«...Щоб ми не по­вто­ри­ли по­ми­лок»

УКи­є­ві пред­ста­ви­ли фо­то­лі­то­пис, фільм і фо­то­ви­став­ку до 100-річ­чя Укра­їн­ської на­ціо­наль­ної ре­во­лю­ції 1917—1921 рр.

Den (Ukrainian) - - Подробиці - На­та­лія ПУШКАРУК

Цьо­го ро­ку на­ша дер­жа­ва від­зна­чає 100-річ­чя Укра­їн­ської на­ціо­наль­ної ре­во­лю­ції 1917— 1921 рр. З на­го­ди та­ко­го юві­лею Пре­зи­дент Укра­ї­ни Пе­тро По­ро­шен­ко про­го­ло­сив 2017 рік Ро­ком Укра­їн­ської ре­во­лю­ції 1917—1921 ро­ків. Дня­ми цю зна­мен­ну для на­шої кра­ї­ни істо­ри­чну по­дію вша­ну­ва­ли ім­пре­зою, що від­бу­ла­ся в Укра­їн­сько­му до­мі.

■ Подія об’єд­на­ла одра­зу три зна­чні прем’єри: до­ку­мен­таль­но­го філь­му «За Укра­ї­ну, за її во­лю! Мит­тє­во­сті укра­їн­ської істо­рії», фо­то­лі­то­пи­су «За Укра­ї­ну, за її до­лю, за честь і во­лю, за на­род!» та фо­то­ви­ста­вок «По­ста­ті Укра­їн­ської на­ціо­наль­ної ре­во­лю­ції» і «Сто пе­ре­мог Укра­ї­ни».

За­хід роз­по­чав­ся сим­во­лі­чно — спіль­ним ви­ко­на­н­ням го­стя­ми На­ціо­наль­но­го гім­ну Укра­ї­ни. Ве­ду­чим ім­пре­зи був мі­ністр куль­ту­ри Укра­ї­ни Єв­ген Ни­щук. Під час ви­сту­пу він від­зна­чив, що по­дії ре­во­лю­ції ста­ли по­ча­тком укра­їн­сько­го дер­жа­во­тво­ре­н­ня, то­му «дій­сно бу­ло спра­ве­дли­во у 1991 ро­ці не про­сто про­го­ло­шу­ва­ти не­за­ле­жність Укра­ї­ни, а про­го­ло­шу­ва­ти її від­нов­ле­н­ня».

■ Ре­жи­сер і ав­тор філь­му «За Укра­ї­ну, за її во­лю!» — до­ку­мен­та­ліст Сер­гій Бу­ков­ський. Хо­ча, за йо­го сло­ва­ми, цю ро­бо­ту бу­ло б пра­виль­ні­ше на­зва­ти кі­но­ма­те­рі­а­ла­ми, які він ра­зом із ко­ле­га­ми зі­брав і від­ре­став­ру­вав. Ра­зом во­ни оци­фру­ва­ли плів­ки сто­рі­чної дав­ни­ни.

Тож про­вів­ши та­ку ко­пі­тку та скла­дну ро­бо­ту, під час ви­сту­пу Сер­гій Бу­ков­ський звер­нув­ся до сьо­го­де­н­ня, на­го­ло­сив­ши на про­бле­мах су­ча­сно­го укра­їн­сько­го ар­хі­ву. «Я ду­маю про те, що на­ші на­щад­ки по­див­ля­ться че­рез сто ро­ків про нас. І тут є пев­ні про­бле­ми. Я не хо­чу сьо­го­дні роз­по­від­а­ти про сум­не... Але наш ар­хів, який до­клав ду­же ба­га­то зу­силь для то­го, щоб це по­ка­за­ти й зро­би­ти, по­тер­пає від бі­дно­сті, пра­цю­ю­чи на обла­днан­ні ча­сів Ми­ки­ти Хру­що­ва. Так не мо­же бу­ти», — ска­зав ре­жи­сер.

■ Пу­блі­ка, що зі­бра­ла­ся в Укра­їн­сько­му до­мі, ма­ла змо­гу одра­зу пе­ре­гля­ну­ти фільм. На по­ча­тку стрі­чки зі всту­пним сло­вом до гля­да­чів з кі­но­е­кра­на звер­та­є­ться Ге­рой Укра­ї­ни, пу­блі­цист, пра­во­за­хи­сник і ди­си­дент Лев­ко Лук’янен­ко. Він, зокре­ма, ска­зав, що ці окре­мі ка­дри з ре­во­лю­ції 1917—1918 рр. «мо­жна вплі­та­ти в по­слі­дов­ний роз­ви­ток по­дій, бо це до­ку­мен­таль­ні свід­че­н­ня і це­гли­ни, які мо­жна да­лі до­пов­ню­ва­ти з ін­ших пи­сьмо­вих дже­рел і на осно­ві яких бу­ду­ва­ти справ­жню істо­рію Укра­ї­ни».

Лев­ко Лук’янен­ко ро­бить ко­ро­ткий екс­курс в істо­рію, зга­дав­ши про при­чи­ни по­ча­тку ре­во­лю­ції. «Огля­да­ю­чись на­зад, му­шу ска­за­ти, що укра­їн­ці про­тя­гом сто­літь бо­ро­ли­ся за від­ро­дже­н­ня сво­єї дер­жав­но­сті. Це не вда­ва­ло­ся. Пер­ша сві­то­ва вій­на і зре­че­н­ня ца­ря Ми­ко­ли II роз­ко­ли­хну­ли все су­спіль­ство, і в цих умо­вах ко­жна на­ціо­наль­на гру­па ма­ла мо­жли­вість про­я­ви­ти се­бе».

■ Зві­сно, Лев­ко Лук’янен­ко зга­дує і про те, що ста­ло при­чи­ною по­раз­ки зма­гань. Він від­зна­чає, що твор­ці то­ді­шньої Укра­їн­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки (УНР) не звіль­ни­ли­ся від со­ці­а­лі­зму і ро­сій­ських ідей, адже у дру­гій по­ло­ви­ні XIX сто­лі­т­тя па­ну­вав пе­рі­од со­ці­а­лі­зму, і ця те­чія ста­ла своє­рі­дною мо­дою. «З дру­го­го бо­ку, со­ці­а­лізм не від­чу­вав гли­бин­ної рі­зни­ці між азі­ат­ською Мо­ско­ві­єю і єв­ро­пей­ською Укра­ї­ною, то­му бу­ли ілю­зії сто­сов­но то­го, що мо­жна до­би­ти­ся сво­єї дер­жав­но­сті і мо­жна це на­віть зро­би­ти в ме­жах фе­де­ра­ції з Мо­ско­ві­єю, Ро­сі­єю. Це не­зрі­лість на­шої по­лі­ти­чної елі­ти. Ви при­га­ду­є­те ро­ман Янов­сько­го «4 ша­блі»: чо­ти­ри бра­ти пі­шли в чо­ти­ри ар­мії. Ось рі­вень на­ціо­наль­ної сві­до­мо­сті Укра­ї­ни. То­му УНР не від­сто­я­ли. Мо­ско­вія від­но­ви­ла оку- па­цію Укра­ї­ни і на 70 ро­ків обер­ну­ла нас на ра­бів», — ска­зав Лев­ко Лук’янен­ко.

«Ми з ва­ми за­раз ща­сли­ві лю­ди, бо є свід­ка­ми від­ро­дже­н­ня укра­їн­ської на­ції, фор­му­ва­н­ня по­лі­ти­чної на­ції. Якщо в 1917—1920 рр. укра­їн­ці бу­ли етні­чною на­ці­єю: лю­би­ли борщ, ков­ба­су, са­ло, пі­сні, ви­ши­ван­ку і т. д., то те­пер фор­му­є­ться по­лі­ти­чна на­ція, — на­го­ло­сив Лев­ко Лук’янен­ко. — То­му за­раз бо­роть­ба за дер­жав­ність стає іде­єю все шир­шо­го і шир­шо­го ко­ла укра­їн­ців. На на­ших очах роз­ши­рю­є­ться ідея від­ро­ди­ти все укра­їн­ське, по­вер­ну­ти­ся до ду­хов­них дже­рел Укра­ї­ни на осно­ві ідеї укра­їн­ської по­лі­ти­чної на­ції».

■ У кі­но­ма­те­рі­а­лах від­обра­же­ні й справ­ді уні­каль­ні істо­ри­чні ка­дри, зокре­ма па­рад віль­но­го ко­за­цтва на Со­фій­ській пло­щі, па­рад військ Укра­їн­ської Дер­жа­ви, вій­сько­вий огляд від­ді­лів укра­їн­сько­го ко­за­цтва. Крім то­го, є й уні­каль­ні ка­дри про­від­ни­ків укра­їн­ської ре­во­лю­ції, на яких зо­бра­же­ні чле­ни уря­ду УНР, Го­ло­ва Цен­траль­ної Ра­ди Ми­хай­ло Гру­шев­ський, Ге­тьман Укра­ї­ни Пав­ло Ско­ро­пад­ський, Го­ло­ва Ди­ре­кто­рії УНР Си­мон Пе­тлю­ра, Пол­ков­ник кор­пу­су Сі­чо­вих стріль­ців Єв­ген Ко­но­ва­лець та ін­ші. Та­кож у філь­мі мо­жна по­ба­чи­ти ка­дри Лю­тне­вої ре­во­лю­ції в Ро­сій­ській ім­пе­рії, що й ста­ла по­штов­хом до по­ча­тку Укра­їн­ської ре­во­лю­ції, та бо­йо­ві дії під час Пер­шої сві­то­вої вій­ни.

Пі­сля пе­ре­гля­ду стрі­чки го­ло­ва Ін­сти­ту­ту на­ціо­наль­ної пам’яті Во­ло­ди­мир В’ятро­вич за­зна­чив, що «ду­же ва­жли­во, що ци­ми дня­ми Укра­ї­на на дер­жав­но­му рів­ні від­зна­чає сто­лі­т­тя Укра­їн­ської ре­во­лю­ції. Та­ким чи­ном Укра­ї­на по­сту­по­во по­вер­тає со­бі над­зви­чай­но ва­жли­ву ча­сти­ну сво­єї істо­рії, дер­жа­во­твор­чої спад­щи­ни».

■ Во­ло­ди­мир В’ятро­вич звер­нув ува­гу на те, як ва­жли­во від­зна­ча­ти про­тя­гом на­сту­пних чо­ти­рьох ро­ків на дер­жав­но­му рів­ні ті да­ти, які по­зна­ча­ють по­дії, що від­бу­ли­ся пі­сля по­ча­тку Укра­їн­ської ре­во­лю­ції у бе­ре­зні 1917 ро­ку, на­при­клад 100-лі­т­тя укра­їн­сько­го уря­ду, 100лі­т­тя Зброй­них сил Укра­ї­ни, 100лі­т­тя Ака­де­мії на­ук Укра­ї­ни, На­ціо­наль­но­го бан­ку та ін­ших стру­ктур, які тво­ри­ли укра­їн­ську дер­жа­ву.

«Крім по­лі­ти­ків, дер­жав­них ді­я­чів, гро­мад­сько­сті, які по­вин­ні вклю­чи­ти­ся у від­зна­че­н­ня сто­лі­т­тя ре­во­лю­ції, ду­же ве­ли­ку ро­бо­ту ма­ють про­ве­сти істо­ри­ки, які ма­ють роз­по­ві­сти укра­їн­сько­му су­спіль­ству про те, що від­бу­ло­ся то­ді у 1917—1921 рр., що на­ші по­пе­ре­дни­ки зро­би­ли пра­виль­но, а що не­пра­виль­но, щоб ми не по­вто­ри­ли цих по­ми­лок», — на­го­ло­сив Во­ло­ди­мир В’ятро­вич.

■ Про­ект вда­ло­ся вті­ли­ти в жи­т­тя зав­дя­ки низ­ці ро­дин ме­це­на­тів. Ор­га­ні­за­то­ра­ми за­хо­ду в Укра­їн­сько­му до­мі ста­ли Все­укра­їн­ське то­ва­ри­ство «Ме­мо­рі­ал» ім. В. Сту­са, На­ціо­наль­на сві­тли­но­те­ка «Укра­їн­ська мить», Ми­сте­цький фонд іме­ні Ко­ро­ля Да­ни­ла, Бла­го­дій­ний фонд «Від­ро­дже­н­ня Укра­ї­ни», Ви­дав­ни­чий дім «Ін Юре».

Зокре­ма, го­ло­ва Все­укра­їн­ської пра­во­за­хи­сної ор­га­ні­за­ції «Ме­мо­рі­ал» іме­ні Ва­си­ля Сту­са, пер­ший ві­це-прем’єр Укра­ї­ни Сте­пан Ку­бів по­ві­до­мив, що на цей про­ект не бу­ло спря­мо­ва­но жо­дної дер­жав­ної ко­пій­ки. За йо­го сло­ва­ми, до вті­ле­н­ня ці­єї іні­ці­а­ти­ви до­лу­чи­ли­ся біль­ше двох ти­сяч лю­дей.

«Оці­ню­ю­чи по­дії сто­рі­чної дав­ни­ни, ми про­сте­жу­є­мо тя­глість укра­їн­ців до дер­жа­во­твор­чих і ви­зволь­них тра­ди­цій. Спад­ко­єм­ність су­ча­сної укра­їн­ської дер­жав­но­сті пе­ред­усім по­стає че­рез дер­жав­ну сим­во­лі­ку і на­ціо­наль­ну ва­лю­ту, яку ми прийня­ли від УНР», — ска­зав Сте­пан Ку­бів. На йо­го дум­ку, най­біль­шим здо­бу­тком Укра­їн­ської на­ціо­наль­ної ре­во­лю­ції є про­го­ло­ше­н­ня со­бор­но­сті укра­їн­ських зе­мель 22 сі­чня 1919 ро­ку, яке ста­ло «без­аль­тер­на­тив­ним при­кла­дом єд­но­сті укра­їн­сько­го на­ро­ду».

■ На фо­то­ви­став­ці бу­ло пред­став­ле­но 100 най­ви­зна­чні­ших по­дій з істо­рії укра­їн­ської дер­жа­ви — від 4 бе­ре­зня 1917 ро­ку, ко­ли бу­ло ство­ре­но Укра­їн­ську Цен­траль­ну Ра­ду, аж до 26 сі­чня 2017 ро­ку, ко­ли укра­їн­ський ма­те­ма­тик Ма­ри­на В’язов­ська отри­ма­ла пре­сти­жну ма­те­ма­ти­чну на­го­ро­ду «Пре­мія Са­ле­ма-2016», розв’язав­ши за­да­чу, над ви­рі­ше­н­ням якої вче­ні пра­цю­ва­ли кіль­ка сто­літь.

■ Сте­пан Ку­бів по­ві­до­мив, що пред­став­ле­ну ви­став­ку сві­тлин і

фільм ма­ють по­ба­чи­ти в ін­ших укра­їн­ських мі­стах і, зокре­ма, шко­лах. ● «ЦЕ ТИСЯЧОЛІТНЯ ТРАДИЦІЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

Во­ло­ди­мир ОГРИЗКО, екс-мі­ністр за­кор­дон­них справ Укра­ї­ни (2007-2009 рр.):

— Ме­ні осо­би­сто, ко­ли я був шко­ля­рем і сту­ден­том, втов­кма­чу­ва­ли в го­ло­ву, що це бу­ла гро­ма­дян­ська вій­на. І що най­жа­хли­ві­ше — ро­сій­ські істо­ри­ки й до­сі не ро­зу­мі­ють, за що, вла­сне, ми то­ді бо­ро­ли­ся. Не­що­дав­но я від­ві­дав один між­на­ро­дний се­мі­нар, де бу­ли при­су­тні ро­сій­ські істо­ри­ки, і во­ни пря­мо за­пи­та­ли: «Про яку ре­во­лю­цію ви го­во­ри­те? У вас же бу­ла гро­ма­дян­ська вій­на». А я їм від­по­вів, що це, зда­є­ться, бу­ла пер­ша у XX сто­літ­ті агре­сія про­ти Укра­ї­ни. Во­ни на ме­не ди­ви­ли­ся так, на­чеб­то я при­ле­тів із Мар­са. Але, на пре­ве­ли­кий жаль, та­кі дум­ки по­ши­ре­ні і в на­шо­му су­спіль­стві.

Роз­по­ві­сти про те, що та­ке на­ша істо­рія, на­ша бо­роть­ба за не­за­ле­жність, що це не щось, що впа­ло з не­ба, а тисячолітня традиція незалежності, ти­ся­чо­лі­т­тя во­лі та сво­бо­ди, це над­зви­чай­но ва­жли­ве зав­да­н­ня для всіх нас. І то­му той тов­сте­зний том істо­ри­чних до­ку­мен­тів і фо­то­гра­фій — це те, що бу­дуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти і вчи­те­лі, і ви­кла­да­чі ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів, і про­сто лю­ди, які бу­дуть ці­ка­ви­ти­ся на­шою істо­рі­єю. То­му я вва­жаю, що це над­зви­чай­но ва­жли­ва і по­трі­бна спра­ва. ● «ЙДЕ­ТЬСЯ ПРО РО­БО­ТУ З УНІКАЛЬНИМИ АРХІВАМИ»

Сер­гій ПРОСКУРНЯ, ре­жи­сер:

— По-пер­ше, я ду­же лю­блю твор­чість Сер­гія Бу­ков­сько­го. Це лю­ди­на, яка ба­га­то ро­ків по­за всі­ма по­лі­ти­чни­ми, істо­ри­чни­ми ві­я­н­ня­ми не­се свою те­му в ми­сте­цтві. Він один із тих у сві­то­вій істо­рії до­ку­мен­таль­но­го кі­но, який під­ні­має до­ку­мен­та­лі­сти­ку в ми­сте­цький акт.

Він — це від­чу­т­тя ри­тму, це ві­зу­аль­на пла­сти­ка, дра­ма­тур­гія, без­ме­жна гли­би­на сми­слів, по­лі­фо­нізм. Це ті яко­сті, які не про­сто ха­ра­ктер­ні для ньо­го, а є йо­го су­тні­стю, твор­чим по­чер­ком. Якщо я ба­чу до­ку­мен­таль­ний фільм, не зна­ю­чи в ти­трах, хто ав­тор, я впі­знаю філь­ми Бу­ков­сько­го.

Не­мо­жли­во пе­ре­оці­ни­ти чи не­до­оці­ни­ти пред­став­ле­ний сьо­го­дні про­ект. Йде­ться про ро­бо­ту з унікальними архівами. Ме­ні бу­ло ма­ло, хо­ті­ло­ся ще. Але, мо­жли­во, це теж один з ре­жи­сер­ських за­ду­мів, ко­ли пу­блі­ка му­сить ви­хо­ди­ти пі­сля філь­му з ба­жа­н­ням ди­ви­ти­ся ще і пе­ре­див­ля­ти­ся. ● «МИ ЩЕ МА­Є­МО ШАНС ЗРО­БИ­ТИ ВИСНОВКИ»

Єв­ген НИ­ЩУК, мі­ністр куль­ту­ри Укра­ї­ни:

— За­га­лом я лю­блю ту до­бу, на­при­клад, у лі­те­ра­ту­рі. У ме­не три­ває ви­ста­ва за Вин­ни­чен­ком «Мо­мент ко­ха­н­ня».

Я лю­блю ту до­бу, бо во­на прой­ня­та та­ким схо­жим від­го­мо­ном, який я від­чу­вав на­віть під час май­да­нів. У нас лю­блять ра­ху­ва­ти ре­во­лю­ції, але ми за­бу­ва­є­мо, що пер­ша укра­їн­ська ре­во­лю­ція бу­ла 100 ро­ків то­му.

Зви­чай­но, це до­ба, яка по­тре­бує ще ве­ли­ко­го ви­сві­тле­н­ня. Во­на є ду­же ро­ман­ти­чною і ду­же прийня­тною для мо­ло­до­го по­ко­лі­н­ня. Ду­же ва­жли­во, щоб за­раз бу­ли ство­ре­ні ці­ка­ві кни­ги, філь­ми. Я ра­дий, що са­ме в цей час по­ча­ли­ся зйом­ки філь­му «Та­єм­ні що­ден­ни­ки Си­мо­на Пе­тлю­ри», які роз­по­чав Олесь Ян­чук. Це са­ме ці­ка­вий пласт. Він де­мон­струє ур­ба­ні­сти­чну ча­сти­ну, ми­сле­н­ня, ду­же сві­до­мі ре­чі, які від­бу­ва­ли­ся ще сто ро­ків то­му в укра­їн­сько­му дер­жа­во­тво­рен­ні. Це ду­же емо­цій­на сто­рін­ка, яка по­си­лює на­ше пра­гне­н­ня від­бу­до­ви укра­їн­ської дер­жав­но­сті.

Не мо­жна ка­за­ти одно­зна­чно, що ми не зро­би­ли ви­снов­ків з тих по­дій. Ми ще ма­є­мо шанс зро­би­ти ці висновки. Ана­лі­ти­ка дій ко­жно­го ді­я­ча: Гру­шев­сько­го, Вин­ни­чен­ка, Ско­ро­пад­сько­го та ба­га­тьох ін­ших — це той мо­мент, який дає нам мо­жли­вість ска­за­ти: ша­нов­ні, за­раз не да­мо де­яким ре­чам по­вто­ри­ти­ся, щоб та чи ін­ша си­сте­ма зно­ву не від­ко­ти­ла нас на ба­га­то ро­ків. Це є мо­мент усві­дом­ле­н­ня то­го, як збе­рег­ти укра­їн­ську дер­жав­ність і Укра­ї­ну в ці­ло­му.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.