ла Оль­га, яка при­їха­ла з Мар’їн­ки. «Мо­го си­на в До­не­цьку ста­ви­ли на ко­лі­на на­ку­ре­ні бан­ди­ти з ав­то­ма­та­ми і по­гро­жу­ва­ли вби­ти. Бі­ля две­рей до­му — ви­бу­ха­ли гра­на­ти. По­їхав, бо ста­ло стра­шно. Га­зе­ту «День» лю­бив зав­жди, пам’ятаю, ме­не пи­та­ли ті бан­ди­ти: «Для вас за­раз ніч». —А я їм: «Ні, бу­де «День», — роз­по­вів Бо­рис Сер­гі­йо­вич, пе­ре­се­ле­нець з До­не­цька.

«ХО­ЧЕ­ТЬСЯ ЗАЛИШИТИСЯ В ОПТИМІСТИЧНІЙ ПЛОЩИНІ»

Ган­на ГЛАВАТСЬКИХ, донь­ка жур­на­лі­ста Іго­ря Але­ксан­дро­ва, (га­зе­та «День» — одне з не­ба­га­тьох ме­діа, яке до­слі­джує істо­рі­ю­тра­гі­чно за­ги­бло­го жур­на­лі­ста зі Слов’ян­ська, істо­рія про ньо­го зга­ду­є­ться в пре­зен­то­ва­ній кни­зі «Ко­тел, або Спра­ва без тер­мі­ну дав­но­сті»):

— Рі­зні фо­то­гра­фії, рі­зні на­строї, всі знім­ки атмо­сфер­ні. Ці­ка­во, на­скіль­ки май­стер­но по­бу­до­ва­на змі­стов­на стру­кту­ра — вни­зу опти­мі­сти­чні на­ди­ха­ю­чі знім­ки, під­ні­ма­є­шся — сві­тли­ни про вій­ну, скла­да­є­ться ду­же силь­не вра­же­н­ня. По­тім — сві­тли­ни ді­тей, ви­ди­ха­єш. А остан­ні — знім­ки про по­лі­ти­ків. Ін­ту­ї­тив­но ро­зу­мі­єш під­су­мок, як скла­ла­ся тра­ге­дія в Укра­ї­ні. Хо­че­ться залишитися в оптимістичній площині, і це в на­ших ру­ках. Ва­жли­во, що ви при­їха­ли сю­ди, адже тут де­та­лі — ба­га­то хто зна­йо­мий з вій­сько­во­слу­жбов­ця­ми або сти­кав­ся з тра­гі­чною си­ту­а­ці­єю у жит­ті, то­му ду­же близь­ко до сер­ця спри­йма­є­мо сві­тли­ни. Тут кон­кре­тне жи­т­тя кон­кре­тних лю­дей — по­гляд, по­смі­шка, на­стрій — те, що чі­пляє. Я бхо­ті­ла со­бі та­кий аль­бом, са­ме з цих знім­ків. Вни­зу на ме­не че­ка­ють ді­ти, не ста­ла їх бра­ти, оскіль­ки во­ни ще ма­лень­кі, але ко­ли під­ро­стуть, хо­чу, щобб уло що да­ти по­ди­ви­ти­ся і во­ни ме­не зро­зумі­ли. Ва­ші ро­бо­ти пре­кра­сно ілю­стру­ва­ли б мої роз­по­віді.

«ПЛА­НУ­Є­МО ПРИВЕЗТИ СВО­ЇХ УЧНІВ»

Га­ли­на та Олег САВЧУКИ, пе­да­го­ги, ме­шкан­ці Кр­ама­тор­ська:

— Ми дав­ні чи­та­чі га­зе­ти «День» — з 2008 ро­ку, ви­пи­су­є­мо і за­раз. Не уяв­ля­є­мо сво­го жи­т­тя без неї. Ча­сти­ну із цих фо­то­гра­фій ми ба­чи­ли в пу­блі­ка­ці­ях га­зе­ти, а за­раз по­ба­чи­ли в ори­гі­на­лі — і во­ни вра­жа­ють. Ко­ли ди­ви­шся на фо­то­гра­фії на­ших по­лі­ти­ків, усві­дом­лю­єш без слів, на­скіль­ки во­ни — по­за­вчо­ра­шній день. Вра­жа­ють на­ді­єю сві­тли­ни на­шо­го сьо­го­дні­шньо­го дня — де дів­чин­ка ви­гля­дає з хлі­бно­го ко­лос­ся, по­гляд укра­їн­сько­го бій­ця, фрон­то­ві за­ма­льов­ки... Ба­га­то сві­тлин ма­ють вра­жа­ю­чу фі­ло­соф­ську на­пов­не­ність. По­ди­ви­ти­ся фо­то­ви­став­ку при­їха­ли з Кр­ама­тор­ська, пла­ну­є­мо привезти свої кла­си — обго­во­ри­ти з ни­ми сві­тли­ни і пов’яза­ні з ни­ми по­дії в Укра­ї­ні. Це бу­де най­кра­ще пі­зна­н­ня укра­їн­сько­го сві­ту та ду­ші.

«СА­МЕ НА ДОН­БА­СІ ТРЕ­БА ПОКАЗУВАТИ ФО­ТО­ВИ­СТАВ­КУ «Дня»

Во­ло­ди­мир САВЕНКО, го­ло­ва мі­сько­го осе­ред­ку ВУТ «Про­сві­та» іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка:

— Маю гли­бо­ке по­двій­не по­чу­т­тя в ду­ші. Ба­га­то кар­тин ви­кли­ка­ють не­стер­пний біль — на­ші хло­пці, що по­стра­жда­ли від ро­сій­сько­укра­їн­ської вій­ни. Сві­тли­на «Ра­на зем­лі» — ду­же гли­бо­ка, пе­ре­дає сенс тра­ге­дії, що ста­ла­ся, укра­їн­ський ґрунт — як роз­вер­зну­те ті­ло. Я сам ін­ва­лід вій­ни, і ці фото ме­ні ду­же близь­кі. Во­ни не для ока, а для сер­ця. З дру­го­го бо­ку, я пе­ре­пов­не­ний на­ді­єю, ко­ли див­лю­ся на сві­тли­ни Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті, бо­роть­би за на­шу не­за­ле­жність, сві­тлих і ро­зум­них ді­тей. Ду­же ва­жли­во, що ви при­їха­ли у Слов’янськ. Це са­ме те мі­сце, де тре­ба показувати ва­шу фо­то­ви­став­ку. Зви­чай­но, вра­жає ху­до­жній рі­вень, про­фе­сій­на май­стер­ність ро­біт. У ме­не від­чу­т­тя, що я за­гля­нув в укра­їн­ську ду­шу.

Фо­то­ви­став­ка « Дня » в Цен­траль­ній мі­ській бі­бліо­те­ці Слов’ян­ська три­ва­ти­ме з 17 до 26 бе­ре­зня, з 10.00 до 18.00, без ви­хі­дних. Вхід — віль­ний. Всі охо­чі мо­жуть про­го­ло­су­ва­ти за кра­щу фо­то­гра­фію, а та­кож при­дба­ти ви­да­н­ня Бі­блі­о­те­ки га­зе­ти й офор­ми­ти пе­ред­пла­ту на свій «День»! Да­лі — фо­то­ви­став­ка ви­ру­шить до Ма­рі­у­по­ля, слід­куй­те за но­ви­на­ми.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.