Спо­ку­та ско­є­них грі­хів,

Або Зно­ву про штраф­ба­ти

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

Ге­не­рал-ма­йор Ві­ктор На­за­ров 27 бе­ре­зня за­су­дже­ний Пав­ло­град­ським су­дом до 7 ро­ків по­збав­ле­н­ня во­лі за без­ді­яль­ність і слу­жбо­ву не­дба­лість у спра­ві про за­ги­бель укра­їн­ських вій­сько­ви­ків, які пе­ре­бу­ва­ли на бор­ту зби­то­го 14 черв­ня 2014 ро­ку про­ро­сій­ськи­ми те­ро­ри­ста­ми Іл-76. То­го дня Опе­ра­тив­ний штаб управ­лі­н­ня АТО про­і­гно­ру­вав ін­фор­ма­цію про на­яв­ність на озбро­єн­ні те­ро­ри­стів, які ді­я­ли в ра­йо­ні ае­ро­пор­ту Лу­ган­ська, пе­ре­но­сних зе­ні­тно-ра­ке­тних ком­пле­ксів і не вжи­ли за­хо­дів що­до без­пе­чної по­сад­ки лі­та­ка у ра­йо­ні бо­йо­вих дій. І хо­ча є пев­ні сум­ні­ви, що вся про­ви­на за ці тра­гі­чні втра­ти ле­жить на ге­не­ра­лі На­за­ро­ву, все ж спра­ве­дли­вість ви­ро­ку що­до ньо­го, як на ме­не, оче­ви­дна.

Отож якщо ви­рок не бу­де ска­со­ва­но або ге­не­ра­ла не ам­ні­сту­ють, він ши­ти­ме «на зо­ні» ру­ка­ви­ці чи за­йма­ти­ме­ться ще яко­юсь ко­ри­сною ро­бо­тою пев­ну кіль­кість ро­ків — нав­ряд чи весь строк, бо за зраз­ко­ву по­ве­дін­ку мо­жна опи­ни­ти­ся на во­лі (не­хай для по­ча­тку й «умов­ній») ра­ні­ше.

Про­те по­стає пи­та­н­ня: чо­му ге­не­рал На­за­ров, а ра­зом із ним — кіль­ка­сот вій­сько­ви­ків, за­су­дже­них за ті чи ін­ші зло­чи­ни, ма­ють пе­ре­бу­ва­ти за ґра­та­ми в до­во­лі- та­ки без­пе­чній об­ста­нов­ці в той час, ко­ли на пе­ре­до­вій ледь не що­ден­но ги­нуть вір­ні при­ся­зі хло­пці, які за­хи­ща­ють Укра­ї­ну? Адже ті, хто вчи­нив зло­чи­ни й за­су­дже­ний за них, та­кож да­ва­ли при­ся­гу, про­те, ви­хо­дить, суд їх де-фа­кто звіль­нив від неї. А це озна­чає, що че­сні лю­ди по­вин­ні ги­ну­ти за те, щоб зло­чин­ці в по­го­нах мо­гли «пе­ре­кан­ту­ва­ти­ся» в мі­сцях по­збав­ле­н­ня во­лі, не під­став­ля­ю­чи се­бе під ку­лі й оскол­ки... Та­кі-от своє­рі­дні піль­ги для тих, хто по­ру­шив за­кон і при­ся­гу.

З дру­го­го бо­ку, у мі­сцях по­збав­ле­н­ня во­лі чи у СІЗО пе­ре­бу­ває пев­на кіль­кість ко­ли­шніх во­я­ків, зви­ну­ва­че­них у вчи­нен­ні тих чи ін­ших зло­чи­нів (не бу­де­мо обго­во­рю­ва­ти пра­во­мір­ність цих зви­ну­ва­чень, це окре­ма те­ма), яким зов­сім не по­смі­ха­є­ться « від­сид­ка » у без­пе­чно­му мі­сці і які б хо­ті­ли по­вер­ну­ти­ся на пе­ре­до­ву, що­би в бою спо­ку­ту­ва­ти свої грі­хи. Во­ни зде­біль­шо­го сер­йо­зно став­ля­ться до при­ся­ги, але їх по­збав­ле­но мо­жли­во­сті ви­ко­ну­ва­ти її. Їм не по­трі­бні «піль­ги » , во­ни не про­ти по­вер­ну­ти­ся на пра­виль­ний шлях, але...

Як на ме­не, ця до­во­лі-та­ки аб­сур­дна ситуація скла­ла­ся пе­ред­усім то­му, що під час вій­ни (не­хай і «гі­бри­дної», але з чи­слен­ни­ми жер­тва­ми та мо­рем бі­жен­ців) за­сто­со­ву­ють по­лі­ти­чні стан­дар­ти та юрис­ди­кцію мир­но­го ча­су. А в під­сум­ку — на­віть якщо ви­не­сти все ін­ше за дуж­ки — со­тні про­фе­сій­них вій­сько­ви­ків й опа­ле­них вій­ною до­бро­воль­ців пе­ре­бу­ва­ють не на фрон­ті, де во­ни по­трі­бні, а в зов­сім ін­ших мі­сцях. І мо­жли­во­сті зми­ти кров’ю (не ли­ше сво­єю, а пе­ред­усім во­ро­жою) свої про­ви­ни, як це ве­де­ться в укра­їн­сько­му зви­ча­є­во­му пра­ві що­до «лю­дей вій­ни», во­ни не ма­ють.

Ав­тор цих ряд­ків ще три ро­ки то­му, ко­ли « гі­бри­дна вій­на» тіль­ки-но по­ча­ла роз­го­ря­ти­ся, про­по­ну­вав ви­хід для вій­сько­ви­ків, які з огля­ду тих чи ін­ших при­чин по­ру­ши­ли за­ко­ни й при­ся­гу: це « штраф­бат ( на­звіть йо­го якось іна­кше, якщо тре­ба, але це має бу­ти удар­ний бо­йо­вий під­роз­діл)», який «дасть мо­жли­вість у бо­йо­вих чи на­бли­же­них до бо­йо­вих умо­вах зми­ти з се­бе всі пля­ми » ( ста­т­тя « Штраф­бат як шанс на очи­ще­н­ня » , опу­блі­ко­ва­на на сай­ті «Дня» 16 кві­тня 2014 ро­ку https:// day. kyiv. ua/ uk/ blog/ politika/ shtrafbat- yakshans-na- ochishchennya- 0). По­тім я не­о­дно­ра­зо­во пи­сав про цю фор­му спо­ку­ту­ва­н­ня грі­хів лю­дьми в по­го­нах ( ска­жі­мо, у стат­ті «Пе­ред су­дом — бій­ці АТО. А суд­ді хто? » , 4 ли­пня 2016 ро­ку https://day.kyiv.ua/uk/article/ cuspilstvo/pered-sudom-biyci-atosuddi-hto). Про­те ре­а­кції так і не бу­ло...

Як на ме­не, са­ме штра­фні фор­му­ва­н­ня ( ро­ти, ба­таль­йо­ни) мо­жуть до­по­мог­ти ро­зі­рва­ти « ко­ло аб­сур­ду » , опи­са­не ви­ще. Зро­зумі­ло, що по­трі­бно тер­мі­но­во вне­сти від­по­від­ні по­прав­ки до за­ко­нів, а ще — на­ре­шті ого­ло­си­ти на те­ри­то­рії двох обла­стей во­єн­ний стан. За­кон «Про обо­ро­ну Укра­ї­ни» за­зна­чає, що «во­єн­ний стан — це осо­бли­вий пра­во­вий ре­жим, що вво­ди­ться в Укра­ї­ні або в окре­мих її мі­сце­во­стях у ра­зі зброй­ної агре­сії чи за­гро­зи на­па­ду, не­без­пе­ки дер­жав­ній не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни, її те­ри­то­рі­аль­ній ці­лі­сно­сті » . Го­ді й ка­за­ти, що пе­ред­умо­ви для за­про­ва­дже­н­ня во­єн­но­го ста­ну на схо­ді дер­жа­ви ви­ни­кли ще на­ве­сні 2014 ро­ку, і те, що він до­сі там не за­про­ва­дже­ний, що від­по­від­но до йо­го ви­мог не пе­ре­бу­до­ва­на стру­кту­ра вла­дних ор­га­нів двох обла­стей, що вій­ська не­суть зна­чні втра­ти та не зав­жди ма­ють ви­со­кий бо­йо­вий дух, про­ти чи­ма­ло­го чи­сла во­я­ків з по­да­чі за­ма­ско­ва­них «сє­па­рів» ви­су­ва­ю­ться аб­сур­дні зви­ну­ва­че­н­ня, а за­су­дже­них по­ру­шни­ків при­ся­ги від­прав­ля­ють у ти­хий тил за­мість від­прав­ки на пе­ре­до­ву під во­ро­жі ку­лі та сна­ря­ди.

Зро­зумі­ло, що у штра­фних під­роз­ді­лах ге­не­рал мо­же ко­ман­ду­ва­ти хі­ба що взво­дом, а пол­ков­ник — від­ді­ле­н­ням. Утім, ви­да­є­ться, ге­не­ра­лу На­за­ро­ву й іже з ним ду­же ко­ри­сно бу­ло б від­чу­ти на со­бі, як то во­но — по­стій­но бу­ти на пе­ре­до­вій, по­руч із ря­до­ви­ми бій­ця­ми, без­по­се­ре­дньо, а не на шта­бній кар­ті да­ю­чи від­січ во­ро­гам. А ря­до­во­му кон­тин­ген­ту не мен­ше бу­ло б ко­ри­сті від то­го, що бій­ці зно­ву від­чу­ли б се­бе ко­ри­сни­ми для су­спіль­ства лю­дьми, що во­ни ма­ли б мо­жли­вість про­я­ви­ти ре­аль­ну му­жність, гі­дно оці­не­ну дер­жа­вою та пов’яза­ну з най­кра­щи­ми люд­ськи­ми яко­стя­ми. Так, вій­на — спра­ва стра­шна та кри­ва­ва, але во­дно­час осо­би­ста участь у спра­ве­дли­вій обо­рон­ній вій­ні дає мо­жли­вість зми­ти ми­ну­лі грі­хи й осми­сли­ти свою до­лю, змі­ни­ти її.

ФОТО УКРІНФОРМ

27 бе­ре­зня 2017 ро­ку. Ге­не­рал Ві­ктор На­за­ров у Пав­ло­град­сько­му мі­ськра­йон­но­му су­ді Дні­про­пе­тров­ської обла­сті за­су­дже­ний на 7 ро­ків по­збав­ле­н­ня во­лі у спра­ві зби­то­го під Лу­ган­ськом Іл- 76

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.