Но­вий погляд на... «пер­со­наж у каль­со­нах»

4 кві­тня у Ки­є­ві Ві­ктор Си­до­рен­ко пред­ста­вить твор­чий арт-про­ект «Де­пер­со­на­лі­за­ція»

Den (Ukrainian) - - Культура - Алі­са АНТОНЕНКО

Ви­став­ка від­кри­є­ться у «Щер­бен­ко Арт Цен­трі». У «Де­пер­со­на­лі­за­ції» бу­дуть пред­став­ле­ні скуль­пту­ри та се­рія кар­тин ві­до­мо­го май­стра су­ча­сно­го ми­сте­цтва. «Че­рез образ «лю­ди­ни у каль­со­нах» пе­ред гля­да­чем роз­гор­та­є­ться ав­тор­ська стра­те­гія в до­слі­джен­ні й осми­слен­ні впли­ву не­да­ле­ко­го істо­ри­чно­го ми­ну­ло­го на су­ча­сну реальність і пер­спе­кти­ви йо­го по­вто­ре­н­ня», — за­зна­чає ми­сте­цтво­зна­вець Лю­бов БАГАЦЬКА. Мо­жна при­га­да­ти та­кі ре­зо­нан­сні про­е­кти ки­їв­сько­го ху­до­жни­ка, як скуль­пту­ри­кло­ни «лю­ди­ни в каль­со­нах» — пер­со­на­жа-ві­зи­тної кар­тки В. Си­до­рен­ка, які у 2008 р. з’яви­ли­ся на алеї Ма­ле­ви­ча, ву­ли­цях Сі­чо- вих Стріль­ців та буль­ва­рі Ле­сі Укра­їн­ки в Ки­є­ві, в 2009 — на Єли­сей­ських по­лях у Па­ри­жі, а в 2014 — в ае­ро­пор­ту Бо­ри­спіль.

За сло­ва­ми ор­га­ні­за­то­рів ви­став­ки «Де­пер­со­на­лі­за­ція», те­пер скуль­пту­ри зна­йшли ще один ви­мір — на ав­тор­ських по­ло­тнах. На­га­да­є­мо, ху­до­жник ство­рив се­рію жи­во­пи­сних ро­біт із лег­ко впі­зна­ва­ни­ми ло­ка­ці­я­ми Лон­до­на і Бер­лі­на, Па­ри­жа і Ве­не­ції, Афін і Ки­є­ва. Ці мі­сця він не­мов за­по­зи­чує з ре­тро­фо­то­гра­фій ХІХ і ХХ ст. і за­пов­нює кло­на­ми, по­зна­ча­ю­чи про­бле­ми по­лі­ти­ки муль­ти­куль­ту­ра­лі­зму, від­кри­тих кор­до­нів та то­ле­ран­тно­сті в зна­йо­мих обри­сах єв­ро­пей­ських міст...

Ге­рой або пер­со­наж ху­до­жни­ка, який від­рі­зня­є­ться вну­трі­шнім сві­тлом, він не­мов чу­жий се­ред сво­їх або нав­па­ки. Це та са­ма «лю­ди­на без вла­сти­во­стей» — ти­по­ва, але осо­бли­ва; зне­осо­бле­ний, але з про­ни­зли­вим по­гля­дом. Лю­ди­на, яка шу­кає се­бе в та­бу­йо­ва­но­му ми­ну­ло­му, гло­ба­лі­зо­ва­но­му сьо­го­ден­ні та по­ст­гу­ма­ні­сті­чно­му май­бу­тньо­му.

— Мій пер­со­наж «у каль­со­нах» іден­ти­фі­ку­є­ться як лю­ди­на пост­ра­дян­ська зав­дя­ки при­кме­тній де­та­лі одя­гу, — роз­по­від­ав у ін­терв’ю «Дню» Ві­ктор СИ­ДО­РЕН­КО. — Я пра­гну по­ка­за­ти, що ця пер­со­на ні­чим не стра­шна і, ма­ю­чи до­свід пе­ре­хо­ду від то­та­лі­тар­но­го до де­мо­кра­ти­чно­го, мо­же на­віть бу­ти ко­ри­сною. І, мо­жли­во, зав­дя­ки цьо­му до­сві­ду мій пер­со­наж змо­же по­ли­ну­ти в но­вий ви­мір. Іо­ці каль­со­ни по­ти­хень­ку пе­ре­хо­дять в одяг схі­дно­го му­дре­ця, який теж хо­дить у бі­лих оде­жах. Це я й хо­чу ска­за­ти сво­ї­ми ро­бо­та­ми...

А по­ча­ло­ся все з про­е­кту «Ам­не­зія», по­тім — «Ци­то­хро­ні­зми», де ні­би зни­щу­ю­ться ро­бо­ти со­ці­а­лі­сти­чно­го ре­а­лі­зму. При­га­дую й те, як зна­йшов сво­го «пер­со­на­жа в каль­со­нах». Я люб- лю ста­рі аль­бо­ми. Ійо­го я ви­пад­ко­во зна­йшов у ар­хів­них фо­то­гра­фі­ях із да­ле­ких 1940-х. По­чав роз­ро­бля­ти цей образ. Тож цей пер­со­наж ви­ник із ре­аль­но­го жи­т­тя й те­пер зу­стрі­ча­є­ться в ба­га­тьох мо­їх про­е­ктах».

Арт-про­ект «Де­пер­со­на­лі­за­ція» мо­жна по­ба­чи­ти до 6 трав­ня.

ДОВІДКА «Дня»

Ві­ктор Си­до­рен­ко на­ро­див­ся у 1953 ро­ці в м. Тал­ди-Кур­ган, Ка­зах­стан. У 1974—1979 рр. на­вчав­ся в Хар­ків­сько­му ху­до­жньо-про­ми­сло­во­му ін­сти­ту­ті (про­фе­сор Б. Ко­са­рев). У 1985— 1988 рр. — Аспі­рант твор­чих май­сте­рень Ака­де­мії ми­стецтв СРСР (ке­рів­ник — ака­де­мік, про­фе­сор С. Гри­гор’єв). Він пред­ста­вив свої ро­бо­ти в пер­со­наль­них і гру­по­вих про­е­ктах не тіль­ки в Укра­ї­ні, а й за­кор­до­ном, зокре­ма на 50-й Ве­не­ці­ан­ській бі­є­на­ле, Ве­не­ція; Black Square Gallery, Майа­мі; Га­ле­реї Taiss, Galerie Albert Benamou в Па­ри­жі; Lora D. Art gallery, Чи­ка­го; Pendleton Art Center, Цин­цин­на­ті; V Мі­жна­ро­дно­му арт-фе­сти­ва­лі, Ма­где­бург.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.