Ко­жна фо­то­гра­фія – не­ви­чер­пне дже­ре­ло для роз­ду­мів та емо­цій

Най­біль­шу ува­гу ма­рі­у­поль­ців при­вер­та­ють сві­тли­ни з за­хи­сни­ка­ми Ві­тчи­зни

Den (Ukrainian) - - Акція «дня» - Га­ли­на АЛЕКСАНДРОВА, фо­то Євгена СОСНОВСЬКОГО, Ма­рі­у­поль

Удень від­кри­т­тя фо­то­ви­став­ки «Дня» в на­шо­му мі­сті Ар­хип Іва­но­вич Ку­їн­джі на­ма­лю­вав гар­ну по­го­ду, по-ве­сня­но­му ясну й при­ві­тну. Пам’ятник Ку­їн­джі сто­їть у са­мо­му цен­трі Ма­рі­у­по­ля, і з ви­со­ти кла­си­чної ко­ло­ни ху­до­жник ні­би тор­ка­є­ться пен­злем не­ба.

■ На від­крит­ті ви­став­ки бу­ло ве­ле­лю­дно, в за­лі па­ну­ва­ла атмо­сфе­ра свя­та, не­ор­ди­нар­ної куль­тур­ної по­дії, щи­ро­сті спіл­ку­ва­н­ня, лу­на­ла му­зи­ка. Пер­ша сві­тли­на, що зу­стрі­ла бі­ля вхо­ду, — чу­до­вий мор­ський кра­є­вид з хе­мін­гу­е­їв­ськи­ми мо­ти­ва­ми «Ста­рий і мо­ре» Ін­ни Осколь­ської (м. Ки­їв). А да­лі — «Мо­ре «Дня» у Ма­рі­у­по­лі» із сим­во­лі­чним за­го­лов­ком на пер­шій сто­рін­ці га­зе­ти, при­мір­ни­ки якої швид­ко зді­йма­ли­ся, роз­кри­ва­ли­ся, гой­да­ли­ся в ру­ках ма­рі­у­поль­ців, на­че на хви­лях мор­ських.

■ Ма­рі­у­поль — центр укра­їн­сько­го При­а­зов’я, про­те по те­ле­ба­чен­ню на­ше мі­сто чо­мусь на­зи­ва­ють Дон­ба­сом, на­ма­га­ю­чись зро­би­ти нор­мою гео­гра­фі­чну без­гра­мо­тність. А « День » під­но­сить ви­со­кий стан­дарт не тіль­ки істо­ри­чних знань, а й гео­гра­фії України. Ось, на­при­клад, який змі­стов­ний, обра­зний та гео­гра­фі­чно ви­ві­ре­ний за­го­ло­вок стат­ті Ма­рії Про­ко­пен­ко: « Ма­я­ки України у При­а­зов’ї». Це як ком­пас, з яким не за­блу­ка­єш у трьох зов­сім рі­зних ре­гіо­нах України.

■ По­дих мор­ської, во­дної сти­хії — у фо­то­гра­фі­ях се­рії «Пта­хи во­дойм». По­бли­зу Ма­рі­у­по­ля є при­ро­дний на­ціо­наль­ний парк «Ме­о­ти­да», де за­ре­є­стро­ва­но по­над 250 ви­дів пта­хів. Се­ред них є і пе­лі­ка­ни, та­кі, як на фо­то «Мор­ський бій» В’яче­сла­ва Ма­ді­єв­сько­го із Хар­ко­ва. Ав­то­ру вда­ло­ся за­фі­ксу­ва­ти най­екс­пре­сив­ні­шу мить між­ви­до­вої бо­роть­би пта­хів за ри­бу. Во­ни зі­штов­хну­ли­ся дзьоб у дзьоб, бриз­ки во­ди роз­лі­та­ю­ться в усі бо­ки, ось-ось пе­ре­по­ло­ви­нять здо­бич. А по­ві­тря­ний бій між чай­ка­ми та кру­ком на Лі­в­обе­ре­жно­му пля­жі мо­жна бу­ло б сфо­то­гра­фу­ва­ти хі­ба що крізь те­ле­скоп. На фо­то Те­тя­ни Ба­ри­бі­ної ( м. Ки­їв) « Пов­ний впе­ред » кра­сень бі­лий ле­бідь стар­тує з во­дної «до­ріж­ки» у по­літ. Слу­шне на­га­ду­ва­н­ня про те, від ко­го по­хо­дять усі су­ча­сні най­швид­кі­сні, над­зву­ко­ві лі­та­ки, авіа­лай­не­ри.

■ Ра­дує, що в екс­по­зи­ції пред­став­ле­но ро­бо­ти фо­то­гра­фів із Ма­рі­у­по­ля Алі­ни Ко­ма­ро­вої, Дар’ї Ду­нет, Євгена Сосновського. При­га­ду­є­ться пер­ша фо­то­гра­фія Алі­ни Ко­ма­ро­вої на кон­кур­сі « Дня » , де по­ряд з гі­гант­ським пам’ ятни­ком Ле­ні­ну сто­їть ма­лень­ка дів­чин­ка із си­ньо-жов­тим пра­пор­цем. Зда­є­ться, фо­то на­зи­ва­лось « Про­пор­ції » . Про­пор­ції між укра­їн­ським па­трі­о­ти­змом та при­ма­ра­ми ко­му­ні­сти­чно­го ми­ну­ло­го бу­ли жа­хли­во ви­крив­ле­ні, але дів­чин­ка ви­сто­я­ла, вці­лі­ла, мі­цно три­ма­ю­чи пра­по­рець України. На фо­то­гра­фії «Вці­лі­лий» укра­їн­ський во­їн ви­йшов із пе­кель­но­го бою вці­лі­лим, а по­ряд з ним — со­ня­шник з від­ру­ба­ною го­ло­вою. По­рів­ню­ю­чи ці дві фо­то­гра­фії Алі­ни Ко­ма­ро­вої, до­хо­диш ви­снов­ку, що ви­крив­ле­н­ня про­пор­цій між укра­їн­ським і ра­дян­ським, на яко­му па­ра­зи­ту­ва­ли по­лі­ти­ки- « схі­дня­ки » , ви­прав­ля­ють те­пер сол­да­ти і офі­це­ри в бо­ях за ви­зво­ле­н­ня України від ро­сій­ських оку­пан­тів.

■ Знім­ки Євгена Сосновського роз­по­від­а­ють про ща­сли­ві і сум­ні мо­мен­ти із жи­т­тя при­фрон­то­во­го Ма­рі­у­по­ля. «Ща­сли­вий» — ба­тько із си­ном на ру­ках, ра­ді­ють учні — «Останній дзво­ник». «Тан­кіс­тка» — дів­чин­ка по­ва­жна, у шо­ло­мі й на тан­ку, їй, ма­буть, за­здрять хло­пча­ки. Усмі­ха­ю­ться «Ру­день­кі», схо­жі на пер­со­на­жів тво­рів Все­во­ло­да Не­стай­ка, ко­трі по­до­ро­слі­ша­ли. Сум­ні «Про­во­ди» за­ги­блих во­ї­нів. Ба­тькам Ан­дрія На­за­рен­ка — роз­ві­дни­ка вру­ча­ють ор­ден «За му­жність» — «Ан­дрі­їв ор­ден».

■ Бу­ло ду­же ці­ка­во по­ба­чи­ти на­ре­шті ту фо­то­гра­фію, за яку Ми­ко­ла Тим­чен­ко («День») одер­жав приз — сван­ську ша­пку. На­зва « Мо­ло­де ви­но » на­чеб­то го­во­ри­ла про но­ве по­ко­лі­н­ня ви­но­ро­бів. Ге­ро­ї­нею ж фо­то ви­яви­ла­ся зов­сім ма­лень­ка « за­ко­но­да­ви­ця мо­ди » , ко­тра у ве­ли­че­зних чо­бо­тах то­ру­ва­ла свій пер­ший до­свід з роз­дав­лю­ва­н­ня ви­но­гра­ду. Так, зво­ру­шли­ва і ку­ме­дна си­ту­а­ція у сприйнят­ті до­ро­слих. Су­дя­чи з ви­ра­зу облич­чя дів­чин­ки, їй бу­ло не до смі­ху. За­те те­пер сві­тли­на да­рує лю­дям ра­дість і ви­кли­кає до­брі усмі­шки. Так са­мо, як і ро­бо­ти На­та­лії Ша­ро­мо­вої (м. Ки­їв) « А гу­со­чку не від­дам » , Дар’ ї Ду­нет ( Ма­рі­у­поль) « Тон­кий аро­мат», на яких яскра­во від­обра­же­ний світ ди­тин­ства. У фо­то­ре­пор­та­жах для «Дня» Єв­ген Со­снов­ський по­ка­зав емо­цій­ну ре­а­кцію ма­рі­у­поль­ців на ці знім­ки.

■ Най­біль­шу ува­гу від­ві­ду­ва­чів ви­став­ки при­вер­та­ють фо­то з вій­сько­ви­ми, Ге­ро­я­ми, за­хи­сни­ка­ми Ві­тчи­зни. Ісхо­же на те, що для ма­рі­у­поль­ських ша­ну­валь­ни­ків фо­то­ми­сте­цтва по­лі­ти­ки не ста­ли на­віть акто­ра­ми дру­го­го пла­ну, а за­стря­гли десь у ма­сов­ці. Не мо­жна ска­за­ти, що це при­ни­же­н­ня ро­лі по­лі­ти­ки і по­лі­ти­ків, про­сто та­ка при­кме­та ча­су, ко­ли су­во­ра ре­аль­ність ви­став­ляє рей­тин­ги ко­жно­му по за­слу­зі.

■ На фо­то­кар­ти­ні Євгена Ма­ло­лє­тки — ле­ген­дар­не озе­ро. Ко­лись бу­ла на озе­рі Си­не­вир, і то­ді во­но зда­ва­ло­ся ме­ні схо­жим на си­нє око, яке ди­ви­ться на не­бо крізь зе­ле­ні сме­ре­ко­ві вії. Іось ви­яви­лось, що з ви­со­ти пта­ши­но­го льо­ту мо­жна по­ба­чи­ти озе­ро як пуль­су­ю­че сер­це Кар­пат­ських гір. В ін­тер­не­ті є без­ліч про­фі­лів Си­не­ви­ру, зро­бле­них з по­ді­бно­го ра­кур­су, але всі во­ни яв­ля­ють со­бою ме­ха­ні­чний ре­зуль­тат зви­чай­но­го ае­ро­фо­то­зні­ма­н­ня. А у Євгена Ма­ло­лє­тки ви­йшла жи­ва, ве­ли­чна кар­ти­на при­ро­ди, від якої аж дух за­хо­плює. У гар­мо­ній­но­му спо­лу­чен­ні з на­звою сві­тли­на «Сер­це Карпат» на­бу­ває зна­че­н­ня сим­во­лу. А го­лов­не — во­на ви­про­мі­нює по­ту­жну по­зи­тив­ну еко­ло­гі­чну ау­ру.

■ Про де­ко­му­ні­за­цію по- ко­му­ні­сти­чно­му роз­по­від­ає фо­то « Ко­ні не вин­ні » Пав­ла Па­ла­мар­чу­ка ( м. Львів). Мо­жли­во, цьо­го ро­ку хтось на­ді­шле на кон­курс фо­то ска­лі­че­но­го ко­ня пам’ятни­ка Щор­су. Як на­ро­дже­ні пов­за­ти лі­та­ти не мо­жуть, так і но­ві­тні вар­ва­ри не зда­тні ні­чо­го ство­рю­ва­ти, тіль­ки руй­ну­ва­ти — їхній жа­лю­гі­дний та­лан.

■ Ко­жна фо­то­гра­фія ви­став­ки «Дня» — не­ви­чер­пне дже­ре­ло для роз­ду­мів та емо­цій. Впер­ше в Ма­рі­у­по­лі від­бу­ва­є­ться фо­то­ви­став­ка най­ви­що­го ху­до­жньо­го рів­ня, го­стро­го змі­сту, шля­хе­тно­го сти­лю, яка ста­ла по­ді­єю в куль­тур­но­му і су­спіль­но­му жит­ті мі­ста. «День» упер­ше від­крив фо­то­ви­став­ку в Ма­рі­у­по­лі, а ма­рі­у­поль­ці від­кри­ли для се­бе «День». Щи­ра по­дя­ка ре­да­кції «Дня», фо­то­май­страм, усім, хто ство­рив по­дію і свя­то фо­то­ми­сте­цтва в Ма­рі­у­по­лі!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.