Ві­чно мо­ло­де чу­до!

25 ро­ків пре­мії «Ки­їв­ська пе­кто­раль» є свід­че­н­ням не­зга­са­ю­чої при­ва­бли­во­сті ми­сте­цтва те­а­тру

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка -

Оле­ксій КУЖЕЛЬНИЙ, на­ро­дний ар­тист Укра­ї­ни, го­ло­ва прав­лі­н­ня КМТВ НСТД Укра­ї­ни, спів­го­ло­ва Орг­ко­мі­те­ту те­а­траль­ної пре­мії «Ки­їв­ська пе­кто­раль» «П екто­раль» він­шує ви­со­ту по­чут­тів, гли­би­ну осми­слень, яскра­вість ви­слов­лю­вань, при цьо­му ні­ко­ли не зво­дя­чи по­ту­жність ми­сте­цько­го по­шу­ку до одно­зна­чно­сті зма­гань.

Юві­лей­на це­ре­мо­нія впер­ше від­бу­ла­ся в Ко­лон­ній за­лі Ки­їв­ської ме­рії. На неї за­про­си­ли ми­тців, які бу­ли ла­у­ре­а­та­ми пре­мії у рі­зні ро­ки, те­а­траль­ну гро­мад­ськість. «Ре­зуль­та­та­ми будь-якої пре­мії за­ли­ша­ю­ться за­до­во­ле­ні тіль­ки ті, хто її отри­мав». То­му пи­та­н­ня «А хто суд­ді?» зав­жди бу­ло го­стрим. За­зви­чай, са­мі те­а­три на­зи­ва­ли іме­на кри­ти­ків та жур­на­лі­стів, сма­ку яких до­ві­ря­ли, а то­ді за рей­тин­гом скла­да­ло­ся жу­рі в кіль­ко­сті до 20 пер­сон. Одно­го ро­ку по­ло­ви­ну жу­рі пред­став­ля­ли сту­ден­ти те­а­тро­знав­чо­го фа­куль­те­ту Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту те­а­тру кі­но і те­ле­ба­че­н­ня ім. І. Кар­пен­ка-Ка­ро­го. Зда­є­ться, ми­ну­ло­рі­чний вер­дикт оці­ню­ва­чів до­роб­ку те­а­трів сприйняв­ся най­більш спо­кій­но та все одно не обі­йшло­ся без не­по­ро­зу­мінь.

Жу­рі «Ки­їв­ської пе­кто­ра­лі» 2016 ро­ку бу­ло впер­ше ство­ре­но без­по­се­ре­дньо те­а­тра­ми. Ко­жен твор­чий ко­ле­ктив до­ру­чив двом сво­їм спів­ро­бі­тни­кам, або пе­ре­до­ру­чив ко­мусь із те­а­тро­знав­ців пра­во го­ло­су, про­те цим пра­вом на ко­ристь ро­біт сво­го те­а­тру чле­ну жу­рі ско­ри­ста­ти­ся не ма­ли пра­ва. Що­би за­без­пе­чи­ти най­пов­ні­ший ква­лі­фі­ко­ва­ний пе­ре­гляд ви­став, їх бу­ло роз­ді­ле­но за ка­те­го­рі­я­ми: «Ве­ли­ка сце­на», «Ка­мер­на сце­на», «Му­зи­чна ви­ста­ва» та «Ди­тя­ча ви­ста­ва».

До­во­лі важ­ка ро­бо­та — пе­ре­ди­ви­ти­ся 49 ви­став — ста­ла в чо­ти­ри ра­зи лег­шою, та й склад жу­рі збіль­шив­ся до 34 осіб, се­ред яких на­ро­дних ар­ти­стів Укра­ї­ни — 5 осіб, за­слу­же­них ді­я­чів ми­стецтв Укра­ї­ни — 6 осіб, за­слу­же­них ар­ти­стів Укра­ї­ни — 3 осо­би, про­фе­со­рів — 6 осіб.

Ясна річ, ані ари­фме­ти­ка, ані ви­ща ма­те­ма­ти­ка не зда­тні опи­са­ти, оці­ни­ти ми­сте­цький до­ро­бок, і все ж та­ки є ци­фри, які в пев­них аспе­ктах йо­го ха­ра­кте­ри­зу­ють.

Із 49-ти пред­став­ле­них для пе­ре­гля­ду ви­став у 44-х жу­рі від­зна­чи­ло ці­ка­ві актор­ські, ре­жи­сер­ські ро­бо­ти, сце­но­гра­фі­чні, му­зи­чні та пла­сти­чні рі­ше­н­ня, і це є га­ран­ті­єю то­го, що гля­дач на всіх ви­ста­вах ки­їв­ських те­а­трів обов’яз­ко­во зна­йде щось яскра­ве, но­ве, див­не, сло­вом та­ке, що свя­ткує ра­дість твор­чо­го діа­ло­гу сце­ни і за­ли.

17 прем’єр до­пов­ни­ли кла­си­чний ре­пер­ту­ар ки­їв­ських те­а­трів, 32 ви­ста­ви по­став­ле­но за су­ча­сною дра­ма­тур­гі­єю, укра­їн­ською мо­вою гра­є­ться 31 ви­ста­ва, ро­сій­ською мо­вою — 14 ви­став, іта­лій­ською мо­вою — 1 ви­ста­ва, мо­вою те­а­траль­ної пла­сти­ки — 3 ви­ста­ви.

До оці­ню­ва­н­ня ви­став для ді­тей впер­ше бу­ло до­лу­че­но жу­рі зов­сім юних те­а­тра­лів — сту­ден­тів Ки­їв­ської ди­тя­чої ака­де­мії ми­стецтв. Її ре­ктор М. Чем­бер­жі та М. Ру­шков­ський за­по­ча­тку­ва­ли «Ки­їв­ську пе­кто­раль» — пер­шу те­а­траль­ну пре­мію на те­ре­нах СРСР.

Під час це­ре­мо­нії дзвін­ка но­та вдя­чної пам’яті про всіх, хто до­лу­чив­ся до її збереження, хто ав­то­ри­те­том сво­їх ми­сте­цьких до­ся­гнень склав сла­ву те­а­траль­но­му ми­сте­цтву Укра­ї­ни, бу­ла па­нів­ною. По­зна­че­ний у за­про­ше­н­нях ве­чір­ній дрес-код, обра­не для про­ве­де­н­ня це­ре­мо­нії мі­сце до­да­ли по­дії осо­бли­во­го ари­сто­кра­ти­зму.

У сво­їх ви­сту­пах го­сті це­ре­мо­нії за­свід­чи­ли ро­зу­мі­н­ня осо­бли­вої ро­лі те­а­траль­но­го ми­сте­цтва у не­про­сті ча­си, які пе­ре­жи­ває наш на­род.

Чим хви­лю­є­ться те­атр? До чо­го за­кли­кає? Що про­ро­кує? Важ­ко зве­сти до одні­єї дум­ки, а от що­до зна­чу­що­сті ви­слов­лю­вань те­а­тру, то, во­че- видь, во­ни єд­на­ють сьо­го­де­н­ня з най­го­стрі­ши­ми мо­мен­та­ми в істо­рії люд­ства. Як акту­аль­но зву­чать сло­ва Ф. Ка­фки: «Щоб те­атр міг впли­ва­ти на жи­т­тя, він по­ви­нен бу­ти силь­ні­шим, ін­тен­сив­ні­шим від пов­сяк­ден­но­го жи­т­тя. За стрі­ля­ни­ни по­трі­бно ці­ли­ти­ся ви­ще ме­ти!»

На­ше свя­то ста­ло час­ткою все­сві­тньо­го від­зна­че­н­ня Мі­жна­ро­дно­го дня те­а­тру. Ві­до­ма дум­ка про те, що весь світ те­атр, де­да­лі яскра­ві­ше про­го­ло­шує єд­ність, вза­є­мо­за­ле­жність ко­жної лю­ди­ни у сім’ї люд­ства. Те­атр стає все ва­жли­ві­шою то­чкою ко­ор­ди­на­ції жит­тє­пли­нів. Са­ма ж це­ре­мо­нія з яскра­ви­ми сві­тло­пи­сом, те­а­тром ті­ней, мі­ма­ми і хо­ду­лі­ста­ми бу­ла шам­пан­ським емо­цій, кре­а­ти­ву, ви­шу­ка­но­сті.

Чу­до ві­чної мо­ло­до­сті те­а­тру ствер­джує ві­ру в жи­т­тя.

ФОТО НАДАНО ПРЕС-СЛУЖБОЮ ТЮГа

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.