На ви­со­кій но­ті

Єв­ген Стан­ко­вич по­ді­лив­ся з чи­та­ча­ми «Дня» вра­же­н­ня­ми від тур­не по США

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Оль­га ГОЛИНСЬКА, му­зи­ко­зна­вець

Із ви­да­тним су­ча­сним укра­їн­ським ком­по­зи­то­ром Єв­ге­ном Стан­ко­ви­чем ми зу­стрі­ли­ся з на­го­ди не­пе­ре­сі­чної по­дії: він щой­но по­вер­нув­ся на Ба­тьків­щи­ну пі­сля ве­ли­ко­го кон­цер­тно­го тур­не мі­ста­ми США.

«В АМЕРИЦІ ЗНА­ЮТЬ БА­ГА­ТЬОХ НА­ШИХ МУЗИКАНТІВ»

— Я пе­ре­бу­вав у США май­же мі­сяць, їздив на за­про­ше­н­ня скри­паль­ки Со­ло­мії Cо­ро­ки та її чо­ло­ві­ка пі­а­ні­ста Ар­ту­ра Грі­на. Со­ло­мія — ви­хо­ван­ка укра­їн­ської скри­пко­вої шко­ли, Ар­тур — Джу­льярд­ської, тоб­то аме­ри­кан­ської. Це — бли­ску­чі му­зи­кан­ти, з ва­го­мим до­сві­дом ро­бо­ти, — роз­ка­зав «Дню» Єв­ген СТАН­КО­ВИЧ. — Оби­два — про­фе­со­ри: Ар­тур — Мі­чи­ган­сько­го уні­вер­си­те­ту, одно­го з най­кра­щих в Америці, який роз­та­шо­ва­ний у мі­сте­чку Ен-Ар­бор, а Со­ло­мія Со­ро­ка пра­цює у ве­ли­че­зно­му ін­сти­ту­ті в Го­ше­ні. Со­ло­мія і Ар­тур — ен­ту­зі­а­сти су­ча­сної му­зи­ки, при­чо­му (що ду­же ва­жли­во) укра­їн­ської. Ар­тур уже на­віть по­чав го­во­ри­ти укра­їн­ською мо­вою. Во­ни актив­но про­па­гу­ють та­кож укра­їн­ську кла­си­ку в Америці та Єв­ро­пі, при­но­ся­чи тим са­мим не­аби­яку ко­ристь на­шій куль­ту­рі.

По­над рік то­му му­зи­кан­ти звер­ну­ли­ся до ме­не з про­по­зи­ці­єю на­да­ти для ви­ко­на­н­ня тво­ри для скри­пки і фор­те­пі­а­но. Я їм ви­слав но­ти, і во­ни за­пи­са­ли й ви­пу­сти­ли в Ан­глії на фір­мі «То­ка­та Кла­сік» ком­па­кт­диск. На­ше тур­не бу­ло, вла­сне, пре­зен­та­ці­єю цьо­го ком­пакт-ди­ска в низ­ці міст США. — У яких мі­стах ви по­бу­ва­ли? — Га­стро­лі роз­по­ча­ли­ся з Чи­ка­го, по­тім бу­ли Де­тройт, Ен-Ар­бор, Го­шен, Дже­ксон, Ва­шинг­тон і на­при­кін­ці — Нью-Йорк. Пра­кти­чно всю­ди за­ли бу­ли за­пов­не­ні. В основ­но­му то бу­ли сту­ден­ти і ви­кла­да­чі ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів, а та­кож, зви­чай­но, пред­став­ни­ки укра­їн­ської ді­а­спо­ри. В Ен-Ар­бо­рі я спе­ці­аль­но зу­стрі­чав­ся на їхнє про­ха­н­ня з мо­лод­дю. Сту­ден­ти ці­ка­ви­ли­ся осо­бли­во­стя­ми на­вча­н­ня на­ших ком­по­зи­то­рів, від­мін­но­стя­ми, тим, які ди­сци­плі­ни в нас ви­кла­да­ють, що ці­ка­вить ро­ве­сни­ків то­що.

Кон­церт у Ва­шинг­то­ні від­бу­вав­ся у до­во­лі ве­ли­ко­му за­лі Укра­їн­сько­го му­зею. Я ду­же вдя­чний, що на ньо­го при­йшла дру­жи­на на­шо­го по­сла у США Лю­дми­ла Ма­зу­ка.

У США ду­же роз­ви­ну­та укра­їн­ська гро­ма­да, ін­те­ле­кту­аль­на, яка жи­ве там уже ба­га­то ро­ків, за­ймає ва­го­мі по­са­ди і з ве­ли­кою ці­ка­ві­стю ста­ви­ться до нас. Во­ни зна­ють, що від­бу­ва­є­ться у на­шій дер­жа­ві, ду­же нам спів­чу­ва­ють й усі­ля­ко спри­я­ють то­му, щоб укра­їн­ська куль­ту­ра «зву­ча­ла»: вла­што­ву­ють ви­став­ки укра­їн­сько­го жи­во­пи­су, лі­те­ра­ту­ри й по­е­зії, кі­но­по­ка­зи, кон­цер­ти то­що.

Во­ни ду­же ува­жно сте­жать за всі­ма по­ді­я­ми, ба­жа­ють нам якнай­ско­рі­ше здійня­ти­ся на но­ги і твер­до сто­я­ти. Тре­ба ви­сло­ви­ти їм ве­ли­ку вдя­чність за став­ле­н­ня до Укра­ї­ни. Во­ни нас під­три­му­ють, убо­лі­ва­ють і хо­чуть з на­ми спіл­ку­ва­ти­ся. А най­кра­ще спіл­ку­ва­н­ня — це му­зи­ка і ми­сте­цтво.

В Америці зна­ють ба­га­тьох на­ших музикантів. Ме­ні, на­при­клад, по­ка­зу­ва­ли цер­кву, де з успі­хом ви­сту­пав хор «Ки­їв» із Ми­ко­лою Го­бди­чем.

— Роз­ка­жіть про ва­шу зу­стріч із На­ціо­наль­ним сим­фо­ні­чним ор­ке­стром Укра­ї­ни, який ни­ні га­стро­лю­вав у США?

— Я не знав то­чно­го мар­шру­ту на­шо­го сим­фо­ні­чно­го ор­ке­стру. Я з ни­ми пе­ре­сі­кся у Го­ше­ні. Му­зи­кан­ти ме­не спо­ча­тку на­віть не впі­зна­ли — ду­ма­ли, що це якась ма­ра. А я про­сто був у кон­цер­тно­му за­лі, де пра­цює Со­ло­мія Со­ро­ка, і во­ни са­ме при­їха­ли на ре­пе­ти­цію.

Їхні га­стро­лі — це яви­ще не­пе­ре­сі­чне, осо­бли­ве не так для Аме­ри­ки, як для Укра­ї­ни за 25 ро­ків її не­за­ле­жно­сті. На­ші му­зи­кан­ти вко­тре за­свід­чи­ли, що у нас є ко­ле­ктив рів­ня най­кра­щих сві­то­вих ор­ке­стрів! А скіль­ки бу­ло за­хо­пле­них ре­цен­зій про їхні ви­сту­пи! При цьо­му по­рів­няй­те умо­ви пра­ці на­ших музикантів, у яких не­має на­віть при­стой­ної ре­пе­ти­цій­ної ба­зи, і про­від­них ор­ке­стрів сві­ту... Над­зви­чай­но ви­со­кі оцін­ки ма­ли укра­їн­ські со­лі­сти Оле­ксій Гри­нюк і Дми­тро Тка­чен­ко. За­ли апло­ду­ва­ли їм сто­я­чи. Ди­ри­гу­ва­ли Во­ло­ди­мир Сі­рен­ко й Те­о­дор Ку­чар...

За­раз, ко­ли у нас від­бу­ва­ю­ться ре­фор­ми, які, на мій погляд, ча­сто уза­га­лі не ма­ють від­но­ше­н­ня до куль­ту­ри, хо­ча пре­тен­ду­ють на це, ду­ма­єш: за кор­до­ном пра­цю­ють лю­ди, отри­му­ють ве­ли­че­зні зар­пла­ти, а в нас та­кі му­зи­кан­ти — і не­до­оці­не­ні. Якийсь аб­сурд!

«У МУЗИЦІ РЕВОЛЮЦІЯ НЕМОЖЛИВА, ТУТ УСЕ ВИРІШУЮТЬ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ»

— Остан­ній ваш аме­ри­кан­ський кон­церт ви­рі­зняв­ся з-по­між ін­ших?

—Так. Йо­го ор­га­ні­зу­вав Укра­їн­ський ін­сти­тут у Нью-Йор­ку, ху­до­жнім ке­рів­ни­ком яко­го є Со­ло­мія І в ах і в— теж ви­да­тна укра­їн­ська­скри­паль­ка­і­про­па­ган­ди­стукра­їн­сько­ї­му­зи­ки.Во­на­на­ле­жи­тьдо­мо­ло­до­го­по­ко­лі­н­ня­му­зи­кан­тів,яке­актив­но по­пу­ля­ри­зує укра­їн­ську му­зи­чну куль­ту­ру. Я ду­маю, що­ці ми­тці за­слу­го­ву­ю­тьна­ве­ли­ку­під­трим­ку­і­по­ва­гу,адже­ро­бля­тьна­ба­га­то­біль­ше­для­зна­йом­ства­Аме­ри­ки­зна­шо­ю­кра­ї­ною,ніж ди­пло­ма­ти.

За­ра­зу Нью-Йор­ку до­во­лі ча­сто від­бу­ва­ю­ться ви­став­ки ху­до­жни­ків, скуль­пто­рів, ви­сту­пи музикантів. Не­що­дав­но від­бу­ли сяк о н- цер­ти на­шо­го мо­ло­до­го ком­по­зи­то­ра Бо­г­да­на Кри­во пу­ста, ко­трий озна­йо­мив аме­ри­кан­ську гро­ма­ду не тіль­ки зі сво­єю му­зи­кою, ай з твор­чі­стю ін­ших укра­їн­ських ма­е­стро. Со­ло­мія І в ах і в—ве­ли­кий наш про­мо­у­тер.

На мо­є­му кон­цер­ті бу­ли при­су­тні ви­кла­да­чі з Джу­льярд­ської шко­ли — пі­а­ні­сти, ві­о­лон­че­лі­сти. Я на­віть спро­міг­ся ви­кли­ка­ти на ньо­го на­шо­го зем­ля­ка — ком­по­зи­то­ра Ле­о­ні­да Гра­бов­сько­го. Зву - ча­ла моя ка­мер­на му­зи­ка для рі­зних скла­дів. То бу­ла зов­сім ін­ша про­гра­ма.

Пе­ред кон­цер­том від­бу­ла­ся ве­ли­ка дис­ку­сія що­до шля­хів роз­ви­тку су­ча­сно­го ми­стец тва.

— Що б вам хо­ті­ло­ся осо­бли­во від­зна­чи­ти пі­сля три­ва­ло­го ві­зи­ту до США?

— Вель­ми до­бро­зи­чли­ве став­лен ня аме ри кан ців до тих, хто при­їжджає з Укра­ї­ни. На­ша кра­ї­на дій­сно по­тре­бує під­трим­ки. У нас є ба­га­то над­зви­чай­но обда­ро­ва­них лю­дей, які пи­шуть не­ймо­вір­но ці­ка­ву му­зи­ку, гі­дну то­го, щоб із нею зна­йо­ми­ти сві­то­вий за­гал.

Аме­ри­ка — кра­ї­на, ко­тра зби­рає усе, що є в сві­ті най­ці­ка­ві­шо­го. Що сто­су­є­ться му­зи­ки, то це в основ­но­му ко­ли­шні ра­дян­ські ви­ко­нав­ська та ком­по­зи­тор­ська шко­ли.

Ко жен ком по зи тор- про фе сі о - нал му­сить орі­єн­ту­ва­ти­ся у сві­то­во му му зич но му прос то рі, ма ю чи при цьо му пра во йти сво їм шля - хом у твор­чо­сті. Є де­ре­во, а гі­ло­чки мо­жуть від­га­лу­жу­ва­ти­ся будь­ку ди. Сла ва Бо гу, му зи ка мо же роз ви ва ти ся по-сво є му. Ком по - зи тор пи ше влас ну му зи ку і не знає, гра ти муть або зна ти муть йо­го тво ри за жит тя. Це вже як вий де... У му зи ці ре во лю ція не - мо­жли­ва, тут усе вирішують ін­ди­ві ду аль нос ті. Ми — час тин ка чо - гось не­ві­до­мо­го. І яскра­ва лю­ди­на, кот ра по ка зує щось ці ка ве, от ри - мує по слі дов ни ків...

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.