Зна­н­ня рі­дної мо­ви та спіл­ку­ва­н­ня нею – гор­дість

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Ва­силь ДЕКАЙЛО, м. Тер­но­піль

Ша­нов­на ре­да­кціє! «День» — моя улю­бле­на га­зе­та. Чи­таю її з пів­то­ра де­ся­тків ро­ків. Чер­паю з неї те, чо­го не ви­вчав в ра­дян­ській шко­лі, ні у ви­ші. Ні­ко­ли в га­зе­ту до­пи­сів не по­да­вав, а ви­ни­кло в ме­не ба­жа­н­ня ви­сло­ви­ти свої мір­ку­ва­н­ня сто­сов­но стат­ті Сер­гія Ла­щен­ка про мов­не пи­та­н­ня «Не всі кри­ти­ки є во­ро­га­ми» від 24—25 лю­то­го 2017 р. В ній, зокре­ма ав­тор від­мі­чає, що трид­ця­ти­лі­тній жи­тель Кр­ама­тор­ська Оле­ксандр ви­слов­лює дум­ку, що для то­го, щоб хоч 50% жи­те­лів Дон­ба­су по­вер­ну­ли­ся до рі­дної мо­ви зна­до­би­ться 100—150 ро­ків. З та­кою дум­кою я не по­го­джу­ю­ся...

Зна­ний в Укра­ї­ні Фе­дір Мор­гун, ко­ли­шній пер­ший се­кре­тар Пол­тав­сько­го ОК КПУ, уро­дже­нець Дон­ба­су, в одній із сво­їх праць від­мі­чає, що в до­во­єн­ні і пі­сля­во­єн­ні ро­ки біль­шість жи­те­лів не тіль­ки ша­хтар­ських се­лищ, а й міст Дон­ба­су го­во­ри­ла рі­дною укра­їн­ською мо­вою, а те­пер її май­же не чу­ти і це ста­ло­ся за 30—40 ро­ків, вна­слі­док «му­дрої по­лі­ти­ки» КПРС і КПУ.

Я на­ро­див­ся на За­хі­дній Укра­ї­ні, в на­шо­му се­лі та й ін­ших се­лах на­шо­го ре­гіо­ну про­жи­ва­ло 30— 40 % на­се­ле­н­ня поль­ської на­ціо­наль­но­сті. Всі во­ни спіл­ку­ва­ли­ся з су­сі­да­ми й у сво­їх сім’ях — укра­їн­ською мо­вою. На­при­кін­ці 40-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя їх пе­ре­се­ли­ли в Поль­щу. Че­рез кіль­ка ро­ків пе­ре­бу­ва­н­ня на сво­їй ба­тьків­щи­ні ово­ло­ді­ли рі­дною мо­вою.

Для по­ля­ка зна­н­ня рі­дної мо­ви та спіл­ку­ва­н­ня нею — це гор­дість, а для ро­сій­сько­мов­них укра­їн­ців спіл­ку­ва­н­ня укра­їн­ською мо­вою — це при­ни­же­н­ня. Вну­чка укра­ї­но­мов­но­го ки­я­ни­на на за­ува­же­н­ня ді­ду­се­во­го то­ва­ри­ша, чо­му во­на не роз­мов­ляє укра­їн­ською мо­вою, від­по­ві­ла: «Я не хо­чу сре­ди дру­зей быть бе­лой во­ро­ной». Пев­на ча­сти­на ро­сій­сько­мов­них укра­їн­ців вва­жає: «ка­кая ра­зни­ца на ка­ком языке», ін­ша — «а что мне даст изу­че­ние украин­ско­го языка».

Остан­ні­ми ро­ка­ми ба­га­то на­ших гро­ма­дян, осо­бли­во молодь, пі­сля за­кін­че­н­ня ви­шу ви­їжджа­ють за кор­дон, щоб там ре­а­лі­зу­ва­ти свої зна­н­ня, здо­бу­ті в Укра­ї­ні. За па­ру ро­ків во­ни до­ско­на­ло ово­ло­ді­ва­ють мо­вою кра­ї­ни, в яку при­їха­ли. Крім цьо­го, на­ші спе­ці­а­лі­сти, осо­бли­во лі­ка­рі, щоб одер­жу­ва­ти від­по­від­ну по­са­ду за про­фе­сі­єю, на­вча­ю­ться там для до­ся­гне­н­ня фа­хо­во­го рів­ня мі­сце­во­го спе­ці­а­лі­ста.

На­при­кін­ці лю­то­го ц. р. до Укра­ї­ни при­їха­ла гру­па лі­ка­рів-хі­рур­гів із Ка­на­ди для на­да­н­ня до­по­мо­ги в лі­ку­ван­ні по­ра­не­них во­ї­нів АТО. Лі­кар укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня, який на­ро­див­ся в Ка­на­ді, да­вав ін­терв’ю на­шо­му жур­на­лі­сту укра­їн­ською мо­вою, а ін­ший лі­кар, уро­дже­нець Укра­ї­ни, який при­їхав до Ка­на­ди 17 ро­ків то­му, ви­вчив до­ско­на­ло ан­глій­ську мо­ву, під­ви­щив рі­вень ме­ди­чних знань та умінь до рів­ня ка­над­ських стан­дар­тів, — да­вав ін­терв’ю на «об­ще­по­ня­тном языке»...

Укра­їн­ська мо­ва ба­га­та, ча­рів­на. Ви­да­тний укра­їн­ський по­ет М. Т. Риль­ський укра­їн­ську мо­ву на­зи­вав «со­лов’їною», яку тре­ба лю­би­ти, а щоб зна­ти її і лю­би­ти, не­об­хі­дні зна­н­ня укра­їн­ської істо­рії, укра­їн­ської куль­ту­ри, зна­ти, «чи­їх ба­тьків ми ді­ти», зна­ти при­чи­ни за­не­па­ду укра­їн­ської мо­ви.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.