Про сво­бо­ду, від­по­від­аль­ність і тру­дно­щі ви­бо­ру

«Лю­бов... на до­тик...» — успі­шний ре­жи­сер­ський де­бют Ган­ни Ко­зи­рі­цької у Ки­їв­сько­му те­а­трі дра­ми і ко­ме­дії на лі­во­му бе­ре­зі Дні­пра

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на ПОЛІЩУК, «День»

Мо­ло­дий по­ста­нов­ник для сво­го де­бю­ту обра­ла по­пу­ляр­ний твір «Ці віль­ні ме­те­ли­ки». П’єсу на­пи­сав аме­ри­кан­ський сце­на­рист і ком­по­зи­тор Ле­о­нард Герш на­при­кін­ці 1960-х. Її ста­ви­ли у ба­га­тьох те­а­трах сві­ту, й ця лав-сто­рі вва­жа­є­ться одні­єю з най­по­пу­ляр­ні­ших ро­ман­ти­чних п’єс су­ча­сної дра­ма­тур­гії.

Дія від­бу­ва­є­ться про­тя­гом одно­го дня в ма­лень­кій квар­ти­рі на Ман­хет­те­ні, де зу­стрі­ча­ю­ться двоє су­сі­дів: Джил Тен­нер (Ана­ста­сія Ло­гвин) — екс­цен­три­чна й екс­тра­ва­ган­тна та До­нальд Бей­кер (Ан­дрій Со­бо­лєв) — ро­ман­ти­чний слі­пий рок-му­зи­кант. Во­на — схо­жа на ме­те­ли­ка, пур­хає по жи­т­тю, «по­га­на дів­чин­ка», яка вже всти­гла ви­ско­чи­ти за­між і че­рез ти­ждень вте­кти від чо­ло­ві­ка. Він — за­ну­ре­ний у се­бе фі­ло­соф. Джил — шу­ка­чка при­год, але має ме­ту — ста­ти ві­до­мою актор­кою, а До­нальд ба­жає вчи­ти­ся й бу­ти віль­ним від за­бо­бо­нів та обме­жень... Во­ни мо­ло­ді, ам­бі­тні, обоє вте­кли з-під ба­тьків­ської опі­ки, жа­да­ють зна­йти сво­бо­ду і зна­йти се­бе. Це — історія ко­ха­н­ня слі­по­го та­ла­но­ви­то­го хло­пця з ба­га­тої сім’ї і дів­чи­ни, яка мріє гра­ти го­лов­ні ро­лі в Гол­лі­ву­ді. З одно­го бо­ку, во­ни ду­же рі­зні, а з дру­го­го — чи­мось схо­жі. Їм ці­ка­во спіл­ку­ва­ти­ся ра­зом, і цей ін­те­рес їх при­тя­гує, й ці флю­ї­ди ге­ро­їв схо­жі на ко­ха­н­ня... Але ви­яв­ля­є­ться, що до­ро­сле жи­т­тя — це не тіль­ки сво­бо­да, а й від­по­від­аль­ність, і тру­дно­щі ви­бо­ру, і не­об­хі­дність від­по­від­а­ти за свої рі­ше­н­ня та вчин­ки...

Не­ор­ди­нар­на за­про­по­но­ва­на сце­но­гра­фія ви­ста­ви — квар­ти­ра, як... клі­тка-транс­фор­мер (ху­до­жник Ган­на Со­бо­лє­ва), ліж­ко ге­роя, яке за­крі­пле­не ре­ме­ня­ми-ли­пу­чка­ми на... сте­лі. Змі­ни по­ло­же­н­ня кім­нат до­да­ють дії ди­на­мі­зму, і сю­жет пе­ре­но­си­ться вже до су­сі­дньої осе­лі. У цій ви­ста­ві акто­ри де­мон­стру­ють не ли­ше свій дра­ма­ти­чний та­лант, а й пла­сти­ку та фі­зи­чну ви­три­ва­лість, по­стій­но ру­ха­ю­чись у обме­же­но­му про­сто­рі клі­тки­квар­ти­ри впро­довж май­же двох го­дин. Ін­ко­ли на­віть ля­чно, ко­ли акто­ри ви­сять на ме­та­ле­вих кон­стру­кці­ях і ро­блять рі­зні куль­бі­ти — зда­є­ться, що трав­ми не оми­ну­ти...

Пси­хо­ло­гі­чно­го дра­ма­ти­зму по­дії на­бу­ва­ють, ко­ли про­від­а­ти, як жи­ве син. При­їжджає ма­ти До­наль­да мі­сіс Бей­кер (Іри­на Мель­ник) — ле­ді з го­ло­ви до кін­чи­ків ніг­тів на но­гах. Во­на ба­чить, що ці двоє зов­сім не па­ра — як лід і по­лум’я, її сер­це роз­ри­ва­є­ться, бо її хло­пчик вже до­ро­слий, і він впер­ше за­ко­хав­ся. Що во­на чи­нить: ро­зір­ве цю див­ну дру­жбу чи від­сту­пить і дасть змо­гу мо­ло­дим са­мим ви­рі­шу­ва­ти свою до­лю, про це гля­да­чі ді­зна­ю­ться, ко­ли по­див­ля­ться ви­ста­ву.

У по­ста­нов­ці по­ру­шу­є­ться не­про­ста те­ма, про яку в нас ду­же рід­ко го­во­рять — ада­пта­ції лю­дей з фі­зи­чни­ми ва­да­ми у су­ча­сно­му сві­ті, а ще тут до­слі­джу­ють не­про­сті сто­сун­ки між ба­тька­ми та ді­тьми. «Лю­бов... на до­тик...» — це історія про ста­нов­ле­н­ня сві­то­гля­ду, про на­бу­т­тя орі­єн­ти­рів на са­мо­му по­ча­тку шля­ху, про ко­ха­н­ня, яке мо­же за­хо­пи­ти те­бе зне­на­цька, а та­кож це від­вер­та роз­мо­ва, яка роз­ка­за­на мо­ло­ди­ми ар­ти­ста­ми — ро­ве­сни­ка­ми го­лов­них ге­ро­їв п’єси.

Тре­ба за­зна­чи­ти, що Еду­ард Ми­тни­цький, ху­до­жній ке­рів­ник Те­а­тру дра­ми і ко­ме­дії на лі­во­му бе­ре­зі Дні­пра, не тіль­ки вміє роз­гле­ді­ти та­лант і по­тен­ці­ал акто­рів і ре­жи­се­рів, а й дає змо­гу мо­ло­дим ми­тцям ви­яви­ти се­бе не сце­ні. Схо­же, що ви­ста­ва «Лю­бов... на до­тик...» ма­ти­ме ща­сли­ву до­лю, бо по­ста­нов­ка не за­ли­шає бай­ду­жи­ми гля­да­чів, і кви­тки роз­ку­па­ють, не­мов га­ря­чі пи­ріж­ки. До ре­чі, на­сту­пні по­ка­зи від­бу­ду­ться 2 і 25 кві­тня.

ФОТО ЄВГЕНА ЧЕКАЛІНА

Тон­ку пси­хо­ло­гі­чну гру де­мон­стру­ють акто­ри: Ан­дрій Со­бо­лєв (До­нальд), Ана­ста­сія Ло­гвин (Джил)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.