Ми­ко­лі Ли­сен­ку – 175!

Юві­лей ви­да­тно­го ком­по­зи­то­ра від­зна­ча­є­ться ли­ше му­зи­чною гро­мад­ські­стю

Den (Ukrainian) - - Культура - Оль­га ГОЛИНСЬКА, му­зи­ко­зна­вець Ан­на ШЕСТАК

Бе­ре­зень для біль­шо­сті су­ча­сних укра­їн­ських ака­де­мі­чних му­зи­кан­тів тра­ди­цій­но є ли­сен­ків­ським. Адже са­ме цей мі­сяць по­да­ру­вав Укра­ї­ні й сві­то­ві Ми­ко­лу Ві­та­лі­йо­ви­ча Ли­сен­ка — осно­во­по­ло­жни­ка укра­їн­ської кла­си­чної му­зи­чної шко­ли, ви­да­тно­го ком­по­зи­то­ра, пі­а­ні­ста, пе­да­го­га і гро­мад­сько­го ді­я­ча.

Ми­ко­ла Ли­сен­ко на­ро­див­ся 22 бе­ре­зня 1842 ро­ку, то­жни­ні ви­пов­ню­є­ться 175 ро­ків від дня йо­го на­ро­дже­н­ня! Да­та зна­мен­на і ма­ла би від­зна­ча­ти­ся на дер­жав­но­му рів­ні. Однак ни­ні на жаль, жо­дних рі­шень вла­ди з цьо­го при­во­ду ми не по­ба­чи­ли.

Утім, му­зи­чна гро­мад­ськість усе жне за­бу­ває про ко­ри­фея та сво­го обов’яз­ку що­до вша­ну­ва­н­ня їхньої пам’яті. Са­ме в день на­ро­дже­н­ня ма­е­стро у Ве­ли­ко­му за­лі На­ціо­наль­ної му­зи­чної ака­де­мії Укра­ї­ни від­бу­де­ться кон­церт з уча­стю Дер­жав­но­го ака­де­мі­чно­го естра­дно-сим­фо­ні­чно­го ор­ке­стру Укра­ї­ни під ору­дою пра­прав­ну­ка кла­си­ка, ди­ри­ген­та Ми­ко­ли Ли­сен­ка і Сту­дент­сько­го хо­ру НМАУ (ху­до­жній ке­рів­ник — Єв­ген Сав­чук).

У про­гра­мі лу­на­ти­муть без­смер­тні тво­ри укра­їн­сько­го ге­нія, ко­трий, се­ред ін­шо­го, сто­яв бі­ля ви­то­ків ор­га­ні­за­ції осе­ред­ків про­фе­сій­ної му­зи­чної осві­ти в Ки­є­ві, зокре­ма від­кри­т­тя ви­що­го на­вчаль­но­го за­кла­ду — Ки­їв­ської кон­сер­ва­то­рії (те­пер — НМАУ).

Се­ред уча­сни­ків ім­пре­зи — Ла­ри­са Ка­ди­ро­ва, Ро­ман Май­бо­ро­да, Зоя Ро­жок, Юлія Бро­вій, Да­рія Ли­тов­чен­ко, Ма Сін Сін, Та­рас Бе­ре­жан­ський, На­зар Ад­да­ті, Ва­лен­тин Кі­сі­лен­ко, Де­нис Го­ро­нов та ін­ші.

«Му­зи­ка Ли­сен­ка над­зви­чай­но акту­аль­на са­ме в наш час, ко­ли про­бу­джу­є­ться сві­до­мість на­ції. Всі, хто ви­зна­ють Укра­ї­ну дер­жа­вою, на­ро­дом, звер­та­ю­ться до йо­го тво­рів. Му­зи­ка — це мен­таль­на ма­три­ця на­ро­ду, — роз­ка­зав « Дню » пов­ний тез­ка і пра­прав­нук кла­си­ка М. В. ЛИ­СЕН­КО. — Ми­ко­ла Ві­та­лі­йо­вич на­ро­див­ся у сім’ ї, де всі роз­мов­ля­ли фран­цузь­кою, але там па­ну­вав укра­їн­ський дух, бо всі у на­шій ро­ди­ні бу­ли над­зви­чай­но щи­рі і па­трі­о­ти­чні лю­ди. Якщо за­ми­сли­тись, то са­ме Ли­сен­ко сто­яв бі­ля ви­то­ків дер­жав­но­сті Укра­ї­ни.

Му­зи­ка — мо­ва ду­ху, за якою нас мо­жуть упі­зна­ти. У цьо­му сен­сі рок- гурт « Оке­ан Ель­зи» — теж­про­яв на­шої мен­таль­но­сті...У му­зи­ці Ми­ко­ли Ли­сен­ка за­кла­де­но ве­ли­кий драйв — енер­ге­ти­ку. Я мрію зро­би­ти про­ект « Ли­сен­ко в сти­лі сим­фо­ро­ку » . І це бу­де вра­жа­ю­че! Вва­жаю, що нам всім тре­ба по­ві­ри­ти в се­бе й по-справ­жньо­му по­ва­жа­ти. На­при­клад, Поль­ща взя­ла на зна­ме­на сво­їх ге­ро­їв — Шо­пе­на, Ко­стю­шка... Це вар­то на­слі­ду­ва­н­ня! А в нас Ли­сен­ка зга­ду­ють ли­ше раз на п’ ять ро­ків. Чо­му На­ціо­наль­на опе­ра Укра­ї­ни не спро­мо­гла­ся до юві­лею Ми­ко­ли Ві­та­лі­йо­ви­ча по­но­ви­ти хо­ча б ле­ген­дар­ний твір ком­по­зи­то­ра « Та­ра­са Буль­бу»? За жи­т­тя, крім «Рі­здвя­ної но­чі» й «На­тал­ки Пол­тав­ки», Ли­сен­ко не по­чув жо­дної сво­єї опе­ри! Я вва­жаю, що Ми­ко­лі Ві­та­лі­йо­ви­чу не по­трі­бно ста­ви­ти ба­га­то мо­ну­мен­тів. Най­кра­щий пам’ятник му­зи­кан­то­ві — йо­го тво­ри, які лу­на­ють!»

До ре­чі, не­вдов­зі у Ве­ли­ко­му за­лі Кон­сер­ва­то­рії бу­де пред­став­ле­на про­гра­ма «Ми­ко­ла Ли­сен­ко і фор­те­пі­ан­на му­зи­ка су­ча­сних укра­їн­ських ком­по­зи­то­рів». До­да­мо, що на по­ча­тку кві­тня у Му­зеї Ми­ко­ли Ли­сен­ка від­бу­де­ться мі­жна­ро­дна на­у­ко­ва кон­фе­рен­ція «Ми­ко­ла Ли­сен­ко в куль­тур­но-істо­ри­чно­му про­сто­рі Укра­ї­ни » . Усе це, на­га­да­є­мо, — си­ла­ми на­ціо­наль­но сві­до­мої, активної та нев­га­мов­ної укра­їн­ської гро­мад­сько­сті. на­шої кра­ї­ни вхо­дить до Все­сві­тньої фе­де­ра­ції між­на­ро­дних му­зи­чних кон­кур­сів!

На жаль, це не над­то ці­ка­вить чи­нов­ни­ків від куль­ту­ри. Як і те, де нам зна­йти ко­шти на при­зо­вий фонд, на який так са­мо — жо­дної ко­пій­ки! Ні від Мі­ні­стер­ства куль­ту­ри, ні від бла­го­дій­них фон­дів і спон­со­рів (на­ших олі­гар­хів і бі­зне­сме­нів): пра­кти­чно до всіх ми звер­та­ли­ся — і зві­ду­сіль отри­ма­ли від­мо­ви...

По­годь­те­ся, це ко­ри­гує уяв­ле­н­ня і про бла­го­дій­ність мо­жно­влад­ців, і про те, як ми да­є­мо про мі­сце Укра­ї­ни в сві­ті і про своє май­бу­тнє. Про­па­ган­да куль­тур­них цін­но­стей, ство­ре­н­ня імі­джу Укра­ї­ни як куль­тур­ної дер­жа­ви, ви­яв­ля­є­ться, ли­ше миль­на буль­ба­шка, па­фо­сна де­кла­ра­ція, за якою не­має ре­аль­них дій? Бо як іна­кше це все ро­зу­мі­ти?

На­га­даю, у най­скла­дні­ші ча­си — 2014 і 2015 ро­ків ми не про­во­ди­ли Кон­курс пам’яті В.Го­ро­ви­ця, бо в кра­ї­ні від­бу­ла­ся Ре­во­лю­ція Гі­дно­сті, а по­тім ане­ксу­ва­ли Крим і по­ча­ла­ся вій­на на схо­ді — най­стра­шні­ша з усіх мо­жли­вих про­блем, на по­до­ла­н­ня якої на­род ки­нув усі си­ли. Але за­раз, якщо ми втре­тє ска­же­мо сві­то­вій спіль­но­ті: «Ви­ба­чте, і цьо­го ра­зу кон­курс не від­бу­де­ться» — ми про­сто зни­кне­мо, і все! Ви­грає від цьо­го дер­жа­ва Укра­ї­на? Маю сер­йо­зні сум­ні­ви.

Кон­кур­су мо­ло­дих пі­а­ні­стів пам’ яті Во­ло­ди­ми­ра Го­ро­ви­ця жит­тє­во не­об­хі­дна під­трим­ка — дер­жав­на і ме­це­нат­ська. Іна­кше що ми ска­же­мо обда­ро­ва­ним пер­спе­ктив­ним уча­сни­кам, які ма­ють при­їха­ти в Ки­їв ось уже в кві­тні? Що, тре­ба бу­ло на Єв­ро­ба­че­н­ня їха­ти, чи кра­ще вза­га­лі за­бу­ти про Укра­ї­ну?

Хо­че­ться, зві­сно, ві­ри­ти у здо­ро­вий глузд на­ших мо­жно­влад­ців і в те, що з 17 до 27 кві­тня XI Мі­жна­ро­дний кон­курс пам’яті Во­ло­ди­ми­ра Го­ро­ви­ця ( стар­ша гру­па) все жві­дбу­де­ться у Ки­є­ві.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.