«Укра­ї­на в епі­цен­трі сві­то­во­го штор­му»

Пи­сьмен­ник, ди­пло­мат і по­лі­тик Юрій Щер­бак пред­ста­вив но­ву кни­гу

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ігор СЮНДЮКОВ, «День»

Ко­ли чи­та­чів, які при­йшли на зу­стріч з ав­то­ром щой­но опри­лю­дне­ної кни­ги, зі­бра­ло­ся стіль­ки, що в за­лі Ки­їв­сько­го му­зею лі­те­ра­ту­ри ще за пів­го­ди­ни до по­ча­тку заходу не бу­ло віль­них місць (лю­ди сто­я­ли у про­хо­дах бі­ля сті­ни!), то це, оче­ви­дно, свід­чить про дві ре­чі. По-пер­ше, про щи­ру й ви­со­ку до­ві­ру до ав­то­ра. І, по-дру­ге, про те, що те­ма роз­мо­ви не є вузь­кою, ло­каль­ною. Во­на сто­су­є­ться всіх, бо йти­ме­ться про те, чо­му кра­ї­на опи­ни­лась у та­кій важ­кій си­ту­а­ції і як нам усім жи­ти да­лі.

■ Юрій Щер­бак, один із чіль­них пи­сьмен­ни­ків сьо­го­ден­ної Укра­ї­ни, ав­то­ри­те­тний ди­пло­мат, На­дзви­чай­ний і Пов­но­ва­жний По­сол Укра­ї­ни, пу­блі­цист, по­лі­ти­чний та гро­мад­ський ді­яч, ша­нов­ний ав­тор «Дня», го­ло­ва ра­ди за­сно­ва­ної га­зе­тою Пре­мії іме­ні Джейм­са Мей­са — лю­ди­на, ко­тру знає вся Укра­ї­на. Йо­го ім’я не по­тре­бує пред­став­ле­н­ня. І йо­му ві­рять, ві­рять йо­го да­ру пе­ред­ба­че­н­ня, гро­ма­дян­ській по­зи­ції, вмін­ню на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми, а не згла­джу­ва­ти «го­стрих ку­тів». Ма­буть, са­ме то­му но­ва збір­ка пу­блі­ци­сти­чних праць Юрія Ми­ко­ла­йо­ви­ча, снай­пер­ськи то­чно на­зва­на ним «Укра­ї­на в епі­цен­трі сві­то­во­го штор­му» (це про наш час, про ко­жно­го з нас, про Україну в не­ща­дно­му сві­ті, про вій­ну, її при­чи­ни й шлях до Пе­ре­мо­ги в ній, і все це че­сно і жорс­тко), не за­ли­ши­ла бай­ду­жи­ми чи­та­чів.

■ Окра­сою чи­ма­лої за об­ся­гом кни­ги, на дум­ку ав­то­ра цих ряд­ків, є бли­ску­ча, во­і­сти­ну про­ро­ча ста­т­тя «Вла­да тем­ря­ви», опри­лю­дне­на у «Дні» 12 трав­ня 2010 ро­ку (час Яну­ко­ви­ча-«пе­ре­мож­ця»). Щоб пе­ре­ко­на­тись у про­гно­сти­чно­му да­рі Юрія Ми­ко­ла­йо­ви­ча, на­ве­де­мо бо­дай не­ве­ли­кі ци­та­ти зі стат­ті. «Пе­ред вла­дою не­вдов­зі по­ста­не пи­та­н­ня: що ро­би­ти з про­те­ста­ми? Є ду­же ба­га­то під­став ду­ма­ти, що з рі­шу­чі­стю штраф­ба­ту во­ни пі­дуть (на­зад во­ро­т­тя не­має), і вже по­ча­ли це ро­би­ти, на пов­не згор­та­н­ня де­мо­кра­тії, на при­ду­ше­н­ня де­мо­кра­ти­чних прав і сво­бод». Або ж: «Ре­жим Яну­ко­ви­ча про­бу­див хи­жа­цькі апе­ти­ти су­сі­дів, які, за­хо­пле­ні сво­ї­ми успі­ха­ми, стрім­ко по­вер­та­ю­ться в ХІХ — пер­шу по­ло­ви­ну ХХ сто­лі­т­тя». Ще та­ка дум­ка: «Не вар­то ви­тра­ча­ти слів на зви­ну­ва­че­н­ня Заходу у зра­ді. Те, що для нас — зра­да, для них — ци­ні­чне уми­ро­тво­ре­н­ня дер­жав-хи­жа­ків за ра­ху­нок слаб­ких кра­їн. Ві­чним і га­не­бним сим­во­лом чо­го став Мюн­хен-1938». І, на­ре­шті, та­кий про­гноз: «Не­ві­до­мо, ко­ли він (ре­во­лю­цій­ний ви­бух. — І. С.) ста­не­ться, але до­сте­мен­но ві­до­мо, що це ста­не­ться обов’яз­ко­во. Ігно­ру­ва­н­ня во­лі 50% ви­бор­ців За­хі­дної та Цен­траль­ної Укра­ї­ни, які про­го­ло­су­ва­ли про­ти Яну­ко­ви­ча, — це дер­жав­но-по­лі­ти­чний зло­чин, не­без­пе­чна аван­тю­ра, яка так про­сто ни­ні­шнім «пе­ре­мож­цям» не ми­не­ться». На­га­дай­мо: це бу­ло на­пи­са­но ще у трав­ні 2010-го, за три з по­ло­ви­ною ро­ки до по­ча­тку Май­да­ну Гі­дно­сті, за чо­ти­ри ро­ки до по­ча­тку ро­сій­сько-укра­їн­ської вій­ни...

■ Сам Юрій Щер­бак щи­ро зі­знав­ся уча­сни­кам роз­мо­ви, що «бо­ї­ться бу­ти Кас­сан­дрою», бо­ї­ться сво­го про­гно­сти­чно­го да­ру (про який із по­ва­гою та за­хо­пле­н­ням го­во­ри­ли при­су­тні на зу­стрі­чі Дми­тро Пав­ли­чко, Ми­хай­ло Сла­бо­шпи­цький, Пав­ло Мов­чан, Ва­дим Ску­ра­тів­ський, Ва­ле­рій Гу­жва, ін­ші ві­до­мі пи­сьмен­ни­ки та кри­ти­ки), адже «Кас­сандр не лю­блять», «не­зрід­ка їх на­віть вби­ва­ють», до то­го ж ду­же не хо­че­ться, аби збу­ва­ли­ся са­ме по­хму­рі, пе­си­мі­сти­чні про­гно­зи, але до­во­ди­ться ве­сти че­сну, від­вер­ту роз­мо­ву з вла­дою і лю­дьми. Тре­тя сві­то­ва вій­на у гі­бри­дній фор­мі фа­кти­чно вже три­ває. Ми вже че­твер­тий рік пе­ре­бу­ва­є­мо в епі­цен­трі сві­то­во­го гео­по­лі­ти­чно­го «штор­му» (і кни­га — са­ме про це), про­ти нас розв’яза­на під­ла, не­ба­че­на в істо­рії гі­бри­дна вій­на Крем­ля, пов­ні­стю зруй­но­ва­ні «ял­тин­ська» та «гель­сін­ська» си­сте­ми без­пе­ки у сві­ті й Єв­ро­пі, бо­йо­ві ди­вер­сій­ні дії во­рог пе­ре­но­сить вже на те­ри­то­рію Укра­ї­ни (якщо на­ші си­ло­ві ор­га­ни не впо­ра­ю­ться, бу­де ве­ли­ка бі­да!). До цьо­го до­да­є­ться і жа­хли­вий стан пев­ної ча­сти­ни су­спіль­ства, ціл­ко­ви­та «плу­та­ни­на в го­ло­вах». Юрій Щер­бак роз­по­вів, що дня­ми під час те­ле­е­фі­ру в сту­дію йо­му за­те­ле­фо­ну­ва­ла жін­ка і за­яви­ла бу­кваль­но та­ке: «І Ро­сія, і Аме­ри­ка — це во­ро­ги Укра­ї­ни, во­ни хо­чуть під­ко­ри­ти її, за­гар­ба­ти та роз­чле­ну­ва­ти!» Юрій Ми­ко­ла­йо­вич му­сив від­по­ві­сти: «Не Аме­ри­ка на­па­ла на Україну, не США оку­пу­ва­ли Крим та Дон­бас. Кра­пка!». Але цей ви­па­док при­крий та по­ка­зо­вий. Це ро­бо­та «рус­ско­го ми­ра»; зра­зок іде­о­ло­гі­чних «ма­ні­фе­стів» пу­тін­ців ав­тор кни­ги за­чи­тав під час зу­стрі­чі. До­слів­но: «Це­ло­стность Украи­ны не мо­жет бать в ин­те­ре­сах «рус­ско­го ми­ра». Бо­лее то­го, ли­кви­да­ция Украи­ны в ее ныне­шнем со­ста­ве была бы бла­гом для рус­ских». Ось во­но — облич­чя во­ро­га... Юрій Щер­бак зга­дав про не­що­дав­ню зу­стріч із се­строю не­злам­но­го по­літв’язня Оле­га Сен­цо­ва, яко­го Пу­тін за­про­то­рив аж у Якутськ за фаль­ши­ви­ми зви­ну­ва­че­н­ня­ми. І во­на ска­за­ла: «Жа­хли­во бу­ти у в’язни­ці у ві­чній мер­зло­ті. Але йо­го хо­ча б там не ка­ту­ють, як ін­ших».

■ Юрій Щер­бак на­го­ло­сив, що як­би йо­му вда­ло­ся най­ближ­чим ча­сом зу­стрі­ти­ся з Пе­тром По­ро­шен­ком, то він би ви­клав гла­ві дер­жа­ви та­кі основ­ні те­зи що­до не­від­кла­дних дій в умо­вах агре­сії Ро­сії:

❶ Істо­рія. Тре­ба аб­со­лю­тно всім (від шко­ля­ра до мі­ні­стра) вчи­ти її. Не­об­хі­дно ство­ри­ти Все­укра­їн­ське то­ва­ри­ство істо­рії.

На­пев­но, тут до­ре­чно на­га­да­ти, що Бі­бліо­те­ці га­зе­ти «День» «Укра­ї­на Incognita» цьо­го ро­ку ви­пов­ню­є­ться 15 ро­ків. І цей до­ро­бок ство­ре­но без будь-якої дер­жав­ної під­трим­ки. На­ші кни­ги — не ли­ше для шкіл та уні­вер­си­те­тів, а й для ма­со­во­го пе­ре­на­вча­н­ня ши­ро­кої чи­та­цької ау­ди­то­рії. Ми про­по­ну­є­мо свій до­свід су­спіль­ству. І ми й да­лі спри­я­ти­ме­мо по­яві то­ва­риств, які сти­му­лю­ва­ти­муть по­ши­ре­н­ня істо­ри­чної осві­че­но­сті.

❷ Тре­ба акти­ві­зо­ву­ва­ти Все­сві­тню укра­їн­ську гро­ма­ду, створювати укра­їн­ський на­ціо­наль­но-куль­тур­ний про­стір на всіх кон­ти­нен­тах. Це наш ве­ли­че­зний ре­сурс.

❸ Не­об­хі­дно до­кла­да­ти ве­ли­ких зу­силь, аби на­бу­ти ста­ту­су осо­бли­во­го со­ю­зни­ка — не чле­на НАТО (йо­го ма­ють кра­ї­ни Ізра­їль, Япо­нія, Пів­ден­на Ко­рея, Ав­стра­лія, Но­ва Зе­лан­дія). Це ду­же ва­жли­во.

➍ Але це жо­дним чи­ном не при­мен­шує ви­ня­тко­вої ва­ги основ­но­го зав­да­н­ня на май­бу­тнє — ста­ти чле­но­мНАТО . Са­ме це, а не «на­бу­т­тя кри­те­рі­їв» слід про­пи­са­ти в на­шій Стра­те­гії. Тре­ба яко­мо­га швид­ше про­ве­сти Все­укра­їн­ський ре­фе­рен­дум із цьо­го пи­та­н­ня.

■ Один із най­ша­но­ва­ні­ших укра­їн­ських ін­те­ле­кту­а­лів, ін­те­лі­ген­тів (до ре­чі, пи­сьмен­ник Ва­ле­рій Гу­жва на­га­дав при­су­тнім, що у Ста­ро­дав­ньо­му Ри­мі сло­во«ін­те­лі­гент» озна­ча­ло «той, хто знає») Юрій Щер­бак ска­зав спо­кій­но, але з аб­со­лю­тною пе­ре­ко­на­ні­стю: «Якщо ми не ви­йде­мо з цьо­го мра­ко­бі­сно­го, «ро­сій­сько-ві­зан­тій­сько­го» по­ля — Укра­ї­ни про­сто не бу­де, нас зни­щать. Най­ближ­чі п’ять ро­ків бу­дуть ду­же важ­ки­ми, мо­жли­во, най­важ­чи­ми; крах пу­тін­сько­го ре­жи­му, який, схо­же, на­бли­жа­є­ться, ще не озна­ча­ти­ме, що Ро­сія пе­ре­ста­не бу­ти на­шим во­ро­гом — тре­ба ди­ви­тись на ре­чі тве­ре­зо... Але я ві­рю, — вів да­лі Юрій Щер­бак, від­по­від­а­ю­чи на не­спо­ді­ва­не за­пи­та­н­ня із за­лу: «Чи дов­го Укра­ї­ні ще му­чи­тись?» — ві­рю, що Укра­ї­на пе­ре­мо­же, Укра­ї­на від­бу­де­ться. Бо Укра­ї­на — це ми». До­да­мо: Укра­ї­на — це ті гро­ма­дя­ни, ко­трі го­то­ві взя­ти на се­бе від­по­від­аль­ність і пе­ре­мог­ти.

ФОТО З«ФЕЙСБУК»-СТОРІНКИ ВАЛЕРІЯ СОЛОВЙОВА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.