Ві­дро­джу­є­ться лем­ків­ська пи­сан­ка

У Льво­ві від­був­ся ІХ Все­укра­їн­ський фе­сти­валь­кон­курс. Ро­бо­ти пе­ре­мож­ців ра­зом з ін­ши­ми ве­ли­ко­дні­ми да­рун­ка­ми по­їдуть до во­ї­нів на схід

Den (Ukrainian) - - День України - Йо­сип МАРУХНЯК, Львів

На це пи­сан­ко­ве свя­то при­їха­ли май­стри і май­стри­ні з усі­єї Укра­ї­ни. Упро­довж пер­ших двох днів во­ни про­во­ди­ли май­стер-кла­си з на­пи­са­н­ня лем­ків­ської пи­сан­ки, а тре­тьо­го дня в лем­ків­ській цер­кві му­зею на­ро­дної ар­хі­те­кту­ри та по­бу­ту «Шев­чен­ків­ський гай» від­пра­ви­лась Слу­жба Бо­жа і по її за­кін­чен­ні від­бу­ло­ся під­би­т­тя під­сум­ків. У цьо­му фе­сти­ва­лі-кон­кур­сі бра­ти участь ді­ти від ше­сти до ші­стнад­ця­ти ро­ків, а то­му на­го­ро­дже­н­ня від­бу­ва­лось у трьох ві­ко­вих ка­те­го­рі­ях і пе­ре­мож­ців бу­ло ба­га­то. Та най­го­лов­ні­ше те, що ді­ти від­чу­ли при­че­тність до від­ро­дже­н­ня дав­ніх укра­їн­ських тра­ди­цій.

Чо­му про­во­ди­ться фе­сти­валь са­ме лем­ків­ської пи­сан­ки, а не яко­їсь ін­шої? «Ко­ли ми впер­ше по­їха­ли на все­укра­їн­ський фе­сти­валь пи­сан­ки до Ки­є­ва, то на­ша май­стри­ня Ма­рія Ян­ко із ді­тьми зайня­ли там пер­ше мі­сце, — ка­же ди­ре­ктор ди­тя­чої шко­ли на­ро­дних ми­стецтв Га­ли­на Ви­хо­ван­ська. — Ми по­ба­чи­ли, що лем­ків­ська пи­сан­ка ма­ло­ві­до­ма в Укра­ї­ні і по­ча­ли її по­пу­ля­ри­зу­ва­ти. У нас біль­ше зна­ють гу­цуль­ську пи­сан­ку, бой­ків­ську, по­кут­ську, а от лем­ків­ську — ма­ло. Чо­му? Бо сам етнос лем­ки — це пе­ре­ва­жно лю­ди, які бу­ли в со­ро­ко­вих — на по­чат- ку п’ят­де­ся­тих ро­ків ви­се­ле­ні із сво­їх пра­ба­тьків­ських зе­мель. Ці зем­лі опи­ни­ли­ся на те­ри­то­рії Поль­щі, а пе­ре­се­лен­ці-лем­ки по­роз­ки­да­ні те­пер по всьо­му сві­ту, але во­ни бе­ре­жуть свої тра­ди­ції, мо­ву, куль­ту­ру. І цей фе­сти­валь теж спри­яє цьо­му. Пи­сан­ки пи­са­ла ко­жна лем­ків­ська ро­ди­на, і бу­ли спе­ці­аль­ні май­стри по се­лах, які пи­са­ли пи­сан­ки для всьо­го се­ла. Це ми­сте­цтво збе­ре­гло­ся ще в де­яких ро­ди­нах, і ми йо­го від­ро­джу­є­мо. За­раз лем­ків­ська пи­сан­ка по­пу­ляр­на в Укра­ї­ні, бо во­на має до­сить про­сту те­хні­ку на­пи­са­н­ня».

Лем­ків­ська пи­сан­ка пи­ше­ться вос­ком те­хні­кою «від кра­плі» — тя­гне­ться кра­пля во­ску і від неї фор­му­є­ться ор­на­мент. Обов’яз­ко­ви­ми еле­мен­та­ми є сон­це, ко­ло­ски і усе, що пов’яза­не з хлі­бом. Є ла­стів­ки, жай­во­рон­ки, риб­ки і рі­зні сим­во­ли, які ма­ють пев­не зна­че­н­ня, по­ба­жа­н­ня кра­щої до­лі, до­бро­го уро­жаю на весь на­сту­пний рік.

У лем­ків­ській ха­ті, що у «Шев­чен­ків­сько­му гаю», кіль­ка ро­ків то­му ви­рі­ши­ли ство­ри­ти му­зей лем­ків­ської пи­сан­ки, бо її уже на­зби­ру­ва­ло­ся чи­ма­ло, адже та­кий кон­курс-фе­сти­валь три­ває уже дев’ять ро­ків по­спіль. Цьо­го­рі­чні пи­сан­ки пе­ре­мож­ців теж за­ймуть своє по­че­сне мі­сце в цій екс­по­зи­ції і та­кож ра­зом з ін­ши­ми ве­ли­ко­дні­ми да­рун­ка­ми по­їдуть до на­ших во­ї­нів на схід.

ФОТО АВТОРА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.