Ви­бух «Стін»

У Дні­прі від­кри­ла­ся уні­каль­на ви­став­ка Ма­твія Вайс­бер­га

Den (Ukrainian) - - Наприкінці «дня» - Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День», Дні­про — Ки­їв

Дні­пров­ський му­зей укра­їн­сько­го жи­во­пи­су за­сно­ва­ний 2013 ро­ку. Сьо­го­дні це три по­вер­хи ви­став­ко­во­го про­сто­ру, май­стер­ні, му­зей­ний про­ву­лок та Сад скуль­птур. Ком­плекс роз­та­шо­ва­ний на Тро­ї­цькій пло­щі, на­про­ти шко­ли №33, де на­вчав­ся все­сві­тньо ві­до­мий скуль­птор дні­пров­сько­го по­хо­дже­н­ня Ва­дим Сі­дур.

Осно­ву по­стій­но­го зі­бра­н­ня скла­да­ють по­над 3000 ро­біт май­стрів ХVІІІ — ХХ сто­літь у ши­ро­ко­му спе­ктрі жан­рів: від су­ча­сної ема­лі до кла­си­чної япон­ської гра­вю­ри. Дру­гий і тре­тій по­вер­хи Му­зею — для тим­ча­со­вих екс­по­зи­цій.

Вла­сне са­ме на тре­тьо­му по­вер­сі у двох за­лах від­кри­ла­ся в се­ре­ду пер­со­наль­на ви­став­ка ки­їв­сько­го жи­во­пи­сця Ма­твія ВАЙС­БЕР­ГА (на фо­то). Во­на уні­каль­на тим, що на ній во­дно­час пред­став­ле­ні два най­ві­до­мі­ші ци­кли ро­біт ху­до­жни­ка під на­звою «Сті­на»: за мо­ти­ва­ми Ста­ро­го За­по­ві­ту та на осно­ві вра­жень ав­то­ра від по­дій на Май­да­ні. Дні­про, та­ким чи­ном, є пер­шим мі­стом в Укра­ї­ні й у сві­ті, де в одно­му про­сто­рі ви­став­ле­ні ці два ви­да­тні по­лі­пти­хи. Та­кож екс­по­ну­ю­ться по­ло­тна рі­зних пе­рі­о­дів твор­чо­сті Вайс­бер­га; за­га­лом вся до­бір­ка дає якнай­пов­ні­ше вра­же­н­ня про йо­го до­ро­бок.

У день по­дії в му­зеї бу­ло ба­га­то­лю­дно. При­йшло ба­га­то фа­хо­вої пу­блі­ки, так са­мо як і пе­ре­сі­чних дні­прян. «День» зі­брав дум­ки і вра­же­н­ня від­ві­ду­ва­чів ви­став­ки, а та­кож са­мо­го ав­то­ра.

Олег РОСТОВЦЕВ,

член прав­лі­н­ня єв­рей­ської гро­ма­ди Дні­пра:

— Ме­ні зда­є­ться, що в на­ших си­лах змі­ню­ва­ти світ. І те, що від­бу­ва­є­ться на цих по­ло­тнах, теж змі­ни­ло всіх нас. Дай Бо­же, щоб наш світ став до­брі­шим, сві­тлі­шим, му­жні­шим і гі­дні­шим.

Вла­ди­слав ШЕРЕШЕВСЬКИЙ,

ху­до­жник:

— Ці кар­ти­ни я ба­чив уже ба­га­то ра­зів у най­кра­щих за­лах, але ме­ні зда­є­ться, що са­ме тут во­ни ви­гля­да­ють ду­же ор­га­ні­чно. Тро­хи за­ва­жає кіль­кість лю­дей, але я про­по­ную всім спо­кій­но про­тя­гом мі­ся­ця при­хо­ди­ти на цю ви­став­ку, без на­тов­пу, по­бу­ти на­о­дин­ці з ци­ми по­ло­тна­ми, і ви зро­зу­мі­є­те ба­га­то но­во­го й ці­ка­во­го. Хо­чу по­здо­ро­ви­ти сво­го дру­га Ма­твія з пре­кра­сною ви­став­кою і мі­сто Дні­про з тим, що та­кий «важ­ко­ва­го­вик» укра­їн­сько­го жи­во­пи­су з’явив­ся тут.

Дми­тро КОРСУНЬ,

ми­сте­цтво­зна­вець:

— Я не мо­жу го­во­ри­ти про се­рію «Май­дан» бай­ду­же, бо Ма­твій ішов ту­ди, в цей дим, і по­вер­тав­ся з іде­єю но­вої ро­бо­ти, і та­ким чи­ном скла­ла­ся ця вра­жа­ю­ча серія. Во­на ме­ні зда­є­ться про­ни­зли­вою, як жи­во­пис Гойї, де зма­льо­ва­ні жа­хи вій­ни і пе­ре­да­но гро­ма­дян­ське по­чу­т­тя ху­до­жни­ка. Всі ро­бо­ти тут ви­гля­да­ють ду­же ор­га­ні­чно, бо Ма­твій — це ху­до­жни­кму­дрець, який вміє ілю­стру­ва­ти най­скла­дні­ші ко­лі­зії істо­рії та фі­ло­со­фії, і по-справ­жньо­му він роз­кри­ва­є­ться тут, у Дні­прі, в цих за­лах, мо­же, на­віть час­тко­во че­рез те, що тут не за­вер­ше­ний ре­монт і зя­ють якісь не­до­ро­бле­ні сті­ни. Ма­твій зна­хо­ди­ться на цьо­му бу­дів­ни­цтві но­во­го сві­ту, і я ві­таю йо­го і мі­сто з ці­єю екс­по­зи­ці­єю. Я ба­чив йо­го по­ло­тна в ба­га­тьох за­лах, але це йо­го най­кра­ща ви­став­ка вза­га­лі.

Ві­кто­рія НIКIТIНА,

га­ле­рея «Ар­тсвіт»:

— Я ра­да, що Ма­твій при­віз до Дні­пра цю ек­спо­зи­цію, то­му що «Сті­ну» я хо­ті­ла по­ди­ви- ти­ся дав­но. На ме­не во­на спра­ви­ла ду­же силь­не вра­же­н­ня на­віть че­рез три ро­ки пі­сля Май­да­ну. Ду­маю, Дні­пру ду­же ва­жли­во ба­чи­ти са­ме та­ке ми­сте­цтво, бо йо­го ро­бо­ти бе­руть за жи­ве і ко­льо­ром, і те­мою.

Оле­на, від­ві­ду­вач:

— Ме­ні ду­же по­до­ба­є­ться «Сті­на» на бі­блій­ні те­ми. Кар­ти­ни спри­йма­ю­ться як ескі­зи, але во­ни не­суть ду­же силь­ний емо­цій­ний за­ряд. Мі­ні­мум за­со­бів, ма­кси­мум ви­ра­зно­сті.

Лю­дми­ла ТВЕРСЬКА,

ми­сте­цтво­зна­вець:

— Тут уже під­твер­ди­ли мою дум­ку, що Ма­твій — це ми­тець-фі­ло­соф, ми­тець-ми­сли­тель. Він по­ру­шує в сво­їх тво­рах ві­чні те­ми — звід­си звер­не­н­ня до Бі­блії, до Май­да­ну, при­чо­му і Май­дан теж у ньо­го ви­рі­шу­є­ться як бі­блій­на істо­рія. Уже це зму­шує сер­йо­зно і ша­но­бли­во ста­ви­ти­ся до йо­го твор­чо­сті. А якщо го­во­ри­ти про фор­маль­ні ре­чі, то він пре­кра­сний жи­во­пи­сець, тон­ко від­чу­ває ко­лір, він апе­лює до ньо­го, аби ство­ри­ти на­стрій. Він яв­но лю­ди­на емо­цій­на, це ви­дно з йо­го ро­біт — са­ме зав­дя­ки ко­ло­ри­сти­чним рі­ше­н­ням. Го­во­ри­ти про йо­го ми­сте­цькі пе­ре­ва­ги мо­жна ба­га­то. І я ду­же ра­да, що наш му­зей при­ймає та­кі скла­дні ро­бо­ти і та­ким чи­ном ви­хо­вує гля­да­ча.

Все­во­лод ШАРКО,

ху­до­жник:

— Ось вам два сло­ва: Ма­твій чу­до­вий. Біль­ше, я вва­жаю, тут не­має чо­го до­да­ти.

Ан­дрій ЗУБЕНКО,

ви­кла­дач Дні­пров­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту:

— Ви­став­ка чу­до­ва, чу­до­ва екс­пре­сія, чо­го в Дні­прі у нас ма­ло і рід­ко бу­ває. Хо­че­ться оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти си­сте­му ба­га­тьох ро­біт як ре­пор­та­жність: це на­че як за­хо­пли­ва по­ка­дро­вість зйом­ки. Оце те, що ви­став­ка да­ла, і якщо най­ближ­чим ча­сом в Дні­прі з’яви­ться по­ді­бний під­хід, то бу­де чу­до­во.

Ма­твій ВАЙСБЕРГ:

— Я вва­жаю для се­бе за ве­ли­ку честь ви­ста­ви­ти­ся в цих сті­нах. До ре­чі, то­ді ще в Дні­про­пе­тров­ську в ме­не бу­ла вже ви­став­ка 1998 ро­ку. Я ща­сли­вий зно­ву зу­стрі­ти­ся з цим ду­же зна­чу­щим мі­стом, на­ба­га­то більш при­фрон­то­вим, аніж Ки­їв, і ве­ли­ким у всіх від­но­ше­н­нях. Я ду­же вдя­чний та­кож му­зею. Я знаю, як важ­ко ро­би­ти вер­ні­саж. Для ме­не будь-яка екс­по­зи­ція по­чи­на­є­ться з па­ні­ки. Але ко­ли я при­їхав сю­ди, пра­кти­чно все уже бу­ло роз­став­ле­но як тре­ба. Всі лю­ди про­я­ви­ли тут ди­во­ви­жний про­фе­сіо­на­лізм. Спа­си­бі ве­ли­че­зне. Та­кий жи­вий ві­дгук, який я ба­чу тут, зав­жди ду­же по­трі­бний для ху­до­жни­ка. І, окрім ін­шо­го, ду­же ва­жли­во, що «Сті­на» їздить Укра­ї­ною — бу­ла в Чер­ка­сах, в Оде­сі, а те­пер у Дні­прі. Чо­му я, по­вто­рю­ся, стра­шен­но ра­дий.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.