Про­по­ну­є­мо чи­та­чам «екс­тра­кти» з ди­тя­чих вра­жень:

Den (Ukrainian) - - Суспільство -

● «ВІЙ­НА — ВЕ­ЛИ­КИЙ ТЯГАР»

Лі­за ФЕДОРЕНКО:

— Ко­жна фо­то­гра­фія — не­ве­ли­чкий світ, та осо­би­сто ме­не най­біль­ше вра­зи­ла кар­ти­на Юрія Ве­ли­чка «До­ро­га із гільз». Во­на не­на­че по­ка­зує нам, який вій­на все-та­ки тягар, скіль­ки на неї ви­тра­ча­є­ться, а по­тім це все іде в ні­ку­ди. Ці гіль­зи те­пер про­сто ле­жать, а го­ди­ну то­му ця зброя бу­ла зда­тна зни­щи­ти лю­ди­ну. Нам не­ві­до­мо, скіль­ки во­ни там бу­дуть зна­хо­ди­тись, мо­же, мі­сяць, мо­же, рік, а мо­же, й ві­ки. Ко­лись це зна­йдуть на­ші ді­ти, на­пев­но, що не зро­зу­мі­ють, як так ви­йшло, чо­му зем­ля не­се та­кий тягар. ● «ВЕСІЛЛЯ» — ЦЕ ЗАКЛИК ВІРИТИ У КО­ХА­Н­НЯ»

Оле­ксан­дра ОКОВИТА:

— Най­ди­во­ви­жні­шою, на мою дум­ку, бу­ла ро­бо­та Пав­ла Па­ла­мар­чу­ка «Весілля». Це фото спов­не­не на­ді­я­ми на май­бу­тнє і ві­рою в краще. По­при те, що чо­ло­вік не мо­же віль­но пе­ре­су­ва­ти­ся, по­друж­жя ви­гля­дає ща­сли­вим. Вра­жає, що та­кий від­по­від­аль­ний крок по­друж­жю не за­ва­ди­ла зро­би­ти ні АТО, ні по­шко­дже­н­ня, які отри­мав чо­ло­вік. Три­ма­ю­чись за ру­ки, мо­ло­ді жи­ти­муть да­лі і до­ла­ти­муть тру­дно­щі, які зу­стрі­ну­ться на шля­ху. Ми ба­чи­мо яскра­вий при­клад ко­ха­н­ня, яке пе­ре­ма­гає будь-які пе­ре­шко­ди та зму­шує лю­ди­ну за­бу­ти про про­бле­ми, бо­ро­ти­ся за своє май­бу­тнє... ● «НА­О­ДИН­ЦІ З ДРУ­ГОМ» ЗМУ­ШУЄ ЗАМИСЛИТИСЬ ПРО ЖИ­Т­ТЯ...»

Ана­ста­сія ПАХОМОВА:

— Осо­би­сто ме­не вра­зи­ла ро­бо­та «На­о­дин­ці з дру­гом» Ана­ста­сії Іва­но­вої. На фото зо­бра­же­ний укра­їн­ський бо­єць, який втра­тив по­бра­ти­ма на вій­ні, він ду­же су­мує, то­му при­йшов на кла­до­ви­ще про­від­а­ти дру­га, по­бу­ти з ним на­о­дин­ці. Сві­тли­на по­бу­до­ва­на та­ким чи­ном, що, див­ля­чись на неї, гля­дач є без­по­се­ре­днім уча­сни­ком по­дій, ні­би він по­ряд із цим хло­пцем, по­ді­ляє йо­го скор­бо­ту та пе­ре­жи­ва­н­ня, про­йма­є­ться всім тра­гі­змом си­ту­а­ції. Цін­ність фото по­ля­гає у то­му, що від­ві­ду­ва­чі ви­став­ки ма­ють змо­гу пе­ре­свід­чи­ти­ся в без­глу­здо­сті вій­ни, на вла­сні очі по­ба­чи­ти, що во­на руй­нує люд­ські ду­ші, ка­лі­чить, за­би­рає жи­т­тя дій­сно па­трі­о­тів, гі­дних си­нів Ба­тьків­щи­ни... Та­кож сві­тли­на зму­шує за­ми­сли­ти­ся про ва­жли­вість жи­т­тя, йо­го не­по­втор­ність та уні­каль­ність, фо­то­граф на­га­дує про те, що нам по­трі­бно ці­ну­ва­ти ко­жну хви­ли­ну, про­ве­де­ну з рі­дни­ми лю­дьми, бо не­ві­до­мо, ко­ли на­ста­не оста­н­ня... ● «ЗАРЯД ГАРНОГО НАСТРОЮ»

На­та­ша ПАХОМОВА:

— На сво­їх знім­ках та­ла­но­ви­ті фо­то­гра­фи на­шої кра­ї­ни від­обра­жа­ють лю­дей з рі­зних ку­то­чків кра­ї­ни, по­ка­зу­ють ін­ди­ві­ду­аль­ність та не­по­втор­ність ко­жної лю­ди­ни. Одне з фото, яке ме­ні най­біль­ше спо­до­ба­лось, має на­зву «Си­ла та ні­жність». Ав­тор ро­бо­ти — Оле­ксій Ле­бідь. На знім­ку зо­бра­же­ний хло­пець, який за­плі­тає дів­чи­ні ко­су, обоє у

вій­сько­вій фор­мі. Во­но ви­кли­кає в ме­не сві­тлі емо­ції, бо зо­бра­жує вза­є­мо­до­по­мо­гу і до­бро­зи­чли­ве став­ле­н­ня лю­дей один до одно­го, те­плі від­но­си­ни між хло­пцем і дів­чи­ною да­ють заряд гарного настрою. По­єд­на­н­ня си­ли та ні­жно­сті — сим­вол не­злам­но­сті на­шо­го на­ро­ду. ● «ДУ­ЖЕ ВЛУЧНИЙ «ПАМ’ЯТНИК УКРАЇНСЬКОРОСІЙСЬКІЙ ДРУЖБІ»

Лє­ра РОМАШОВА:

— Най­біль­ше ме­не вра­зи­ло фото Єв­ге­на Сте­па­нен­ка «Пам’ятник укра­їн­сько- ро­сій­ській дружбі » . Я га­даю, во­но ду­же влу­чно від­обра­жає стан ро­сій­сько-укра­їн­ських від­но­син на по­ча­тку ХХІ ст. Ро­бо­та зво­ру­шує сво­їм тра­гі­чним сим­во­лі­чним змі­стом. На сьо­го­дні існує 373 до­го­во­ри про еко­но­мі­чну та по­лі­ти­чну «спів­пра­цю» з «ве­ли­ким су­сі­дом». На пре­ве­ли­кий жаль, у наш час по­ня­т­тя «брат­ської дру­жби» на­ших на­ро­дів за­ли­ша­є­ться ли­ше фор­маль­ні­стю або сар­ка­сти­чною по­смі­шкою. Сво­єю іро­ні­чною на­звою це під­кре­слює ро­бо­та.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.