«Ва­ша ви­став­ка – обов’ яз ко ва для пе ре гля ду »

Фо­то­граф із Ма­рі­у­по­ля Алі­на Ко­ма­ро­ва — про шко­лу «Дня» як стан­дарт у про­фе­сії

Den (Ukrainian) - - 25 - Ва­дим ЛУБЧАК, «День»

31бе­ре­зня в Ма­рі­у­по­лі, у Цен­трі су­ча­сно­го ми­сте­цтва і куль­ту­ри іме­ні А.І. Ку­їн­джі, уро­чи­сто від­кри­є­ться фо­то­ви­став­ка «Дня». Ще на­пе­ре­до­дні пе­ре­гля­ну­ти екс­по­зи­цію при­хо­ди­ли де­ся­тки лю­дей, се­ред них — ді­ти, вій­сько­ві, жур­на­лі­сти та фо­то­ре­пор­те­ри. Тра­ди­цій­но на ви­став­ці ма­рі­у­поль­ці змо­жуть про­го­ло­су­ва­ти за сво­го фа­во­ри­та, який отри­має Приз гля­да­цьких сим­па­тій. Ці­ка­во, що в ін­ших ре­гіо­нах, де вже бу­ла по­ка­за­на ви­став­ка, зокре­ма у Слов’ян­ську, чи­ма­ло від­ві­ду­ва­чів про­го­ло­су­ва­ли за ро­бо­ту «Вці­лі­лий» ма­рі­у­поль­сько­го фо­то­гра­фа Аліни Комарової. Ро­бо­ту Комарової від­зна­чи­ли і на від­крит­ті Фо­то­ви­став­ки «День-2016» у Ки­є­ві, зокре­ма пред­став­ник Укра­ї­ни у гу­ма­ні­тар­ній під­гру­пі в ТКГ, пер­ший за­сту­пник го­ло­ви Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни Іри­на Ге­ра­щен­ко окре­мим при­зом на­го­ро­ди­ла двох ав­то­рів за вра­жа­ю­чі фо­то про во­ї­нів-ге­ро­їв — від­зна­ки отри­ма­ли Алі­на Ко­ма­ро­ва за сві­тли­ну «Вці­лі­лий» та Ана­ста­сія Іванова за ро­бо­ту «На­о­дин­ці з дру­гом».

На­пе­ре­до­дні від­кри­т­тя ви­став­ки «Дня» у Ма­рі­у­по­лі ми по­спіл­ку­вав­ся з Алі­ною Ко­ма­ро­вою (більд-ре­да­кто­ром га­зе­ти «При­а­зов­ський ро­бо­чий», яка ба­га­то пра­цює в зо­ні АТО) про те, як змі­ни­ла­ся укра­їн­ська жур­на­лі­сти­ка пі­сля вій­ни з Ро­сі­єю, та чо­му фо­то­ви­став­ку «Дня» во­на на­зи­ває «обов’яз­ко­вою для пе­ре­гля­ду».

— Про­фе­сіо­наль­ний фо­то­жур­на­ліст сьо­го­дні, на мою дум­ку, обов’яз­ко­во хоч один раз по­ви­нен по­пра­цю­ва­ти на пе­ре­до­вій. Хоч як би це бу­ло стра­шно, і хоч як би бо­ля­че бу­ло ди­ви­ти­ся на ре­аль­ну си­ту­а­цію, — це по­трі­бно, — го­во­рить Алі­на Ко­ма­ро­ва. — Пе­ре­до­ва до­по­ма­гає жур­на­лі­стам від­чу­ти суть тра­ге­дії і рі­вень не­без­пе­ки... для кра­ї­ни. Крім то­го, сьо­го­дні ду­же ва­жли­во ма­кси­маль­но фі­ксу­ва­ти все, що від­бу­ва­є­ться на вій­ні, по­ка­зу­ва­ти це укра­їн­цям і всьо­му сві­то­ві. У ці­ло­му на­ші ко­ле­ги ни­ні пра­цю­ють ду­же зла­го­дже­но і про­фе­сій­но на фронті. Фо­то­жур­на­лі­сти в Укра­ї­ні на­справ­ді ду­же кру­ті. Я ра­ні­ше ба­га­тьох зна­ла, але чи­ма­ло від­кри­ла для се­бе по-но­во­му са­ме тут, в зо­ні АТО. Во­ни смі­ли­ві, про­фе­сіо­на­ли, пра­цю­ють на кла­сно­му між­на­ро­дно­му рів­ні. Чи­ма­ло тут тих, хто спів­пра­цює з між­на­ро­дни­ми аген­ці­я­ми, — са­ме во­ни ве­ли­кою мі­рою роз­по­від­а­ють прав­ду про на­шу си­ту­а­цію на увесь світ. Біль­шість з нас па­ра­лель­но по­ши­рює сві­тли­ни у со­ці­аль­них ме­ре­жах, в то­му ж «Фейс­бу­ці», то­ді це ба­чать дру­зі з ін­ших кра­їн. Осо­бли­во ко­ли від­бу­ва­є­ться за­го­стре­н­ня і ко­ли тре­ба до­по­мо­га — мо­раль­на, ор­га­ні­за­цій­на, во­лон­тер­ська — ми її від­чу­ва­є­мо, в то­му чи­слі із-за кор­до­ну.

— Як ро­бо­та на вій­ні впли­ну­ла в про­фе­сій­но­му пла­ні осо­би­сто на вас?

— Ска­за­ти, що я не бо­юсь пра­цю­ва­ти на лі­нії фрон­ту, бу­ло б не­прав­дою. Бо­юсь. Ду­же. Зна­є­те, ко­ли ти пра­цю­єш на «ну­льо­вих» по­зи­ці­ях, то бу­ва­ють рі­зні си­ту­а­ції, іно­ді — еле­мен­тар­но тре­ба все ки­да­ти і ря­ту­ва­ти вла­сне жи­т­тя. Тут, на вій­ні, не­має зна­че­н­ня — чо­ло­вік ти чи жін­ка. У ру­ках ка­ме­ра — а от­же, тре­ба пра­цю­ва­ти. Ро­бо­та в зо­ні АТО — не­ймо­вір­но за­гар­то­вує, і в про­фе­сій­но­му, і в гро­ма­дян­сько­му пла­ні.

— 31 бе­ре­зня у ва­шо­му мі­сті Ма­рі­у­поль від­кри­ва­є­ться фо­то­ви­став­ка «Дня», де ча­сти­на екс­по­зи­ції при­свя­че­на ге­ро­ям вій­ни. Зокре­ма там є ва­ше фо­то «Вці­лі­лий»...

— Це не­ймо­вір­но ва­жли­ва акція. Я бе­ру участь у фо­то­кон­кур­сах «Дня» дав­но, з 2003 ро­ку. Кіль­ка ра­зів бу­ла у чи­слі най­кра­щих на­го­ро­дже­них ав­то­рів. По­тім ма­ла пев­ну па­у­зу, і ось ми­ну­ло­го ро­ку по­да­ла свої фо­то­гра­фії зно­ву, дя­кую, що жу­рі по­мі­ти­ли і від­зна­чи­ли. На­справ­ді я в за­хва­ті від «Дня», адже га­зе­та кує най­кра­щі ка­дри у фо­то­жур­на­лі­сти­ці! Я з ве­ли­кою вдя­чні­стю зга­дую ни­ні по­кій­но­го Ле­о­ні­да Бак­ку, більд-ре­да­кто­ра, а та­кож Ми­ко­лу Ла­за­рен­ка, який нам на по­ча­тку твор­чо­го шля­ху, а це бу­ло ро­ків 15 то­му, да­вав ва­жли­ві по­ра­ди, про­во­див се­мі­на­ри... Я вва­жаю се­бе пев­ною мі­рою ви­хо­ван­кою фо­то­шко­ли «Дня», і ду­же ці­ную га­зе­ту за те, що фо­то для вас — це не­від’єм­на скла­до­ва ком­по­зи­ції, це одне ці­ле з текс­том. На від­мі­ну від ін­ших ви­дань, де ча­сто мо­жна зу­стрі­ти фо­то­гра­фію будь-яко­го ти­пу, — го­лов­не якось нею про­ілю­стру­ва­ти текст. У вас — все не так. На фо­то, опу­блі­ко­ва­ні у «Дні», тре­ба рів­ня­ти­ся, во­ни ду­же силь­ні. А що­до са­мо­го фо­то­кон­кур­су, то « День » — від­кри­ває лю­дей. Він від­кри­ває нас, фо­то­гра­фів, по-но­во­му, а крім то­го, від­кри­ває нас Укра­ї­ні і сві­то­ві. І це ду­же кру­то.

А те, що «День» при­їхав спо­ча­тку у Слов’янськ, а за­раз — у Ма­рі­у­поль — за це вам ве­ли­кий ре­спект. Зна­є­те, не ко­жен по­лі­тик на­віть з охо­ро­ною го­то­вий сьо­го­дні їха­ти на схід. А ви при­їжджа­є­те з не­ймо­вір­но силь­ною фо­то­ви­став­кою про Укра­ї­ну. Те, що сьо­го­дні від­бу­ва­є­ться на схо­ді, для лю­ди­ни, яка жи­ве на «ве­ли­кій мир­ній зем­лі», — ча­сто стра­шне і не­зро­зумі­ле. Для ба­га­тьох про­сто при­їха­ти сю­ди — по­двиг, не­ймо­вір­но важ­ко з мо­раль­ної то­чки зору. Лю­ди чи­та­ють по­ві­дом­ле­н­ня, ці чи­слен­ні зве­де­н­ня вій­ни... і жа­ха­ю­ться. Але ж на­справ­ді жи­т­тя тут три­ває, ми хо­ди­мо у шко­ли, на ро­бо­ту і, зро­зумі­ло, пра­гне­мо які­сно­го куль­тур­но­го від­по­чин­ку. То­му при­їзд фо­то­ви­став­ки, по­вір­те, ста­не справ­жньою по­ді­єю для мі­ста. Пе­ре­дов­сім це ва­жли­во для на­шої ма­ле­чі, для шко­ля­рів. За­раз са­ме шкіль­ні канікули, то­му ді­ти то­чно ма­со­во пі­дуть на ви­став­ку. Я не­ймо­вір­но ра­дію, ко­ли ба­чу фо­то­гра­фії на ва­шо­му сай­ті, де ви­дно, що ма­ле­ча Ма­рі­у­по­ля... ще до від­кри­т­тя ви­став­ки на неї аж бі­жить. Але, ра­зом з тим, я аб­со­лю­тно пе­ре­ко­на­на, що ва­ша ви­став­ка ду­же ва­жли­ва, мо­жна ска­за­ти — обов’яз­ко­ва для пе­ре­гля­ду — на­шим вій­сько­вим. Го­лов­ний ре­да­ктор «Дня» Ла­ри­са Ів­ши­на — ве­ли­ка ро­зум­ни­ця, що сво­ї­ми зу­си­л­ля­ми ро­бить та­кі по­трі­бні акції і пе­ре­дов­сім ве­зе їх на схід.

ФО­ТО АЛІНИ КОМАРОВОЇ ФО­ТО — -2016

XVIII Мiж на род ний фо то кон курс

ФО­ТО АЛІНИ КОМАРОВОЇ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.