Про «п’ятни­цю» Трам­па

Сті­вен ПАЙФЕР: «Укра­ї­на може до­сяг­ти успі­ху ли­ше зав­дя­ки укра­їн­цям»

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії -

Весь світ ува­жно спо­сте­рі­гає за фор­му­ва­н­ням адмі­ні­стра­ції но­во­го пре­зи­ден­та США До­наль­да Трам­па, й осо­бли­во це сто­су­є­ться зов­ні­шньої по­лі­ти­ки. Укра­ї­ну пе­ред­усім ці­ка­вить, якою є по­зи­ція го­спо­да­ря Бі­ло­го до­му що­до Ро­сії та си­ту­а­ції на Дон­ба­сі. Якщо чле­ни ка­бі­не­ту Трам­па чі­тко ви­слов­лю­ю­ться з цих пи­тань, за­су­джу­ю­чи дії Мо­скви, то цьо­го не мо­жна бу­ло ска­за­ти про пре­зи­ден­та. Ми­ну­ло­го ти­жня ста­ла­ся по­дія, яка вно­сить де­яку ясність що­до зов­ні­шньої по­лі­ти­ки Бі­ло­го до­му. Президент Трамп різ­ко за­су­див ре­жим Аса­да за зав­да­н­ня хі­мі­чної ата­ки по опо­зи­ції, в ре­зуль­та­ті якої за­ги­ну­ло по­над 20 ді­тей. Біль­ше то­го, ми­ну­лої п’ятни­ці він на­ка­зав зав­да­ти уда­ру по си­рій­ській авіа­ба­зі, з якої під­ні­ма­ли­ся лі­та­ки з хі­мі­чною збро­єю. Це да­ло під­ста­ву де­яким екс­пер­там го­во­ри­ти про п’ятни­чний по­ря­док ден­ний пре­зи­ден­та Трам­па — на про­ти­ва­гу че­твер­го­во­му по­ряд­ку, який ві­щу­вав фа­кти­чно ізо­ля­ціо­нізм США на зов­ні­шній аре­ні, оскіль­ки, бу­ду­чи кан­ди­да­том, нью- йорк­ський мі­льяр­дер обі­цяв не втру­ча­тись у Си­рію та по­лі­пши­ти відносини з Ро­сі­єю.

«День» по­про­сив ди­ре­кто­ра Іні­ці­а­ти­ви по кон­тро­лю за озбро­є­н­ня­ми Ін­сти­ту­ту Бру­кін­за, екс­по­сла США в Укра­ї­ні Сті­ве­на ПАЙФЕРА, про­ко­мен­ту­ва­ти, що озна­ча­ють остан­ні дії аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та та яку роль ві­ді­гра­ва­ти­ме Укра­ї­на у зов­ні­шній по­лі­ти­ці США.

«СВІТ ВТРУЧАЄТЬСЯ В ЗОВНІШНЮ ПО­ЛІ­ТИ­КУ США»

— Про­сто світ втручається в зовнішню по­лі­ти­ку США. На мою дум­ку, президент Трамп не очі­ку­вав, що йо­му до­ве­де­ться ро­би­ти це. Після ви­ко­ри­ста­н­ня си­рій­ським уря­дом хі­мі­чної зброї в се­ре­ду він го­во­рив ду­же жорс­тко, і я не знаю, чи так бу­ло за­пла­но­ва­но, чи це бу­ла емо­цій­на ре­а­кція, але він до­сить чі­тко зма­лю­вав «чер­во­ну лі­нію» і від­чу­вав, що має ре­а­гу­ва­ти.

— Де­хто вва­жає, що це був чі­ткий си­гнал Ро­сії, яка під­три­мує ре­жим Аса­да і фор­маль- но не­се від­по­від­аль­ність за дії си­рій­ської вла­ди...

— Так, це був си­гнал, адже ро­сі­я­ни під­три­му­ють Аса­да, а та­кож за­хи­ща­ють йо­го в Ра­ді Без­пе­ки ООН, бло­ку­ю­чи ухва­ле­н­ня рі­шень. Ці­ка­вим, на мою дум­ку, тут є те, що, зва­жа­ю­чи на по­пе­ре­дні роз­мо­ви про по­лі­пше­н­ня від­но­син з Ро­сі­єю, цьо­го не ста­ло­ся че­рез ого­ло­ше­н­ня Трам­пом авіа­уда­ру по Си­рії.

— Як ми ба­чи­мо, За­хід по­зи­тив­но від­ре­а­гу­вав на зга­да­ні ви­ще авіа­уда­ри по си­рій­ській авіа­ба­зі. Тим­ча­со­мРо­сія та Іран за­су­ди­ли їх, за­явив­ши, що Трамп по­ру­шує свої пе­ред­ви­бор­чі обі­цян­ки. Що ви ска­же­те на це?

— Я не очі­ку­вав, що Ро­сія ві­та­ти­ме ці авіа­уда­ри. Нам залишається по­ди­ви­ти­ся, як ро­сі­я­ни ре­а­гу­ва­ти­муть на за­пла­но­ва­ний на 12 кві­тня ві­зит держ­се­кре­та­ря Ре­кса Тіл­лер­со­на до Мо­скви. У пев­ний мо­мент ро­сі­я­ни ма­ють зро­зу­мі­ти, що, зокре­ма, че­рез ви­ко­ри­ста­н­ня хі­мі­чної зброї ре­жи­мом Аса­да во­ни не мо­жуть очі­ку­ва­ти, що ми бу­де­мо спо­кій­но спо­сте­рі­га­ти за цим.

«УКРА­Ї­НА Є ВЕ­ЛИ­КОЮ ПЕРЕПОНОЮ НА ШЛЯ­ХУ ПО­ЛІ­ПШЕ­Н­НЯ АМЕРИКАНСЬКОРОСІЙСЬКИХ ВІД­НО­СИН»

— Які, на ва­шу дум­ку, ме­си­джі при­ве­зе в Мо­скву Тіл­лер­сон?

— Я спо­ді­ва­юсь, що цей ме­сидж бу­де та­ким: по­слу­хай­те, ми хо­ті­ли б ма­ти кра­щі відносини, але нам треба ви­рі­ши­ти де­я­кі проблеми, зокре­ма одна з них по­ля­гає в то­му, що Ро­сія ро­бить в Укра­ї­ні. У нас не може бу­ти кра­щих від­но­син, якщо ми не ви­рі­ши­мо цих пи­тань. Тож, на мою дум­ку, Укра­ї­на є ве­ли­кою перепоною на шля­ху по­лі­пше­н­ня аме­ри­кан­сько-ро­сій­ських від­но­син. До­по­ки Ро­сія не змі­нить сво­їх дій на Дон­ба­сі, я не ба­чу, як ми мо­же­мо по­кра­щи­ти на­ші дво­сто­рон­ні відносини. Бу­ло б до­бре за­ла­го­ди­ти на­ші роз­хо­дже­н­ня, але бу­де скла­дно по­вер­ну­ти­ся до нор­маль­них від­но­син з Ро­сі­єю, якщо во­на й на­да­лі ве­сти­ме вій­сько­ву кам­па­нію на Дон­ба­сі.

— Ми чу­ли силь­ні за­яви з бо­ку по­стій­но­го пред­став­ни­ка США в ООН — Ні­кі Гей­лі, мі­ні­стра обо­ро­ни ге­не­ра­ла Мат­ті­са, на­віть держ­се­кре­та­ря Тіл­лер­со­на із за­су­дже­н­ня Ро­сії за її дій в Укра­ї­ні, але до­сі по­ді­бних за­яв не лу­на­ло з вуст пре­зи­ден­та Трам­па. Як ви вва­жа­є­те, що він ду­має про Укра­ї­ну та Ро­сію?

— Ко­ли у ли­сто­па­ді пре­зи­ден­том бу­ло обра­но Трам­па, то я ду­же пе­ре­жи­вав, що це озна­ча­ти­ме для аме­ри­кан­ської по­лі­ти­ки що­до України. Але за остан­ні оди­над­цять ти­жнів я де­що за­спо­ко­їв­ся, по­чув­ши за­яви по­сла Гей­лі, держ­се­кре­та­ря Тіл­лер­со­на і ге­не­ра­ла Мат­ті­са, а та­кож ві­це-пре­зи­ден­та Пен­са. Я по­го­джу­юсь, що від­чу­вав би се­бе більш спо­кій­но, як­би президент Трамп зро­бив по­ді­бні за­яви. Але во­дно­час мо­жна ска­за­ти, що за­раз зов­ні­шня по­лі­ти­ка США ви­гля­дає кра­щою, ніж це бу­ло у ли­сто­па­ді чи гру­дні.

— Де­я­кі екс­пер­ти вва­жа­ють, що адмі­ні­стра­цію Трам­па треба біль­ше оці­ню­ва­ти за її ді­я­ми, а не сло­ва­ми. Що ви ска­же­те на це?

— Треба сте­жи­ти за обо­ма чин­ни­ка­ми. Про­бле­ма що­до Трам­па по­ля­гає в то­му, що я не пе­вен, чи бу­де ін­стин­ктив­но президент під­три­му­ва­ти по­лі­ти­ку ві­це-пре­зи­ден­та, держ­се­кре­та­ря і мі­ні­стра обо­ро­ни, які до­три­му­ю­ться тра­ди­цій­ної по­лі­ти­ки Ре­спу­блі­кан­ської пар­тії що­до Ро­сії, НАТО та України.

— Ми ба­чи­мо, що у Ра­ді на­ціо­наль­ної без­пе­ки при пре­зи­ден­то­ві зі­бра­лась силь­на ко­ман­да, але та­кож є стра­те­гі­чний ра­дник Стів Бен­нон і зять Трам­па — Ку­шнер. І ви­ни­кає за­пи­та­н­ня, хто ж на­справ­ді має біль­ший вплив на аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та?

— Це ду­же ве­ли­ке пи­та­н­ня. Справ­ді, існує Ра­да на­ціо­наль­ної без­пе­ки на чо­лі з ге­не­ра­лом Ма­кма­стер­сом з ду­же до­бри­ми екс­пер­та­ми, існує Стів Бен­нон зі сво­єю стра­те­гі­чною гру­пою, а та­кож зять пре­зи­ден­та Ку­шнер. Я ще не знаю, ко­му із цих трьох президент при­ді­ляє най­біль­ше ува­ги. Ія­кщо ви­ни­кне кри­за, до ко­го він за­те­ле­фо­нує пер­шим? Але думка то­го, ко­му він за­те­ле­фо- нує пер­шим, може при­зве­сти до ін­шої аме­ри­кан­ської по­лі­ти­ки. До­брою но­ви­ною є те, що ра­дник пре­зи­ден­та з пи­тань на­ціо­наль­ної без­пе­ки ге­не­рал Ма­кма­стерс усе біль­ше по­си­лює свої по­зи­ції, і спо­ді­ва­юсь, що це бу­де три­ва­ти.

«ЯКЩО УКРА­Ї­НА НЕ ПОКРАЩАЄ ВСЕ­РЕ­ДИ­НІ, ТО ВО­НА СТАНЕ МЕНШ ПРИВАБЛИВОЮ ТА ЦІКАВОЮ»

— Одна з па­не­лей на Ки­їв­сько­му без­пе­ко­во­му фо­ру­мі на­зи­ва­лась: яку роль ві­ді­гра­ва­ти­ме Укра­ї­на у зов­ні­шній по­лі­ти­ці США? У вас є думка з цьо­го при­во­ду?

— Я від­чу­ваю за­раз біль­ший спо­кій за Укра­ї­ну, ніж, ска­жі­мо, три мі­ся­ці то­му. Імен­ше хви­лю­ю­ся що­до ве­ли­кої уго­ди між США та Ро­сі­єю. Та­кої уго­ди не бу­ло за адмі­ні­стра­ції Оба­ми, і її не бу­де за адмі­ні­стра­ції Трам­па. Ізав­жди бу­ло важ­ко со­бі уяви­ти, якою мо­гла бу­ти та­ка уго­да. За­раз я мен­ше хви­лю­ю­ся за ве­ли­ку уго­ду за ра­ху­нок України, і це ду­же до­бре. Але та­кож ва­жли­во, щоб Укра­ї­на зро­би­ла де­я­кі вну­трі­шні спра­ви, як-от при­ско­ри­ла ре­фор­ми, зокре­ма бо­роть­бу про­ти ко­ру­пції. Адже Укра­ї­ні по­трі­бно де­мон­стру­ва­ти, що во­на ру­ха­є­ться у пра­виль­но­му на­прям­ку, і ро­бить це яко­мо­га швид­ше, що ви­кли­че по­зи­тив­ну ре­а­кцію з бо­ку Трам­па. Якщо Укра­ї­на не покращає все­ре­ди­ні, то во­на стане менш привабливою та цікавою.

— До речі, один з екс­пер­тів зі­знав­ся ме­ні, що йо­го зди­ву­ва­ло те, що ні­хто на цьо­му фо­ру­мі не за­пи­тав, яка ре­а­кція аме­ри­кан­ської сто­ро­ни на не­що­дав­ню за­яву Вер­хов­ної Ра­ди з про­ха­н­ням­до США на­да­ти Укра­ї­ні ста­тус головного со­ю­зни­ка не чле­на НАТО або ж укла­сти дво­сто­рон­ній до­го­вір про без­пе­ку, який існує, на­при­клад між США та Япо­ні­єю. Що ви ска­же­те на це?

— Я мо­жу ска­за­ти, що ста­тус головного со­ю­зни­ка не чле­на НАТО не сто­їть на по­ряд­ку ден- но­му у Ва­шинг­то­ні. Ме­ні ча­сом зда­є­ться, що Укра­ї­на ви­тра­чає над­то ба­га­то зу­силь, на­ма­га­ю­чись отри­ма­ти ста­тус чи ти­тул. Ре­аль­но, що вар­то ро­би­ти, це, на­при­клад, пра­цю­ва­ти над тим, щоб отри­ма­ти зго­ду аме­ри­кан­сько­го Кон­гре­су та уря­ду з на­да­н­ня ле­таль­ної вій­сько­вої до­по­мо­ги, ніж про­си­ти ста­тус для України. По­ді­бним чи­ном ми за­раз мо­же­мо го­во­ри­ти про МАР (План дій що­до член­ства в НАТО), чо­го, на мою дум­ку, не ста­не­ться, але ми мо­же­мо ма­ти План дій для України, який бу­де схо­жим на ПДЧ, але так не на­зи­ва­ти­ме­ться. Го­лов­ним є ім­пле­мен­ту­ва­ти йо­го, іна­кше ка­жу­чи, ро­би­ти все, що ви­ма­гає цей план, і Укра­ї­на бу­де го­то­вою до член­ства.

— А чо­му б не по­ста­ви­ти зав­да­н­ня з під­пи­са­н­ня дво­сто­рон­ньої без­пе­ко­вої уго­ди, яка б за­мі­ни­ла га­ран­тії, що мав за­без­пе­чи­ти Бу­да­пешт­ський ме­мо­ран­дум, чи го­то­вий до цьо­го Кон­грес?

— Ні­хто у Ва­шинг­то­ні не го­во­рить про це. Про­бле­ма по­ля­гає в то­му, що Бу­да­пешт­ський ме­мо­ран­дум не да­вав га­ран­тій без­пе­ки, а за­пев­не­н­ня. А ви го­во­ри­те про те, щоб США по­ши­ри­ло на Укра­ї­ну та­кі ж га­ран­тії, які ма­ють кра­ї­ни-чле­ни НАТО. Го­лов­ним чи­ном йде­ться про те, якщо зав­тра ми да­є­мо вам та­кі га­ран­тії, то це те­хні­чно озна­ча­ти­ме, що пі­сля­зав­тра ми бу­де­мо у ста­ні вій­ни з Ро­сі­єю.

Я не ду­маю, що Кон­грес про­го­ло­сує за це. Як ві­до­мо, «по­лі­ти­ка — це ми­сте­цтво мо­жли­во­го » . Тож зно­ву- та­ки, я ду­маю, що тиск за­ра­ди отри­ма­н­ня біль­шої вій­сько­вої до­по­мо­ги, а та­кож ле­таль­ної вій­сько­вої до­по­мо­ги став би ва­жли­вим сим­во­лом аме­ри­кан­ської під­трим­ки і був би ко­ри­сним тут для стри­му­ва­н­ня ро­сі­ян.

— А хі­ба та­ким­силь­ним­си­гна­лом аме­ри­кан­ської під­трим­ки не мо­гло б ста­ти пе­ре­не­се­н­ня аме­ри­кан­ської авіа­ба­зи із Рам­штайн у Ні­меч­чи­ні до Дніпра, що, за сло­ва­ми Трам­па, ста­ло б пре­кра­сною га­ран­ті­єю без­пе­ки?

— Цьо­го не ста­не­ться. Але треба за­зна­чи­ти, що у вас до­сі пе­ре­бу­ва­ють 300 аме­ри­кан­ських во­я­ків, які на­вча­ють укра­їн­ських вій­сько­во­слу­жбов­ців. А зга­да­ний ва­ми си­гнал був би ду­же ці­ка­вим кро­ком, але я не ду­маю, що ми по­ба­чи­мо в Укра­ї­ні ве­ли­ку аме­ри­кан­ську ба­зу.

«МИ БУ­ЛИ МЕНШ УСПІШНИМИ В ТО­МУ, ЩОБ ДО­ПО­МОГ­ТИ УКРА­Ї­НІ ШВИД­ШЕ РЕФОРМУВАТИСЬ»

— Нам­ві­дом о, що ви за­вер­шу­є­те книж­ку про Укра­ї­ну. Мо­же­те роз­по­ві­сти, про що в ній іти­ме­ться?

— Так, во­на ви­йде з дру­ку влі­тку. Ів ній іти­ме­ться про аме­ри­кан­сько-укра­їн­ські відносини, го­лов­ним чи­ном з 1991-го до 2004 ро­ку, вклю­ча­ю­чи час, ко­ли я пра­цю­вав в Укра­ї­ні. На­при­клад, ме­ні вда­ло­ся отри­ма­ти до­ступ до ба­га­тьох ма­те­рі­а­лів, ко­ли я тут пра­цю­вав по­слом, а та­кож до­ку­мен­тів, які бу­ло роз­се­кре­че­но. Крім то­го, в книж­ці на­ве­де­но ко­ро­ткий під­су­мок по­дій, які від­бу­лись після 2005 ро­ку й до­те­пер. А в останній гла­ві йде­ться про те, які ви­снов­ки ми, аме­ри­кан­ці, ви­не­сли з на­шо­го до­сві­ду спів­пра­ці з Укра­ї­ною та мої ре­ко­мен­да­ції, як по­лі­пши­ти цю спів­пра­цю. Іго­лов­ний мій ви­сно­вок по­ля­гає в то­му, що у ве­ли­ких зов­ні­шньо­по­лі­ти­чних пи­та­н­нях ди­пло­ма­тія бу­ла успі­шною.

На­то­мість ми бу­ли менш успішними в то­му, щоб до­по­мог­ти Укра­ї­ні швид­ше реформуватись. А як­би ми тут кра­ще пра­цю­ва­ли, то Укра­ї­на бу­ла б силь­ні­шою до 2014 ро­ку і не ста­ло­ся би ане­ксії Кри­му та ро­сій­ської агре­сії на Дон­ба­сі. Мо­жли­во, нам вар­то бу­ло чи­ни­ти біль­ший тиск що­до ре­фор­му­ва­н­ня кра­ї­ни, і то­ді не до­ве­ло­ся б цьо­го ро­би­ти 25 років по то­му. Ми го­во­ри­мо про зе­мель­ну ре­фор­му з 1998 ро­ку, і я не хоч у, щоб ч ерез 20 років ми зно­ву го­во­ри­ли про це. Я хо­тів би го­во­ри­ти: по­ди­ві­ться, укра­їн­ці здій­сни­ли ре­фор­му зем­лі, фер­ме­ри отри­ма­ли мо­жли­вість за­став­ля­ти зем­лю, Укра­ї­на що­ро­ку екс­пор­тує 100 млн тонн зер­на, її сіль­ське го­спо­дар­ство на рів­ні Ка­на­ди та Ав­стра­лії.

— До речі, яке у вас скла­лось вра­же­н­ня про ви­сту­пи Пре­зи­ден­та і прем’єр-мі­ні­стра, чи за­пев­ни­ли во­ни вас, що Укра­ї­на ру­ха­є­ться у пра­виль­но­му на­прям­ку, зокре­ма в пла­ні ре­фор­му­ва­н­ня?

— Так, я чув ви­сту­пи обох лі­де­рів і вва­жаю, що за остан­ні три ро­ки бу­ло ба­га­то зро­бле­но. Однак, на мою дум­ку, си­ту­а­цію мо­жна опи­са­ти так: склян­ка на­по­ло­ви­ну пов­на й на­по­ло­ви­ну по­ро­жня, і по­трі­бно ще ба­га­то зро­би­ти. Ре­фор­ми — зе­мель­ну та пен­сій­ну, при­ва­ти­за­цію та бо­роть­бу з ко­ру­пці­єю. І до­ки цьо­го не бу­де зро­бле­но, при­чо­му на­ле­жним чи­ном, Укра­ї­на не отри­має ве­ли­ких ін­ве­сти­цій. Укра­ї­на по­тре­бує до­по­мо­ги те­пер, бо їй бра­кує ін­ве­сти­цій. А са­ме ін­ве­сти­ції за­без­пе­чу­ють зро­ста­н­ня кра­ї­ни, зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки. А якщо Президент не за­без­пе­чить яко­мо­га швид­кої ре­а­лі­за­ції ре­форм, ви зі­ткне­те­ся з та­кою фа­зою, як «вто­ма від України» в Єв­ро­пі. Ми вже ба­чи­мо, як де­я­кі європейські кра­ї­ни за­яв­ля­ють: «Укра­ї­на по­віль­на, не хо­че змі­ню­ва­тись, ми хо­че­мо по­вер­ну­ти­ся до від­но­син з Ро­сі­єю, як за­зви­чай». А я не хо­чу ба­чи­ти цьо­го.

— Один з екс­пер­тів ска­зав, що Ки­їв­ський без­пе­ко­вий фо­рум має біль­ше зо­се­ре­джу­ва­ти ува­гу на то­му, що від­бу­ва­є­ться в Укра­ї­ні і як вла­да зби­ра­є­ться ви­рі­шу­ва­ти на­яв­ні проблеми. Чи по­ді­ля­є­те ви цю дум­ку?

— Так, мо­жли­во, в цьо­му є ре­зон. Зре­штою, Укра­ї­на може до­сяг­ти успі­ху ли­ше зав­дя­ки то­му, що ро­блять укра­їн­ці. За­хід може тро­хи до­по­мог­ти, але успіх за­ле­жить від вас. На мою дум­ку, уряд може зро­би­ти біль­ше, щоб ре­а­лі­зу­ва­ти ба­че­н­ня, яке ви­ве­ло со­тні ти­ся­чукра­їн­ців на ву­ли­ці під час ре­во­лю­цій на Май­да­ні. У мене є по­бо­ю­ва­н­ня, щоб не по­вто­ри­ла­ся си­ту­а­ція 2000 ро­ку, ко­ли я був тут по­слом і Віктора Ющен­ка при­зна­чи­ли прем’єр-мі­ні­стром. Ця по­дія ви­кли­ка­ла пев­ні по­зи­тив­ні очі­ку­ва­н­ня, але зре­штою ні­чо­го осо­бли­во­го то­ді так і не від­бу­ло­ся. Че­рез кіль­ка років бу­ла По­ма­ран­че­ва ре­во­лю­ція, у кра­ї­ні під­не­сла­ся хви­ля ен­ту­зі­а­зму, і зно­ву ні­чо­го не змі­ни­ло­ся. Якщо Ре­во­лю­ція Гі­дно­сті не при­не­се успі­ху, то в якийсь мо­мент Єв­ро­па і Ва­шинг­тон ска­жуть: «Мо­жли­во, Укра­ї­на не зда­тна ви­пра­ви­ти­ся?». Я не ду­маю, що це прав­да, але лю­ди по­чнуть ду­ма­ти так, і це бу­де по­га­но для України й для За­хо­ду.

ФО­ТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.