Вір­ме­нія: ви­бо­ри як де­мо­кра­ти­чний де­ко­рум

Які не­без­пе­ки ча­ту­ють на пре­зи­ден­та Сер­жа Сарг­ся­на пі­сля пе­ре­мо­ги пар­тії на чо­лі з прем’єр-мі­ні­стром Ка­ре­ном Ка­ра­пе­тя­ном

Den (Ukrainian) - - День Планети - Юрій РАЙХЕЛЬ Пі­дго­ту­ва­ла На­та­лія ПУШКАРУК

Пар­ла­мент­ські ви­бо­ри у Вір­ме­нії при­вер­ну­ли ува­гу на­віть не че­рез не­пе­ре­дба­чу­ва­ність ре­зуль­та­ту. Із цим якраз у ни­ні­шньої вла­ди осо­бли­вих про­блем не бу­ло. Но­вим бу­ло за­вер­ше­н­ня про­це­су пе­ре­хо­ду від пре­зи­дент­ської ре­спу­блі­ки до пар­ла­мент­ської.

Це ста­є­пев­ним трен­дом для де­яких пост­ра­дян­ських дер­жав. Утво­ре­ні з пре­зи­дент­ською фор­мою прав­лі­н­ня, у них на­ро­ста­ють про­бле­ми, пов’яза­ні з до­три­ма­н­ням де­мо­кра­ти­чно­го де­ко­ру­му. Одна з них по­ля­га­єв обме­жен­ні дво­ма тер­мі­на­ми мо­жли­во­сті ба­ло­ту­ва­ти­ся на пост пре­зи­ден­та. Як ві­до­мо, в Ро­сії цей кут був обі­йде­ний ро­кі­ров­кою між Пу­ті­ним і Ме­две­дє­вим. У Вір­ме­нії на це не пі­шли. Чи то че­рез брак від­по­від­ної кан­ди­да­ту­ри на по­са­ду мі­сце­збе­рі­га­ча, чи то че­рез то­таль­не не­до­вір’я в най­ближ­чо­му ото­чен­ні пре­зи­ден­та Сарг­ся­на, чи то з яки­хось ін­ших при­чин. У ці­ло­му ви­рі­ши­ли пе­ре­хо­ди­ти до пар­ла­мент­ської фор­ми, де жо­дних обме­жень на вла­ду не­має. Ви­гра­єш ви­бо­ри — і прав со­бі на здо­ров’я. Ма­буть, ця об­ста­ви­на і зму­си­ла пре­зи­ден­та Сарг­ся­на пі­ти на змі­ну стру­кту­ри вла­ди. Во­дно­час був змі­не­ний ви­бор­чий за­кон. І не про­сто змі­не­ний, а так, що в ньо­му до кін­ця на­віть ЦВК не ро­зі­бра­ла­ся.

Ця об­ста­ви­на не менш ва­жли­ва для ха­ра­кте­ри­сти­ки ма­нев­ру­ва­н­ня прав­ля­чої вер­хів­ки Вір­ме­нії з ме­тою збе­ре­же­н­ня вла­ди на дося­жний пе­рі­од, але так як по­ка­зник без­пер­спе­ктив­но­сті обра­но­го вну­трі­шньо­по­лі­ти­чно­го кур­су і по­хі­дно­го від ньо­го зов­ні­шньо­по­лі­ти­чно­го.

Як мі­ні­мум пар­ла­мент по­ви­нен скла­да­ти­ся з 101 де­пу­та­та. Во­ни оби­ра­ю­ться за дво­рів­не­вою про­пор­цій­ною си­сте­мою. При цьо­му 97 місць оби­ра­ю­ться за пар­тій­ни­ми спи­ска­ми, а чо­ти­ри ман­да­ти за­ли­ша­ю­ться для пред­став­ни­ків на­ціо­наль­них мен­шин — єзи­дів, ро­сі­ян, ас­сі­рій­ців і кур­дів.

Це ли­ше одна ча­сти­на ви­бор­чої си­сте­ми. Да­лі по­чи­на­ю­ться мі­сце­ві осо­бли­во­сті. Окрім за­галь­но­дер­жав­них пар­тій­них спи­сків, у 13 ви­бор­чих окру­гах єте­ри­то­рі­аль­ні спи­ски пред­став­ни­ків пар­тій і бло­ків. Ін­ши­ми сло­ва­ми, до 101 де­пу­та­та до­да­є­ться ще 13. Про­те 114 — ще не ме­жа.

Згі­дно із за­ко­ном опо­зи­ція по­вин­на ма­ти як мі­ні­мум тро­хи біль­ше тре­ти­ни ман­да­тів. Якщо по­да­них за неї го­ло­сів не ви­ста­ча­є­для за­пов­не­н­ня ці­єї тре­ти­ни, то вво­дя­ться до­да­тко­ві де­пу­тат­ські мі­сця. При цьо­му прав­ля­ча біль­шість пар­тії або бло­ків обов’яз­ко­во по­вин­на ма­ти у сво­є­му роз­по­ря­джен­ні « ста­біль­ну біль­шість » , десь на рів­ні 55%.

Ось і ви­хо­дить, що че­рез усю цю ви­бор­чу та пар­ла­мент­ську ари­фме­ти­ку чи­сло місць в На­ціо­наль­них збо­рах мо­же ва­рі­ю­ва­ти­ся від 101 до 140. То­чну ци­фру не мо­же на­зва­ти на­віть ЦВК.

До­да­мо до цьо­го тра­ди­цій­не ви­ко­ри­ста­н­ня адмі­ні­стра­тив­но­го ре­сур­су, по­ру­ше­н­ня і під­та­со­ву­ва­н­ня, а та­кож те­хні­чну не­го­тов­ність ви­бор­чих діль­ниць. До остан­ніх слід від­не­сти, на­при­клад, збої у ро­бо­ті ска­не­рів від­би­тків паль­ців. На­віть пре­зи­дент Сарг­сян при го­ло­су­ван­ні не зміг прой­ти цю про­це­ду­ру.

Су­то ари­фме­ти­чно ре­зуль­та­ти ви­бо­рів ви­гля­да­ють та­ким чи­ном. Прав­ля­ча Ре­спу­блі­кан­ська пар­тія, яку очо­лю­є­ни­ні­шній пре­зи­дент кра­ї­ни Серж Сарг­сян, на­би­рає 49,32%. Блок «Ца­ру­кян», лі­де­ром яко­го єнай­ба­га­тший бі­зне­смен Вір­ме­нії Га­гик Ца­ру­кян, на­би­рає 27,67%. Пар­тія «Да­шна­кцу­тюн» здо­бу­ває6,74%. Опо­зи­цій­ний блок «Єлк» (Ви­хід) отри­мав 7,39% го­ло­сів ви­бор­ців. Ре­шта п’ять пар­тій і бло­ків не про­йшли 5% бар’єр для пар­тій і7% — для бло­ків.

За та­ких ре­зуль­та­тів фор­му­ва­н­ня ста­біль­ної біль­шо­сті в пар­ла­мен­ті осо­бли­вих про­блем не ви­кли­че, оскіль­ки блок «Ца­ру­кян» у Вір­ме­нії на­зи­ва­ють дру­гою прав­ля­чою пар­ті­єю. Бу­дуть за­пе­клі су­пе­ре­чки дов­ко­ла роз­по­ді­лу хлі­бних місць в апа­ра­ті управ­лі­н­ня кра­ї­ною, але не біль­ше то­го. В ці­ло­му склад прав­ля­чої біль­шо­сті за­ли­ша­є­ться ста­рим, хо­ча для пе­ред­ви­бор­ної ві­три­ни пар­тії і бло­ки на­ма­га­ли­ся вклю­чи­ти до спи­сків ма­кси­маль­но мо­жли­ву кіль­кість но­вих осіб і прі­звищ. І це теж осо­бли­вість цих ви­бо­рів. Ра­ні­ше над по­ді­бним осо­бли­во не за­ми­слю­ва­ли­ся.

Про­бле­ми пе­ре­хо­ду до но­вої си­сте­ми пов­ною мі­рою ви­ни­кнуть пі­сля 2018 ро­ку, ко­ли за­кін­чи­ться тер­мін ни­ні­шніх пов­но­ва­жень пре­зи­ден­та Сарг­ся­на. За­раз пар­ла­мент і фор­мо­ва­ний ним уряд ма­ють на­ба­га­то біль­ше пов­но­ва­жень, а пре­зи­дент стає, пі­сля 2018 ро­ку, пред­став­ни­цькою фі­гу­рою. І кан­ди­да­ту­ра прем’єр-мі­ні­стра з те­хні­чної стає ви­зна­чаль­ною.

Ось тут на Сарг­ся­на і ча­ту­ють не­без­пе­ки. Най­пер­ше з бо­ку прем’єр­мі­ні­стра Ка­ре­на Ка­ра­пе­тя­на. Це по­лі­тик ін­шо­го по­ко­лі­н­ня, який не об­тя­же­ний клі­ше ми­ну­ло­го. Бу­ду­чи ме­ром Єре­ва­ну 2010-2011 рр., не на­дбав вла­сти­во­го ба­га­тьом вір­мен­ським по­лі­ти­кам і чи­нов­ни­кам ком­про­ме­ту­ю­чо­го хво­ста. Для ньо­го ха­ра­ктер­ний більш пра­гма­ти­чний під­хід до сто­сун­ків із Ро­сі­єю.

Зокре­ма, у до­сить го­стро­му для Вір­ме­нії га­зо­во­му пи­тан­ні. Газ­пром для збе­ре­же­н­ня сво­єї мо­но­по­лії на вір­мен­сько­му рин­ку під­три­мує тиск га­зу в ін­тер­ко­не­кто­рі з Іра­ну та­ким, щоб пе­ре­ка­чу­ва­но­го га­зу ви­ста­ча­ло ли­ше на ви­ро­бни­цтво еле­ктро­енер­гії та від­прав­ки її на­зад в Іран. Те­ге­ран дав­но про­по­ну­є­по­бу­ду­ва­ти тру­бо­про­від біль­шої по­ту­жно­сті та за­без­пе­чу­ва­ти че­рез Вір­ме­нію га­зом і Гру­зію. Ка­ра­пе­тян, на від­мі­ну від ін­ших вір­мен­ських по­лі­ти­ків, уві­йшов у цю гру, чим тро­хи при­го­лом­шив де­ко­го у Мо­скві.

У зов­ні­шньо­по­лі­ти­чній сфе­рі в най­ближ­чій пер­спе­кти­ві істо­тних змін не пе­ред­ба­ча­є­ться. По­лі­ти­чна сила ко­ли­шньо­го пре­зи­ден­та Те­рПе­тро­ся­на, що про­по­ну­є­змі­ни­ти під­хід до про­ти­сто­я­н­ня з Азер­бай­джа­ном і Ту­реч­чи­ною, до пар­ла­мен­ту не про­йшла. Звід­си ви­пли­ває, що аб­со­лю­тно про­мо­сков­ський курс по­лі­ти­ки Єре­ва­ну за­ли­ши­ться без змін, при­найм­ні, до пре­зи­дент­ських ви­бо­рів 2018 ро­ку.

По­ки по­за про­гно­зом вір­мен­ських огля­да­чів і екс­пер­тів за­ли­ша­є­ться не­ви­зна­че­ність еко­но­мі­чної си­ту­а­ції. Без­ро­бі­т­тя пе­ре­ви­щує18% і є най­ви­щим на так зва­но­му про­сто­рі СНД. На­дій на еко­но­мі­чну та фі­нан­со­ву до­по­мо­гу Ро­сії на­віть в обмін на пов­не під­по­ряд­ку­ва­н­ня у сфе­рі без­пе­ки все мен­ше. Хо­ча для Вір­ме­нії з ура­ху­ва­н­ням її по­тен­ці­а­лу по­трі­бно не так вже і ба­га­то — бю­джет кра­ї­ни скла­да­є­близь­ко $14 млрд. При­найм­ні, у по­рів­нян­ні з Бі­ло­рус­сю, але у Мо­скви і що­до цьо­го «на­пру­га». До то­го ж важ­ко про­гно­зу­ва­ти роз­ви­ток вну­трі­шньо­по­лі­ти­чної си­ту­а­ції в са­мій Ро­сії. Ціл­ком мо­жли­во, що во­се­ни про­те­стна хви­ля в ній зно­ву по­си­ли­ться.

На Пів­ден­но­му Кав­ка­зі на­став пе­рі­од не­стій­кої рів­но­ва­ги і яко­гось пе­ред­гро­зо­во­го за­тиш­шя. Вар­то хоч у чо­мусь по­хи­тну­ти­ся си­ту­а­ції в одній із трьох кра­їн ре­гіо­ну, як мо­же ви­ни­кну­ти ефект до­мі­но. При цьо­му Вір­ме­нія ви­гля­да­єв да­ний час най­слаб­кі­шою лан­кою цьо­го лан­цю­га.

«ОДНОПАРТІЙНИЙ УРЯД МАЄ ЗА­БЕЗ­ПЕ­ЧИ­ТИ СТІЙКІСТЬ СИ­СТЕ­МИ» Да­вид ПЕТРОСЯН, не­за­ле­жний жур­на­ліст, Єре­ван:

— Біль­шість про­гно­зів справ­ди­ли­ся. За ви­ня­тком то­го, що прав­ля­ча Ре­спу­блі­кан­ська пар­тія на­бра­ла на 5—6% біль­ше, ніж про­гно­зу­ва­ло­ся. Це по­ясню­є­ться та­ки­ми трьо­ма при­чи­на­ми.

По-пер­ше, гро­мад­ська дум­ка за­га­лом по­зи­тив­но ста­ви­ться до прем’єр-мі­ні­стра Ка­ре­на Ка­ра­пе­тя­на і пов’язу­єз ним пев­ні на­дії. Важ­ко пе­ред­ба­чи­ти, як дов­го цей по­зи­тив три­ва­ти­ме, але очіль­ник уря­ду ма­є­до­сить ви­со­кий осо­би­стий рей­тинг і фа­кти­чно са­ме на ньо­го бу­ла став­ка у всій пе­ред­ви­бор­ній кам­па­нії. Сам Ка­ра­пе­тян не ба­ло­ту­вав­ся, оскіль­ки в ньо­го не бу­ло п’яти­рі­чно­го цен­зу осі­дло­сті.

По-дру­ге, слід на­го­ло­си­ти на на­яв­но­сті ко­ло­саль­но­го адмі­ні­стра­тив­но­го ре­сур­су, який па­ра­лель­но ви­ко­ри­сто­ву­вав те­хно­ло­гії під­ку­пу ви­бор­ців.

По-тре­тє, ви­бо­ри від­бу­ва­ли­ся не за су­то про­пор­цій­ною си­сте­мою, а ви­бо­рець мав про­го­ло­су­ва­ти за одно­го з кан­ди­да­тів з пар­тій­но­го спи­ску чи зі спи­ску бло­ку за так зва­ною «рей­тин­го­вою си­сте­мою». Вір­ме­нію фа­кти­чно роз­ді­ли­ли на 13 ве­ли­ких окру­гів, де ба­ло­ту­ва­ли­ся рей­тин­го­ві кан­ди­да­ти.

Спе­ци­фі­ка Вір­ме­нії в то­му, що лю­ди во­лі­ють від­да­ва­ти го­лос за лю­ди­ну, а не за спи­сок. То­му цей адмі­ні­стра­тив­ний, фі­нан­со­вий, ін­фор­ма­цій­ний ре­сурс бу­ло спря­мо­ва­но на те, аби лю­ди го­ло­су­ва­ли са­ме за рей­тин­го­вих кан­ди­да­тів. Але оби­ра­ю­чи яко­гось рей­тин­го­во­го кан­ди­да­та, ти ви­му­ше­но оби­ра­єш і Ре­спу­блі­кан­ську пар­тію.

Осо­би­сто я був про­тив­ни­ком пе­ре­хо­ду до пар­ла­мент­ської си­сте­ми прав­лі­н­ня. Я вва­жаю, що во­на не го­ди­ться для Вір­ме­нії.

Ма­буть, це бу­ло зро­бле­но за­для то­го, аби чин­ний пре­зи­дент Серж Сар­кі­сян пев­ним чи­ном за­ли­шив­ся при вла­ді, чи то на мі­сці прем’єр-мі­ні­стра, спі­ке­ра чи гла­ви прав­ля­чої пар­тії. Це ми ді­зна­є­мо­ся че­рез рік.

З дру­го­го бо­ку, якщо бу­де сфор­мо­ва­но однопартійний уряд, а за під­сум­ка­ми ви­бо­рів усі пе­ред­умо­ви для цьо­го є, то це має за­без­пе­чи­ти стійкість си­сте­ми. Що ре­аль­но ви­йде, за­раз важ­ко пе­ред­ба­чи­ти.

Що­до май­бу­тньої зов­ні­шньої по­лі­ти­ки, то Вір­ме­нія за­ли­ши­ться чле­ном Єв­ра­зій­сько­го еко­но­мі­чно­го со­ю­зу (Єв­рАзЕС), а та­кож чле­ном ОДКБ і со­ю­зни­ком Ро­сії. Але при цьо­му во­на під­три­му­ва­ти­ме гар­ні від­но­си­ни як із За­хо­дом, так і з ба­га­тьма кра­ї­на­ми Близь­ко­го Схо­ду і да­ле­ко­го за­ру­біж­жя.

Ми че­ка­є­мо під­пи­са­н­ня но­вої уго­ди про спів­пра­цю Вір­ме­нії та Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу, що­до якої ду­же дов­го три­ва­ли пе­ре­го­во­ри. Га­даю, це спри­я­ти­ме роз­ви­тку від­но­син між Вір­ме­ні­єю та ЄС. Фа­кти­чно це те, що про­по­ну­ва­ло­ся 2013 ро­ку. Вся ча­сти­на по­лі­ти­чної, куль­тур­ної та еко­но­мі­чної спів­пра­ці за ти­ми са­ми­ми па­ра­ме­тра­ми, які не су­пе­ре­чать зо­бов’яза­н­ням Вір­ме­нії в Єв­рАзЕС, збе­ре­же­но. От­же, жо­дних ознак то­го, що Мо­сква, при­пу­сті­мо, бу­де про­ти під­пи­са­н­ня цьо­го до­ку­мен­та, не­має, то­му що Вір­ме­нія не по­ру­шу­є­сво­їх зо­бов’язань.

І зви­чай­но, бу­де про­дов­же­но спів­пра­цю з НАТО у рам­ках про­гра­ми ін­ди­ві­ду­аль­но­го пар­тнер­ства. З кра­їн ОДКБ Вір­ме­нія і Ка­зах­стан спів­пра­цю­ють із НАТО у рам­ках ці­єї про­гра­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.