Стрі­ла «на­тя­гну­то­го лу­ка» * :

Укра­ї­на в Ре­чі По­спо­ли­тій (1505 — 1795)

Den (Ukrainian) - - Iсторія Та «я» -

маю пра­во вва­жа­ти йо­го кон­вен­цій­ним. Пі­до­зрюю, що на ру­ку йо­му в Укра­ї­ні спра­цю­ва­ло й те, що він до­бре ко­ре­лю­є­ться з по­ня­т­тям «шля­хет­сько­го ім­пе­рі­а­лі­зму», ужи­ва­ним ще М. Гру­шев­ським. Хо­ча іно­зем­цям та й фа­хів­цям, менш обі­зна­ним з рі­чпо­спо­лит­ською про­бле­ма­ти­кою, до­ба­ча­ти цю опцію ім­пер­сько­сті, уні­вер­са­лист­сько­сті та іде­аль­но­сті в про­е­кті Ре­чі По­спо­ли­тої ча­сто-гу­сто за­ва­жає за­дав­не­не упе­ре­дже­н­ня до «шля­хет­ської анар­хії», яка ні­би­то слаб­ко ужи­ва­є­ться з бу­дья­кою кон­стру­ктив­ною пра­цею.

Ре­во­лю­цій­на шля­хта (на­тхнен­на іде­я­ми Ре­не­сан­су і Ре­фор­ма­ції) ви­зна­ча­ла ве­ктор су­спіль­но­го жи­т­тя кра­ї­ни від Ра­дом­ської кон­сти­ту­ції 1505 р. (зна­ме­ни­та Nihil novi / «Ні­чо­го но­во­го» на­справ­ді озна­ча­ла ре­во­лю­цій­не «ні­чо­го но­во­го про нас без нас») аж до при­ду­ше­н­ня «ро­ко­шу» (за­ко­ло­ту) М. Зе­бжи­дов­сько­го 1606 — 1608 рр. Але pacta conventa з ви­бор­ни­ми мо­нар­ха­ми (упер­ше під­пи­са­ні 1573 р.), Лю­блін­ська унія 1569 р. з її іде­єю дво- чи по­лі­на­ціо­наль­ної дер­жав­но­сті, пев­на се­ку­ля­ри­за­ція су­спіль­но­го жи­т­тя з упо­ряд­ку­ва­н­ням при­ві­ле­їв цер­кви і хи­мер­но-ба­ро­ко­вий сар­ма­тизм як «вла­сний шлях» взір­це­во­го шля­хти­ча (при­тя­галь­ний да­ле­ко по­за Поль­щею) — то все здо­бу­тки шля­хет­ської ре­во­лю­ції. аль­ної дер­жа­ви» (змен­ше­н­ня мас­шта­бу но­во­го уні­вер­са­ліст­сько­го про­е­кту не має бен­те­жи­ти — то ли­ше про­дов­же­н­ня по­пе­ре­дньої тен­ден­ції, бо й Поль­сько-Ли­тов­ська Річ По­спо­ли­та бу­ла вже мен­шою і не єди­ною спад­ко­є­ми­цею хри­сти­ян­сько­го/ла­тин­сько­го сві­ту-ім­пе­рії; та са­ма лі­нія роз­ви­тку по­зна­чи­ла­ся і на со­ці­аль­но­му «здрі­бнін­ні» ре­во­лю­ціо­не­рів — зі шля­хти у ко­за­ки, та­ка «де­мо­кра­ти­за­ція», як ві­до­мо, про­дов­жу­ва­ти­ме­ться і на­да­лі).

До ре­чі, участь укра­їн­ців у рі­чпо­спо­лит­сько­му уні­вер­са­ліст­сько­му про­е­кті й зда­тність на йо­го ба­зі сфор­му­лю­ва­ти і свій вла­сний зро­би­ла їх вель­ми вправ­ни­ми помічниками у роз­бу­до­ві пі­зні­шої Ро­сій­ської ім­пе­рії, але, якщо для ро­сі­ян во­на і бу­ла «ори­гі­на­лом » вся­кої ім­пе­рі­аль­но­сті, то для укра­їн­ських спів­ві­тчи­зни­ків — ли­ше епі­го­ном, який по­стій­но по­рів­ню­ва­ли з аль­тер­на­ти­ва­ми. Від­так, якщо пер­ші лю­би­ли ім­пер­ське «отє­чє­ство», то дру­гі — рад­ше ути­лі­тар­но ми­ри­ли­ся з ним. То­му й цен­зур­ні спро­би ро­сій­ських «пе­ре­мож­ців» (які не до­пу­ска­ли й дум­ки про тим­ча­со­вість та­ко­го сво­го ста­ну) пред­ста­ви­ти істо­ри­чних кон­ку­рен­тів — Ве­ли­ке кня­зів­ство Ли­тов­ське, Ко­ро­лів­ство Поль­ське, Річ По­спо­ли­ту обох на­ро­дів, ко­за­цьку Укра­ї­ну, Крим­ський ха­нат — еtc як fail states / не­ді­є­зда­тні впли­ву на фор­му­ва­н­ня кар­ти­ни істо­ри­чно­го ми­ну­ло­го укра­їн­ця во­ни рад­ше ще на ста­дії «по­тен­цій­но­сті». А ось ре­зо­нанс рі­чпо­спо­лит­сько­го до­сві­ду в су­ча­сній Укра­ї­ні яв­но б’є ре­кор­ди.

*** Пе­ре­хо­дя­чи до кон­кре­тних за­ма­льо­вок цьо­го до­сві­ду, по­чне­мо три­ві­аль­но — з еко­но­мі­чно­го ба­зи­су. Спра­ва в то­му, що Річ По­спо­ли­та — то пер­ший дер­жав­ний лад на укра­їн­ських зем­лях, який фун­кціо­ну­вав в умо­вах «фе­одаль­но­го ка­пі­та­лі­зму». Остан­ній фун­да­мен­таль­но від­рі­зняв­ся від кла­си­чно­го фе­о­да­лі­зму се­ре­дніх ві­ків фе­но­ме­ном «при­му­со­вої пра­ці на ри­нок». Ло­каль­не (укра­їн­ське) су­спіль­ство впер­ше ста­ло жи­ти як ча­сти­на сві­ту-еко­но­мі­ки, і на­пра­цьо­ва­ні то­ді ре­фле­кси мі­цно за­сі­ли як на сві­до­мо­му, так і на не­сві­до­мо-ре­фле­ктор­но­му рів­нях йо­го сві­то­с­прийня­т­тя.

Так упер­ше уста­ли­ли­ся те­ри­то­рі­аль­ні кор­до­ни Укра­ї­ни, які зго­дом змі­ню­ва­ли­ся до­сить обме­же­но (і за­зви­чай ли­ше на сте­по­во­му пів­дні й схо­ді, які, та­ким чи­ном, ли­ше всту­па­ли до про­сто­ру сві­ту-еко­но­мі­ки). Са­ме Лю­блін-1569 за­без­пе­чив мі­цність отої «зу­стрі­чі Ру­сі з Рус­сю», і з цьо­го ча­су ток шля­хет­ства-ли­цар­ства, мі­щан­ства з ве­ли­кою мі­рою аграр­них чи рад­ше аграр­но-мі­лі­тар­них міст (близь­ких до фор­му­ли «ко­ле­ктив­но­го фе­о­да­ла») і зна­чно­го по­ши­ре­н­ня пе­ре­хі­дних «ста­нів», які та­кож мо­де­лю­ва­ли се­бе як при­че­тні до « при­ві­ле­йо­ва­них » , плюс впро­ва­дже­н­ня ци­ві­лі­за­цій­них но­ви­нок (рим­ське чи то за­хі­дне ци­віль­не пра­во, ре­не­сан­сна про­сві­та і вче­ність, єв­ро­пей­ський екс­порт ре­чей і те­хно­ло­гій). На­віть «екс­пор­то­ва­ні» з вну­трі­шніх ра­йо­нів Ре­чі По­спо­ли­тої крі­па­ки (спо­сіб, який Ва­лер­стайн вва­жав осо­бли­во ефе­ктив­ним для за­про­ва­дже­н­ня крі­па­цьких пра­ктик на но­во­ко­ло­ні­зо­ва­ні те­ри­то­рії Схі­дної Єв­ро­пи) до се­ре­ди­ни ХVIII ст. ма­ли змо­гу ко­ри­сту­ва­тись т. зв. «сло­бо­да­ми» (ба­га­то­лі­тнім, бу­ва­ло і до 30 ро­ків звіль­не­н­ням від по­да­тків, іно­ді з пер­спе­кти­вою ста­ти мі­ща­ни­ном), а по спли­ван­ню ча­су остан­ніх но­ро­ви­ли пе­ре­біг­ти до но­во­го вла­сни­ка на но­ву «сло­бо­ду».

*Ори­гі­наль­ний образ Ре­чі По­спо­ли­тої як на­тя­гну­то­го лу­ка вжи­тий у тво­рі пап­сько­го нун­ція Кла­у­діо Ран­го­ні (1559 — 1621), пи­са­но­му за ча­сів роз­кві­ту рі­чпо­спо­лит­сько­го про­е­кту.

Ве­ду­чий сторінки «Iсто­рія та «Я» — Iгор СЮНДЮКОВ. Те­ле­фон: 303-96-13.

Адре­са еле­ктрон­ної по­шти (e-mail): master@day.kiev.ua

ФО­ТО З САЙТА WIKIMEDIA.ORG

Лю­блін­ська унія 1569 р. бу­ла, як вва­жа­ють чи­ма­ло су­ча­сни­хі­сто­ри­ків, своє­рі­дною «зу­стріч­чю Ру­сі з Рус­сю»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.