«День Во­лі», спря­мо­ва­ний у май­бу­тнє

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Ігор СЮНДЮКОВ, «День»

По туж ні про тес ти бі ло - русь ких гро ма дян — не ли­ше в Мін­ську, а й в ін ших міс тах кра ї ни — бу ли при уро че ні до « Дня Во лі » . Це — один із об’ єд - на­вчих сим­во­лів опо­зи­цій­но­го на ці о наль но го ру ху Бі ло - ру сі вза га лі ( по ряд із зна ме - ни­тим гер­бом «По­го­ня» та бі­ло- чер во но-бі лим стя гом). Що ж яв­ляє со­бою «День Во­лі » ? З якою іс то рич ною по - ді­єю він пов’яза­ний?

Річ у тім, що 99 ро­ків то­му, 25 бе­ре­зня 1918 ро­ку, в Мін­ську пі­сля три­ва­лих су­пе­ре­чок по­між при­хиль­ни­ка­ми ціл­ко­ви­тої дер­жав­ної незалежності та по­мір­ко­ва­ни­ми «ав­то­но­мі­ста­ми», ко­трі ці­єї незалежності не спри­йма­ли, бу­ла ухва­ле­на так зва­на «Тре­тя ста­ту­тна гра­мо­та Ра­ди Бі­ло­ру­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки» (по­рів­няй­мо: Че­твер­тий Уні­вер­сал, ухва­ле­ний Цен­траль­ною Ра­дою 22 сі­чня 1918 р.). У цій Тре­тій Ста­ту­тній Гра­мо­ті, зок ре­ма, ствер­джу­ва­лось та­ке: «Те­пер ми, Ра­да Бі­ло­ру­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки, ски­да­є­мо з рі­дно­го краю остан­нє яр­мо дер­жав­ної за­ле­жно­сті, яке на­силь­но на­ки­ну­ли ро­сій­ські ца­рі на на­шу віль­ну та не­за­ле­жну кра­ї­ну. З цьо­го ча­су Бі­ло­ру­ська На­ро­дна Ре­спу­блі­ка про­го­ло­шу­є­ться Не­за­ле­жною та Віль­ною Дер­жа­вою. Са­мі на­ро­ди Бі­ло­ру­сі, в ли­ці сво­го Уста­нов­чо­го Се­йму, при­ймуть рі­ше­н­ня про май­бу­тні зв’яз­ки Бі­ло­ру­сі». Бе­ре­стей­ський мир ска­со­ву­вав­ся; дер­жав­ною мо­вою про­го­ло­шу­ва­ла­ся бі­ло­ру­ська, сто­ли­цею но­вої дер­жа­ви — Мінськ, за­твер­джу­ва­ли­ся дер­жав­ні кор­до­ни не­за­ле­жної БНР (у нас УНР).

Лі­де­ри Ра­ди Бі­ло­ру­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки (Ян­ка Се­ре­да, Язеп Во­рон­ка, Ар­кадзь Смо­лич, Ан­тін Ав­ся­ник) щи­ро­сер­дно пра­гну­ли здо­бу­ти справ­ді су­ве­рен­ну, не­за­ле­жну бі­ло­ру­ську дер­жа­ву. Най­біль­ших успі­хів кер­ма­ни­чі БНР до­ся­гли у куль­тур­но­му бу­дів­ни­цтві та роз­ви­тку осві­ти. За ко­ро­ткий час, за рі­зни­ми під­ра­хун­ка­ми, від­кри­ли­ся від 150 до 350 бі­ло­ру­ських шкіл (бу­ли й бі­ло­ру­ські гім­на­зії), бі­ло­ру­ською мо­вою ви­хо­ди­ли шість га­зет, три жур­на­ли, ді­я­ли 11 ви­дав­ництв. Ви­дав­ни­цтвом «Осві­та» актив­но дру­ку­ва­ли­ся під­ру­чни­ки. У ду­же жорс­тких умо­вах (ні­ме­цька оку­па­цій­на вла­да чи­ни­ла не­ща­дний спро­тив) ро­би­ли­ся пер­ші кро­ки до ство­ре­н­ня на­ціо­наль­ної ар­мії («стріль­ці БНР»).

Не за леж на Бі ло русь ка На­ро­дна Ре­спу­блі­ка про­існу­ва ла тра гіч но не дов го: уже 10 гру­дня 1918 ро­ку біль­шо­виць кі з’ єд нан ня за хо пи ли Мінськ, а до се­ре­ди­ни лю­то­го 1919 р. вся те­ри­то­рія Бі­ло­ру - сі бу­ла зайня­та «чер­во­ни­ми». По ча ли ся не щад ні ре пре сії про ти віль но го се лян ст ва та на ці о наль ної ін те лі ген ції ( ана ло гії з Укра ї ною пі сля по­раз­ки УНР оче­ви­дні). Про­те іс то рич ний до свід, на віть до свід по раз ки, є по туж ною по зи тив ною си лою, і по дії остан­ніх днів це за­свід­чу­ють.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.