«Сул­та­нат без тро­ну»

За що са­ме го­ло­су­ва­ти­муть лю­ди на ту­ре­цько­му ре­фе­рен­ду­мі 16 кві­тня?

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ві­кто­рія КРЮКОВА

Ту­ре­цькі ана­лі­ти­ки го­во­рять про 16 кві­тня як про остан­ню на­дію для Ту­реч­чи­ни все ще за­ли­ши­ти­ся на шля­ху де­мо­кра­тії. Адже са­ме у цей день від­бу­де­ться кон­сти­ту­цій­ний ре­фе­рен­дум, на яко­му лю­ди по­вин­ні бу­дуть від­по­ві­сти на ду­же про­сте за­пи­та­н­ня: «так» або «ні» роз­ши­рен­ню пов­но­ва­жень пре­зи­ден­та Ре­дже­па Та­ї­па Ер­до­га­на та пе­ре­хо­ду від пар­ла­мент­ської ре­спу­блі­ки до пре­зи­дент­ської. Тим са­мим ви­рі­шив­ши по­лі­ти­чне май­бу­тнє сво­єї кра­ї­ни на най­ближ­чі ро­ки, а ско­рі­ше за все, як мі­ні­мум, на одне де­ся­ти­лі­т­тя.

НОВА КОНСТИТУЦІЯ ТА ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА

Ту­ре­цькі опо­зи­цій­ні лі­де­ри на­зи­ва­ють май­бу­тній ре­фе­рен­дум, іні­ці­йо­ва­ний пар­ті­єю пре­зи­ден­та Ту­реч­чи­ни — «Пар­тія спра­ве­дли­во­сті та роз­ви­тку» (AKP), — «сул­т­ана­том без тро­ну» та най­більш ра­ди­каль­ною по­лі­ти­чною змі­ною су­ча­сної Ту­ре­цької Ре­спу­блі­ки з 1923 ро­ку.

Пар­ла­мент­ська мо­дель прав­лі­н­ня бу­де за­мі­не­на пре­зи­дент­ською. Президент Ер­до­ган бу­де одно­ча­сно го­ло­вою дер­жа­ви та го­ло­вою уря­ду. Хо­ча екс­пер­ти го­во­рять, що цей ре­фе­рен­дум про­сто за­крі­пить де-юре те, що вже й так від­бу­ло­ся де-фа­кто. Оскіль­ки президент Ту­реч­чи­ни вже дав­но роз­ши­рив свої пов­но­ва­же­н­ня за кон­сти­ту­цій­ні рам­ки.

Іні­ці­а­то­ри ре­фе­рен­ду­му ар­гу­мен­ту­ють та­кі змі­ни до кон­сти­ту­ції при­кла­дом Спо­лу­че­них Шта­тів, де одна гіл­ка вла­ди кон­тро­лює ін­шу та діє слав­но­зві­сна си­сте­ма рів­но­ва­ги між ви­ко­нав­чою, за­ко­но­дав­чою та су­до­вою вла­дою (checks and balances system). І у ра­зі пе­ре­ви­ще­н­ня пре­зи­ден­том сво­їх пов­но­ва­жень своє сло­во ска­жуть Кон­грес і Вер­хов­ний суд.

Про­те Ве­не­цій­ська ко­мі­сія вже за­яви­ла, що по­ді­бний при­клад не спра­цює в Ту­реч­чи­ні. У не­що­дав­но опу­блі­ко­ва­но­му зві­ті пред­став­ни­ки ко­мі­сії по­ба­чи­ли ма­ло схо­жо­го між ці­єю про­по­зи­ці­єю та аме­ри­кан­ською мо­де­л­лю, під­кре­слив­ши, що по­прав­ки до кон­сти­ту­ції ли­ше під­си­лю­ють вла­ду пре­зи­ден­та і аж ні­як її не роз­по­ді­ля­ють.

РОЗШИРЕННЯ ПОВ­НО­ВА­ЖЕНЬ

За ко но дав ча си ла пар ла мен ту змен­шу­є­ться, і президент змо­же об­хо­ди­ти йо­го в прийнят­ті за­ко­нів.

За­раз президент має пра­во по­вер­ну­ти за­кон на йо­го пе­ре­гляд, але пар­ла­мен­та­рії ма­ють пра­во обі­йти йо­го по­прав­ки про­стою біль­ші­стю. За но­вою кон­сти­ту­ці­єю, по­трі­бна ли­ше аб­со­лю­тна біль­шість.

Президент осо­би­сто фор­мує уряд, при­зна­чає та звіль­няє мі­ні­стрів без зго­ди на це пар­ла­мен­ту.

Бю­джет і пи­та­н­ня на­ціо­наль­ної без­пе­ки опи­ня­ю­ться в пре­зи­дент­сько­му під­по­ряд­ку­ван­ні.

По­са­да прем’ера ні­ве­лю­є­ться, і президент може осо­би­сто при­зна­ча­ти одного чи де­кіль­кох ві­це-пре­зи­ден­тів.

Президент ма­ти­ме змо­гу бу­ти пар­тій­ним. Не­зва­жа­ю­чи на те, що чин­на конституція ви­ма­гає від го­ло­ви дер­жа­ви бу­ти ней­траль­ним, у Ту­реч­чи­ні го­во­рять, що цей пункт дав­но бу­ло по­ру­ше­но, ко­ли президент Ер­до­ган не­о­дно­ра­зо­во агі­ту­вав за свою пар­тію, вже бу­ду­чи на сво­їй по­са­ді.

Пар­ла­мент ма­ти­ме пев­ну си­лу. На­при­клад, у про­го­ло­ше­ні вій­ни, але не ма­ти­ме змо­ги кон­тро­лю­ва­ти ви­ко­нав­чу вла­ду.

Про­цес ім­пі­чмен­ту ду­же скла­дний і ви­ма­гає аб­со­лю­тної біль­шо­сті пар­ла­мен­ту та зго­ди Кон­сти­ту­цій­но­го су­ду. Про­те са­ме президент при­зна­чає чле­нів су­ду.

Президент ма­ти­ме змо­гу при­зна­ча­ти чотирьох із 13 чле­нів Ра­ди суд­дів і про­ку­ро­рів Ту­реч­чи­ни, яка є най­ви­щим су­до­вим ор­га­ном кра­ї­ни. На до­да­чу до мі­ні­стра та се­кре­та­ря, які та­кож вхо­дять до складу ра­ди. Ре­шту оби­рає пар­ла­мент.

Ве­не­цій­ська ко­мі­сія вже по­пе­ре­ди­ла, що, по су­ті, президент кон­тро­лю­ва­ти­ме всіх чле­нів ра­ди, якщо йо­го пар­тія отри­має біль­шість у пар­ла­мен­ті.

На дум­ку ор­га­ні­за­ції «Ре­пор­те­ри без кор­до­нів», для Ту­реч­чи­ни, де рі­вень су­до­вої не­за­ле­жно­сті зна­чно впав та яка за­раз по­сі­ла 151-е місце із 180 кра­їн, за їхнім вла­сним рей­тин­гом сво­бо­ди пре­си, та­ка роз­ши­ре­на вла­да пре­зи­ден­та бу­де смер­тним ви­ро­ком для де­мо­кра­тії.

Пар­ла­мент­ські ви­бо­ри від­бу­ва­ти­му­ться ко­жні п’ять років за­мість чотирьох, як за­раз. Президент змо­же за­ли­ша­ти­ся на по­са­ді максимум на два тер­мі­ни, але, по фа­кту, в ра­зі до­ча­сних ви­бо­рів мо­жли­вий і тре­тій тер­мін та­кож.

Про­по­но­ва­ні змі­ни ма­ють бу­ти акти­во­ва­ні 2019 ро­ку, й після цьо­го, за оцін­ка­ми ана­лі­ти­ків, президент Ер­до­ган змо­же за­ли­ша­ти­ся при вла­ді до 2029-го.

ТУРЕЦЬКО-ЄВРОПЕЙСЬКІ ВІДНОСИНИ

Ще рік то­му Ту­реч­чи­на та Єв­ро­па до­мов­ля­ли­ся про вза­єм­ну спів­пра­цю.

Кан­цлер Ні­меч­чи­ни Ан­ге­ла Мер­кель при­їзди­ла до Ту­реч­чи­ни, щоб укла­сти так зва­ний до­го­вір що­до мі­гран­тів, згі­дно з яким кра­ї­на по­го­джу­є­ться до­по­мог­ти Єв­ро­пі з прийня­т­тям мі­гран­тів. На­то­мість Ту­реч­чи­на отри­мує фі­нан­со­ву та по­лі­ти­чну під­трим­ку, а та­кож дов­го­о­чі­ку­ва­ну лі­бе­ра­лі­за­цію ві­зо­вих обме­жень з Єв­ро­пою.

Після не­вда­ло­го ту­ре­цько­го пе­ре­во­ро­ту в ли­пні 2016-го та ма­со­вих аре­штів чин­ною вла­дою ту­ре­цької ін­те­лі­ген­ції, жур­на­лі­стів, ви­кла­да­чів, суд­дів, та вза­га­лі будь-ко­го, хто, на дум­ку вла­ди, може пред­став­ля­ти для них за­гро­зу, ди­пло­ма­ти­чні відносини між Ту­реч­чи­ною та Єв­ро­пою зна­чно охо­ло­ли, й обі­ця­но­го кра­ї­на так і не отри­ма­ла.

Оста­то­чно зі­псо­ва­ни­ми ту­ре­цько­єв­ро­пей­ські відносини ста­ли після скан­да­лу з не­д­опу­ще­н­ням ту­ре­цьких мі­ні­стрів і мо­жно­влад­ців до Ні­дер­лан­дів, Ав­стрії та Ні­меч­чи­ни, які при­їха­ли агі­ту­ва­ти під­три­ма­ти пре­зи­ден­та Ер­до­га­на на май­бу­тньо­му ре­фе­рен­ду­мі.

Для Ту­реч­чи­ни бу­ло над­зви­чай­но ва­жли­во провести агі­та­цію в Єв­ро­пі, адже за­га­лом там про­жи­ває 2,5 млн по­тен­цій­них ви­бор­ців, які мо­жуть пе­ре­ло­ми­ти ре­зуль­тат не на ко­ристь чин­но­го пре­зи­ден­та.

За остан­ні­ми опи­ту­ва­н­ня­ми, 51% ту­ре­цько­го на­се­ле­н­ня від­по­ві­ли — «ні» і 49% — «так» но­вій кон­сти­ту­ції. Тоб­то су­спіль­ство роз­ді­ле­не май­же нав­піл, і ко­жен го­лос ві­ді­грає свою роль.

Най­біль­ша ту­ре­цька ді­а­спо­ра — у 1,4 млн лю­дей — у Ні­меч­чи­ні. Го­ло­су­ва­н­ня роз­по­ча­ло­ся 27 бе­ре­зня й за­вер­ши­ло­ся 9 кві­тня в усіх ту­ре­цьких кон­суль­ствах.

Після за­бо­ро­ни агі­та­ції в Єв­ро­пі президент Ер­до­ган на­звав вла­ду Ні­дер­лан­дів на­цист­ською, що, на дум­ку єв­ро­пей­ських лі­де­рів, вже пе­ре­йшло усі­ля­кі ме­жі.

Так, но­во­бра­ний президент Ні­меч­чи­ни Франк-Валь­тер Штайн­ма­єр у сво­їй про­мо­ві до пар­ла­мен­ту ска­зав, що за­раз Ту­реч­чи­на ри­зи­кує всім, що во­на збу­ду­ва­ла: «Президент Ер­до­ган, ви ри­зи­ку­є­те всім, що по­бу­ду­ва­ли до цьо­го. За­бе­ріть на­зад своє не­ймо­вір­не по­рів­ня­н­ня з на­ци­ста­ми, по­ва­жай­те за­кон, сво­бо­ду ме­діа, жур­на­лі­стів та не роз­ри­вай­те зв’язок з ти­ми, хто хо­че бу­ти ва­ши­ми пар­тне­ра­ми».

Він та­кож за­кли­кав звіль­ни­ти ні­ме­цько­го жур­на­лі­ста Де­ні­за Юдже­ла, який був за­три­ма­ний ту­ре­цькою вла­дою та зви­ну­ва­че­ний у те­ро­ри­змі.

ЯКЕ ЗНА­ЧЕ­Н­НЯ МА­ТИ­МУТЬ РЕЗУЛЬТАТИ ТУ­РЕ­ЦЬКО­ГО РЕ­ФЕ­РЕН­ДУ­МУ ДЛЯ УКРАЇНИ?

Ви ко нав чий ди рек тор Цен т ру близь­ко­схі­дних до­слі­джень Ігор Се­ми­во­лос го­во­рить, що хоч яки­ми б бу­ли результати ре­фе­рен­ду­му, во­ни ні­як не по­зна­ча­ться на турецько-укра­їн­ських від­но­си­нах. «На­ра­зі в нас нор­маль­ні, ди­на­мі­чні, хо­ро­ші відносини з Ту­реч­чи­ною. Осо­бли­во після не­що­дав­ньо­го ві­зи­ту Грой­сма­на і під­пи­са­н­ня до­го­во­ру про ві­зо­ву лі­бе­ра­лі­за­цію. Ми спів­пра­цю­є­мо з Ту­реч­чи­ною у вій­сько­вій сфе­рі та авіа­бу­дів­ни­цтві. Тоб­то си­ту­а­ція з Ро­сі­єю ні­як не впли­ває на укра­їн­сько-ту­ре­цькі відносини.

Зві­сно, існує мо­жли­вість на­пру­же­н­ня в са­мій Ту­реч­чи­ні після ре­фе­рен­ду­му, якій може бу­ти не до спів­пра­ці з Укра­ї­ною. Але там про­бле­ма в ін­шо­му. Про­тив­ни­ки ре­фе­рен­ду­му ви­зна­ють йо­го, якщо про­го­ло­сує по­над 60% ви­бор­ців, не­ва­жли­во чи то «за», чи «про­ти». За­раз же опи­ту­ва­н­ня по­ка­зу­ють, що їх менш ніж 60%. То­му є ри­зик зви­ну­ва­чень у фаль­си­фі­ка­ці­ях. Та я не ду­маю, що може ста­ти­ся щось сер­йо­зне. Час про­те­стів у Ту­реч­чи­ні вже ми­нув».

От­же, хоч яким би був ре­зуль­тат ту­ре­цько­го кон­сти­ту­цій­но­го ре­фе­рен­ду­му 16 кві­тня, він не ви­рі­шить хро­ні­чну не­ста­біль­ність дер­жа­ви, не ви­лі­кує гли­бо­ку со­ці­аль­ну прір­ву між на­се­ле­н­ням, не від­но­вить за­не­па­да­ю­чу еко­но­мі­ку та не за­кін­чить між­на­ро­дну ізо­ля­цію. Са­ме так вва­жа­ють ба­га­то ту­ре­цьких ана­лі­ти­ків.

За їхні­ми оцін­ка­ми, у ра­зі, якщо лю­ди не під­три­ма­ють но­ву кон­сти­ту­цію, президент Ту­реч­чи­ни ого­ло­сить до­стро­ко­ві пар­ла­мент­ські ви­бо­ри, спо­ді­ва­ю­чись, що йо­го «Пар­тія спра­ве­дли­во­сті та роз­ви­тку» (AKP) пе­ре­мо­же на них.

Та­ким чи­ном, на­віть при імо­вір­но­сті, що не­га­тив­ний для пре­зи­ден­та ре­зуль­тат розв’яже ру­ки опо­зи­ції та кри­ти­кам, пар­ла­мент­ська біль­шість пар­тії пре­зи­ден­та Ер­до­га­на га­ран­тує йо­му пе­ре­бу­ва­н­ня при вла­ді й на­да­лі.

ФО­ТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.