Як за­хи­сти­ти пер­ли­ну Укра­ї­ни

Про ство­ре­н­ня ре­гіо­наль­но­го ланд­ша­фтно­го пар­ку «Дні­пров­ські по­ро­ги»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Юрій РАЙХЕЛЬ

Еко­ло­гі­чний стан на­шої зем­лі — одна з ба­га­тьох го­стрих про­блем Укра­ї­ни. Ку­то­чків ди­кої і пер­во­з­дан­ної при­ро­ди за­ли­ша­є­ться де­да­лі мен­ше, а по­тре­ба їх за­хи­сту де­да­лі біль­шою. У цен­трі цих про­блем го­лов­на рі­чка на­шої кра­ї­ни — Дні­про. І спра­ва не ли­ше в чи­сто­ті її вод, а та­кож у ста­ні бе­ре­гів одні­єї з трьох най­біль­ших рі­чок Єв­ро­пи.

Сво­го ча­су ра­дян­ська вла­да ого­ло­си­ла вій­ну Дні­пру і по­бу­ду­ва­ла гре­блю та еле­ктро­стан­цію в За­по­ріж­жі. На­чеб­то з най­кра­щи­ми на­мі­ра­ми. За­то­пи­ти дні­пров­ські по­ро­ги, зро­би­ти рі­чку су­дно­плав­ною вздовж усі­єї її дов­жи­ни і ви­ро­бля­ти украй по­трі­бну кра­ї­ні еле­ктро­енер­гію.

У ре­зуль­та­ті по­ро­ди­ли ве­ли­ку еко­ло­гі­чну про­бле­му. Во­да, яка би­ла­ся об по­ро­ги, очи­щу­ва­ла по­ві­тря на ба­га­то кі­ло­ме­трів, ство­рю­ю­чи осо­бли­вий мі­кро­клі­мат. За­то­пи­ли і ви­ве­ли із обі­гу чу­до­ві чор­но­зе­ми, лі­си та мі­сце існу­ва­н­ня ба­га­тьох тва­рин. При цьо­му ви­яви­ли­ся за­то­пле­ни­ми пам’ ятки істо­рії. Чи вар­те бу­ло су­дно­плав­ство і ви­ро­бле­на еле­ктро­енер­гія ті­єї шко­ди, якої бу­ло зав­да­но при­ро­ді. Від­по­відь одно­зна­чна, і розв’ яза­н­ня ці­єї про­бле­ми роз­па­де­ться на ба­га­то за­галь­них і ло­каль­них зав­дань.

Ни­ні не сто­їть пи­та­н­ня за­кри­т­тя Дні­про­ге­су, як і ін­ших еле­ктро­стан­цій дні­пров­сько­го ка­ска­ду. Це ве­ли­че­зна проблема, яка розв’ язу­ва­ти­ме­ться три­ва­лий час. За­раз по­трі­бно по­ча­ти ви­рі­шу­ва­ти скла­дно­щі уздовж бе­ре­гів Дні­пра. Зокре­ма по­бли­зу ве­ли­кої мі­ської агло­ме­ра­ції, до якої, зокре­ма, на­ле­жить Дні­про—Но­во­мо­сковськ—Ка­мен­ське.

Зав­да­н­ня це ба­га­то­пла­но­ве і ба­га­то­фа­ктор­не. Одон із спосо­бів йо­го розв’яза­н­ня, і це сві­то- ва пра­кти­ка, — ство­ре­н­ня на­ціо­наль­них і ре­гіо­наль­них ланд­ша­фтних пар­ків. Від­по­від­но до за­ко­ну Укра­ї­ни та­кі пар­ки є зо­на­ми бу­фер­них, ан­тро­по­ген­них ланд­ша­фтів, ре­гу­льо­ва­но­го за­по­від­но­го ре­жи­му. Остан­нє є осо­бли­во ва­жли­вим, оскіль­ки на­ра­зі вздовж бе­ре­гів ве­ли­кої рі­чки ве­де­ться пра­кти­чно не­ре­гу­льо­ва­на го­спо­дар­ська ді­яль­ність із ви­до­бу­тку пі­ску, гра­вію, гра­ні­ту то­що. Цим са­мим зав­да­є­ться ве­ли­че­зна і де в чо­му не­по­прав­на шко­да не ли­ше рі­чці, але та­кож во­до­но­сним пла­стам і ґрун­ту. По­всю­дно уздовж бе­ре­гів Дні­пра по­мі­че­но ви­пад­ки стон­шу­ва­н­ня ша­ру чор­но­зе­му. Вже не ка­жу­чи про шко­ду всій фа­у­ні і пер­на­тим зокре­ма, які про­дов­жу­ють гні­зди­ти­ся в га­ях, бал­ках та ін­ших мі­сцях по­бли­зу Дні­пра.

Не­зва­жа­ю­чи на за­то­пле­н­ня во­да­ми За­по­різь­ко­го во­до­схо­ви­ща, між дво­ма обла­сни­ми цен­тра­ми Дні­пром і За­по­ріж­жям по бе­ре­гах рі­чки збе­ре­гли­ся ске­ля­сті ді­лян­ки, ви­сту­па­ю­чі гра­ні­тні утво­ре­н­ня, що на­га­ду­ють про те, що ко­лись тут по­чи­на­ли­ся зна­ме­ни­ті по­ро­ги.

У цих мі­сцях збе­ре­гли­ся пред­став­ни­ки фло­ри і фа­у­ни, ко­лись вла­сти­ві уні­каль­ній те­ри­то­рії дні­пров­ських по­ро­гів. У міл­ко­во­дних за­то­ках не­ре­сти­ться ри­ба. Бал­ку Во­ро­на і Ве­ли­ку Осо­ко­рів­ку ого­ло­ше­но іхті­о­ло­гі­чни­ми за­по­від­ни­ка­ми, зна­че­н­ня яких для від­тво­ре­н­ня за­па­сів ри­би у Дні­прі не­мо­жли­во пе­ре­оці­ни­ти.

На те­ри­то­рії, що при­ля­гає до Дні­пра, збе­ре­гли­ся ре­лі­кто­ві ді­лян­ки ро­слин­но­сті. У со­ро­ка бал­ках ро­стуть ду­би, вік яких 150— 300 ро­ків. За під­ра­хун­ка­ми фа­хів­ців, там близь­ко 1 ти­ся­чі ду­бів і груш ві­ком по­над 100 ро­ків.

Ре­гіо­наль­ні ланд­ша­фтні пар­ки да­ють змо­гу розв’ яза­ти ва­жли­ве зав­да­н­ня — збе­ре­же­н­ня пер­во­з­дан­ної при­ро­ди. Пар­ки ма­ють і на­у­ко­ву мі­сію. Тут не ли­ше пра­цю­ють вче­ні в га­лу­зі при­ро­дних на­ук, а та­кож істо­ри­ки, ар­хе­о­ло­ги, кра­є­знав­ці то­що.

Ство­ри­ти ре­гіо­наль­ний ланд­ша­фтний парк «Дні­пров­ські по­ро­ги» — зав­да­н­ня, яке по­ста­ви­ли пе­ред со­бою за­хи­сни­ки при­ро­ди При­дні­пров’я. Річ, зві­сно, не ли­ше в цьо­му. Про­ми­сло­вий ре­гіон з ве­ли­кою кіль­кі­стю ви­ки­дів в атмо­сфе­ру і ґрунт, із скла­дни­ми про­бле­ма­ми чи­стої во­ди украй по­тре­бує на­яв­но­сті та­ких пар­ків. Зокре­ма й для оздо­ров­ле­н­ня на­се­ле­н­ня.

Є ще один ва­жли­вий чин­ник, яко­му в на­шій кра­ї­ні не при­ді­ля­ють до­ста­тньої ува­ги, а мар­но. Йде­ться про зе­ле­ний ту­ризм. При­ро­да Укра­ї­ни має ве­ли­ку кіль­кість місць, які мо­гли б при­вер­ну­ти ту­ри­стів з усьо­го сві­ту. І При­дні­пров’ я, без­умов­но, на­ле­жить до та­ких. Ту­ризм — це не ли­ше від­по­чи­нок і роз­ва­га, а та­кож еко­но­мі­ка з роз­ви­не­ною ін­фра­стру­кту­рою, ро­бо­чи­ми мі­сця­ми і при­пли­вом зна­чної кіль­ко­сті фі­нан­со­вих ре­сур­сів. Во­ни, як ві­до­мо, кра­ї­ні вель­ми по­трі­бні, не ка­жу­чи вже про по­да­тки та ін­ші над­хо­дже­н­ня до бю­дже­ту.

Є кра­ї­ни, які бу­кваль­но жи­вуть за ра­ху­нок ту­ри­зму і при цьо­му не на­ле­жать до бі­дних.

Що ж за­ва­жає узя­ти, спро­ще­но ка­жу­чи, гро­ші, які бу­кваль­но ва­ля­ю­ться під но­га­ми. Від­по­відь одна — бю­ро­кра­тизм і без­від­по­від­аль­не став­ле­н­ня до при­ро­ди за­ра­ди на­жи­ви, що отри­му­є­ться в най­ко­ро­тші тер­мі­ни. А там хоч тра­ва не ро­сти. Укра­їн­ський бі­знес до­сі не став со­ці­аль­но від­по­від­аль­ним, і це проблема не ли­ше що­до ланд­ша­фтних пар­ків.

Не мо­жна ска­за­ти, що їхнє ство­ре­н­ня не обго­во­рю­є­ться. Ба біль­ше, хоч і з ве­ли­че­зни­ми зу­си­л­ля­ми, але Дні­про­пе­тров­ська обла­сна ра­да ухва­ли­ла рі­ше­н­ня про ство­ре­н­ня чо­ти­рьох ре­гіо­наль­них ланд­ша­фтних пар­ків — « Дні­пров­ські по­ро­ги», «Плав­ні Са­ма­ри » , « Дні­пров­ські лі­си » і « Бал­ка Ко­биль­на » .

Якщо го­во­ри­ти про пер­ший, то пе­ред­ба­ча­є­ться йо­го ство­ре­н­ня на пло­щі 4900 га на те­ри­то­рії Со­ло­нян­сько­го ра­йо­ну з подаль­шим при­єд­на­н­ням 10000 га у Дні­пров­сько­му і Си­нель­ни­ків­сько­му ра­йо­нах.

Рі­ше­н­ня ще 2008 ро­ку ухва­ле­но, але да­лі спра­ва не ру­ха­є­ться. По­трі­бно ство­ри­ти адмі­ні­стра­цію пар­ку «Дні­пров­ські по­ро­ги » як ко­му­наль­но­го під­при­єм­ства для по­ча­тку фі­нан­су­ва­н­ня і роз­роб­ки пе­ред­ба­че­но­го нор­ма­тив­ни­ми акта­ми про­е­кту ор­га­ні­за­ції те­ри­то­рії.

Ви­ко­на­на ен­ту­зі­а­ста­ми та за­хи­сни­ка­ми при­ро­ди ве­ли­ка ро­бо­та, зокре­ма кон­суль­та­ції з пра­ців­ни­ка­ми Мін­при­ро­ди, фа­хів­ця­ми ін­ших ре­гіо­нів, що ма­ють до­свід ство­ре­н­ня та­ких пар­ків та адмі­ні­стра­ції управ­лі­н­ня ни­ми.

На­яв­ність шта­ту пра­ців­ни­ків у пар­ку дасть змо­гу за­без­пе­чи­ти мі­ні­маль­ний за­хист те­ри­то­рії і ре­гу­лю­ва­ти ту­ри­сти­чний по­тік. І най­го­лов­ні­ше. Бу­де по­кла­де­но край без­кон­троль­но­му ви­до­бу­тку ка­ме­ню та пі­ску, а та­кож на­сту­пу на ку­то­чки ди­кої при­ро­ди, що за­ли­ши­ли­ся.

Не менш ва­жли­во збе­рег­ти істо­ри­чну та куль­тур­ну спад­щи­ну, ство­ри­ти умо­ви для її на­у­ко­во­го до­слі­дже­н­ня, подаль­шо­го по­ши­ре­н­ня та від­тво­ре­н­ня.

Вій­ну з при­ро­дою, яку так охо­че ве­ла ра­дян­ська вла­да і яка три­ває й до­сі, слід при­пи­ни­ти. Гар­мо­нію вза­є­мин лю­ди­ни і при­ро­ди най­лег­ше за­без­пе­чи­ти че­рез ство­ре­н­ня на­ціо­наль­них та ре­гіо­наль­них пар­ків.

Одним з най­ва­жли­ві­ших кро­ків у цьо­му на­пря­мі бу­де ре­а­лі­за­ція пла­ну що­до ство­ре­н­ня ре­гіо­наль­но­го пар­ку «Дні­пров­ські по­ро­ги » . Це зав­да­н­ня вже не ли­ше ен­ту­зі­а­стів та за­хи­сни­ків при­ро­ди, а й вла­ди. Во­на, вре­шті-решт, має за­без­пе­чи­ти прі­о­ри­тет за­хи­сту не ли­ше ни­ні­шніх ме­шкан­ців ре­гіо­ну, а й май­бу­тніх по­ко­лінь.

ФОТО ЄВГЕНА МАНЮКА, «ДНІ­ПРОВ­СЬКІ ПО­РО­ГИ»

ФОТО ЄВГЕНА МАНЮКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.