Опе­ра­ція «Ві­сла». Чи осми­сле­на тра­ге­дія?

«Укра­їн­ська вла­да ма­є­ре­тель­но ви­вчи­ти уро­ки істо­рії для то­го, щоб ро­зу­мі­ти, як тре­ба бу­ду­ва­ти діа­лог із Поль­щею», — Во­ло­ди­мир СЕРГІЙЧУК

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ва­лен­тин ТОРБА, «День»

Вці дні рів­но 70 ро­ків то­му бу­ло прийня­то рі­ше­н­ня про де­пор­та­цію укра­їн­ців з їхніх етні­чних зе­мель у Поль­щі, яке прийня­то на­зи­ва­ти опе­ра­ці­єю «Ві­сла». Ві­тчи­зня­ні істо­ри­ки на­го­ло­шу­ють на фа­кті ге­но­ци­ду укра­їн­ців, що зу­стрі­чає спро­тив у поль­ської сто­ро­ни. На­то­мість са­мі по­ля­ки на­по­ля­га­ють на не­об­хі­дно­сті ви­зна­н­ня укра­їн­ською сто­ро­ною на­чеб­то ге­но­ци­ду по­ля­ків на Во­ли­ні в 1940-х ро­ках.

От­же, суть акції 1947-го ро­ку по­ля­га­ла у при­му­со­вій де­пор­та­ції укра­їн­ців з Лем­ків­щи­ни, По­ся­н­ня, Пі­дляш­шя і Холм­щи­ни на те­ри­то­рії у за­хі­дній та пів­ні­чній ча­сти­ні Поль­ської дер­жа­ви. Ці зем­лі до 1945 ро­ку на­ле­жа­ли Ні­меч­чи­ні. Пі­сля низ­ки по­ра­зок на­цист­ської Ні­меч­чи­ни, ко­ли бо­йо­ві дії від­ко­ти­ли­ся на­зад за лі­нію Укра­ї­ни, у ве­ре­сні 1944 ро­ку між Укра­їн­ською, Бі­ло­ру­ською та Ли­тов­ською РСР з одно­го бо­ку та Поль­ським ко­мі­те­том на­ціо­наль­но­го ви­зво­ле­н­ня з дру­го­го бу­ла укла­де­на уго­да, згі­дно з якою мав від­бу­ва­ти­ся так зва­ний «обмін на­се­ле­н­ням» у при­кор­дон­них ра­йо­нах. Са­ме під та­ким тер­мі­ном зна­чи­лось фа­кти­чне пе­ре­се­ле­н­ня укра­їн­ців з їхніх етні­чних те­ри­то­рій. При цьо­му в зга­да­ній уго­ді йшло­ся про на­чеб­то до­бро­віль­ний ха­ра­ктер пе­ре­се­ле­н­ня, що в ре­а­лі­ях ви­яви­лось при­му­со­вим, ще й із ви­ко­ри­ста­н­ням вій­сько­вих. Як за­зна­ча­ють істо­ри­ки, поль­ська вла­да за­сто­со­ву­ва­ла рі­зно­ма­ні­тні за­со­би для пе­ре­се­ле­н­ня, зокре­ма по­збав­ле­н­ня прав укра­їн­ців на зем­лю, лі­кві­да­цію рі­дно­го шкіль­ни­цтва, куль­тур­но- осві­тніх уста­нов, гре­ко- ка­то­ли­цької цер­кви та ін­ші.

«Опе­ра­ція «Ві­сла» — це був ге­но­цид укра­їн­сько­го на­ро­ду, — ко­мен­тує «Дню» до­ктор істо­ри­чних на­ук, про­фе­сор, ди­ре­ктор Цен­тру укра­ї­но­знав­ства Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Т. Г. Шев­чен­ка Во­ло­ди­мир СЕРГІЙЧУК. — Але моя по­зи­ція не спів­па­дає з ти­ми, хто ба­жає до­го­ди­ти Поль­щі. На­справ­ді та­ке пі­ді­грі­ва­н­ня мо­же по­га­но за­кін­чи­тись для Укра­ї­ни, і про це свід­чить історія. За­раз Укра­ї­на пе­ре­бу­ває в ста­ні вій­ни і дій­сно по­тре­бує до­по­мо­ги. Поль­ща, з одно­го бо­ку, про­по­нує під­трим­ку, а з дру­го­го — ви­ма­гає зро­би­ти аб­со­лю­тно не­прийня­тні ре­чі, які не ма­ють жо­дно­го сто­сун­ку до істо­ри­чної спра­ве­дли­во­сті та об’єктив­но­сті. Во­на від­мов­ля­є­ться на дер­жав­но­му рів­ні ви­зна­ти ге­но­цид укра­їн­ців під час опе­ра­ції « Ві­сла » , при цьо­му во­ни про­штов­ху­ють за­кон про на­чеб­то зло­чин­ність ОУН-УПА. Та­ка по­ве­дін­ка го­во­рить про те, що вла­да в Поль­щі змі­ню­є­ться, але під­хо­ди до укра­їн­ських пи­тань за­ли­ша­ю­ться ти­ми ж са­ми­ми. Як і сто ро­ків то­му Поль­ща нам ста­вить уль­ти­ма­ту­ми. Во­ни ви­ма­га­ють від нас, щоб ми ви­зна­ли ге­но­цид по­ля­ків на Во­ли­ні, яко­го не бу­ло. Так са­ме на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя в 1919-му ро­ці, ко­ли Укра­ї­на зна­хо­ди­лась в так зва­них чо­ти­ри­ку­тни­ках смер­ті, по­ля­ки ви­став­ля­ли умо­ву, мов­ляв, якщо укра­їн­ці хо­чуть під­трим­ки, то не­хай від­да­дуть Га­ли­чи­ну і Во­линь. Ми по­сту­пи­ли­ся, по­ві­рив­ши їм. Чим це скін­чи­ло­ся? По­ля­ки нас зра­ди­ли і по­ді­ли­ли Укра­ї­ну з Ро­сі­єю вже в че­твер­тий раз».

«От­же, те, що по­ля­ки ви­ма­га­ють від нас ви­зна­ти їх ге­но­цид на Во­ли­ні, це по­вто­ре­н­ня си­ту­а­ції сто­рі­чної дав­ни­ни, — на­го­ло­шує Во­ло­ди­мир Сергійчук. — Тут є і на­ша про­ви­на, адже пам’ятаю, як в 2003 ро­ці по­ля­ки ви­су­ну­ли ви­мо­гу зро­би­ти спіль­ну за­яву по Во­ли­ні, яку скла­ли са­мі по­ля­ки з ви­мо­гою не змі­ню­ва­ти жо­дної ко­ми в ній. На жаль, на­ші де­пу­та­ти то­ді про­го­ло­су­ва­ли за цей до­ку­мент, який зро­бив від­по­від­ні по­сту­пки на ко­ристь Поль­щі. Це да­ло їм під­ста­ви про­дов­жу­ва­ти спра­ву в то­му ж ду­сі — за­го­во­ри­ли про ге­но­цид, і на­сту­пна, чер­го­ва лан­ка цьо­го про­це­су по­ля­гає в зга­да­ній по­ста­но­ві від 2016 р. про «зло­чин­ність» ОУН-УПА. Це все лан­ки одно­го лан­цю­га. На­го­ло­шую, що по­ля­ки зав­жди ду­ма­ють про те, що во­ни мо­жуть ви­гра­ти за ра­ху­нок яки­хось угод з Мо­ско­ві­єю. Та­ким чи­ном сьо­го­дні на­ша вла­да має ре­тель­но ви­вчи­ти ці уро­ки для то­го, щоб ро­зу­мі­ти, як тре­ба бу­ду­ва­ти діа­лог з Поль­щею і не від­ри­ва­тись від ре­а­лій».

Укра­ї­на сто­лі­т­тя­ми пе­ре­бу­ває в ле­ща­тах двох ім­пе­рій. Су­тність ім­пе­рій, як ві­до­мо, іден­ти­чна — роз­ши­рю­ва­ти вла­сний вплив, оку­по­ву­ва­ти зем­лі і, зре­штою, або зни­щу­ва­ти на­ро­ди, або ні­ве­лю­ва­ти їхню іден­ти­чність. В ни­ні­шніх не менш скла­дних ре­а­лі­ях, ко­ли на­ша кра­ї­на вко­тре зна­хо­ди­ться під агре­сі­єю Мо­ско­вії, Укра­ї­на має спи­ра­тись як на вла­сні си­ли, так і на ди­пло­ма­ти­чний хист в зов­ні­шніх від­но­си­нах. Так ста­ло­ся, що са­ме в ці дні, що зна­ме­ну­ю­ться тра­гі­чною да­тою між дво­ма на­ро­да­ми, три­ває ві­зит спі­ке­ра Вер­хов­ної Ра­ди Ан­дрія Па­ру­бія до Поль­щі. Остан­ній вша­ну­вав во­я­ків Ар­мії УНА, які по­хо­ва­ні на цвин­та­рі Во­лі. Та чи ви­ста­чить у вла­ди му­дро­сті і на­по­ле­гли­во­сті за­ли­ши­тись на прин­ци­по­вих дер­жав­ни­цьких по­зи­ці­ях?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.