Ві­зе­рун­ки все­сві­ту

На­у­ко­ви­ця з Хар­ко­ва роз­кри­ває та­єм­ни­ці ві­зан­тій­ських мо­за­їк Ра­вен­ни

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ан­дрій ДОМАНОВСЬКИЙ, Ка­те­ри­на СОРОЧАН

Ко­жна кра­ї­на сві­ту має низ­ку лег­ко пі­зна­ва­них ві­зу­аль­них обра­зів, ко­трі по­зна­ча­ють її на сві­то­вій ма­пі обра­зо­твор­чо­го ми­сте­цтва люд­ства. Якісь кра­ї­ни пред­став­ле­ні на цій кар­ті за­ле­две кіль­ко­ма за­галь­но­ві­до­ми­ми зо­бра­же­н­ня­ми, ін­ші ма­ють де­ся­тки, со­тні й на­віть ти­ся­чі ві­до­мих ві­зу­а­лі­за­цій. Са­ме до та­ких ба­га­тих на від­тво­рю­ва­ні уявою кар­ти­ни кра­їн на­ле­жить Іта­лія — ба­тьків­щи­на етру­сько­го та дав­ньо­рим­сько­го ан­ти­чно­го ми­сте­цтва, зем­ля, де пе­ре­ти­на­ли­ся схі­дні та за­хі­дні ми­сте­цькі тра­ди­ції, й про­я­ви куль­ту­ри су­во­рої єв­ро­пей­ської пів­но­чі мо­гли су­сі­ди­ти з пам’ятка­ми, при­на­ле­жни­ми до ві­зан­тій­ської чи араб­ської куль­ту­ри. Са­ме тут, зре­штою, пи­шно роз­кві­тло ви­тон­че­не ми­сте­цтво до­би Від­ро­дже­н­ня і хи­мер­но­го, ви­га­дли­во­го та ви­ба­гли­во­го ба­ро­ко, не ка­жу­чи вже про пі­зні­ші ша­ри ба­га­тої іта­лій­ської куль­ту­ри.

■ Одни­ми з та­ких все­сві­тньо ві­до­мих обра­зів Іта­лії є зраз­ки ран­ньо­ві­зан­тій­сько­го ми­сте­цтва, пред­став­ле­ні зна­ме­ни­ти­ми мо­за­ї­ка­ми Ра­вен­ни. Мав­зо­лей Гал­ли Пла­ци­дії, Ба­пти­сте­рій пра­во­слав­них і Ба­пти­сте­рій арі­ан, ба­зи­лі­ки Сант Апол­лі­на­ріо ін Клас­се, Сант Апол­лі­на­ріо Ну­о­во, Сан Ві­та­ле, Ар­хі­єпис­коп­ська Ка­пел­ла мі­стять со­тні все­сві­тньо зна­ме­ни­тих зо­бра­жень, се­ред яких важ­ко ви­зна­чи­ти більш чи менш ві­до­мі. Ма­буть, най­більш зна­ни­ми, з огля­ду на істо­ри­чне зна­че­н­ня, і че­рез те — ти­ра­жо­ва­ність не ли­ше у ми­сте­цтво­знав- чих, ай у на­у­ко­вих та по­пу­ляр­них істо­ри­чних кни­гах, є порт­ре­тні зо­бра­же­н­ня ві­зан­тій­сько­го ім­пе­ра­то­ра Юсти­ні­а­на І Ве­ли­ко­го (527—565) та йо­го дру­жи­ни, ім­пе­ра­три­ці Фе­о­до­ри (500—548), пред­став­ле­ні в ото­чен­ні, від­по­від­но, при­двор­них му­жів і дам, на двох мо­за­ї­чних пан­но апси­ди хра­му Сан Ві­та­ле. Ве­ли­чний зверх­ній по­гляд су­во­ро­го ва­си­лев­са і ви­тон­че­ний чут­тє­вий по­зір пре­кра­сної ва­си­лі­си на­зав­жди за­кар­бо­ву­ю­ться у пам’яті ко­жно­го, хто хо­ча б один раз ба­чив їхні порт­ре­ти.

■ Не див­но, що ра­венн­ські мо­за­ї­ки здав­на не ли­ше при­ва­блю­ва­ли по­гля­ди со­тень ти­сяч ту­ри­стів, а й ста­ли пре­дме­том чи­слен­них на­у­ко­вих до­слі­джень про­від­них ми­сте­цтво­знав­ців усьо­го сві­ту. Не за­ли­ши­ли­ся осто­ронь та­ко­жна­у­ков­ці, до­ля яких ви­яви­ла­ся пов’яза­ною із Хар­ків­ським уні­вер­си­те­том — одні з най­ві­до­мі­ших фа­хів­ців з істо­рії ві­зан­тій­сько­го ми­сте­цтва Єгор Ку­зьмич Рє­дін (1863—1908) та Фе­дір Іва­но­вич Шміт (1877—1937). Є.К. Рє­дін, гі­дний учень Н.П. Кон­да­ко­ва, са­ме у хар­ків­ській пе­рі­од сво­єї біо­гра­фії (1893—1908 рр.) ви­дав 1896 р. у Сан­ктПе­тер­бур­зі кни­гу «Мо­заи­ки ра­венн­ских цер­квей», а Ф.І. Шміт, який очо­лю­вав у 1912—1920 рр. ка­фе­дру те­о­рії та істо­рії ми­стецтв Хар­ків­сько­го уні­вер­си­те­ту, на­дру­ку­вав кіль­ка ста­тей про ра­венн­ські мо­за­ї­ки ХІІ ст. у жур­на­лі «Све­тиль­ник» за 1914 і 1915 рр.

■ Тра­ди­ції ві­зан­тій­сько­го ми­сте­цтво­знав­ства у Хар­ко­ві на су­ча­сно­му ета­пі гі­дно про­дов­жує ви­кла­да­чка Хар­ків­ської дер­жав­ної ака­де­мії ди­зай­ну та ми­стецтв Юлія Ма­твє­є­ва. Вже близь­ко 20 ро­ків до­слі­дни­ця ви­вчає ві­зан­тій­ське цер­ков­не ши­тво, за­хи­стив­ши 2008 р. ди­сер­та­цію на здо­бу­т­тя на­у­ко­во­го сту­пе­ня кан­ди­да­та ми­сте­цтво­знав­ства за те­мою «Ево­лю­ція ві­зан­тій­ської тра­ди­ції в іко­но­гра­фії лі­тур­гій­но­го ши­тва пі­зньо­го се­ре­дньо­віч­чя». Остан­ні­ми жро­ка­ми істо­рик ві­зан­тій­сько­го ми­сте­цтва звер­ну­ла­ся до ви­вче­н­ня зо­бра­же­н­ня тка­нин са­ме на ран­ньо­ві­зан­тій­ських мо­за­ї­ках Ра­вен­ни.

■ Не­що­дав­но плі­дні на на­у­ко­ві від­кри­т­тя та на­віть сен­са­ції на­у­ко­вих роз­ві­док Юлії Ма­твє­є­вої увін­ча­ли­ся фун­да­мен­таль­ною мо­но­гра­фі­єю «Де­ко­ра­тив­ные тка­ни в мо­заи­ках Ра­вен­ны: се­ман­ти­ка и куль­тур­но-смысло­вой кон­текст», яку до­слі­дни­ця пре­зен­ту­ва­ла на по­ча­тку 2017 р. у Цен­трі укра­їн­ських сту­дій іме­ні Д.І. Ба­га­лія Ка­ра­зін­сько­го уні­вер­си­те­ту за спіль­ної ор­га­ні­за­ції за­хо­ду ка­фе­дрою істо­рії ста­ро­дав­ньо­го сві­ту та се­ре­дніх ві­ків істо­ри­чно­го фа­куль­те­ту та Укра­їн­сько-Іта­лій­сько­го ака­де­мі­чно­го цен­тру. Слід за­зна­чи­ти, що до цьо­го на­у­ко­ви­ця вже всти­гла ви­сту­пи­ти з ле­кці­єю за ма­те­рі­а­ла­ми кни­ги у Йорк­сько­му уні­вер­си­те­ті, одно­му із най­ста­рі­ших у Ве­ли­ко­бри­та­нії, для чо­го бу­ло під­го­тов­ле­но окре­ме ви­да­н­ня ча­сти­ни мо­но­гра­фі­чно­го до­слі­дже­н­ня ан­глій­ською мо­вою (Crossed Flowers and Circles: an Evolution of Eucharistic Symbols). Уні­каль­ний ди­зайн обох ще­дро ілю­стро­ва­них ко­льо­ро­ви­ми зо­бра­же­н­ня­ми книг ро­зро­бле­но ві­до­мим ми­сте­цтво­знав­цем і ди­зай­не­ром, ви­кла­да­чем Бри­тан­ської шко­ли ди­зай­ну і за­снов­ни­ком шко­ли ка­лі­гра­фії у Хар­ко­ві Оле­ксі­єм Че­ка­лем.

■ Ра­венн­ські мо­за­ї­ки V—VII ст. не­ймо­вір­но на­си­че­ні чи­слен­ни­ми зо­бра­же­н­ня­ми тка­нин — від одя­гу сю­же­тних пер­со­на­жів до сим­во­лі­чно­го пред­став­ле­н­ня не­ба, яке та­кож­по­да­ва­ло­ся у ви­гля­ді тка­ни­ни, оформ­ле­ної як па­ра­со­ля, що по­кри­ває со­бою зем­ний світ. І за ко­жним із та­ких зо­бра­жень та­ї­ться гли­бо­ке сим­во­лі­чне осми­сле­н­ня, жо­дне з них не є не­про­ду­ма­ним, ви­пад­ко­вим. Як пе­ре­кон­ли­во до­во­дить Ю. Ма­твє­є­ва, мо­за­ї­ки при­ді­ля­ли зо­бра­жу­ва­ним тка­ни­нам осо­бли­ву ува­гу, що за­свід­чує осо­бли­во ва­жли­ве зна­че­н­ня текс­тиль­них пре­дме­тів у цер­ков­но­му та ци­віль­но­му по­бу­ті й обря­ді, ба на­віть біль­ше — у сві­то­гля­ді лю­дей то­го ча­су. На­при­клад, ува­гу до­слі­дни­ці при­вер­ну­ло на­пов­не­не без­ліч­чю рі­зно­ма­ні­тних тка­нин зо­бра­же­н­ня Фе­о­до­ри з по­чтом. Ко­жна із на­яв­них на цьо­му зна­ме­ни­то­му пан­но тка­нин ма­ла своє сим­во­лі­чне зна­че­н­ня, і їхній ви­гляд та роз­мі­ще­н­ня на мо­за­ї­ці мо­жуть від­кри­ти но­ві гра­ні на­у­ко­во­го зна­н­ня не ли­ше про тра­ди­ції ві­зан­тій­сько­го ім­пе­ра­тор­сько­го дво­ру чи цер­кви, а й про осо­бу са­мої ім­пе­ра­три­ці. Фе­о­до­ра, як до­во­дить хар­ків­ська до­слі­дни­ця, ймо­вір­ні­ше за все, осо­би­сто ви­сту­па­ла за­мов­ни­цею зо­бра­же­н­ня і мо­гла бра­ти участь у йо­го за­галь­но­му пла­ну­ван­ні. Не менш ці­ка­ви­ми є спо­сте­ре­же­н­ня ми­сте­цтво­зна­ви­ці що­до зо­бра­жень тка­нин у ку­по­лах ран­ньо­ві­зан­тій­ських ба­пти­сте­рі­їв, де во­ни до­по­ма­га­ли роз­кри­ти су­тність та­їн­ства Хре­ще­н­ня і са­мо­го свя­та Бо­го­яв­ле­н­ня.

■ Осо­бли­ву ува­гу при­вер­тає та­кож по­вто­рю­ва­не на ба­га­тьох мо­за­ї­ках зо­бра­же­н­ня хре­сто­по­ді­бних кві­ток, що ра- ні­ше тра­кту­ва­ли­ся до­слі­дни­ка­ми як су­то де­ко­ра­тив­ний еле­мент. Як пе­ре­кон­ли­во до­ве­ла істо­рик, зо­бра­же­ні кві­ти — це маль­ви, які ще з ан­ти­чних ча­сів вжи­ва­ли­ся в їжу і че­рез це на­бу­ли стій­ких сми­сло­вих зв’яз­ків із хлі­бом. Ці­ка­во, що у мо­вах ба­га­тьох на­ро­дів Се­ред­зем­но­мор’я на­зва ці­єї кві­тки має пря­мий зв’язок із на­звою хлі­ба. Ба біль­ше — на­віть в укра­їн­ській мо­ві ін­ша на­зва маль­ви — ка­ла­чи­ки — озна­чає хлі­бний ви­ріб, ма­лень­кий ка­лач, а ще один вжи­ва­ний тер­мін «про­сфор­ник (про­свір­ник)» пря­мо по­рів­нює кві­тку не про­сто з хлі­бом, а з хлі­бом при­ча­стя. От­же, у хри­сти­ян­сько­му кон­текс­ті маль­ва озна­ча­ла не про­сто хліб як зем­ний харч, а хліб як по­жи­ву Во­скре­сі­н­ня, що її дає Хри­стос, — При­ча­стя — Хліб Жи­т­тя! З огля­ду на це чи­слен­ні зо­бра­же­н­ня ці­єї кві­тки, у яких, до то­го ж, сти­лі­зо­ва­но акцен­ту­ва­ла­ся хре­сто­ви­дна фор­ма і алю­зії, пов’яза­ні з хлі­бом, ажні­як не мо­жуть бу­ти су­то де­ко­ра­тив­ним еле­мен­том — во­ни сим­во­лі­чно зо­бра­жу­ють При­ча­стя як за­по­ру­ку Спа­сі­н­ня і Жи­т­тя Ві­чно­го.

■ У ко­ро­ткій га­зе­тній стат­ті го­ді на­ма­га­ти­ся на­віть про­сто пе­ре­ра­ху­ва­ти не­пе­ре­сі­чні від­кри­т­тя і гли­бо­кі спо­сте­ре­же­н­ня, зро­бле­ні Ю. Ма­твє­є­вою на сто­рін­ках кни­ги. На­віть під час пре­зен­та­ції, що три­ва­ла май­же пів­то­ри го­ди­ни, ав­тор­ка всти­гла ли­ше в за­галь­них ри­сах сха­ра­кте­ри­зу­ва­ти не­зна­чну ча­сти­ну сво­го до­роб­ку. Втім, го­лов­на ідея до­бре за­пам’ята­ла­ся усім уча­сни­кам пре­зен­та­ції: пан­но мо­за­ї­ки з усі­ма вклю­че­ни­ми до ньо­го обра­за­ми по­да­не на сті­нах куль­то­вих спо­руд Ра­вен­ни як по­ло­тно, за­ві­са, що від­ді­ляє зем­ний світ від сві­ту по­той­бі­чно­го, не­бе­сно­го, бо­же­ствен­но­го. От­же, сю­же­ти мо­за­їк є не­мов­би ви­тка­ни­ми на ко­штов­них зо­ло­тих тка­ни­нах, по­єд­на­них одна з одною у ди­во­ви­жний до­ро­го­цін­ний ве­ли­чний ша­тер, при­кра­ше­ний му­дро­ва­ни­ми стрі­чка­ми із зо­ло­тим ши­твом, пер­ла­ми та ко­штов­ни­ми ка­ме­ня­ми. Це — ша­тро не­бе­сної цер­кви у бо­жо­му сві­ті. Образ ша­тра ство­рю­вав ефект, ні­би за від­по­від­но­го ме­ре­хтли­во­го осві­тле­н­ня вну­трі­шньо­го хра­мо­во­го про­сто­ру по­верх­ня мо­за­ї­ки ко­ли­ва­ла­ся, пе­ре­ли­ва­ла­ся рі­зно­барв’ям, трі­по­ті­ла, не­мов тка­ни­на на ві­трі — і зо­бра­же­н­ня ожи­ва­ли, ви­о­пу­клю­ва­ли­ся і, зре­штою, вті­лю­ва­ли­ся, про­сту­па­ю­чи зі сві­ту сим­во­лі­чно­го до сві­ту ре­аль­но­го. Як ви­да­є­ться, сам Бог-Тво­рець сві­ту спри­ймав­ся ві­зан­тій­ця­ми як бо­же­ствен­ний бу­дів­ни­чий, який ство­рив не­бо ні­би ша­тер: «Зодя­гає Він сві­тло, як ша­ти, не­бе­са про­стя­гає, не­мов би за­ві­су» (Псал­ми 103:2).

ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

Зна­ме­ни­те зо­бра­же­н­ня ім­пе­ра­три­ці Фе­о­до­ри в ото­чен­ні при­двор­них му­жів і дам на мо­за­ї­чно­му пан­но апси­ди хра­му Сан Ві­та­ле. На дум­ку до­слі­дни­ці Юлії Ма­твє­є­вої, ко­жна тка­ни­на на пан­но має своє сим­во­лі­чне зна­че­н­ня

Під­ку­поль­на мо­за­ї­ка з Ба­пти­сте­рію арі­ан у Ра­вен­ні. У цен­трі — сце­на хре­ще­н­ня Ісу­са Хри­ста, нав­ко­ло роз­та­шо­ва­ні фі­гу­ри 12 апо­сто­лів

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.