«Си­стем­ність про­во­ка­цій зму­шує го­во­ри­ти про ро­сій­ський слід»

У ніч з 28 на 29 бе­ре­зня не­ві­до­мі з ру­чно­го про­ти­тан­ко­во­го гр­ана­то­ме­та об­стрі­ля­ли бу­дів­лю Ге­не­раль­но­го Кон­суль­ства Ре­спу­блі­ки Поль­ща в Лу­цьку

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

Стрі­ля­ли із за­дньо­го дво­ру уста­но­ви, ці­ля­чись у ві­кно на остан­ньо­му по­вер­сі: це жи­тло­ве при­мі­ще­н­ня для пра­ців­ни­ків кон­суль­ства. Кон­сул Ре­спу­блі­ки Поль­ща Кши­штоф Са­ві­цкі в ко­мен­та­рі во­лин­ським за­со­бам ма­со­вої ін­фор­ма­ції по­ві­до­мив: він вва­жає, що бу­ло ско­є­но те­ро­ри­сти­чний акт, який мав на ме­ті при­зве­сти до люд­ських жертв. Цьо­го не ста­ло­ся ли­ше то­му, що сна­ряд влу­чив не у са­ме ві­кно, а тро­хи ви­ще, у дах. На мі­сці йо­го по­па­да­н­ня — про­бо­ї­на роз­мі­ром 70 сан­ти­ме­трів. Те­ро­ри­сти­чний акт як одну з вер­сій то­го, що ста­ло­ся, роз­гля­да­ють і во­лин­ські си­ло­ви­ки, по­ві­до­мив­ши про це на бри­фін­гу на­сту­пно­го пі­сля над­зви­чай­ної по­дії ран­ку.

Об­стріл бу­дів­лі Ге­не­раль­но­го Кон­суль­ства Ре­спу­блі­ки Поль­ща за­су­див Пре­зи­дент Укра­ї­ни Пе­тро По­ро­шен­ко, він до­ру­чив пра­во­охо­рон­цям тер­мі­но­во вжи­ти всіх за­хо­дів для роз­слі­ду­ва­н­ня цьо­го ін­ци­ден­ту і вста­нов­ле­н­ня вин­них. Го­ло­ва МЗС Пав­ло Клім­кін ви­сло­вив обу­ре­н­ня з при­во­ду про­во­ка­ції про­ти Кон­суль­ства Поль­щі у Лу­цьку, на­звав­ши її «під­лі­стю від тих, хто про­ти на­шої дру­жби з Ре­спу­блі­кою Поль­ща». Го­ло­ва пар­ла­мент­сько­го ко­мі­те­ту у за­кор­дон­них спра­вах Ган­на Го­пко у до­пи­сі на сво­є­му фейс­бу­ці та­кож звер­ну­ла ува­гу, що «не ви­пад­ко­во ця подія збі­гла­ся в ча­сі з успі­шним за­вер­ше­н­ням у Вар­ша­ві за­сі­да­н­ня Між­пар­ла­мент­ської асам­блеї Укра­ї­ни, Ли­тви та Поль­щі. Пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни ма­ють зро­би­ти все мо­жли­ве для якнай­швид­шо­го роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­ну. Оче­ви­дно, що ор­га­ні­за­то­ри ці­єї, як і по­пе­ре­дніх про­во­ка­цій, спря­мо­ва­них на по­гір­ше­н­ня вза­є­мин між Укра­ї­ною і Поль­щею, пе­ре­бу­ва­ють за ме­жа­ми Укра­ї­ни. Є ли­ше одна сто­ро­на, яка зро­би­ла про­во­ка­ції, те­ро­ризм і агре­сію клю­чо­ви­ми ін­стру­мен­та­ми зов­ні­шньої по­лі­ти­ки. Це пу­тін­ська Ро­сія, яка ні­як не мо­же зми­ри­ти­ся з існу­ва­н­ням віль­ної Укра­ї­ни і віль­ної Поль­щі та мі­цним пар­тнер­ством між на­ши­ми кра­ї­на­ми».

Ге­не­раль­не Кон­суль­ство Ре­спу­блі­ки Поль­ща у Лу­цьку пра­цює з 2003 ро­ку. Во­лин­ська область — як при­кор­дон­ний ре­гіон — пов’яза­на з су­сі­дньою дер­жа­вою ба­га­тьма еко­но­мі­чни­ми, куль­тур­ни­ми, со­ці­аль­ни­ми та на­віть ро­дин­ни­ми кон­та­кта­ми. Про­те пев­ні си­ли, за­ці­кав­ле­ні у де­ста­бі­лі­за­ції цих сто­сун­ків, час від ча­су під­ні­ма­ють, зокре­ма, те­му етні­чно­го про­ти­сто­я­н­ня на укра­їн­сько-поль­сько­му по­гра­нич­чі у ро­ки Дру­гої сві­то­вої вій­ни. «Те, що ста­ло­ся вно­чі у Лу­цьку, свід­чить, що про­во­ка­ції ви­хо­дять на но­вий, ще не­без­пе­чні­ший рі­вень, — за­явив Во­ло­ди­мир В’ятро­вич, ди­ре­ктор Укра­їн­сько­го ін­сти­ту­ту на­ціо­наль­ної пам яті. — Ці­ли­ли­ся не ли­ше в бу­ди­нок поль­сько­го кон­су­ля­ту, а в поль­сько-укра­їн­ські сто­сун­ки. При чо­му зно­ву з ви­ко­ри­ста­н­ням істо­рії: «на­пад», «Во­линь», «поль­ський» — сло­ва, які ни­ні по­чу­ють в но­ви­нах на­ші за­хі­дні су­сі­ди, ма­ють на­ля­ка­ти не мен­ше, ніж сам факт об­стрі­лу».

«КОМУ ЦЕ ВИГІДНО?» ТА «ЩО З ЦИМ РОБИТИ?»

Окса­на КАЛIЩУК, до­ктор істо­ри­чних на­ук, про­фе­сор Схі­дно­єв­ро­пей­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки:

— Укра­їн­сько-поль­ські від­но­си­ни про­хо­дять чер­го­ве ви­про­бу­ва­н­ня. У ніч на 29 бе­ре­зня 2017 ро­ку про­лу­нав ре­зо­нан­сний ви­бух у адмі­ні­стра­тив­но­му при­мі­щен­ні Ге­не­раль­но­го Кон­суль­ства Ре­спу­блі­ки Поль­ща у Лу­цьку. Подія, во­че­видь, не­при­єм­на і на­віть не­без­пе­чна. Однак, хто б не ви­явив­ся без­по­се­ре­днім ви­ко­нав­цем цьо­го акту (га­ря­чі го­ло­ви та аген­ти є по оби­два бо­ки Бу­гу), ва­жли­ві­шим є від­по­ві­сти на два за­са­дни­чі пи­та­н­ня — «кому це вигідно?» та «що з цим робити?».

Си­стем­ність рі­зно­ма­ні­тних про­во­ка­цій, які від­бу­ва­ю­ться на укра­їн­сько-поль­сько­му по­ру­біж­жі з по­ча­тку ро­сій­сько-укра­їн­ської вій­ни, зму­шує го­во­ри­ти про ро­сій­ський слід. Вар­то на­га­да­ти, що це не пер­ший ін­ци­дент, пов’яза­ний з кон­суль­ськи­ми уста­но­ва­ми. Так, ще 7 жов­тня 2015 ро­ку пі­зно вве­че­рі про­лу­нав ви­бух з гра­на­ти РГ-42 на те­ри­то­рії кон­суль­ства Ре­спу­блі­ки Поль­ща у Льво­ві. Уно­чі 8 лю­то­го 2017 ро­ку не­ві­до­мі об­пи­са­ли пар­кан поль­сько­го кон­суль­ства у Льво­ві, що на ву­ли­ці Іва­на Фран­ка, 108. То­ді на пар­ка­ні з’явив­ся на­пис бі­лою фар­бою «на­ша зем­ля» та пля­ми чер­во­ної фар­би на бу­дів­лі. Те­пер — кон­суль­ська уста­но­ва у Лу­цьку.

Якщо до цьо­го до­да­мо так зва­ну «вій­ну пам’ятни­ків», яку ми спо­сте­рі­га­є­мо по оби­два бо­ки укра­їн­сько-поль­сько­го кор­до­ну, ко­ли ни­ща­ться або плюн­дру­ю­ться ме­мо­рі­аль­ні мі­сця вша­ну­ва­н­ня укра­їн­ських чи поль­ських жертв (при­кме­тно, що цьо­го ро­ку во­на пе­ре­не­сла­ся на укра­їн­ські те­ре­ни — Гу­та Пе­ня­цька, Би­ків­ня), то так чи іна­кше на­про­шу­є­ться ви­сно­вок про пев­ний сце­на­рій за­го­стре­н­ня і так не про­стих укра­їн­сько-поль­ських від­но­син. Як би це не ви­гля­да­ло ба­наль­но, однак ін­шої від­по­віді на за­пи­та­н­ня «кому це вигідно?» не­має — у цих по­ді­ях за­ці­кав­ле­на ли­ше «тре­тя сто­ро­на». Ні укра­їн­ська вла­да, ні укра­їн­ське су­спіль­ство не ма­ють жо­дних при­чин псу­ва­ти від­но­си­ни з су­сі­дньою Поль­щею.

Во­че­видь, впли­ну­ти на те, що від­бу­ло­ся, не мо­жуть ні укра­їн­ці, ні по­ля­ки. Ва­жли­ві­шим є те, як ми мо­же­мо ней­тра­лі­зу­ва­ти дію цих про­во­ка­цій. І тут по­трі­бна ско­ор­ди­но­ва­на і ефе­ктив­на ро­бо­та ди­пло­ма­ти­чних і пра­во­охо­рон­них стру­ктур обох дер­жав. Ви­ко­нав­ці про­во­ка­ції по­вин­ні яко­мо­га швид­ше бу­ти від­най­де­ні — і це пре­стиж укра­їн­ської дер­жа­ви. А ди­пло­ма­ти — ще біль­ше до­кла­да­ти зу­силь для збе­ре­же­н­ня до­бро­су­сід­ських від­но­син.

Хо­че­ться спо­ді­ва­ти­ся, що оби­два на­ші на­ро­ди ви­йдуть з цих ви­про­бо­ву­вань ще силь­ні­ши­ми і зер­но роз­бра­ту не про­ро­сте, по­при всі зу­си­л­ля.

На­та­лія МАЛІМОН, «День», Луцьк

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.