Про «фе­но­мен амо­раль­ної біль­шо­сті»

Чим не­без­пе­чна низь­ка са­мо­оцін­ка укра­їн­сько­го су­спіль­ства та як із цим бо­ро­ти­ся — ре­ко­мен­да­ції від Єв­ге­на ГОЛОВАХИ

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ма­рія ЧАДЮК

Не­що­дав­но «Віль­на ака­де­мія» ор­га­ні­зу­ва­ла ле­кцію-дис­ку­сію на те­му «Фе­но­мен амо­раль­ної біль­шо­сті». Го­стем MediaHub, де від­бу­вав­ся за­хід, став укра­їн­ський пси­хо­лог, со­ціо­лог і гро­мад­ський ді­яч Єв­ген ГОЛОВАХА.

«Про­бле­ми мо­ра­лі зав­жди ви­вча­ли­ся су­то те­о­ре­ти­чно», — ствер­джує уче­ний. Однак ни­ні ситуація змі­ню­є­ться. Роз­ви­ток со­ціо­ло­гії дає змо­гу об’єктив­но, з до­по­мо­гою на­у­ко­вих ме­то­дів ви­сві­тли­ти, який на­справ­ді стан мо­ра­лі в Укра­ї­ні.

Ясна річ, це пи­та­н­ня скла­дне для до­слі­дже­н­ня. Єв­ген Головаха ви­знає, що, з одно­го бо­ку, ні­ко­ли не зна­єш, чо­му «одна лю­ди­на за­ра­ди прин­ци­пів мо­же по­жер­тву­ва­ти со­бою, а ін­ша за­ра­ди ви­го­ди по­жер­твує ін­ши­ми». Однак, з ін­шо­го бо­ку, ме­то­ди со­ціо­ло­гії да­ють мо­жли­вість зі­бра­ти да­ні, а з їхньою до­по­мо­гою — про­ана­лі­зу­ва­ти суспільство на одно­му з най­глиб­ших рів­нів.

Мо­раль, за сло­ва­ми со­ціо­ло­га, сфор­мо­ва­на си­сте­мою цін­но­стей су­спіль­ства. Зав­дя­ки цьо­му во­на стає «клю­чем» до ро­зу­мі­н­ня, що є ва­жли­вим для біль­шо­сті укра­їн­ців, як ми ми­сли­мо, які змі­ни від­бу­ли­ся пі­сля 2014 ро­ку. То­жне див­но, що роз­мо­ва про мо­раль ста­ла при­во­дом по­го­во­ри­ти про стан укра­їн­сько­го со­ці­у­му в ці­ло­му.

«АМО­РАЛЬ­НА БІЛЬ­ШІСТЬ ВИ­БИ­РАЄ АМО­РАЛЬ­НУ ВЛА­ДУ»

Від­прав­ною то­чкою дис­ку­сії ста­ло твер­дже­н­ня про те, що біль­шість укра­їн­ців вва­жа­ють ін­ших амо­раль­ни­ми. На­при­клад, на пи­та­н­ня, чи зда­тні укра­їн­ці на не­че­сний вчи­нок за­ра­ди ви­го­ди, ствер­дну від­по­відь да­ли 70,8% лю­дей. Най­дра­ма­ти­чні­ше у цих да­них те, що ще у 2014 ро­ці цей по­ка­зник був 64,8%, а у 1992 р. — 58,8%.

Зро­зумі­ло, що ці по­ка­зни­ки не від­по­від­а­ють дій­сно­сті. «Я со­ціо­лог, то­му знаю, що суспільство не мо­же існу­ва­ти, ко­ли біль­шість лю­дей є амо­раль­ни­ми. Однак йо­му скла­дно, ко­ли лю­ди так вва­жа­ють. Суспільство то­ді де­зін­те­гру­є­ться», — ана­лі­зує Єв­ген Головаха.

Ще один на­слі­док «фе­но­ме­ну амо­раль­ної біль­шо­сті» со­ціо­лог сфор­му­лю­вав так: «Амо­раль­на біль­шість ви­би­рає амо­раль­ну вла­ду». Справ­ді, якщо ми вва­жа­є­мо, що усі не­че­сні, то яка рі­зни­ця, ко­го ви­би­ра­ти. Мо­жна дов­го го­во­ри­ти про ри­си укра­їн­ських по­лі­ти­ків, про­те, без­умов­но, се­ред них є ба­га­то че­сних лю­дей, які пра­гнуть змін. А «фе­но­мен амо­раль­ної біль­шо­сті» ста­вить їх у по­двій­но скла­дні умо­ви.

По- пер­ше, на них ти­сне « си­сте­ма » , а, по-дру­ге, во­ни не від­чу­ва­ють під­трим­ки на­ро­ду, се­ред біль­шо­сті яко­го по­бу­тує сте­ре­о­тип « якщо по­лі­тик — зна­чить, не­че­сний».

То­му по­стає ще одне пи­та­н­ня — на­скіль­ки ми пе­ре­бу­ва­є­мо під вла­дою слів «усі, ко­жен». Єв­ген Головаха за­зна­чає, що осві­че­ні лю­ди вва­жа­ють ін­ших менш амо­раль­ни­ми. При­чи­на цьо­го — во­ни не так швид­ко ро­блять уза­галь­не­н­ня про не­че­сність усі­єї спіль­но­ти, якщо на­тра­пи­ли на кіль­ка ви­пад­ків не­че­сно­сті. «Осві­че­ні лю­ди кра­ще ро­зу­мі­ють скла­дність сві­ту», — за­пев­няє со­ціо­лог.

От­же, йде­ться про те, що ча­сти­на укра­їн­сько­го су­спіль­ства тя­жіє до спро­ще­н­ня си­ту­а­ції. За­мість ро­зі­бра­ти­ся, хто справ­ді че­сний, а хто — ні, є схиль­ність до дум­ки, що всі не­че­сні.

Єв­ген Головаха про­по­нує та­кий ви­хід із си­ту­а­ції, — ве­де­н­ня «елі­тар­ної аске­зи» по­лі­ти­ка­ми. Тоб­то суспільство має ти­сну­ти на дер­жав­них му­жів, щоб ті ве­ли скром­ні­ший образ жи­т­тя. При­клад цьо­го існує, на­при­клад, у Єв­ро­пі.

Однак слід бра­ти до ува­ги те, що на За­хо­ді де­що ін­ша ситуація. Як за­зна­ча­ють по­лі­то­ло­ги, єв­ро­пей­ці не так уже й кон­тро­лю­ють ко­жен крок де­пу­та­тів. То­му що за умов по­стій­но­го кон­тро­лю, не­об­хі­дно­сті узго­дже­н­ня рі­ше­н­ня з усі­ма си­сте­ма пра­цю­ва­ти­ме по­віль­но. Істо­тний мо­мент в ін­шо­му. По­лі­ти­ки усві­дом­лю­ють, що гро- ма­дя­ни, у ра­зі чо­го, ма­ють на них ва­же­лі впли­ву, а то­му ді­ють, зна­ю­чи це.

В укра­їн­ців тіль­ки з’яв­ля­є­ться усві­дом­ле­н­ня, що во­ни справ­ді ви­рі­шу­ють щось у вла­сній дер­жа­ві. Тож най­пер­ше, ма­буть, слід го­во­ри­ти про, на­при­клад, по­кра­ще­н­ня рів­ня юри­ди­чних знань на­ших гро­ма­дян, щоб во­ни мо­гли ви­ко­ри­ста­ти усі ме­ха­ні­зми, які існу­ють у за­ко­но­дав­стві. Ко­ли зна­н­ня про свої пра­ва і обов’яз­ки, спосо­би їх ре­а­лі­за­ції ста­нуть ма­со­вим зна­н­ням», то­ді, справ­ді, і в по­лі­ти­ків з’яви­ться усві­дом­ле­н­ня «обме­же­но­сті» їхньої вла­ди.

ПОДВІЙНА МО­РАЛЬ

Єв­ген Головаха на­во­дить та­кі ре­зуль­та­ти со­ціо­ло­гі­чно­го опи­ту­ва­н­ня: укра­їн­ці по­сі­да­ють дру­ге мі­сце в Єв­ро­пі що­до за­су­дже­н­ня по­лі­ти­чної ко­ру­пції і во­дно­час остан­нє що­до за­су­дже­н­ня по­бу­то­вої. Та­кі да­ні є ре­зуль­та­том «по­двій­ної мо­ра­лі».

Осно­вою для по­яви цьо­го яви­ща є зокре­ма рі­зни­ця між­про­те­стант­ською і схі­дною мо­ра­л­лю. За сло­ва­ми со­ціо­ло­га, пер­ша по­ля­гає у то­му, що лю­ди­на від­по­від­ає пе­ред прин­ци­пом, Бо­гом. На­то­мість у схі­дній куль­ту­рі, лю­ди­на від­по­від­ає пе­ред ін­ши­ми лю­дьми. Звід­си — ре­ля­тив­ність мо­ра­лі.

Крім то­го, це мо­же бу­ти спри­чи­не­но і епо­хою по­стмо­дер­ну, ко­ли, як влу­чно ви­сло­вив­ся вче­ний, пе­ре­ва­жає «мо­раль ту­ри­ста » , а не « мо­раль ли­ца­ря » . Тоб­то не до­три­ма­н­ня тих же прин­ци­пів у бу­дья­кій си­ту­а­ції, а при­сто­су­ва­н­ня вла­сної мо­раль­ної па­ра­ди­гми до зов­ні­шніх умов, у яких пе­ре­бу­ва­єш. Со­ціо­лог по­го­джу­є­ться, що час­тко­во це бу­ло і в Єв­ро­пі ( post- truth), однак ни­ні це не є для них акту­аль­ним.

Під­твер­дже­н­ням, як від­рі­зня­ю­ться укра­їн­ські й єв­ро­пей­ські цін­но­сті, є та­кий при­клад Єв­ге­на Головахи. Се­ред єв­ро­пей­ських шко­ля­рів бу­ло про­ве­де­но опи­ту­ва­н­ня, чи ска­жуть во­ни вчи­те­лю, якщо їхній то­ва­риш по пар­ті спи­сує. У на­шій си­сте­мі цін­но­стей це зда­є­ться не­е­ти­чним, зра­дни­цьким. На­то­мість ба­га­то з єв­ро­пей­ців від­по­ві­ли, що ска­жуть. Більш то­го, бу­ла ви­яв­ле­на за­ко­но­мір­ність: у якій кра­ї­ні бу­ло біль­ше ствер­дних від­по­від­ей, та є за­мо­жні­шою і кра­щою за рів­нем жи­т­тя.

МАКРОУПРАВЛІНСЬКИЙ ВАКУУМ

От­же, 70,8% ві­рять у амо­раль­ність ін­ших. Звід­ки та­ка не­до­ві­ра укра­їн­ців одне до одно­го? Як вва­жає Єв­ген Головаха, во­на спри­чи­не­на від­чу­т­тям без­кар­но­сті, яке па­нує у су­спіль­стві. Крім то­го, якщо за­ну­ри­ти­ся ще глиб­ше, то від­по­відь мо­жна зна­йти у ста­ні ано­мії. Він ха­ра­кте­ри­зу­є­ться тим, що лю­ди­на не мо­же зна­йти со­бі мі­сце у су­спіль­стві, не знає у що ві­ри­ти.

І це не про­сто аб­стра­ктні ви­сло­ви. Со­ціо­лог за­зна­чає: 72,4% лю­дей у 2016 ро­ці по­го­ди­ли­ся, що їм важ­ко зро­зу­мі­ти, у що ві­ри­ти. Та­кі да­ні спо­ну­ка­ють ще раз про­ана­лі­зу­ва­ти на­ше ми­ну­ле.

Укра­ї­на дов­гий час бу­ла у то­та­лі­тар­ній си­сте­мі, одні­єю з ха­ра­кте­ри­стик якої є вплив на усі сфе­ри жи­т­тя. За СРСР усе бу­ло ви­зна­че­но на­пе­ред — як ти ма­єш пра­цю- ва­ти, як ду­ма­ти, як жи­ти. З одно­го бо­ку, це справ­ді «рам­ки», які при­тлум­лю­ва­ли ін­ди­ві­ду­аль­ність, кре­а­тив­ність, сво­бо­ду. Однак це бу­ла своє­рі­дна си­сте­ма ко­ор­ди­нат, осно­ва, яка на­да­ва­ла лю­дям від­чу­т­тя ста­біль­но­сті, ці­лі­сно­сті. То­ді бу­ла одна іде­о­ло­гія і один шлях, яким по­трі­бно бу­ло йти.

Не­за­ле­жна Укра­ї­на по­ста­ла пе­ред ви­бо­ром. Звіль­нив­шись від на­пе­ред ви­зна­че­ної «про­гра­ми існу­ва­н­ня», во­на ма­ла обра­ти но­ву. У кон­текс­ті цьо­го Є. Головаха зга­дав основ­ний прин­цип фун­кціо­на­лі­зму — пе­ред тим, як лі­кві­ду­ва­ти щось у со­ці­аль­ній стру­кту­рі, по­трі­бно під­го­ту­ва­ти но­ве.

Проблема укра­їн­ців по­ля­гає у то­му, що це «но­ве» дов­гий час не бу­ло ство­ре­но. Як ре­зуль­тат — те, що уче­ний на­зи­ває ма­кро­управ­лін­ським ва­ку­у­мом. Со­ціо­лог на­го­ло­шує, що прин­ци­по­во ва­жли­вим є від­хід від «ру­чно­го ке­ру­ва­н­ня», яке тіль­ки ре­а­гує на по­дії. По­трі­бна дов­го­стро­ко­ва стра­те­гія роз­ви­тку.

Тож­при­чи­на ано­мії у від­су­тно­сті окре­сле­ної си­сте­ми ко­ор­ди­нат. Укра­ї­на по­стій­но ко­ли­ва­ла­ся між­кіль­ко­ма на­прям­ка­ми, у той час як ру­ха­ти­ся мо­жна ли­ше в одно­му.

Не­дар­ма Єв­ген Головаха на­го­ло­шує, що одні­єю з істо­тних рис Бал­тій­ських кра­їн, яка зу­мо­ви­ла їхній роз­ви­ток, є кон­сен­сус між­е­лі­тар­ни­ми ма­са­ми у то­му, як слід роз­ви­ва­ти­ся. Ви­бір шля­ху бу­ло зро­бле­но, і біль­шість йо­го під­три­ма­ли.

Укра­ї­ні жзна­до­би­ли­ся більш ніж 20 ро­ків, щоб до­ся­гну­ти цьо­го. Зви­чай­но, що Бал­тій­ським кра­ї­нам ви­би­ра­ти бу­ло лег­ше, «ві­рус то­та­лі­та­ри­зму» ще не встиг охо­пи­ти усі сфе­ри їхньо­го су­спіль­ства. Однак те, що Укра­ї­на по- справ­жньо­му усві­до­ми­ла, що слід ру­ха­ти­ся в Єв­ро­пу тіль­ки у 2013—2014 ро­ці — істо­ри­чний факт.

«ІСТО­РИ­ЧНИЙ ОПТИ­МІЗМ ЗБЕРІГАЄТЬСЯ, АЛЕ ТРИВОГА ЗА СУСПІЛЬСТВО НАРОСТАЄ»

По­сту­по­во по­ка­зни­ки амо­раль­но­сті змен­шу­ю­ться, однак Єв­ген Головаха вка­зує на те, що за де­яки­ми по­ка­зни­ка­ми нав­па­ки, від­бу­ва­є­ться по­гір­ше­н­ня. Уче­ний на­го­ло­шує, що успі­хи Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті не вда­ло­ся за­крі­пи­ти. Це від­бу­ло­ся, зокре­ма че­рез не­ста­чу кри­ти­чної ма­си на­се­ле­н­ня. Єв­ген Головаха за­зна­чає, що ни­ні­шньої «щоб зла­ма­ти, ви­ста­чить, але щоб по­бу­ду­ва­ти но­ве — за­ма­ло». На йо­го дум­ку, що­най­мен­ше тре­ти­на гро­ма­дян має до­лу­чи­ти­ся до про­це­су змі­ни кра­ї­ни.

«Актив­ні лю­ди на­ма­га­ю­ться вста­но­ви­ти нор­му» — ствер­джує со­ціо­лог. У ви­сту­пі він не­о­дно­ра­зо­во акцен­тує ува­гу на то­му, що змі­ни­ти си­ту­а­цію на кра­ще мо­жуть тіль­ки во­ни. Про­гноз Головахи та­кий: «Істо­ри­чний опти­мізм зберігається, але тривога за суспільство наростає».

Про­те клю­чо­вою те­зою до­по­віді Єв­ге­на Головахи є ін­ша: «Ко­ли біль­шість вва­жає, що біль­шість амо­раль­на, це — са­мо­оцін­ка». Цей ви­слів на­справ­ді ся­гає ви­то­ків про­бле­ми «фе­но­ме­ну амо­раль­ної біль­шо­сті». То­му що (і це ще раз вар­то на­го­ло­си­ти) на­ве­де­ні ста­ти­сти­чні да­ні від­обра­жа­ють тіль­ки те, що біль­шість ду­має, а не те, як є на­справ­ді.

От­же, ко­ри­сту­ю­чись тер­мі­на­ми пси­хо­ло­гії, са­мо­оцін­ка укра­їн­сько­го су­спіль­ства є низь­кою. Мо­жли­во, тут ма­є­мо спра­ву з пос­тко­ло­ні­аль­ним ком­пле­ксом, обра­зом укра­їн­ця, який ство­рю­вав­ся про­тя­гом дов­гих ро­ків, а ни­ні про­яв­ля­є­ться у ви­сло­ві: «Що ви хо­ті­ли? Це жУкра­ї­на!».

Ці да­ні де­мон­стру­ють, що біль­шість су­спіль­ства не впев­не­на у сво­їй дер­жа­ві, не ві­рить у мо­жли­во­сті Укра­ї­ни. Тож втра­та ві­ри теж­ста­ла одні­єю зі при­чин низь­кої са­мо­оцін­ки укра­їн­сько­го со­ці­у­му.

Не­дар­ма са­ме актив­ні лю­ди, за сло­ва­ми Єв­ге­на Головахи, мо­жуть по­кра­щи­ти си­ту­а­цію. А їхні вчин­ки — це про­яв на­дії на успіх Укра­ї­ни, до­ві­ри до укра­їн­ців. То­жін­ко­ли, щоб змі­ни­ти кра­ї­ну, вар­то про­сто в неї по­ві­ри­ти. І ді­я­ти.

Я со­ціо­лог, то­му знаю, що суспільство не мо­же існу­ва­ти, ко­ли біль­шість лю­дей є амо­раль­ни­ми. Однак йо­му скла­дно, ко­ли лю­ди так вва­жа­ють. Суспільство то­ді де­зін­те­гру­є­ться. Амо­раль­на біль­шість ви­би­рає амо­раль­ну вла­ду. Справ­ді, якщо ми вва­жа­є­мо, що усі не­че­сні, то яка рі­зни­ця, ко­го ви­би­ра­ти. Мо­жна дов­го го­во­ри­ти про ри­си укра­їн­ських по­лі­ти­ків, про­те, без­умов­но, се­ред них є ба­га­то че­сних лю­дей, які пра­гнуть змін. А «фе­но­мен амо­раль­ної біль­шо­сті» ста­вить їх у по­двій­но скла­дні умо­ви. По-пер­ше, на них ти­сне «си­сте­ма», а, по-дру­ге, во­ни не від­чу­ва­ють під­трим­ки на­ро­ду, се­ред біль­шо­сті яко­го по­бу­тує сте­ре­о­тип «якщо по­лі­тик — зна­чить, не­че­сний

МАЛЮНОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.