Зі смі­ху ве­ли­кі лю­ди тра­пля­ю­ться. Рід­ко, на жаль...

Den (Ukrainian) - - День України - Сер­гій ТРИМБАЧ

27 бе­ре­зня на фрон­то­ні бу­дин­ку за адре­сою ву­ли­ця Амв­ро­сія Бу­чми, 8 від­кри­ли ме­мо­рі­аль­ні до­шки акто­рам Мар­га­ри­ті Кри­ни­ци­ній і Бо­ри­сла­ву Брон­ду­ко­ву

ЖИВИЙ ПАМ’ЯТНИК

Ве­ли­кі ко­ме­дій­ні актор­ські та­лан­ти на­ро­джу­ю­ться рід­ко. Ну, хто у нас? Юрій Шум­ський, Ми­ко­ла Яков­чен­ко, Юрій Ти­мо­шен­ко і Юхим Бе­ре­зін... І Бо­ри­слав Брон­ду­ков. Це за сто остан­ніх ро­ків. Ни­ні­шніх те­ле­ві­зій­них ко­мі­ків не на­зи­ваю по­ки що, не­хай про­яв­ля­ться в ча­сі і про­сто­рі.

Се­ред актрис так са­мо не­гу­сто. Нон­на Ко­пер­жин­ська — так. А хто ще? В те­а­трі бу­ли, а в кі­но? Мар­га­ри­та Кри­ни­ци­на у цьо­му сен­сі ви­гля­дає як щось уні­каль­не, са­мо­до­ста­тнє. Її Про­ня Про­ко­пів­на у ле­ген­дар­ній стрі­чці «За дво­ма зай­ця­ми» Віктора Іва­но­ва яви­ще над­зви­чай­не — за уні­вер­са­лі­змом, за ви­го­стре­ні­стю ма­люн­ка ро­лі, йо­го со­ціо­куль­тур­ним на­пов­не­н­ням. Та що там — це пам’ятник епо­сі, тож ло­гі­чним рі­ше­н­ням і бу­ло спо­ру­ди­ти скуль­птур­ну ком­по­зи­цію Про­ні і Го­ло­хва­сто­му, він же Олег Бо­ри­сов, на Ан­дрі­їв­сько­му узво­зі. До ре­чі, Мар­га­ри­ті Ва­си­лів­ні по­до­бав­ся той пам’ятник, во­на за­люб­ки при­хо­ди­ла до ньо­го, да­ва­ла ав­то­гра­фи, фо­то­гра­фу­ва­ла­ся. Справ­ді на­ро­дна ар­тис­тка...

Не раз чув від неї: «Ме­не пі­сля «Зай­ців» на ву­ли­ці не пі­зна­ва­ли... По­ча­ли пі­зна­ва­ти уже то­ді, ко­ли зі­ста­ри­лась». Уза­га­лі фільм спер­шу не ви­кли­кав аж та­ко­го все­на­ро­дно­го ін­те­ре­су. А на­чаль­ство за ра­дян­ських ча­сів до ко­ме- дій ста­ви­ло­ся з пі­до­зрою: чи не під­ри­ва­ють ре­жим? За ві­до­мим вір­ши­ком по­трі­бні «та­кие Го­го­ли, что­бы нас не тро­га­ли». Тіль­ки у 1990-ті фільм Іва­но­ва по­справ­жньо­му «про­рі­зав­ся». Мо­же, то­му, що усі по­ба­чи­ли ра­зю­чу схо­жість ре­а­лій на пер­со­на­жів стрі­чки, по­став­ле­ної, як ві­до­мо, за п’єсою Іва­на Не­чуя-Ле­ви­цько­го і Ми­хай­ла Ста­ри­цько­го. Сьо­го­дні­шні ско­ро­ба­га­тьки за­ле­две не один до одно­го на­га­ду­ють Го­ло­хва­сто­го і Про­ню. Їхня вер­ти­каль, та со­ці­аль­на дра­би­на, якою во­ни де­ру­ться на­го­ру, су­то імі­та­цій­на. Во­ни свя­то ві­рять в те, що го­лов­не — як ти ви­гля­да­єш, со­ці­аль­ний ко­стюм, со­ці­аль­на роль. Цим і ду­рять го­ло­ву пу­блі­ці — до пев­но­го ча­су...

Кри­ни­ци­на зі­гра­ла в кі­но кіль­ка де­ся­тків ро­лей, зде­біль­шо­го не­ве­ли­ких. Жаль, во­ни до­сі не про­ана­лі­зо­ва­ні, по-справ­жньо­му не по­мі­че­ні. А се­ред них бу­ли справ­ді ці­ка­ві —і у «Ве­сіл­лі в Ма­ли­нів­ці» (Ру­да), і в «Бум­ба­ра­ші» (Ме­ла­нія), і в «Мир­го­ро­ді та йо­го ме­шкан­цях» (Гор­пи­на), і в ба­га­тьох ін­ших. Про­стий при­клад — її не­ве­ли­чка роль двір­ни­чки у філь­мі В’яче­сла­ва Кри­што­фо­ви­ча «Пе­ред ек­за­ме­ном» при­га­ду­є­ться до­сі: спо­кій­на при­язнь до лю­дей як та­ка со­бі люд­ська і, вла­сне, со­ці­аль­но-ти­па­жна ха­ра­кте­ри­сти­ка пер­со­на­жа.

Мар­га­ри­та Кри­ни­ци­на бу­ла не пам’ятни­ком, а жи­вою і на­про­чуд та­ла­но­ви­тою лю­ди­ною. І на­че ж успі­шною... Дра­ма її жи­т­тя в то­му, що одна роль за­ті­ни­ла весь ін­ший до­ро­бок.

ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.