Ти­чи­на. Жа­дан. ТРИВОГА

Den (Ukrainian) - - Культура -

На ми­ну­ло­му ти­жні в Ма­лій опе­рі від­бу­ла­ся прем’ єра « Ти­чи­на, Жа­дан і Со­ба­ки». Ре­жи­сер­кою ви­ста­ви ви­сту­пи­ла Вір­ля­на Ткач.

За­яв­ле­не по­єд­на­н­ня по­е­тів ви­гля­да­ло при­ва­бли­во, але вті­ле­н­ня ви­яви­ло­ся геть не­зба­лан­со­ва­ним. На­скіль­ки яскра­во й пе­ре­кон­ли­во ви­сту­пив Жа­дан з гур­том « Со­ба­ки » , на­стіль­ки на­ту­жни­ми, не­згра­бни­ми й па­фо­сни­ми бу­ли те­а­тра­лі­зо­ва­ні встав­ки з чи­та­н­ням Ти­чи­ни, який, сло­во че­сті, на та­ке не за­слу­го­вує.

Але са­ме зі­став­ле­н­ня як ідея дій­сно ці­ка­ве.

Збір­ку « За­мість со­не­тів і октав», яку, вла­сне, на­ма­га­ла­ся ін­сце­ні­зу­ва­ти Вір­ля­на Ткач, Ти­чи­на пи­сав у 1918—1919 рр., ко­ли вла­да в Ки­є­ві мі­ня­ла­ся дев’ять ра­зів, ко­ли спро­би вста­но­ви­ти дер­жав­ність за­кін­чи­ли­ся то­таль­ним кра­хом, а справ­жнім во­ло­да­рем на­ших зе­мель бу­ла вій­на. Ро­збрат, бі­дність і вій­сько­ва агре­сія за­ли­ша­ю­ться го­лов­ни­ми не­без­пе­ка­ми і за­раз. За оче­ви­дної від­мін­но­сті у фор­мах та кон­текс­тах між­Жа­да­ном і ран­нім Ти­чи­ною ви­ни­ка­ють на­стро­є­ві па­ра­ле­лі, в них обох є спіль­ні мо­ти­ви. По­е­зія Сер­гія — це теж­сво­го ро­ду «за­мість со­не­тів і октав » , ті ж обер­то­ни три­во­ги, ті жо­бра­зи роз­бур­ха­ної ре­аль­но­сті.

Ти­чи­на збе­ріг своє фі­зи­чне жи­т­тя, але по­мер ду­хов­но. Жа­дан опи­нив­ся на во­ло­си­ну від за­ги­бе­лі під час се­па­ра­тист­ських за­во­ру­шень у Хар­ко­ві. Лі­те­ра­то­рам в Укра­ї­ні не ве­ло­ся лег­ко ні­ко­ли. Але, мо­жли­во, впер­ше за всю на­шу кру­че­ну, мов тю­рем­ний дріт, істо­рію, їм ні­хто не за­ва­жає пи­са­ти. Пи­са­ти про ще одне ко­ло бі­ди.

Мі­сто в ма­льо­ва­них пла­ка­тах:

лю­ди­на лю­ди­ну ко­ле. Чи­та­є­мо спи­ски роз­стрі­ля­них

і ди­ву­є­мось, що на про­він­ції по­гро­ми. Бу­де роз­ма­за­не сон­це

за пла­цкар­тним ві­кном. Бу­де хо­лер­на яма,

за­ли­та ва­пном. Бу­де кри­ва­ве взу­т­тя

на жі­но­чих но­гах, ви­му­че­ні вар­то­ві

в при­кор­дон­них сні­гах, під­стре­ле­ний ли­сто­но­ша

з по­ро­жнім мі­шком, під­ві­ше­ний за ре­бро свя­ще­ник

із без­жур­ним смі­шком, цвин­тар­на ти­ша,

га­мір ко­мен­да­тур, спи­ски за­ги­блих,

дру­ко­ва­ні без ко­ре­ктур, та­кі без­кі­не­чні, що на­віть

ча­су не стає шу­ка­ти в них що­ран­ку

ім’я своє.

Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.