Мо­то­ро­шні ре­а­лії у са­ти­рі по­ка­зу­ють на ви­став­ці ка­ри­ка­тур «1917—2017»

Мо­то­ро­шні ре­а­лії в са­ти­рі по­ка­зу­ють на ви­став­ці ка­ри­ка­тур «1917 — 2017»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ма­рія ПРОКОПЕНКО, «День»

Як ка­ри­ка­ту­ри­сти ба­чи­ли біль­шо­ви­цький пе­ре­во­рот 1917 ро­ку і як ці по­дії осми­слю­ва­ли­ся че­рез де­ся­ти­лі­т­тя — мо­жна зі­ста­ви­ти, по­ба­чив­ши близь­ко 90 ма­люн­ків у Бу­дин­ку ар­хі­те­кто­ра у Ки­є­ві. Ва­жли­во, що в екс­по­зи­ції є ро­бо­ти ав­то­ра « Дня » Ана­то­лія Ка­зан­сько­го, який за­ги­нув 1998 ро­ку. Те, що ка­ри­ка­ту­ри ху­до­жни­ка до­сі акту­аль­ні (вла­сне, чи­та­чі «Дня» ре­гу­ляр­но ба­чать їх на шпаль­тах ви­да­н­ня), свід­чить про йо­го та­лант і дар пе­ре­дба­че­н­ня. Ви­став­ку «1917—2017» ор­га­ні­зу­вав ки­їв­ський клуб ка­ри­ка­ту­ри­стів « Ар­хі­гум » , за­сно­ва­ний 1983 ро­ку.

■ «Цьо­го ро­ку — сто­річ­чя біль­шо­ви­цько­го пе­ре­во­ро­ту. Не мо­гли прой­ти повз ці­єї да­ти. Ці­ка­во по­ди­ви­ти­ся, що то­ді ма­лю­ва­ли ху­до­жни­ки, як во­ни ре­а­гу­ва­ли на цей пе­ре­во­рот», — роз­по­від­ає Ві­ктор КУДІН, го­ло­ва клу­бу «Ар­хі­гум» . Крім ро­біт сто­рі­чної дав­ни­ни, ве­ли­ка ча­сти­на екс­по­зи­ції — ка­ри­ка­ту­ри уча­сни­ків «Ар­хі­гу­му», зокре­ма Юрія Косо­бу­кі­на, Іго­ря Лук’ян­чен­ка, Во­ло­ди­ми­ра Казаневського, са­мо­го Ві­кто­ра Ку­ді­на. Та­кож є ма­люн­ки по­че­сно­го чле­на ки­їв­сько­го клу­бу, ві­до­мо­го ро­сій­сько­го ка­ри­ка­ту­ри­ста Ми­хай­ла Зла­тков­сько­го.

■ Най­ста­рі­ші ро­бо­ти в екс­по­зи­ції ство­рю­ва­ли­ся у жов­тні — гру­дні 1917 ро­ку. «Най­більш кла­сна, об’єм­на ре­а­кція на пе­ре­во­рот бу­ла у жур­на­лу «Но­вый Са­ти­ри­кон», — ді­ли­ться Ві­ктор Кудін. — У №44 за гру­день 1917 ро­ку, який ви­явив­ся пе­ред­остан­нім, на об­кла­дин­ці бу­ло на­пи­са­но: «Са­ти­ри­кон» дя­кує біль­шо­ви­кам за те, що...» — і на ко­жній на­сту­пній сто­рін­ці роз­по­від­а­є­ться, за що са­ме він дя­кує. На­при­клад: «Біль­шо­ви­ки на ко­ре­ні при­сі­кли спе­ку­ля­ції з па­пе­ром, за­крив­ши усі га­зе­ти». Або дя­ку­ють за те, що біль­шо­ви­ки зро­би­ли ми­сте­цтво на­дба­н­ням на­ро­ду, і по­руч на­ма­льо­ва­но, як всі про­да­ють на ба­за­рі на­гра­бо­ва­не: кар­ти­ни, скуль­пту­ри. А оця ро­бо­та су­пер­кла­сна: «Біль­шо­ви­ки зумі­ли ви­ве­сти до­брий ро­сій­ський на­род на ши­ро­ку до­ро­гу», — і на­ма­льо­ва­ний бан­дю­ган, який іде на ве­ли­ку до­ро­гу гра­бу­ва­ти. Із сі­чня 1918 ро­ку вже ні­хто се­бе не по­ка­зу­вав, все бу­ло за­кри­то».

■ Ро­бо­та ро­сій­сько­го ка­ри­ка­ту­ри­ста Ми­хай­ла Зла­тков­сько­го зі Ста­лі­ним у ков­па­ку ка­та, зро­бле­но­му з пра­по­ра СРСР, справ­ляє мо­то­ро­шне вра­же­н­ня. «1917 ро­ку ка­ри­ка­ту­ри ро­би­ли з ре­аль­но­сті, у них від­обра­жа­лось те, що від­бу­ва­ло­ся в той час. Ху­до­жни­ки ще не до кін­ця ро­зумі­ли, що ро­би­ти­муть біль­шо­ви­ки, і кон­кре­тно ре­а­гу­ва­ли на по­дії. А якщо ка­за­ти про Ми­хай­ла — це вже фі­ло­соф­ські ро­бо­ти. Ста­лін у ков­па­ку — це бом­ба, суть Ра­дян­сько­го Со­ю­зу. І так ко­жна йо­го ро­бо­та. Вра­жає малюнок Ана­то­лія Ка­зан­сько­го з ри­бал­ка­ми, які на­тра­пля­ють на серп і мо­лот», — за­ува­жує Ві­ктор Кудін.

■ По­штов­хом до ство­ре­н­ня ви­став­ки став лист Ві­кто­ро­ві Ку­ді­ну від ху­до­жни­ка з Пор­ту­га­лії. Той на­пи­сав, що хо­че ро­би­ти ви­став­ку ка­ри­ка­ту­ри 1917 ро­ку і пі­сля то­го. «Ме­та бу­ла по­ка­за­ти, що не збу­ла­ся мрія на­ро­ду про пре­кра­сне жи­т­тя. Я від­по­вів, що це аб­со­лю­тно ін­ше, — про­дов­жує го­ло­ва клу­бу «Ар­хі­гум». — Во­ни ду­ма­ють, що це якась ро­ман­ти­ка. Що от ро­ман­ти­ки зі­бра­ли­ся в Ра­дян­сько­му Со­ю­зі і бу­ду­ва­ли пре­кра­сне май­бу­тнє, але у них не ви­хо­ди­ло: то де­сять міль­йо­нів за­рі­за­ли, то ще щось та­ке. У де­яких це до­сі в го­ло­ві. То­му за­хо­ті­ло­ся по­ка­за­ти тро­хи жорс­тку ви­став­ку про те, що яв­ля­ють со­бою біль­шо­ви­ки. У Ра­дян­сько­му Со­ю­зі не бу­ду­ва­ли ні­яко­го ща­сли­во­го май­бу­тньо­го. Про­сто бу­ла жорс­тка ди­кта­ту­ра пар­тії, яка на­зи­ва­ла се­бе ко­му­ні­сти­чною, со­ці­а­лі­сти­чною, але ні­чо­го спіль­но­го з цим не ма­ла. Біль­шо­ви­цький пе­ре­во­рот — це контр­ре­во­лю­ція, ан­ти­ре­во­лю­ція. Революція бу­ла у лю­то­му 1917 ро­ку, ко­ли ски­ну­ли са­мо­дер­жав­ство і да­ли всім рів­ні ви­бор­чі пра­ва».

■ Осми­сли­ти ра­дян­ську до­бу ва­жли­во і для са­мих ху­до­жни­ків. «Ко­ли лю­ди­на жи­ве в пев­но­му се­ре­до­ви­щі, во­на не ба­чить си­ту­а­цію з бо­ку. І ми, які на­ро­ди­ли­ся у Ра­дян­сько­му Со­ю­зі, про­жи­ли у ньо­му ве­ли­ку ча­сти­ну жи­т­тя, мо­жли­во, не до кін­ця ро­зумі­ли і ро­зу­мі­є­мо, де жи­ли, — роз­мір­ко­вує Ві­ктор Кудін. — Хо­ті­ло­ся зро­би­ти цю ви­став­ку, щоб лю­ди усві­до­ми­ли, де во­ни жи­ли».

Ви­став­ка ка­ри­ка­тур «1917 — 2017» три­ває у Бу­дин­ку ар­хі­те­кто­ра до 23 кві­тня.

МАЛЮНОК ВО­ЛО­ДИ­МИ­РА КАЗАНЕВСЬКОГО

МАЛЮНОК МИ­ХАЙ­ЛА ЗЛА­ТКОВ­СЬКО­ГО

МАЛЮНОК ВІ­КТО­РА КУ­ДІ­НА

МАЛЮНОК АНА­ТО­ЛІЯ КА­ЗАН­СЬКО­ГО / З АРХІВУ «Дня», 1997 р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.