Ко­ха­н­ня як при­від для істо­ри­чно­го де­те­кти­ву

Ро­ма­ни Ксе­нії За­став­ської «за­ма­ню­ють» чи­та­ча за­ми­сли­тись над скла­дни­ми пи­та­н­ня­ми

Den (Ukrainian) - - Українці — Читайте! - Олег КОЦАРЕВ

Се­ред чи­слен­них спосо­бів пи­са­ти на ду­же акту­аль­ну сьо­го­дні на на­ших те­ре­нах і в на­шій лі­те­ра­ту­рі те­му істо­ри­чної пам’яті, при­ва­тної та ро­дин­ної істо­рії пи­сьмен­ни­ця Ксе­нія За­став­ська зна­йшла свій. І він ви­явив­ся до­сить ефе­ктним. Цей спо­сіб - по­єд­на­н­ня по­пу­ляр­ної, про­зо­рої жан­ро­вої фор­ми, її де­те­ктив­них і лю­бов­них лі­ній зі скла­дни­ми й трав­ма­ти­чни­ми істо­ри­чни­ми пи­та­н­ня­ми.

Що ж, гі­дна ідея: спе­ци­фі­чний чи­тач, який, мо­же, за ін­ших об­ста­вин ні­би й не ду­же хо­тів би роз­би­ра­тись у бо­лю­чо­му ми­ну­ло­му (то­чні­ше - пе­ре­ва­жно у ХХ сто­літ­ті), та­ким чи­ном «за­ма­ню­є­ться», го­ту­є­ться і на­ла­што­ву­є­ться до роз­мо­ви на не­про­сту те­му.

Та­ки­ми є три ро­ма­ни За­став­ської, які є сенс ро­з­гля­да­ти ра­зом. «Та­лі­сман ко­ха­н­ня » , « Veto на ща­стя » та «STECK. Ме­ре­жи­ва жи­т­тя». Ці­ка­во, що в ко­жно­му з них го­лов­ною ге­ро­ї­нею є актив­на, рі­шу­ча жін­ка - чер­го­ве свід­че­н­ня по­сту­по­вих суспільних змін і по­сту­по­во­го утвер­дже­н­ня ген­дер­ної рі­зно­ма­ні­тно­сті в лі­те­ра­тур­них кон­стру­кці­ях, осо­бли­во в зга­да­них жан­рах, які слав­ля­ться де­якою кон­се­рва­тив­ні­стю. Між ін­шим, це зов­сім не за­ва­жає ге­ро­ї­ні па­ра­лель­но з істо­ри­чни­ми роз­слі­ду­ва­н­ня­ми пра­гну­ти аб­со­лю­тно кла­си­чно­го ро­ман­ти­чно­го ко­ха­н­ня (і, вре­шті, йо­го зу­стрі­ча­ти!).

От­же, актив­на жін­ка сти­ка­є­ться з істо­рі­єю. Че­рез со­ці­аль­ні сте­ре­о­ти­пи, які ре­ко­мен­ду­ють «дру­гій ста­ті» три­ма­ти­ся від істо­ри­ко-по­лі­ти­чних пи­тань по­да­лі, спо­ча­тку во­на не ду­же орі­єн­ту­є­ться в те­мі, але швид­ко все на­до­лу­жує. Так, у ро­ма­ні «STECK. Ме­ре­жи­ва жи­т­тя» во­на ку­пує для ба­бу­сі ста­ре пі­а­ні­но і зна­хо­дить у ньо­му що­ден­ник поль­ською мо­вою. В ньо­му роз­по­від­а­є­ться жа­хли­ва істо­рія дів­чи­ни, де­пор­то­ва­ної з За­хі­дної Укра­ї­ни під час Дру­гої сві­то­вої вій­ни. За­ці­ка­вив­шись цим сю­же­том, ге­ро­ї­ня не­вдов­зі від­криє істо­ри­чну та­єм­ни­цю, пов’яза­ну з її вла­сною ро­ди­ною.

У «Veto на ща­стя» ана­ло­гі­чне істо­ри­чне де­те­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня про­во­дить дів­чи­на, яка ви­пад­ко­во опи­ни­ла­ся в Остро­зі (ді­зна­ла­ся, що чо­ло­вік її зра­див із по­дру­гою, і по­їха­ла світ за очі на пер­шо­му ж по­тя­зі, що тра­пив­ся на вок­за­лі). Істо­рія мі­сце­вих «Мон­тек­кі та Ка­пу­лет­ті», укра­їн­сько­го й поль­сько­го шля­хет­ських ро­дів, пов’яза­них і не­на­ви­стю, і ко­ха­н­ням, хо­ває в со­бі не ли­ше ці одві­чні при­стра­сті. Во­на ви­сві­тлює не вель­ми при­ва­бли­ві сце­ни дав­ньо­го укра­їн­сько-поль­сько­го про­ти­сто­я­н­ня, від­чай­ду­шну бо­роть­бу між укра­їн­ським під­пі­л­лям і ра­дян­ськи­ми вій­ська­ми та спец­слу­жба­ми. І ро­бить це ча­сто не ша­блон­но, а по­ка­зу­ю­чи не­о­дно­зна­чні мо­мен­ти на зра­зок ко­ха­н­ня між за­пе­кли­ми во­ро­га­ми, зо­бра­жу­ю­чи і до­брі, й ни­ці вчин­ки пред­став­ни­ків рі­зних по­лі­ти­чних і зброй­них сил. Хо­ча роз­став­ляє акцен­ти одно­зна­чно: хто є за­гар­бни­ком, а хто во­ює на сво­їй ба­тьків­щи­ні. Го­ді й ка­за­ти, що по­шу­ки за­кін­чу­ю­ться ге­не­а­ло­гі­чни­ми від­кри­т­тя­ми та но­вим ша­ле­ним ко­ха­н­ням.

На­ре­шті, по­дії «Та­лі­сма­ну ко­ха­н­ня» по­чи­на­ю­ться в щой­но за­хо­пле­ній Ра­дян­ським Со­ю­зом Ли­тві на по­ча­тку Дру­гої сві­то­вої. Юна і на­їв­на дів­чи­на пе­ре­жи­ває ро­ман із ви­кла­да­чем, який при­їхав з Мо­скви. Не­по­мі­тно для неї ці сто­сун­ки ста­ють не­без­пе­чни­ми, а по­дії за­го­стрю­ю­ться, на обрії з’яв­ля­є­ться ні­мець, роз­ча­ро­ва­ний у на­ци­змі - і в усьо­му цьо­му до­ве­де­ться по-справ­жньо­му роз­би­ра­ти­ся й орі­єн­ту­ва­ти­ся...

Ві­дзна­чу (і це не див­но), що не­про­сті те­ми і ню­ан­со­ва­ний під­хід до них Ксе­нії За­став­ської зна­йшли ві­дгук не ли­ше в Укра­ї­ні, ай в ін­ших кра­ях Цен­траль­но-Схі­дної Єв­ро­пи, де ХХ сто­лі­т­тя теж за­ли­ши­ло по со­бі мо­ре кро­ві та ще біль­ше не­розв’яза­них ву­злів-за­га­док. Тож ці ро­ма­ни вже по­ба­чи­ли світ не тіль­ки укра­їн­ською, а й поль­ською, ли­тов­ською, угор­ською та ін­ши­ми мо­ва­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.